https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/938 Thu, 04 Jun 2026 23:03:13 GMT 2026-06-04T23:03:13Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19677 Профілактика Rh-конфлікту як шлях зменшення поширеності гемолітичної хвороби новонароджених Папінко, Р. М.; Коропець, В. В.; Волощук, О. Ю.; Мунтяну, А. О. У тезах висвітлено сучасні аспекти профілактики Rh-конфлікту як одного з провідних методів попередження розвитку гемолітичної хвороби новонароджених. Розглянуто основні механізми розвитку Rh-алоімунізації, фактори ризику виникнення резус-конфлікту та його вплив на стан плода і новонародженого. Проаналізовано сучасні підходи до профілактики Rh-сенсибілізації, зокрема застосування антирезусного імуноглобуліну під час вагітності та після пологів. Наведено дані міжнародних досліджень щодо ефективності anti-D-профілактики у зниженні частоти гемолітичної хвороби новонароджених та пов’язаних із нею ускладнень. Підкреслено значення ранньої діагностики, моніторингу Rh-негативних вагітних і своєчасного проведення профілактичних заходів для покращення перинатальних наслідків та зменшення неонатальної захворюваності й смертності. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19677 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19530 Вікові особливості прогнозу при гострому лімфобластному лейкозі у дітей Сеньківська, Л. І.; Коропець, В. В.; Бородін, Д. О. Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ) є найпоширенішим злоякісним захворюванням крові у дитячому віці. Незважаючи на спільну нозологію, результати лікування у дітей суттєво кращі, ніж у дорослих: сучасні джерела вказують на 80–90% довготривалої виживаності в педіатричній популяції проти 40–50% у дорослих. Така різниця зумовлена віковими біологічними відмінностями лейкемічного клону, кращою переносимістю інтенсивної терапії та більшою ефективністю сучасних імунотерапевтичних підходів. Мета роботи: Проаналізувати сучасні дані щодо причин кращих результатів лікування ГЛЛ у дітей порівняно з дорослими, з акцентом на вікові біологічні особливості, педіатричні протоколи лікування та роль імунотерапії. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19530 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19529 Роль ранніх біомаркерів у діагностиці нейророзвиткових розладів у дітей Тумачок, А. О.; Браткова, Л. Б.; Коропець, В. В. У роботі узагальнено сучасні дані щодо ролі ранніх біомаркерів у діагностиці нейророзвиткових розладів у дітей. Проаналізовано генетичні, епігенетичні, біохімічні, імунологічні, нейровізуалізаційні та поведінкові маркери, а також оцінено їх потенційну діагностичну та прогностичну значущість. Показано, що жодна окрема група біомаркерів не забезпечує достатньої чутливості, специфічності та відтворюваності для самостійного клінічного застосування. Найбільш перспективним є інтегративний підхід, що поєднує біологічні, нейровізуалізаційні та цифрові поведінкові показники із застосуванням multi-omics технологій та алгоритмів штучного інтелекту. Разом із тим впровадження таких моделей у клінічну практику обмежується гетерогенністю вибірок, відсутністю стандартизації методів та недостатньою зовнішньою валідацією. Обґрунтовано доцільність розвитку комплексного раннього скринінгу дітей із груп ризику. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19529 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19528 Гострий доброякісний міозит як ускладнення грипу у дітей Бондаренко, М. М.; Браткова, Л. Б.; Коропець, В. В. У роботі представлено результати ретроспективного аналізу частоти виникнення гострого доброякісного дитячого міозиту (ГДДМ) як ускладнення грипу за період 2022–2025 років. На основі даних із бази PubMed проаналізовано клінічні випадки в Італії, Греції, Туреччині та Боснії і Герцеговині серед дітей віком до 14 років. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19528 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19513 Травма та розвиток мозку у дітей: нейробіологічні механізми та психоемоційні наслідки Коропець, В. В.; Папінко, Р. М.; Браткова, Л. Б.; Тумачок, А. О. Ціль роботи: узагальнити, систематизувати та критично проаналізувати сучасні наукові дані щодо впливу дитячої психотравми на нейробіологічні механізми розвитку мозку з позицій інтегративного та трансдіагностичного підходів. Дослідити взаємозв’язок між раннім травматичним досвідом і порушеннями когнітивного функціонування, емоційної регуляції та поведінкових реакцій, з урахуванням індивідуальної варіабельності та контекстуальних психосоціальних факторів. Визначити ключові патофізіологічні процеси, що лежать в основі наслідків психотравми, зокрема дисрегуляцію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, епігенетичні модифікації, нейрозапальні зміни та порушення функціональної та структурної організації мозкових мереж. Оцінити роль критичних і сенситивних періодів розвитку у формуванні вразливості до психопатології, а також проаналізувати механізми довготривалої біологічної та психологічної адаптації до стресу. Обґрунтувати значення раннього виявлення психотравми та впровадження травма-інформованих мультидисциплінарних підходів як ключового чинника зниження ризику довгострокових когнітивних, емоційних і поведінкових порушень та покращення клінічного прогнозу. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19513 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19512 Вплив залізодефіцитної анемії на когнітивний розвиток у дітей Браткова, Л.; Коропець, В.; Терещенко, Е.; Bratkova, L.; Koropets, V.; Tereshchenko, E. Залізодефіцитна анемія є найпоширенішою формою анемії у світі та важливим фактором ризику порушення розвитку дітей. Метою роботи було вивчення сучасних наукових даних щодо впливу залізодефіцитної анемії на когнітивний розвиток дітей та ефективності терапії препаратами заліза. Встановлено, що анемія асоціюється зі зниженням показників уваги, пам’яті та мовленнєвих функцій. Своєчасна корекція дефіциту заліза покращує когнітивні функції.; Iron deficiency anemia is the most common form of anemia worldwide and is an important risk factor for impaired child development. The aim of this study was to analyze current scientific data regarding the impact of iron deficiency anemia on cognitive development in children and the effectiveness of iron therapy. Children with anemia demonstrate lower cognitive performance, particularly in speech, executive functions, and motor development. Timely iron supplementation improves cognitive indicators, although prolonged deficiency may lead to long-term neurological consequences. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19512 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19511 Вплив воєнного стану в Україні на корекцію цукрового діабету 1 типу у дітей Коропець, В. В.; Папінко, Р. М.; Браткова, Л. Б.; Козак, А. О. Ціль роботи: оцінити кореляцію забезпеченості інсулінотерапією, засобів для самостійного контролю глікемії та можливості візиту до медичного спеціаліста у новому місці проживання до показників метаболічного контролю у дітей із цукровим діабетом 1 типу серед внутрішньо переміщених осіб в країні з військовими діями. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19511 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19322 Особливості латерального мислення у медичній практиці Бірюков, В. С. У статті розглядається характер впливу методу латерального мислення на результативність засвоєння матеріалу фармакотерапії магістрами медичного університету при вивченні клінічних дисциплін. Введення в педагогічний процес ігрового компонента достовірно посилило увагу магістрів до досконалих помилок. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19322 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19321 Взаємозв’язок функціонального стану нервової системи та психологічних стратегій подолання хвороби Кравченко, Т. Ю.; Копійка, Г. К.; Kravchenko, T. Yu.; Kopiika, H. K. У статті розглядається взаємозв’язок між функціональним станом нервової системи та психологічними стратегіями подолання хвороби. Проаналізовано вітчизняні та зарубіжні літературні джерела з використанням баз даних PubMed, Web of Science, Наукова періодика України, каталогів і фондів Національної наукової медичної бібліотеки України. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі психофізіологічних чинників у перебігу захворювань, ефективності лікування та процесах адаптації особистості до хронічного або гострого хворобливого стану. Функціональний стан нервової системи розглядається як інтегральний показник рівня психофізіологічної регуляції, що визначає особливості емоційного реагування, стресостійкість та здатність до мобілізації адаптаційних ресурсів організму. Клінічні та доклінічні дослідження вчених вказують на те, що тривалий стрес пов’язаний з атрофією нейронів кортикальної та лімбічної областей мозку та порушеннями неврогенезу, призвести до атрофії маси мозку та зменшення його ваги. Показано, що тип нервової системи, рівень збудження та стійкість нервових процесів безпосередньо впливають на особливості реагування людини на соматичне захворювання. Оптимальний функціональний стан нервової системи асоціюється з використанням конструктивних, активних стратегій подолання хвороби, тоді як зниження функціональних резервів, підвищений рівень тривожності та вегетативної дисрегуляції пов’язані з домінуванням дезадаптивних стратегій, зокрема уникання та емоційного реагування. Психологічні стратегії можуть бути розглянуті як детермінувальний чинник, що змінює вплив функціонального стану нервової системи на хід хвороби та процес відновлення. У цьому контексті важливим є розуміння того, як саме функціональний стан нервової системи впливає на вибір, реалізацію та ефективність психологічних стратегій подолання, і навпаки – як психологічні втручання можуть модифікувати цей стан.; The article examines the relationship between the functional state of the nervous system and psychological strategies for coping with illness. Domestic and international literature sources were analyzed using the PubMed, Web of Science, Scientific Periodicals of Ukraine databases, as well as the catalogs and collections of the National Scientific Medical Library of Ukraine. The relevance of this study is обусловлена the growing role of psychophysiological factors in disease progression, treatment effectiveness, and the processes of individual adaptation to chronic or acute pathological conditions. The functional state of the nervous system is considered an integral indicator of the level of psychophysiological regulation, which determines the characteristics of emotional responsiveness, stress resistance, and the ability to mobilize the body’s adaptive resources. Clinical and preclinical studies indicate that prolonged stress is associated with neuronal atrophy in the cortical and limbic regions of the brain and disturbances in neurogenesis, which may lead to a reduction in brain mass and overall brain weight. It has been demonstrated that the type of nervous system, the level of excitation, and the stability of nervous processes directly influence an individual’s response to somatic disease. An optimal functional state of the nervous system is associated with the use of constructive, active coping strategies, whereas decreased functional reserves, elevated anxiety levels, and autonomic dysregulation are linked to the predominance of maladaptive strategies, particularly avoidance and emotionally driven responses. Psychological strategies may be regarded as a determining factor that modifies the impact of the functional state of the nervous system on the course of disease and the recovery process. In this context, it is essential to understand how the functional state of the nervous system influences the selection, implementation, and effectiveness of psychological coping strategies, and conversely, how psychological interventions can modify this state. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19321 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19320 Психофізіологічні маркери стресостійкості та їх нейроанатомічні основи як предиктори збереження здоров’я в умовах хронічного стресу Кравченко, Т. Ю.; Копійка, Г. К.; Kravchenko, T. Yu.; Kopiyka, G. K. У статті представлено системний аналіз психофізіологічних маркерів стресостійкості та їх нейроанатомічних детермінант, а також окреслено їх значення для прогнозування збереження психічного й соматичного здоров’я в умовах тривалого стресового навантаження. Узагальнено сучасні наукові дані щодо функціонування нейронних структур, механізмів вегетативної регуляції, гормональних реакцій і біофізіологічних показників, які розглядаються як потенційні індикатори адаптаційного потенціалу організму. Стресостійкість розглядається як результат скоординованої взаємодії префронтальної кори, лімбічних структур і нейроендокринних механізмів, що забезпечують баланс між емоційною реактивністю та когнітивним контролем. Показано, що порушення цього балансу при тривалому стресі сприяє домінуванню автоматизованих захисних реакцій і підвищує ризик розвитку психосоматичних та афективних розладів. Узагальнення даних щодо функціонального стану центральної нервової системи, автономної регуляції та гормональної реактивності дозволяє розглядати стресостійкість як біологічно детермінований і водночас пластичний феномен, що має прогностичне значення для оцінювання адаптаційних можливостей організму. Такий підхід відкриває перспективи для ранньої ідентифікації осіб із підвищеним ризиком негативних наслідків хронічного стресу та розробки комплексних програм профілактики і психокорекції, спрямованих на збереження психічного і соматичного здоров’я. Прогностичне значення показників хронічного стресу полягає у можливості раннього виявлення ризиків психофізіологічних та психосоматичних порушень, оцінки адаптаційного потенціалу особистості та прогнозування ефективності профілактичних і корекційних втручань.; This article presents a systematic analysis of psychophysiological markers of stress resilience and their neuroanatomical determinants, outlining their significance for predicting the preservation of mental and somatic health under conditions of prolonged stress exposure. Contemporary scientific evidence concerning the functioning of neural structures, mechanisms of autonomic regulation, hormonal responses, and biophysiological indicators is synthesized, as these parameters are considered potential indicators of the organism’s adaptive capacity. Stress resilience is conceptualized as the result of coordinated interactions between the prefrontal cortex, limbic structures, and neuroendocrine mechanisms that maintain a balance between emotional reactivity and cognitive control. It is demonstrated that disruption of this balance under chronic stress promotes the predominance of automated defensive responses and increases the risk of developing psychosomatic and affective disorders. The integration of data on the functional state of the central nervous system, autonomic regulation, and hormonal reactivity allows stress resilience to be viewed as a biologically determined yet plastic phenomenon with significant prognostic value for assessing adaptive capacities. This approach opens perspectives for the early identification of individuals at increased risk of adverse consequences of chronic stress and for the development of comprehensive preventive and psychocorrective programs aimed at preserving mental and somatic health. The prognostic value of chronic stress indicators lies in their potential for early detection of risks of psychophysiological and psychosomatic disturbances, evaluation of individual adaptive potential, and prediction of the effectiveness of preventive and corrective interventions. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19320 2026-01-01T00:00:00Z