Холецистит – поліетіологічне запальне захворювання жовчного міхура, до 80
% випадків якого відносять до ускладнень жовчнокам’яної хвороби. Протікає з гострим, хронічним і латентним перебігом, лікується переважно хірургічними методами. За кількістю операцій (в США до 700 тис на рік) поступається лише апендициту.
За останні десятиліття лапароскопічна хірургія викликала революцію в лікуванні
захворювань жовчного міхура, відкривши можливості для короткострокового стаціонарного і навіть амбулаторного ведення хворих. Істотно змінилися технології оперативного втручання, були вдосконалені методологія, засоби і зміст, сталося розширення функцій анестезіологічного забезпечення пацієнтів. Однак вони ще не
стали елементами повсякденної діяльності клінічної медицини. Тому мета дослідження полягала у вивченні практики хірургічного лікування гострого холециститу у типовому лікувально-профілактичному закладі України загального профілю, а також в зіставленні результатів з даними літератури по основним тенденціям розвитку системи анестезіологічного забезпечення в абдомінальній хірургії як основи розробки рекомендацій по її вдосконаленню.
Опрацьовано 148 історій хвороби стаціонарних хворих хірургічного відділення
з діагнозом гострий холецистит. Здійснено розподіл хворих за віковим і гендерним
принципами; показано переважання захворювань в групі понад 50 років (66,2 %), а
також жінок у всіх вікових групах (60,8 %). Спостерігався високий відсоток пацієнтів
у віці 20-40 років (29,3 %). Коморбідна патологія реєструвалася в вікових групах
понад 50 років (у 90–100 % випадків). У молодих пацієнтів перші місця займають
патологія органів травлення (9,4–13,3 %) і дихальних шляхів (до 10,0 %), а в старшій
віковій групі домінували захворювання серцево-судинної системи (69 %). Отримані
дані зіставлені з матеріалами публікацій з проблеми (90 джерел). спільності і
відмінності в анестезіологічно значимої інформації, намічені напрямки подальших
досліджень.
Показано, що основними тенденціями розвитку сучасної анестезіології є вдосконалення теоретичних принципів і технологій управління станом життєвих функцій,
досягнення ефективного і безпечного загального, регіонарного і/або місцевого
знеболювання (в тому числі при штучної вентиляції легенів) на пери, інтра- і постопераційному етапах хірургічної допомоги з урахуванням фізіологічних, фармакологічних, терапевтичних і токсикологічних особливостей ведення хворих при наявності
вікових, гендерних та коморбідних обмежень. Міждисциплінарний моніторинг, взаємодія лікарів, медсестер і самого хворого для формування плану дій, відстеження
динаміки статусу і появи несприятливих симптомів, які можуть бути пов’язані з основним захворюванням і коморбідами, дозволяють здійснити інтегральне рішення
задач відновлення порушених функцій, профілактики ускладнень при раціональній
мінімізації необхідних сил, засобів і видів допомоги пацієнтам.
Cholecystitis is a polyetiological inflammatory disease of the gallbladder, up to 80 %
of cases of which are attributed to complications of cholelithiasis. It proceeds with acute, chronic and latent course, is treated mainly by surgical methods. By the number of
operations (in the United States, up to 700 thousand per year) it is second after to
appendicitis. Over the past decades, laparoscopic surgery has revolutionized the
treatment of gallbladder disease, opening up opportunities for short-term inpatient and
even outpatient management. Significantly changed technologies for surgical intervention
required the improvement of methodology, tools and content, the expansion of the
functions of anesthetic management of patients. However, they have not yet become
elements of the daily activities of clinical medicine. Therefore, the aim of the study was
to make analysis of the practice of acute cholecystitis surgical treatment in a typical
general clinic of Ukraine, as well as to compare the results with the publications on the
main trends in the development of anesthetic management in abdominal surgery as the
basis for developing recommendations for its improvement. We processed 148 case
histories of inpatients in the surgical department with a diagnosis of acute cholecystitis.
The distribution of patients by age and gender was carried out; the prevalence of diseases
in the group over 50 years of age (66.2 %), as well as women in all age groups (60.8 %),
is shown. A high percentage of patients aged 20–40 years (29.3 %) was observed.
Comorbid pathology was recorded in age groups older than 50 years (in 90-100 % of
cases). In young patients, the first places are occupied by the pathology of the digestive
system (9.4–13.3 %) and the respiratory tract (up to 10.0 %), and diseases of the
cardiovascular system dominated in the older age group (69 %). The data obtained are
compared with the materials of publications on the problem (90 sources). generalities
and differences in anesthetically significant information, areas for further research are
outlined. It is shown that the main trends in the development of modern anesthesiology
are the improvement of theoretical principles and technologies for managing the state of
vital functions, the achievement of effective and safe general, regional and / or local
anesthesia (including during mechanical ventilation) at the peri-, intra- and postoperative
stages of the surgical assistance taking into account physiological, pharmacological,
therapeutic and toxicological features of patient management in the presence of age,
gender and comorbid s restrictions. Interdisciplinary monitoring, the interaction of doctors,
nurses and the patient himself to formulate an action plan, monitor the status dynamics
and the appearance of adverse symptoms that may be associated with the underlying
disease and comorbides, allow for the integrated solution of problems of restoration of
impaired functions, prevention of complications with rational minimization of necessary
forces, means and types of patient care.
Холецистит – полиэтиологическое воспалительное заболевание желчного
пузыря, до 80 % случаев которого относят к осложнениям желчекаменной болезни.
Протекает с острым, хроническим и латентным течением, лечится преимущественно хирургическими методами. По числу операций (в США до 700 тыс в год) уступает только аппедициту. За последние десятилетия лапароскопическая хирургия
вызвала революцию в лечении заболеваний желчного пузыря, открыв возможности для краткосрочного стационарного и даже амбулаторного ведения больных. Существенно изменившиеся технологии оперативного вмешательства потребовали
совершенствования методологии, средств и содержания, расширения функций
анестезиологического обеспечения пациентов. Однако они еще не стали элементами повседневной деятельности клинической медицины. Поэтому цель исследования состояла в изучении практики хирургического лечения острого холецистита
в типичном лечебно-профилактическом учреждении Украины общего профиля, а
также в сопоставлении результатов с данными литературы по основным тенденциям развития системы анестезиологического обеспечения в абдоминальной хирургии как основы разработки рекомендаций по ее совершенствованию.
Обработано 148 историй болезни стационарных больных хирургического от деления с диагнозом острый холецистит. Осуществлено распределение больных
по возрастному и гендерному принципу; показано преобладание заболеваний в
группе свыше 50 лет (66,2 %), а также женщин во всех возрастных группах (60,8
%). Наблюдался высокий процент пациентов в возрасте 20–40 лет (29,3 %). Коморбидная патология регистрировался в возрастных группах старше 50 лет (в 90–100
% случаев). У молодых пациентов первые места занимают патология органов пищеварения (9,4–13,3 %) и дыхательных путей (до 10,0 %), а в старшей возрастной
группе доминировали заболевания сердечно-сосудистой системы (69 %). Полученные данные сопоставлены с материалами публикаций по проблеме (90 источников). общности и различия в анестезиологически значимой информации, намечены направления дальнейших исследований.
Показано, что основными тенденциями развития современной анестезиологии являются совершенствование теоретических принципов и технологий управления состоянием жизненных функций, достижение эффективного и безопасного
общего, регионарного и/или местного обезболивания (в том числе при искусственной вентиляции легких) на пери-, интра- и постоперационном этапах хирургической помощи с учетом физиологических, фармакологических, терапевтических
и токсикологических особенностей ведения больных при наличии возрастных, гендерных и коморбидных ограничений. Междисциплинарный мониторинг, взаимодействие врачей, медсестер и самого больного для формирования плана действий,
отслеживания динамики статуса и появления неблагоприятных симптомов, которые могут быть связаны с основным заболеванием и коморбидами, позволяют осуществить интегральное решение задач восстановления нарушенных функций, профилактики осложнений при рациональной минимизации необходимых сил, средств
и видов помощи пациентам.
