Лікування наслідків переломів кісток, що утворюють підтаранний суглоб

Abstract

Мета роботи – розробити спосіб коригуючої остеотомії п'яткової кістки, який забезпечить анкілоз таранноп'яткового суглоба та дозволить відновити конфігурацію кісткових структур, відповідальних за біомеханіку опори і функцію заднього відділу стопи та вивчити результати лікування. Нами виявлена закономірність, що деформуючий артроз розвивається незалежно від якості первинного відновлення анатомії п'яткової кістки. Так, ознаки артрозу були встановлені після оперативного втручання у випадках досягнення нормального взаємовідношення уламків або недостатньої репозиції уламків під час операції та у інших випадках при подальшому лікуванні, що призвели до втрати корекції з будь яких причин. Більш виражений ступінь тяжкості артрозу був у пацієнтів після консервативного лікування, особливо в тих випадках де застосовувалася тільки іммобілізація гіпсовою пов'язкою з подальшим відновним лікуванням.

Objective: To develop and theoretically justify a method of corrective osteotomy of the calcaneus in the sagittal plane with incorrectly healed fractures. Material and methods: The analysis of outcomes of 11 patients with the consequences of fractures of the calcaneus, divided into two groups for comparison. In the control group, distraction-induced arthrodesis with bone grafting (5) and stabilization in situ (2) have been carried out. In the main group, a rammed arthrodesis was performed according to the improved technique (4). The period from injury to surgery averaged 30 months. Results: We studied the comparative results of reconstruction of the subtalar joint, manifestations of the pain syndrome (FFI) and restoration of function of the foot (AOFAS) after an average of 18.2 months after the operation. The best results were observed in the dynamic of these signs in the process of treatment using the proposed method. Conclusions: The use of the developed combination of arthrodesis of the subtalar joint and corrective wedge-shaped resection of the heel bone showed positive results in restoring the functional state of the posterior part of the foot and reducing the intensity of pain in patients with the consequences of fractures of the heel bone.

Цель работы: Разработать и теоретически обосновать способ корригирующей остеотомии пяточной кости в сагиттальной плоскости при неправильно сросшихся переломах. Материал и методы: Представлен анализ результатов лечения 11 пациентов с последствиями переломов пяточной кости, которых для сравнения разделили на две группы. В контрольной группе выполнен дистракционный подтаранный артродез с костной пластикой (5) и стабилизация in situ (2). В основной группе проведен подтаранный артродез по усовершенствованной методике (4). Сроки с момента травмы до операции составили в среднем 30 месяцев. Результаты: Изучены сравнительные результаты реконструкции подтаранного сустава, восстановления функции стопы (AOFAS) в среднем через 18,2 месяцев после операции. Отмечены лучшие результаты в динамике данных показателей в процессе лечения предложенным нами способом. Выводы: Использование разработанной комбинации артродезирования подтаранного сустава и корригирующей клиновидной резекции пяточной кости показало положительные результаты в восстановлении функционального состояния заднего отдела стопы и снижении интенсивности болевого синдрома у пациентов с последствиями переломов пяточной кости.