Кафедра психіатрії, наркології, медичної психології та психотерапії

Медикаментозна деескалація як інструмент розширення реабілітаційного вікна: клінічне моделювання

2026-01-01T00:00:00Z

Медикаментозна деескалація як інструмент розширення реабілітаційного вікна: клінічне моделювання Рябухін, К. В.; Ryabukhin, K. V. Мета роботи – сконструювати теоретичну модель вибірки госпіталізованих ветеранів з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) Одеського регіону та оцінити потенціал зменьшення кількості призначених медикаментів (медикаментозна деескалація) як інструменту розширення реабілітаційного вікна терапевтичної залученості при різних сценаріях фармакологічної раціоналізації. Було проведено клінічне моделювання з конструюванням теоретичної вибірки N=86 на основі верифікованих епідеміологічних даних щодо поширеності поліфармації та антихолінергічного та седативного навантаження (Drug Burden Index) у госпіталізованих ветеранів з ПТСР. Змодельовано три сценарії медикаментозної деескалації з оцінкою очікуваного зниження DBI, когнітивного покращення та розширення терапевтичного вікна. Середній DBI при надходженні становив 1,34 ± 0,87; 66,3% учасників мали DBI ≥ 1. Частка осіб у терапевтичному вікні (DBI < 1) – 33,7%. Консервативна деескалація підвищувала цей показник до 42,2%, помірна – до 61,0%, повна раціоналізація – до 78,3%. Очікуваний приріст швидкості обробки інформації становив 8-35% залежно від сценарію. Таким чином, зменьшення кількості призначених медикаментів є клінічно необхідним і методологічно обґрунтованим компонентом стаціонарної психореабілітації ветеранів. Навіть консервативний сценарій розширює терапевтичне вікно у значної частки госпіталізованих пацієнтів.; The purpose of the study is to construct a theoretical model of a sample of hospitalized veterans with posttraumatic stress disorder (PTSD) from the Odessa region and to assess the potential for reducing the number of prescribed medications (medication de-escalation) as a tool to expand the rehabilitation window of therapeutic engagement under different pharmacological rationalization scenarios. Clinical modeling was carried out by constructing a theoretical sample of N=86 based on verified epidemiological data on the prevalence of polypharmacy and anticholinergic and sedative load (Drug Burden Index) in hospitalized veterans with PTSD. Three medication de-escalation scenarios were modeled to assess the expected reduction in DBI, cognitive improvement, and expansion of the therapeutic window. The mean DBI at admission was 1.34 ± 0.87; 66.3% of participants had a DBI ≥ 1. The proportion of individuals within the therapeutic window (DBI < 1) was 33.7%. Conservative de-escalation increased this figure to 42.2%, moderate to 61.0%, full rationalization – up to 78.3%. The expected increase in information processing speed was 8-35% depending on the scenario. Thus, the reduction in the number of prescribed medications is a clinically necessary and methodologically justified component of inpatient psychorehabilitation for veterans. Even a conservative scenario expands the therapeutic window in a significant portion of hospitalized patients.

Психофізіологічні конфаундери поліграфного обстеження у ветеранів ЗСУ Одеського регіону: клінічне моделювання та байєсівська оцінка

2026-01-01T00:00:00Z

Психофізіологічні конфаундери поліграфного обстеження у ветеранів ЗСУ Одеського регіону: клінічне моделювання та байєсівська оцінка Баскіна, В. В.; Baskina, V. V. Мета роботи – розробка теоретичної моделі вибірки військовослужбовців ЗСУ Одеського регіону, спрямованих на поліграфне обстеження, та на основі верифікованих епідеміологічних параметрів оцінити поширеність психофізіологічних конфаундерів і їхній вплив на прогностичну цінність результатів тесту. Здійснене клінічне моделювання з конструюванням теоретичної вибірки N=94 на основі верифікованих епідеміологічних даних щодо поширеності посттравматичного стресового розладу (ПТСР), легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ), розладів сну та розладів, пов’язаних із прийомом аокроголю, серед комбатантів (2022-2024). Проведена Байєсівська оцінка прогностичної цінності поліграфного результату з урахуванням модельного конфаундерного профілю. У змодельованій вибірці 42,6% мали ПТСР, 24,5% – лЧМТ в анамнезі, 61,7% – клінічно значущі порушення сну, 27,7% – поточну психофармакотерапію. Хоча б один суттєвий конфаундер виявлено у 92,6% учасників, два і більше – у 68,1%. Байєсівська модель продемонструвала зниження позитивної прогностичної цінності (PPV) з 24,1% у стандартній популяції до 18,1% у змодельованій вибірці: 4 з 5 «позитивних» результатів у цій популяції є потенційно хибними. Тому, конфаундерний профіль змодельованої вибірки є критичним з точки зору достовірності поліграфного обстеження. Застосування тесту без попередньої психіатричної оцінки є методологічно неспроможним у даному клінічному контексті.; The purpose of the study is to construct a theoretical sample model of Ukrainian Armed Forces servicemen from the Odessa region who were sent for polygraph examination, and based on verified epidemiological parameters, to assess the prevalence of psychophysiological confounders and their impact on the predictive value of the test results. Clinical modeling was conducted by constructing a theoretical sample of N=94 based on verified epidemiological data on the prevalence of post-traumatic stress disorder (PTSD), mild traumatic brain injury (mTBI), sleep disorders, and disorders related to alcohol use among combatants (2022-2024). A Bayesian evaluation of the predictive value of the polygraph result was carried out, considering the modeled confounder profile. In the modeled sample, 42.6% had PTSD, 24.5% had a history of mTBI, 61.7% had clinically significant sleep disorders, and 27.7% were undergoing current psychopharmacotherapy. At least one significant confounder was identified in 92.6% of participants, and two or more in 68.1%. The Bayesian model demonstrated a decrease in positive predictive value (PPV) from 24.1% in the standard population to 18.1% in the simulated sample: 4 out of 5 'positive' results in this population are potentially false. Therefore, the confounder profile of the simulated sample is critical in terms of the reliability of the polygraph examination. The use of the test without prior psychiatric assessment is methodologically untenable in this clinical context.

Поліграф у воєнний час: психофізіологічні обмеження та їх значення в умовах бойового стресу (огляд)

2026-01-01T00:00:00Z

Поліграф у воєнний час: психофізіологічні обмеження та їх значення в умовах бойового стресу (огляд) Баскіна, В. В.; Baskina, V. V. Метою статті є аналіз доказової бази психофізіологічних обмежень поліграфа та систематизація ризиків помилкових результатів у популяції осіб з бойовим досвідом, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) і пов’язаними соматичними та неврологічними наслідками. Проводився огляд та аналіз публікацій за базами PubMed, Scopus та PsycINFO (2018–2024рр.), що стосуються психофізіологічних механізмів поліграфії і її валідності, вегетативної дисфункції при ПТСР і легкій черепно%мозковій травмі (лЧМТ), фармакологічних модифікаторів вегетативної реактивності. Доведено що точність стандартного методу порівняльних запитань (CQT) не перевищує 70–80% навіть у лабораторних умовах. ПТСР системно підвищує базальний симпатичний тонус, порушує диференціальну реактивність на стимули та суттєво підвищує частку хибнопозитивних результатів. Дисоціативний підтип ПТСР, навпаки, може спричиняти хибнонегативні результати. Легка ЧМТ – поширений наслідок бойового досвіду – спричиняє стійку вегетативну дисфункцію, що зберігається поза клінічним відновленням. Фармакологічне лікування ПТСР (СІЗЗС, бета-блокатори, бензодіазепіни) додатково й по-різному модифікує досліджувані параметри. Таким чином, застосування поліграфа щодо осіб з бойовим досвідом, верифікованим або ймовірним ПТСР чи лЧМТ без попередньої психіатричної оцінки є методологічно неспроможним. Результати тесту не підлягають ізольованій інтерпретації без урахування клінічного статусу обстежуваного. Лікар-психіатр здатний відігравати ключову роль у забезпеченні клінічно обґрунтованого підходу до інтерпретації даних поліграфного обстеження.; The purpose of the article was to analyze the evidence base of the psychophysiological limitations of the polygraph and to systematize the risks of false results in a population of individuals with combat experience, post-traumatic stress disorder (PTSD), and related somatic and neurological consequences. A review and analysis of publications from the PubMed, Scopus, and PsycINFO databases (2018–2024) was conducted, concerning the psychophysiological mechanisms of polygraphy and its validity, autonomic dysfunction in PTSD and mild traumatic brain injury (mTBI), and pharmacological modifiers of autonomic reactivity. It was confirmed that the accuracy of the standard comparative question test (CQT) method does not exceed 70–80% even under laboratory conditions. PTSD systematically increases basal sympathetic tone, disrupts differential reactivity to stimuli, and significantly increases the proportion of false positive results. The dissociative subtype of PTSD, in contrast, may cause false negative results. Mild TBI – a common consequence of combat experience – causes persistent autonomic dysfunction that persists beyond clinical recovery. Pharmacological treatment of PTSD (SSRIs, beta-blockers, benzodiazepines) additionally and differently modifies the parameters under study. Thus, the use of a polygraph on individuals with combat experience, verified or probable PTSD, or mild TBI without prior psychiatric evaluation is methodologically untenable. Test results cannot be interpreted in isolation without considering the clinical status of the examinee. A psychiatrist can play a key role in ensuring a clinically justified approach to interpreting polygraph examination data.

Фармакологічний супровід психореабілітації ветеранів із посттравматичним стресовим розладом: баланс між симптоматичним контролем і реабілітаційним потенціалом (огляд)

2026-01-01T00:00:00Z

Фармакологічний супровід психореабілітації ветеранів із посттравматичним стресовим розладом: баланс між симптоматичним контролем і реабілітаційним потенціалом (огляд) Рябухін, К. В.; Ryabukhin, K. V. Метою статті є систематизація доказової бази фармакотерапії ПТСР у контексті стаціонарної психореабілітації ветеранів та окреслити принципи балансу між симптоматичним контролем і збереженням реабілітаційного потенціалу. Проведений огляд та аналіз публікацій за базами PubMed, Scopus та PsycINFO (2018–2024 рр.) щодо фармакологічного лікування ПТСР у ветеранів, впливу препаратів на когнітивні функції й терапевтичну залученість, явища поліфармації в стаціонарних умовах. Встановлено що препарати першої лінії (серталін, пароксетин, венлафаксин) демонструють малий-середній ефект-розмір і не позбавляють від необхідності психотерапії. Седативний профіль антипсихотиків, бензодіазепінів і частини антидепресантів безпосередньо знижує когнітивну доступність до травмаорієнтованої терапії. Поліфармація серед стаціонарних ветеранів сягає 77–80% і супроводжується значним медикаментозним навантаженням. Розлади сну потребують окремого фармакологічного підходу; коморбідний алкогольний розлад суттєво ускладнює медикаментозну стратегію. Нові підходи – MDMA-асистована терапія та блокада зірчастого вузла – демонструють перспективні результати, проте залишаються поза рутинною практикою. Тому фармакологічний супровід реабілітації ветеранів потребує системного підходу, орієнтованого не лише на зниження симптоматики, а й на збереження і розширення терапевтичної залученості. Регулярний перегляд медикаментозної схеми є облігатним компонентом стаціонарного реабілітаційного процесу.; The purpose of the article was to systematize the evidence base of pharmacotherapy for PTSD in the context of inpatient psychorehabilitation of veterans and to outline the principles of balancing symptomatic control with the preservation of rehabilitative potential. A review and analysis of publications from the PubMed, Scopus, and PsycINFO databases (2018%2024) were conducted regarding pharmacological treatment of PTSD in veterans, the impact of medications on cognitive functions and therapeutic engagement, and the phenomenon of polypharmacy in inpatient settings. It was established that first-line drugs (sertraline, paroxetine, venlafaxine) demonstrate a small-to-moderate effect size and do not eliminate the need for psychotherapy. The sedative profile of antipsychotics, benzodiazepines, and some antidepressants directly reduces cognitive accessibility to trauma-focused therapy. Polypharmacy among inpatient veterans reaches 77–80% and is accompanied by a significant medication burden. Sleep disorders require a separate pharmacological approach; comorbid alcohol disorder significantly complicates the medication strategy. New approaches – MDMA-assisted therapy and stellate ganglion blockade – show promising results, yet remain outside routine practice. Therefore, the pharmacological support of veteran rehabilitation requires a systemic approach, focused not only on symptom reduction but also on maintaining and expanding therapeutic engagement. Regular review of the medication regimen is an obligatory component of the inpatient rehabilitation process.

Комунікативні навички та алгоритми ведення пацієнтів з поширеними психічними розладами на первинній ланці за керівництвом mhGAP (депресії, самоушкодження, суїциди, розлади, пов’язані із вживанням психоактивних речовин, гострий стрес, тривалий розлад горя та посттравматичний стресовий розлад): навчально-методичний посібник

2026-01-01T00:00:00Z

Комунікативні навички та алгоритми ведення пацієнтів з поширеними психічними розладами на первинній ланці за керівництвом mhGAP (депресії, самоушкодження, суїциди, розлади, пов’язані із вживанням психоактивних речовин, гострий стрес, тривалий розлад горя та посттравматичний стресовий розлад): навчально-методичний посібник Морванюк, Г. В.; Опря, Є. В. Навчально-методичний посібник, створений на основі Про грами ВООЗ mhGAP, містить практичні рекомендації щодо клі нічної оцінки та ведення осіб із психічними, неврологічними роз ладами та порушеннями, пов’язаними з уживанням психоактив них речовин. Висвітлено пріоритетні стани, оцінку ризиків і алго ритми надання допомоги. Для здобувачів вищих медичних закладів освіти II–IV рівнів акредитації, а також лікарів загальної практики — сімейної меди цини.

The impact of elevated homocysteine levels on the development of stress-associated anxiety and depressive disorders

2026-01-01T00:00:00Z

The impact of elevated homocysteine levels on the development of stress-associated anxiety and depressive disorders Denysov, Ye. M.; Krasokha-Denysova, V. V.; Oprya, Ye. V.; Денисов, Є. М.; Красьоха-Денисова, В. В.; Опря, Є. В. A prospective observational study included 131 adults (mean age 43.35 ± 16.37 years; 54.2 % women). Anxiety and depression were assessed using the GAD-7 and PHQ-9 scales. Homocysteine levels were quantified by LC-MS. Group comparisons and odds ratios (OR, 95 % CI) were calculated; p < 0.05 was considered statistically significant. Results. Elevated homocysteine levels (≥ 10 μmol/L) were detected in 50.4 % of participants, while concentrations > 15 μmol/L were observed in 11.5 %. Homocysteine levels were approximately two-fold higher in individuals with clinically significant symptoms compared with those with subclinical manifestations (anxiety: 13.98 ± 4.50 vs 6.88 ± 2.08; depression: 13.92 ± 4.43 vs 6.87 ± 2.05; p < 0.001). Homocysteine ≥ 10 μmol/L was strongly associated with clinically significant anxiety (OR = 157.5; 95 % CI 33.4–741.6; p < 0.001) and depression (OR = 320.0; 95 % CI 40.0–2557.8; p < 0.001). Conclusions. Hyperhomocysteinemia was common among individuals exposed to prolonged war-related stress and closely associated with the severity of anxiety and depression. Elevated homocysteine levels were identified in 50.4 % of the examined participants with ADDs, indicating a high prevalence of disturbances in one-carbon metabolism. A dose-dependent relationship between homocysteine concentration and ADDs severity was observed. Increased homocysteine levels were associated with a higher probability of clinically significant anxiety (58 %) and depressive disorders (64 %). These findings support the pathogenetic role of hyperhomocysteinemia in stress-associated ADDs and justify the use of homocysteine as a biomarker of risk, severity, and prognosis of anxiety-phobic and affective disorders.; У дослідженні виявлено високу поширеність порушень одновуглецевого метаболізму серед осіб, які тривалий час перебували в умовах воєнного психотравмувального стресу. Підвищений рівень гомоцистеїну (≥ 10 мкмоль/л) виявлено у 50,4 % обстежених, що свідчить про метаболічну вразливість до тривожно-депресивних розладів (ТДР). Встановлено дозозалежний зв’язок між концентрацією гомоцистеїну та вираженістю ТДР. у пацієнтів із клінічно значущими симптомами тривоги та депресії його рівень становив близько 14 мкмоль/л, що майже вдвічі перевищувало показники осіб із субклінічними проявами (6,9 мкмоль/л). Підвищений гомоцистеїн був пов’язаний зі зростанням ризику клінічно значущої тривоги та депресії, підтверджуючи його патогенетичну роль і доцільність використання як біомаркера ризику та тяжкості ТДР.

Особливості клінічного профілю військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом

2024-01-01T00:00:00Z

Особливості клінічного профілю військовослужбовців із посттравматичним стресовим розладом Молдавська, Х. О.; Опря, Є. В.; Moldavska, Kh. O.; Oprya, Ye. V. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є серйозною психічною проблемою, що виникає у людей, які були свідками травматичних подій, як-от війна, насильство або природні катастрофи. Хоча існують різноманітні методи лікування ПТСР, не всі пацієнти реагують на них, що підкреслює потребу у розробленні нових та більш ефективних підходів. З метою вивчення особливостей клініко-психологічних та соматовегетативних проявів психосоматичних розладів у військовослужбовців із ПТСР обстежено 55 чоловіків віком від 20 до 60 років. Підтверджена особливість клінічних проявів ПТСР — флуктуаційна (хвилеподібна) схема перебігу. Виявлені психосоматичні розлади, які формувалися внаслідок ПТСР, мали пароксизмальний характер, а найбільш поширеними та вираженими були афективні та тривожні розлади, що підтверджувало теорію кіндлінгу щодо епілептиформної природи процесу. Отже, досліджувані стани виникають унаслідок порушення електричної активності головного мозку, потребують відповідного електроенцефалографічного обстеження та подальшого впливу на біопотенціали головного мозку з метою корекції виявлених порушень та реабілітації осіб із ПТСР. Врахування клінічних та патогенетичних особливостей формування ПТСР дасть змогу розробити комплексні програми терапії та медико-психологічної реабілітації, що сприятимуть відновленню та покращенню якості життя пацієнтів.; Post-traumatic stress disorder (PTSD) is a serious mental health problem that occurs in people who have witnessed traumatic events such as war, violence or natural disasters. Although there are a variety of treatments for PTSD, not all patients respond to them, highlighting the need to develop new and more effective approaches. In order to study the features of clinical-psychological and somatic-vegetative manifestations of psychosomatic disorders in combatants with PTSD, 55 men aged 20 to 60 were examined. Such a feature of the clinical manifestations of PTSD as a fluctuating (wave-like) flow pattern was confirmed. The identified psychosomatic disorders that were formed as a result of PTSD had a paroxysmal character, and the most common and pronounced were affective and anxiety disorders, which confirmed the kindling theory regarding the epileptiform nature of the process. Thus, the states under investigation arise as a result of disturbances in the electrical activity of the brain, require an appropriate electroencephalographic examination, and further influence on the biopotentials of the brain in order to correct the detected disturbances and rehabilitate persons with PTSD. Taking into account the clinical and pathogenetic features of the formation of PTSD will allow the development of comprehensive programs of therapy and medical and psychological rehabilitation, which will contribute to the recovery and improvement of the quality of life of patients.

Features of diagnosis and treatment of post-traumatic stress disorder combined with traumatic brain injury

2024-01-01T00:00:00Z

Features of diagnosis and treatment of post-traumatic stress disorder combined with traumatic brain injury Oprya, Ye.; Yermuraki, P.; Moldavska, Kh. The role of latent persistent traumatic brain injury (TBI) in the development and course of acute stress disorder (ASD) and posttraumatic stress disorder (PTSD) is controversial, although many clinicians and health care professionals, as well as the community, assume that such a connection exists. This raises the question of the relationship between concussions and blunt head trauma and combat-related stress reactions and combat-related PTSD. Since it is impossible to exclude the presence of mine-blast trauma injuries in most servicemen at some stage of participation in combat, this should be taken into account during the diagnostic process. With regard to traumatic brain injury (TBI), such as blast-related concussion, the effects of the primary blast on the brain are controversial. The mechanism and consequences of excessive pressure in the brain due to an explosion are similar to those observed in a fluid percussion model in animals with mild TBI and cause ultrastructural and biochemical changes and associated cognitive deficits in rats.

Neurofeedback as a potential method of post-traumatic stress disorder therapy

2024-01-01T00:00:00Z

Neurofeedback as a potential method of post-traumatic stress disorder therapy Oprya, Ye. V.; Yermuraki, P. P.; Moldavska, Kh. O. Post-traumatic stress disorder (PTSD) is a serious mental health problem that occurs in people who have experienced traumatic events such as war, violence, or natural disasters. While there are a variety of treatments for PTSD, including therapy and pharmacotherapy, not all patients respond effectively, highlighting the need to develop new and more effective approaches. Neurofeedback, in particular that based on electroencephalography and functional magnetic resonance imaging, has the potential to reduce anxiety, depression, and arousal, as well as improve the quality of life in patients with PTSD. These results indicate the possibility of using neurofeedback as an additional or alternative treatment for those who do not respond to traditional therapies or experience negative effects from them. But its practical application requires further research and development to maximize its benefits in clinical practice.

Комплексній підхід до корекції депресивних розладів у хворих на рак ендометрію, коморбідний з ожирінням

2024-01-01T00:00:00Z

Комплексній підхід до корекції депресивних розладів у хворих на рак ендометрію, коморбідний з ожирінням Опря, Є. В.; Станіславчук, В. В.; Морванюк, Г. В.; Фучеджі, В. Д.; Бєлогрудова, К. К.; Баскіна, В. В.; Oprya, Ye. V.; Stanislavchuk, V. V.; Morvaniuk, H. V.; Fuchedzhi, V. D.; Bielohrudova, K. K.; Baskina, V. V. Статтю присвячено проблематиці коморбідності психічних розладів, онкопатології та ожиріння. Підтверджено вплив стресу на харчову поведінку та вплив ожиріння на перебіг онкозахворювання. У статті показано, що впливаючи на депресивні, тривожні та інші психопатологічні симптоми, за допомогою адекватних та своєчасно застосованих психотерапевтичних методик у комплексному лікуванні, можна покращити якість життя пацієнтів. У статті проаналізовано велику кількість наукових досліджень, присвячених проблематиці найтяжчого перебігу раку через вплив стресових факторів на різних етапах онкозахворювання. Також у цій статті продемонстровано актуальність антидепресивної терапії у лікуванні депресивних, тривожних та больових розладів онкохворих, з урахуванням взаємодії антидепресантів з протипухлинними препаратами.; This paper is devoted to the problem of comorbidity of mental pathology, oncopathology and obesity. The impact of stress on eating behavior and the impact of obesity on the course of cancer have been confirmed. The paper shows that impact on depressive, anxiety and other psychopathological symptoms with the adequate and timely applied psychotherapeutic methods in complex treatment can improve the quality of life of patients. The paper analized a large number of scientific studies devoted to the problem of a more severe course of cancer due to the influence of stress at various stages of cancer. The review also demonstrates the importance of using modern psychotropic drugs from the group of antidepressants in the treatment of depressive, anxiety and pain disorders of oncology patient, taking into account interactions antidepressants with anticancer drugs.