Соціальне функціонування та якість життя жінок, хворих на параноїдну шизофренію, при різних моделях родинної взаємодії

Abstract

На основі аналізу соціального функціонування та якості життя 150 жінок, хворих на параноїдну шизофренію, встановлені деякі особливості в залежності від моделі родинної взаємодії обстежених. Виявлено, що модель родинної взаємодії, де жінки мають здорового чоловіка та дітей, більш схильна підтримувати у жінок вищій рівень адаптованості щодо виконання обов'язків соціального та родинного функціонування. Найгіршим варіантом моделі родинної взаємодії є ситуація, коли доросли жінки проживають із влас ними батьками. Найвища якість жит тя діагностовано у пацієнток, які мають здорового чоловіка та дітей (серед ній бал – 7,2); на другому місці за якістю життя — хворі, що проживають з психічно здоровим чоловіком (середній бал – 6,0); на третьому місці за рівнем якості життя опинились жінки, що проживають з дорослими дітьми (середній бал – 4,1); на останньому місці – хворі, які проживають у батьківській родині, не маючи власної (середній бал – 3,1). Найбільший вагомий та впливовий зв'язок між шкалами якості життя у всіх групах встановлено між психологічним / емоційним благополуччям та міжособистісною взаємодією (r = 0,95), самообслуговуванням та незалежністю у діях (r = 0,96) та соціоемоційною підтримкою (r = 0,94). Встановлено, що на першій план психотерапевтичної допомоги жінкам з параноїдною шизофренією виходять проблеми відчуття психологічної або емоційної самотності у родині. Самотність створює причинно-наслідкове коло порушень родинного функціонування, а саме: самотність – обмеження спілкування у родині – порушення родинної комунікації — дезадаптованість жінки – фрустраційна реакція – неможливість вирішення проблем – замкнутість – самотність. Отримані дані покладені в основу розроблення системи психотерапевтичних заходів, спрямованої на відновлення функціонування хворої у родині в комплексному лікувально-реабілітаційному процесі, з урахуванням моделі сімейної взаємодії.

Based on the analysis of social functioning and quality of life of 150 women suffering from paranoid schizophrenia, set some features depending on the model of family interaction. Revealed that the model of family interaction in which women have a healthy husband and children, has the most favorable effect on the level of adaptation to fulfill the duties of social and family functioning in women. The least favorable option models of family interaction is a situation where the patient live with their own parents. The highest level of quality of life also showed patients with a healthy husband and children (middle score – 7.2); the second highest quality of life – the sick, living with her husband (the middle score – 6.0); in third place in terms of quality of life were women living with older children (middle score – 4.1); last – patients living in the parental home, not having their own (middle score – 3.1). In all groups of women revealed the relationship between the psychological/emotional wellbeing and interpersonal interaction (r = 0.95), self and independence in the actions (r = 0.96) and socioemotional support (r = 0.94). Found that in the forefront of psychotherapeutic care for women with paranoid schizophrenia are problems of a psychological or emotional feelings of loneliness in the family. Loneliness creates causal violations circle of family functioning, namely, loneliness – the restriction of communication in the family – a violation of family communication – women's disadaptation – reaction to frustration – the inability to solve problems – isolation – loneliness. The resulting data formed the basis for the development of psychotherapeutic interventions aimed at restoring the functioning of the patient in the seventeenth in the complex treatment and rehabilitation process, taking into account the model of family interaction.

На основе анализа социального функционирования и качества жизни 150 женщин, больных параноидной шизофренией, установлены некоторые особенности в зависимости от модели семейного взаимодействия обследованных. Выявлено, что модель семейного взаимодействия, при которой женщины имеют здорового мужа и детей, имеет наиболее благоприятное влияние на уровень адаптированности к выполнению обязанностей социального и семейного функционирования у женщин. Наименее благоприятным вариантом модели семейного взаимодействия является ситуация, когда пациентки проживают с собственными родителями. Наиболее высокий уровень качества жизни также продемонстрировали пациентки, имеющие здорового мужа и детей (средний балл – 7,2); на втором месте по качеству жизни – больные, проживающие с мужем (ср. балл – 6,0); на третьем месте по уровню качества жизни оказались женщины, проживающие со взрослыми детьми (ср. балл – 4,1); на последнем месте – больные, проживающие в родительской семье, не имеющие собственной (ср. балл – 3,1). Во всех группах женщин выявлена взаимо связь между психологическим/ эмоциональным благополучием и межличностным взаи модействием (r = 0,95), самообслуживанием и независимостью в действиях (r = 0,96) и социоэмоциональной поддержкой (r = 0,94). Установлено, что на первый план психотерапевтической помощи женщинам с параноидной шизофренией выходят проблемы чувства психологичес кого или эмоционального одиночества в семье. Одиночество создает причинно-следственный круг нарушений семейного функционирования, а именно: одиночест во – ограни чение общения в семье – нарушение семейной коммуникации – дезадаптированность женщины — фрустрационная реакция – невозможность решения проблем – замкнутость – одиночество. Полученные данные легли в основу разработки системы психотерапевтических мероприятий, направленных на восстановление функционирования больной в семье, в комплексном лечебно-реабилитационном процессе, с учетом модели семейного взаимодействия.