Мета дослідження – оцінка частоти аномальної плацентації у вагітних із рубцем на матці. Дослідження виконано на базі Одеського обласного перинатального центру впродовж 2016–2020 рр.
Обстежено 435 жінок із рубцем на матці, в тому числі 118 (27,1 %) – із двома та більше рубцями. Середній вік обстежених
склав (33,3±1,2) року. Аналізували частоту виявлення аномалій плацентації на пренатальному етапі. Всім пацієнткам
під час вагітності у термін 20 тижнів було проведено трансвагінальне ультразвукове дослідження за допомогою сканера
експертного класу Accuvix V20 Prestige (Samsung Medison, Республіка Корея). Додатково проводили доплерометричне
дослідження кровотоку по маткових артеріях. Статистичний аналіз проводили з використанням програмного забезпечення
Statistica 13.0 (TIBCO, США).
Результати дослідження та їх обговорення. У всіх обстежених вагітних із часу виконання оперативного втручання
минуло більше 2 років. Рубець після консервативної міомектомії (КМЕ) був у 109 (25,1 %) жінок. Середній термін після виконання КМ Е склав (2,7±0,2) року. Найбільш часто реєструвалися фундальні (28, або 25,7 %) та корпоральні (73, або 66,9 %)
розрізи. Частим явищем були аномалії прикріплення плаценти – у 70,3 %, причому в структурі ураження переважало
низьке розташування плаценти – 163 випадки, або 53,3 %. Рlacenta accrete зареєстрована у 131, або 42,8 %. Казуїстикою
були випадки placenta increta (2,6 %) та placenta previa (1,3 %). При оцінці частоти ускладнень у жінок із рубцем на матці
встановлено, що у першому триместрі вагітності загроза переривання вагітності виникала у 20,4 % вагітних, ранній гестоз
– у 50,3 %, анемія вагітних – у 64,1 %. Затримку росту плода реєстрували у 69,6 % вагітних. У третьому триместрі прояви
дисфункції плаценти реєстрували у 72,1 %, прееклампсії – у 66,8 %, анемії вагітних – у 73,6 %. За літературними даними,
поширеність аналогічних ускладнень у жінок без носійства рубця є втричі меншою. У 103 (25,9 %) жінок вдавалися до
оперативного розродження, в решти пологи відбулися per via naturales.
Висновки. Найчастішою причиною утворення рубця на матці є КР (74,9 %). Рубець після консервативної міомектомії
був у 109 (25,1 %) жінок. Середній термін після виконання КМЕ склав (2,7±0,2) року. На відміну від жінок після КР, у
яких розріз завжди локалізувався у нижньому сегменті матки, у пацієнток із рубцем на матці після КМЕ його локалізація
відповідала первинній локалізації видаленого міоматозного вузла. Найбільш часто реєстрували фундальні (28, або 25,7 %)
та корпоральні (73, або 66,9 %) розрізи. Частим явищем були аномалії прикріплення плаценти – у 70,3 % жінок, причому
в структурі ураження переважало низьке розташування плаценти – 163 (53,3 %). Рlacenta accrete зареєстрована у 42,8 %
вагітних, placenta increta – у 2,6 % та placenta previa – у 1,3 %.
The aim of the study – to assess the frequency of abnormal placentation in pregnant women with a scar on the uterus. The study was performed on the basis of the Odesa Regional Perinatal Center during 2016–2020. 435 women with a scar on the uterus were examined, including 118 (27.1 %) – with two or more scars. The average age of the patients was (33.3–1.2) years. The frequency of detection of placental abnormalities at the prenatal stage was analyzed. All patients during the 20-week pregnancy period underwent a transvaginal ultrasound examination using an Accuvix V20 Prestige expertclass scanner (Samsung Medison, Republic of Korea). Additionally, a Doppler study of blood flow through the uterine arteries was performed. Statistical analysis was performed using Statistica 13.0 software (TIBCO, USA). Results and Discussion. In all examined pregnant women more than 2 years passed since the operation. Scar after conservative myomectomy was in 109 (25.1 %) women. The average term after CME was (2.7±0.2) years. Fundamental (28 or 25.7 %) and corporal (73 or 66.9 %) incisions were most often registered. Anomalies of placental attachment were a frequent phenomenon – in 70.3 %, with a low location of the placenta in the structure of the lesion – 163 cases or 53.3 %. Placenta accrete was registered in 131 or 42.8 %. The cases of placenta increta (2.6 %) and placenta previa (1.3 %) were casuistic. When assessing the frequency of complications in women with a scar on the uterus, it was found that in the first trimester of pregnancy the threat of abortion occurred in 20.4 % of pregnant women, early preeclampsia – in 50.3 %, anemia in pregnant women – in 64.1 %. Fetal growth retardation was registered in 69.6 % of pregnant women. In the third trimester, manifestations of placental dysfunction were registered in 72.1 %, preeclampsia – in 66.8 %, anemia of pregnant women – in 73.6 %. According to the literature, the prevalence of similar complications in women without scarring is three times lower. 103 (25.9 %) women underwent operative delivery, the rest gave birth per via naturales. The most common cause of scarring on the uterus is СS (74.9 %). Scar after conservative myomectomy (CME) was in 109 (25.1 %) women. The average term after CME was (2.7±0.2) years. In contrast to women after CS, in whom the incision was always localized in the lower segment of the uterus, in patients with a scar on the uterus after CME, its location corresponded to the primary location of the removed myoma. Fundamental (28 or 25.7 %) and corporal (73 or 66.9 %) incisions were most often registered. Anomalies of placental attachment were a frequent phenomenon in 70.3 % of women, with a low location of the placenta in the structure of the lesion – 163 (53.3 %). Placenta accrete was registered in 42.8 % of pregnant women, placenta increta in 2.6 % and placenta previa in 1.3 %.
Цель исследования – оценка частоты аномальной плацентации у беременных с рубцом на матке.
Материалы и методы. Исследование выполнено на базе Одесского областного перинатального центра в течение
2016–2020 гг. Обследовано 435 женщин с рубцом на матке, в том числе 118 (27,1 %) – с двумя и более рубцами. Средний
возраст обследованных составил (33,3±1,2) года. Анализировали частоту выявления аномалий плацентации на пренатальном этапе. Всем пациенткам во время беременности в сроке 20 недель было проведено трансвагинальное ультразвуковое исследование с помощью сканера экспертного класса Accuvix V20 Prestige (Samsung Medison, Южная Корея).
Дополнительно проводили допплерометрическое исследование кровотока по маточным артериям. Статистический анализ
проводили с использованием программного обеспечения Statistica 13.0 (TIBCO, США).
Результаты исследования и их обсуждение. У всех обследованных беременных с момента выполнения оперативного вмешательства прошло более 2 лет. Рубец после консервативной миомэктомии (КМЭ) был у 109 (25,1 %) женщин.
Средний срок после выполнения КМЭ составил (2,7±0,2) года. Наиболее часто регистрировались фундальные (28, или
25,7 %) и корпоральные (73, или 66,9 %) разрезы. Частым явлением были аномалии прикрепления плаценты – у 70,3 %,
причем в структуре поражения преобладало низкое расположение плаценты – 163 случая, или 53,3 %. Рlacenta accrete
зарегистрирована в 131, или 42,8 %. Казуистикой были случаи placenta increta (2,6 %) и placenta previa (1,3 %). При оценке
частоты осложнений у женщин с рубцом на матке установлено, что в первом триместре беременности угроза прерывания
беременности возникала у 20,4 % беременных, ранний гестоз – у 50,3 %, анемия беременных – у 64,1 %. Задержка роста
плода регистрировалась у 69,6 % беременных. В третьем триместре проявления дисфункции плаценты регистрировались
у 72,1 %, преэклампсии – у 66,8 %, анемии беременных – у 73,6 %. По литературным данным, распространенность аналогичных осложнений у женщин без носительства рубца втрое меньше. У 103 (25,9 %) женщин прибегали к оперативному
родоразрешению, у остальных роды произошли per via naturales.
Выводы. Наиболее частой причиной образования рубца на матке является КС (74,9 %). Рубец после консервативной
миомэктомии был у 109 (25,1 %) женщин. Средний срок после выполнения КМЭ составил (2,7±0,2) года. В отличие от
женщин после КС, у которых разрез всегда локализовался в нижнем сегменте матки, у пациенток с рубцом на матке после
КМЭ его локализация отвечала первичной локализации удаленного миоматозного узла. Наиболее часто регистрировались
фундальные (28, или 25,7 %) и корпоральные (73, или 66,9 %) разрезы. Частым явлением были аномалии прикрепления
плаценты – в 70,3 % женщин, причем в структуре поражения преобладало низкое расположение плаценты – 163 (53,3 %).
Рlacenta accrete зарегистрирована у 42,8 % беременных, placenta increta – в 2,6 % и placenta previa – в 1,3 %.
