Лікування застарілих та ускладнених розривів ротаторної манжети плеча

Abstract

Етіологія розривів ротаторної манжети плеча (РМП) представлена різноманітними захворюваннями, включно з віковою дегенерацією, низько- та високоенергетичною травмою. Найчастіше розрив РМП, що поєднується з травмою, зустрічається при передньому вивиху плеча (56% хворих). “Нещаслива тріада” плечового суглоба, яка призводить до втрати функції та інвалідизації хворих, діагностується у 9–18% пацієнтів. Розриви ротаторної манжети <1–1,5 см на всю товщу сухожилка мають високий ризик прогресування та формування масивного розриву РМП. За даними різних авторів, масивні розриви становлять до 40% від усіх розривів РМП. Мета. Провести оцінку результатів оперативного лікування хворих із застарілими та ускладненими розривами РМП. Матеріали і методи. В ДУ “ІТО НАМН України” в період із 2016 по 2021 рік у відділенні мікрохірургії і реконструктивної хірургії верхньої кінцівки було проведене лікування 140 хворих із розривом РМП. Хворим виконували: шов РМП під артроскопічним контролем, відкритий шов РМП, транспозицію сухожилка найширшого м’яза спини у дефект РМП, імплантацію біорозкладного балона In Space або встановлення армованого біоматриксу та реверсивне ендопротезування. Результати. Оцінку функції до оперативного втручання та у віддаленому післяоперативному періоді було проведено за шкалою Constant-Murley Score. У 5 хворих з імплантованим балоном показник виріс із 34–38 до 56–61 ба лів за 8–12 місяців. У 7 хворих з імплантацією армованого біоматриксу показник виріс із 34–38 до 65–69 балів за 9-12 місяців. У 7 хворих із транспозицією сухожилка найширшого м’яза спини показник виріс із 35–37 до 68–75 балів за 9-12 місяців. У 10 хворих із реверсивним ендопротезуванням показник виріс із 30–34 до 58–65 балів за 12–18 місяців. У 82 хворих після шва ротаторної манжети під артроскопічним контролем плеча показник виріс із 36–40 до 78–82 балів за 12–18 місяців. У 29 хворих із відкритим швом РМП показник виріс із 34–38 до 68–75 балів за 12–18 місяців. Висновки. Рання діагностика та своєчасне оперативне лікування при патології РМП дозволяють отримати кращі результати у віддаленому післяопераційному періоді. Масивні та застарілі розриви РМП потребують повного інструментального обстеження у передопераційний період. Ступінь жирової дистрофії та ротаторної артропатії має ключове значення для визначення оперативної тактики хірургічного лікування.

The etiology of ruptures of the rotator cuff of the shoulder (RC) is represented by a variety of diseases, including age-related degeneration, low- and highenergy trauma. Most often, a rupture of the RC, combined with trauma, occurs with anterior dislocation of the shoulder – in 56% of patients. The “terrible triad” of the shoulder, which leads to a loss of function and disability in patients, is diagnosed in 9-18% of patients. RC ruptures of <1–1.5 cm throughout the entire thickness of the tendon have a high risk of progression and formation of a massive rupture of the RC. According to various authors, massive ruptures occur in 40% of all RC ruptures. Objective: to evaluate the results of surgical treatment of patients with old and complicated ruptures of the RC. Materials and Methods. From 2016 to 2021, in the SI “Institute of Traumatology and Orthopedics of NAMS of Ukraine”, Department of Microsurgery and Surgery of the Upper Limb, 140 patients with a ruptured RC were treated. The patients underwent: suture of the RC under arthroscopic control, open RC suture, transposition of the latissimus dorsi tendon into the RC defect, implantation of biodegradable InSpace balloon, or implantation of a biomatrix into the RC defect and reverse shoulder arthroplasty. Results. The function was assessed before surgery and in the long-term postoperative period using the Constant-Murley Score. In 5 patients with an implanted balloon, the score increased from 34–38 to 56–61 in 8–12 months. In 7 patients with reinforced biomatrix implantation, the score increased from 34–38 to 65–69 in 9–12 months. In 7 patients with transposition of the latissimus dorsi tendon, the score increased from 35–37 to 68–75 in 9–12 months. In 10 patients with reverse arthroplasty, the score increased from 30-34 to 58–65 in 12–18 months. In 82 patients, after the suture of the RC under arthroscopic control of the shoulder, the score increased from 36–40 to 78–82 in 12–18 months. In 29 patients with an open suture of the RC, the score increased from 34–38 to 68–75 in 12–18 months. Conclusions. Early diagnosis and timely surgical treatment for the pathology of the RC make it possible to obtain the best results in the long-term postoperative period. Massive and old ruptures of the RC require a complete instrumental examination in the preoperative period. The degree of adipose degeneration and rotator arthropathy is of key importance for determining the operative tactics of surgical treatment.

Этиология разрывов ротаторной манжеты плеча (РМП) представлена разнообразными заболеваниями, включая возрастную дегенерацию, низко- и высокоэнергетическую травму. Чаще всего разрыв РМП, сочетающийся с травмой, встречается при переднем вывихе плеча (56% больных). “ Несчастная триада” плечевого сустава, которая приводит к потере функции и инвалидизации больных, диагностируется у 9–18% пациентов. Разрывы ротаторной манжеты <1–1,5 см на всю толщину сухожилия имеют высокий риск прогрессирования и формирования массивного разрыва РМП. По данным различных авторов, массивные разрывы составляют 40% от всех разрывов РМП. Цель. Провести оценку результатов оперативного лечения больных с застарелыми и осложненными разрывами РМП. Материалы и методы. В ГУ “ИТО НАМН Украины” в период с 2016 по 2021 год в отделении микрохирургии и реконструктивной хирургии верхней конечности было проведено лечение 140 больных с разрывом РМП. Больным выполняли: шов РМП под артроскопическим контролем, открытый шов РМП, транспозицию сухожилия широчайшей мышцы спины в дефект РМП, имплантацию биодеградирующего баллона InSpace или установку армированного биоматрикса и реверсивное эндопротезирование. Результаты. Оценку функции до оперативного вмешательства и в отдаленном п ослеоперационном периоде было проведено по шкале Constant-Murley Score. У 5 больных с имплантированным баллоном показатель вырос с 34–38 до 56–61 б аллов за 8–12 месяцев. У 7 больных с имплантацией армированного биоматрикса показатель вырос с 34-38 баллов до 65–69 за 9–12 месяцев. У 7 больных с транспозицией сухожилия широчайшей мышцы спины показатель вырос с 35–37 до 68–75 баллов за 9–12 месяцев. У 10 больных с реверсивным эндопротезированием показатель вырос с 30–34 до 58–65 баллов за 12–18 месяцев. У 82 больных после шва ротаторной манжеты под артроскопическим контролем плеча показатель вырос с 36–40 до 78–82 баллов за 12–18 месяцев. У 29 больных с открытым швом РМП показатель вырос с 34–38 до 68–75 баллов за 12–18 месяцев. Выводы. Ранняя диагностика и своевременное оперативное лечение при патологии РМП позволяют получить лучшие результаты в отдаленном послеоперационном периоде. Массивные и застарелые разрывы РМП требуют полного инструментального обследования в предоперационный период. Степень жировой дистрофии и ротаторной артропатии имеет ключевое значение для определения оперативной тактики хирургического лечения.