Якість життя дітей з дефіцитом гормону росту: значення клінічних, психоемоційних та соціо-демографічних факторів

Abstract

Робота присвячена оцінці якості життя (ЯЖ) дітей з дефіцитом гормону росту (ДГР) і визначенню кореляційного зв'язку ЯЖ з клінічними, психоемоційними і соціо-демографічними факторами. Проспективне обсерваційне когортне дослідження було виконано на базі КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ООР серед 46 дітей з ДГР препубертатного віку і 80 здорових дітей, порівнянних за статтю та віком. ЯЖ визначалася за допомогою опитувальників Peds QL4,0, які заповнювали діти і їх батьки. Загальні психоемоційні проблеми і проблеми інтерналізації і екстерналізації досліджувалися за допомогою двухфакторної моделі скринінгового опитувальника «Сильні сторони і труднощі – Strengths and Difficulties Questionaire (SDQ)», який заповнювався батьками дитини. Показники шкал Peds QL4,0 і SDQ фіксувалися на вихідному рівні (Т0) і через 12 місяців (Т12) терапії рекомбінантним гормоном росту людини (рГРл) в середній дозі 0,033 мг/кг/сут. Відмінності між середніми величинами ± SD двох незалежних варіаційних рядів оцінювалися методом t-tests і значень «р». Зв`язок клінічних, психологічних, соціо-демографічних проблем і ЯЖ дітей з ДГР оцінювалися розрахунком коефіцієнта кореляції Спірмена (rs). Встановлено, що ДГР став причиною зниження ЯЖ за загальною оцінкою Peds QL4,0 для дітей і за субшкалами «фізичне здоров'я», «психосоціальне здоров'я» «емоційний стан», «соціальні відносини», «шкільний статус». У дітей з ДГР збільшувалася загальна оцінка психологічних проблем за шкалою SDQ і відбувалася концептуалізація проблем інтерналізації. Замісна 12-ти місячна рГРл терапія, за даними шкали Peds QL4,0 і двухфакторної моделі SDQ, сприяла поліпшенню ЯЖ у дітей з ДГP і нормалізації психоемоційного стану зі зменшенням рівня загальних психологічних проблем і вираженості проблем інтерналізації.

The work is devoted to assessing the quality of life (QоL) of children with growth hormone deficiency (GHD) and determining the correlation between the QoL and clinical, psycho-emotional and socio-demographic factors. A prospective observational cohort study was carried out at the «Odessa Regional Children's Clinical Hospital» among 46 prepubertal children with GHD and 80 healthy children matched for sex and age. The QоL was determined using Peds QL4.0 questionnaires, which were completed by children and their parents. Total psycho-emotional problems, internalizing and externalizing problems were investigated using 2-factor model of the «Strengths and Difficulties Questionaire (SDQ)», which was completed by the child's parents. The indices of the Peds QL4.0 and SDQ scale were fixed at baseline (T0) and after 12 months (T12) therapy with recombinant human growth hormone (rHGH) at an average dose of 0.033 mg/kg/day. The difference between the observed means ± SD in two independent samples were assessed using t-tests and «p» values. The relationship between clinical, psychological, socio-demographic factors and QoL of children with GHD was assessed by the calculation of Spearman’s correlation coefficient (rs).It was found that GHD was the cause for the decrease in the QoL according to the «total score» of the Peds QL4.0 scale for children and acccording to the subscales «physical health», «psychosocial health», «emotional functioning», «social functioning», «school functioning». The overall assessment in the SDQ «total difficulties» score increased and the conceptualization of internalizing problems occurred in children with GHD. The 12-months rHGH therapy contributes to the improvement of QoL in children with GHD, the normalization of the psycho-emotional state and the decrease in SDQ «total difficulties» and in «internalizing problems» scores.