Комунікативна компетентність як показник професійного іміджу сучасного лікаря

Abstract

Метою статті є характеристика комунікативної компетентності як складника професійного іміджу сучасного лікаря. Методологія дослідження базується на теоретичному аналізі комунікативної компетентності в аспекті специфіки фаху медичного працівника. Наукова новизна роботи полягає у теоретичному узагальненні комунікативної компетентності як складника професійного іміджу лікаря. Проаналізовано зміст основних понять «професійний імідж», «професійна комунікативна компетентність», «комунікативна компетентність лікаря». Доведено, що під час створення професійного іміджу лікаря необхідно орієнтуватися на загальні норми, що сформувалися в результаті історичної медичної практики. Передусім це високий рівень професіоналізму, моральність та емпатія, наявність комунікативної компетентності. Зазначено, що комунікативна компетентність лікаря – це мистецтво, яке починає формуватися ще на етапі навчання в медичному закладі з подальшим розвитком у процесі самовиховання, самовдосконалення та щоденного професійного спілкування з хворими, які мають відмінні психологічні якості, вік, рівень освіти. Наголошено, що складниками комунікативної компетентності медиків є: вміння слухати, комунікативний самоконтроль, толерантність, емпатія, уважність, відкритість, низька конфліктність, бажання допомогти й орієнтація на соціальну користь, прагнення до співпраці. Визначено, що процес формування комунікативної компетентності студентів у закладі вищої медичної освіти потребує комплексного підходу до організації освітнього процесу, запровадження новітніх педагогічних технологій, інтерактивних методів навчання, коригування навчальних планів, створення методичних рекомендацій із різними професійними сценаріями, спільної узгодженої роботи викладачів гуманітарних і клінічних дисциплін. Авторки констатують, що застосування інтерактивних методів навчання формує у студентів здатність до клінічного та критичного мислення, здатність взаємодіяти з людьми, формувати власну точку зору для прийняття рішень. У дослідженні наведено фрагменти завдань, які використовуються для відпрацювання та удосконалення комунікативної компетентності студентів-медиків 5–6 курсів.

The aim of the article is to characterize communicative competence as a component of the professional image of a modern doctor. The research methodology is based on a theoretical analysis of communicative competence in terms of the specifics of the profession of medical worker. The scientific novelty of the work lies in the theoretical generalization of communicative competence as a component of the professional image of a doctor The content of the basic concepts “professional image”, “professional communicative competence”, “communicative competence of a doctor” is analyzed. It is proved that when creating a professional image of a doctor it is necessary to focus on the general canons formed as a result of historical medical practice, first of all it is a high level of professionalism, morality and empathy, communicative competence. It is noted that the communicative competence of a doctor is an art that begins to form at the stage of training in a medical institution with further development in the process of self-education, self-improvement and daily professional communication with patients with excellent psychological qualities, age, level of education. It is emphasized that the components of communicative competence of physicians are: the ability to listen to communicative self-control, tolerance, empathy, attentiveness, openness, low conflict, desire to help and focus on social benefits, the desire for cooperation. It is determined that the process of formation of communicative competence of students in higher medical education requires a comprehensive approach to the organization of the educational process, introduction of new pedagogical technologies, interactive teaching methods, curriculum adjustment, creation of methodological recommendations with different professional scenarios, joint coordinated work of teachers of humanities and clinical disciplines. The authors state that the use of interactive teaching methods forms in students the ability to clinical and critical thinking, the ability to interact with people, to form their own point of view for decision making. The proposed study presents fragments of tasks that are used to practice and improve communicative competence in medical students of 5–6 courses.