Кафедра анестезіології, інтенсивної терапії і медицини невідкладних станів

The impact of regional analgesia on pain intensity and cortisolemia levels in wounded patients with combat trauma of the extremities

2026-01-01T00:00:00Z

The impact of regional analgesia on pain intensity and cortisolemia levels in wounded patients with combat trauma of the extremities Tymchyshyn, D. O.; Budniuk, O. O.; Тимчишин, Д. О.; Буднюк, О. О. There is uncertainty of evidence regarding the effectiveness and safety of regional analgesic blocks during emergency care for wounded patients with combat trauma of the extremities at Role 2 medical treatment facilities and during interhospital transportation. Objective. To optimize perioperative analgesia regimens for wounded patients with combat trauma of the extremities at Role 2 medical treatment facilities and during interhospital transportation based on a comparative assessment of the impact of regional or systemic analgesia on pain intensity and cortisolemia levels over time. Materials and Methods. A prospective study included 100 patients with isolated combat trauma of one extremity. Patients were divided into two groups: Group 1 (n = 50) received systemic analgesia only, while Group 2 (n = 50) received ultrasound-guided regional anesthesia. Pain intensity was assessed over time using a Visual Analog Scale (VAS), additionally the level of cortisol in plasma was also measured. Study parameters were registered in four stages: 1st stage – at the time of admission to the Role 2 medical treatment facilities; 2nd stage – at the completion of surgical intervention; 3rd stage – at the beginning of interhospital transportation; 4th stage – at the completion of interhospital transportation. Results. Between the 1st and 2nd stages, both groups demonstrated significant changes in VAS and Cortisol levels (p < 0.05, respectively). At the 2nd stage, a significant intergroup difference was observed for VAS 2 (p < 0.05), whereas Cortisol 2 levels did not differ significantly between groups (p = 0.17). Between the 2nd and 3rd stages, Group 1 showed significant changes in both VAS and Cortisol values (p < 0.05 respectively), while in Group 2 no significant change in VAS was observed (p = 0.11), despite a significant change in Cortisol levels (p < 0.05). At the 3rd stage, intergroup differences remained significant for VAS 3 (p < 0.05), with no significant difference in Cortisol 3 levels (p = 0.41). Between the 3rd and 4th stages, significant changes in VAS and Cortisol were observed only in Group 1 (p > 0.05 respectively), whereas no significant changes were detected in Group 2 (p = 0.07 and p = 0.38 respectively). At the 4th stage, significant intergroup differences were found for both VAS 4 and Cortisol 4 (p < 0.05 respectively). Conclusions. The study results confirm that optimizing perioperative analgesia regimens at Role 2 medical treatment facilities and during interhospital transportation allows for minimizing systemic stress response manifestations, significantly improving treatment outcomes for wounded patients, and remains a priority task of modern military medicine.; У статті представлено результати проспективного дослідження з визначення ефективності реґіонарних аналгетичних блокад під час надання невідкладної допомоги пораненим із бойовою травмою кінцівок в умовах шпиталів Role 2 та під час міжгоспітального транспортування. До дослідження включено 100 поранених із бойовою травмою однієї кінцівки, яких розділено на дві групи: група 1 (n = 50) отримувала лише системну аналгезію, тоді як група 2 (n = 50) – реґіонарну анестезію, що проводилася під ультразвуковим контролем. У динаміці фіксувалась інтенсивність болю та визначався рівень плазмового кортизолу. Результати дослідження підтверджують, що оптимізація схем періопераційного знеболювання в умовах шпиталів Role 2 та під час міжгоспітального транспортування дає можливість мінімізувати прояви системної стрес-відповіді, значно покращити результати лікування поранених та є пріоритетним завданням сучасної військової медицини.

Inflammatory markers in patients with decompensated type 2 diabetes mellitus and acute coronavirus infection

2026-01-01T00:00:00Z

Inflammatory markers in patients with decompensated type 2 diabetes mellitus and acute coronavirus infection Velychko, V. I.; Yurchenko, Ye. I.; Havrychenko, D. H.; Shcherbakov, S. S.; Yurchenko, I. V.; Величко, В. І.; Юрченко, Є. І.; Гавриченко, Д. Г.; Щербаков, С. С.; Юрченко, І. В. Type 2 diabetes mellitus (T2DM) was found to be one of the main comorbidities in patients with COVID-19. However, there is a lack of studies regarding the relationship between glycated hemoglobin (HbA1c) levels, inflammatory markers, elevated body mass index (BMI) and disease severity in patients with T2DM and COVID-19. The aim of the study was to analyze inflammatory markers in patients with decompensated type 2 diabetes mellitus who were hospitalized with acute coronavirus infection. Materials and Methods. A retrospective study of 103 hospitalized patients was conducted from March 2020 to March 2024. Medical records of patients with acute SARS-CoV-2 infection and a confirmed history of T2DM were thoroughly reviewed. The study included 54 women (52.43%) and 49 men (47.57%). To study the inflammatory markers, two groups of patients were formed based on the main target indicator of glycemic control HbA1c. Group A (HbA1c < 7.0%) included 33 patients (32.04%), while Group B (HbA1c ≥ 7.0%) included 70 patients (67.96%). Results and discussion. Blood glucose levels were significantly higher in the group of patients with poorly controlled diabetes compared to the group with well-controlled diabetes – 10.8 [8.55–14.4] vs. 7.0 [5.9–9.3] (p < 0.001). In Group A, the median HbA1c level was significantly lower than in Group B, which is expected: 6.27 [6.08–6.63] vs. 8.55 [7.79–10.1] (p < 0.001). Patients with poorly controlled diabetes showed significantly higher C-reactive protein levels 95.1 [60.5–174] vs. 61.4 [14.7–138] (p = 0,021), more pronounced among women; neutrophilia 9.69 [6.48–14.5] vs. 6.1 [3.56–10.3] (p = 0,005); neutrophil-to-lymphocyte ratio 5.74 [3.17–9.97] vs. 4.22 [1.94–9.11] (p = 0,163). A direct correlation was observed between inflammatory markers interleukin-6 and ferritin in patients with poorly controlled diabetes and elevated HbA1c levels. Conclusions. In patients with poorly controlled diabetes, significantly higher levels of C-RP and pronounced neutrophilia were observed. A direct correlation was found between inflammatory markers IL‑6 and ferritin and elevated HbA1c levels in the group of patients with poorly controlled diabetes, confirming the link between chronic hyperglycemia and systemic inflammation.; Мета дослідження – проаналізувати маркери запального процесу в пацієнтів з декомпенсованим цукровим діабетом 2-го типу, госпіталізованих із гострою коронавірусною інфекцією. Проведено ретроспективне дослідження 103 пацієнтів, госпіталізованих у відділення лікарні з гострою інфекцією SARS-CoV-2 та цукровим діабетом 2-го типу. У групі пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу і поганим глікемічним контролем переважали пацієнти з високим індексом маси тіла (56,31%, p > 0,05), виявлено значно вищі рівні глікованого гемоглобіну, С-реактивного білку, нейтрофільозу. Встановлено статистично значущу пряму кореляцію між маркерами запалення інтерлейкіну-6 та феритину та високими рівнями глікованого гемоглобіну.

Оптимізація контролю болю у поранених з бойовою травмою кінцівок на ранніх госпітальних етапах медичної евакуації

2026-01-01T00:00:00Z

Оптимізація контролю болю у поранених з бойовою травмою кінцівок на ранніх госпітальних етапах медичної евакуації Тимчишин, Д. О.; науковий керівник: Буднюк, О. О. Реґіонарні блокади вважаються корисним компонентом мультимодальної аналгезії, в боротьбі з болем у поранених з бойовою травмою кінцівок. Мета роботи. Проаналізувати показники рівня болю та гемодинаміки, у поранених з бойовою травмою кінцівок, що отримували різні схеми періопераційної аналгезії, під час невідкладного лікування на ранніх госпітальних етапах медичної евакуації.

Реґіонарні аналгетичні блокади пораненим з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час лікування на рівні Role 2

2025-01-01T00:00:00Z

Реґіонарні аналгетичні блокади пораненим з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час лікування на рівні Role 2 Тимчишин, Д. О.; Буднюк, О. О.; Кальчев, М. М. Лікування болю та контроль ефективності знеболення під час війни є невід’ємною частиною лікування та надання допомоги пораненим з бойовою хірургічною травмою (БХТ). Особливо складним завданням є організація якісного знеболення поранених в умовах прифронтових шпиталів (Role 2), а також під час послідуючої медичної евакуації. Однак, за результатами досліджень, спостерігались відсутність контролю над болем та низька ефективність тактики лікування болю під час медичної евакуації, що призводить до формування хронічного болю та підвищення рівня посттравматичного стресового розладу у поранених.

Ефективність знеболення поранених з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час проведення міжгоспітального транспортування

2025-01-01T00:00:00Z

Ефективність знеболення поранених з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час проведення міжгоспітального транспортування Тимчишин, Д. О.; Буднюк, О. О.; Руснак, Д. Ю.; Мохаммад, Д. Х. На сьогодні в Україні, бойова хірургічна травма є актуальною проблемою серед військового контингенту та цивільного населення. Лікування болю є невід’ємною частиною надання допомоги пораненим на всіх етапах медичної евакуації. Багатьма дослідженнями зазначається необхідність якнайшвидшого корегування больового синдрому після отримання поранення. Однак, проведення якісної аналгезії пораненим з бойовою хірургічною травмою під час медичної евакуації, наразі залишається ще не повністю вирішеним питанням. Особливо це стосується аналгезії під час медичної евакуації поранених з прифронтових шпиталів до закладів послідуючих госпітальних рівнів надання медичної допомоги. Адже, перед проведенням евакуації з прифронтових шпиталів, поранені з бойовою хірургічною травмою не завжди встигають відновитися після поранення, хірургічного втручання та анестезії, тощо. Нажаль, як вказується в медичній літературі, контролю та корекції рівня аналгезії поранених під час медичної евакуації між закладами госпітальних рівнів надання медичної допомоги, не завжди приділяється потрібна увага. Таким чином, існує багато питань щодо якісного знеболюючого лікування поранених з бойовою хірургічною травмою, яким необхідна медична евакуація. Мета роботи – проаналізувати ефективність знеболення поранених з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час медичної евакуації між шпиталями ранніх госпітальних рівнів надання медичної допомоги.

Comparative analysis of systemic and regional analgesia effectiveness in wounded with combat surgical trauma of extremities at the stages of medical evacuation

2026-01-01T00:00:00Z

Comparative analysis of systemic and regional analgesia effectiveness in wounded with combat surgical trauma of extremities at the stages of medical evacuation Tymchyshyn, D. O.; Budniuk, O. O.; Kalchev, M. M.; Palvashov, R. G.; Vastyanov, M. R. Combat surgical trauma of the extremities is accompanied by a pronounced pain syndrome, which requires effective control at all stages of medical evacuation. Regional anesthesia is considered a promising component of multimodal analgesia. The purpose of the study was to evaluate the effectiveness of different perioperative analgesia regimens in wounded with combat surgical trauma of the extremities. The prospective study included: patients of Group 1 (n=50) received general anesthesia with systemic analgesia, patients of Group 2 (n=50) – combined anesthesia with regional blocks. Pain intensity was assessed at four stages. Upon admission, pain level was 7 points (6; 8) without intergroup differences (p=0.57). After surgery, pain was significantly lower in Group 2 – 1 point (1; 2) vs 3 points (3; 4) (p<0.05). At the evacuation stage, values were: 1 point (1; 2) and 3 points (2; 3), respectively (p<0.05). After transportation, the difference persisted: 1 point (1; 2) vs 5 points (4; 6) (p<0.05). Intraoperative fentanyl consumption was lower (0 vs 0.3 mg), as well as propofol (3.3±0.7 vs 8.5±1.2 mg/kg/h). Awakening time was 0 min vs 10 min. Opioids in the postoperative period were used in 6% of patients in Group 2 vs 74% of patients in Group 1, and during transportation – in 6% vs 24%, respectively. Regional analgesic blocks provide more effective pain control, reduce the need for opioids, and improve the course of the postoperative period in wounded with combat surgical trauma of the extremities.

Ендоскопічне стентування при обтураційній кишковій непрохідності пухлинного генезу як варіант менеджменту паліативних пацієнтів у приватній медицині: серія клінічних випадків та огляд сучасних рекомендацій

2026-01-01T00:00:00Z

Ендоскопічне стентування при обтураційній кишковій непрохідності пухлинного генезу як варіант менеджменту паліативних пацієнтів у приватній медицині: серія клінічних випадків та огляд сучасних рекомендацій Русаков, В. В.; Пірієва, С. С.; Чистяк, М. Т.; Гавриченко, Д. Г.; Волошин, Р. Р.; Семенюк, С. С.; Мельниченко, А. В.; Науменко, К. О.; Rusakov, V.; Piriieva, S.; Chystiak, M.; Havrychenko, D.; Voloshyn, R.; Semeniuk, S.; Melnychenko, A.; Naumenko, K. Обтураційна кишкова непрохідність є частим ускладненням раку товстої кишки та асоціюється з високою летальністю, необхідністю формування стоми та значним погіршенням якості життя, особливо в інкурабельних пацієнтів. У сучасних рекомендаціях провідних товариств саморозширювані металеві стенти (self-expandable metal stents, SEMS) розглядаються як пріоритетна паліативна опція менеджменту обтураційної кишкової непрохідності пухлинного генезу. Мета. Продемонструвати клінічну доцільність ендоскопічного стентування у паліативних пацієнтів з обтураційною кишковою непрохідністю та зіставити отримані результати з сучасними міжнародними рекомендаціями і даними літератури. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз трьох клінічних випадків інкурабельних пацієнтів приватного медичного закладу із раком товстої кишки IV стадії, ускладненим обтураційною кишковою непрохідністю, яким було виконано ендоскопічне встановлення кишкових стентів (частково покритих або непокритих). Оцінювали клінічний ефект (розрішення кишкової непрохідності), частоту ускладнень та динаміку якості життя. Результати. У всіх трьох випадках досягнуто швидкого клінічного ефекту протягом 12–48 годин: відновлення випорожнень природним шляхом, регрес абдомінального болю та здуття, стабілізація загального стану, відновлення ентерального харчування. Післяопераційних ускладнень (перфорація, кровотеча, міграція стента) не зафіксовано, рестеноз чи прогресування обструкції протягом середнього терміну функціонування стента 3–4 місяці не спостерігались. Усі пацієнти уникнули невідкладного оперативного втручання та формування колостоми, що позитивно вплинуло на якість їхнього життя та психоемоційний стан. Висновок. Ендоскопічне стентування є ефективною та мінімально інвазивною паліативною опцією у хворих з обтураційною кишковою непрохідністю пухлинного генезу, дозволяючи уникнути невідкладної операції та стоми, зменшити ранні ускладнення та госпіталізацію і зберегти прийнятну якість життя в умовах обмеженої тривалості прогнозу. Отримані результати зіставні з рекомендаціями ESGE та даними останніх систематичних оглядів щодо переваг SEMS у паліативному лікуванні пацієнтів із злоякісними захворюваннями кишківника, ускладненими кишковою непрохідністю.; Malignant bowel obstruction is a frequent complication of colorectal cancer and is associated with high mortality, frequent stoma formation, and a marked deterioration in quality of life, especially in incurable patients. In current guidelines of leading societies, self-expandable metal stents (SEMS) are considered a priority palliative option for the management of malignant bowel obstruction. Objective. To demonstrate the clinical usefulness of endoscopic stenting in palliative patients with mechanical bowel obstruction and to compare the obtained results with contemporary international guidelines and data from the literature. Materials and methods. A retrospective analysis was performed of three clinical cases of incurable patients from a private clinic with stage IV colorectal cancer complicated by large-bowel obstruction who underwent endoscopic placement of colonic stents (partially covered or uncovered). Clinical effect (resolution of obstruction), complication rate, and quality-of-life dynamics were assessed. Results. In all three cases, a rapid clinical effect was achieved within 12–48 hours: restoration of spontaneous bowel movements, regression of abdominal pain and distension, stabilization of the general condition, and resumption of enteral nutrition. No procedure-related complications (perforation, bleeding, stent migration) were recorded, and no restenosis or progression of obstruction was observed during the mean stent patency of 3–4 months. All patients avoided emergency surgery and stoma formation, which had a positive impact on quality of life and psycho-emotional status. Conclusion. Endoscopic stenting is an effective and minimally invasive palliative option in patients with malignant bowel obstruction, allowing avoidance of emergency surgery and stoma, reduction of early complications and hospitalization, and preservation of acceptable quality of life in the setting of limited life expectancy. The obtained results are consistent with ESGE recommendations and recent systematic reviews demonstrating the advantages of SEMS in the palliative treatment of patients with malignant intestinal disease complicated by obstruction.

Clinical case of carbon monoxide poisoning

2025-01-01T00:00:00Z

Clinical case of carbon monoxide poisoning Grichushenko, I. S. A 70-year-old male, weighing approximately 100 kg, was admitted to the ICU for suspected carbon monoxide (CO) poisoning during his birthday celebration preparations in a newly built home. Found unconscious with his wife in their bedroom, he presented with retrograde amnesia (recalling only it was his birthday), pale skin, respiratory rate of 20 breaths/min, SpO2 of 86%, pulse of 82 beats/min, and blood pressure of 135/85 mmHg. The incident was linked to a new gas heating system, potentially compromised by a 4–5 magnitude earthquake a week prior, disrupting ventilation. Friends, arriving as guests with a chef, waiter, cleaner, and security guard, discovered the unconscious couple. An anesthesiologist friend, contacted immediately, suggested CO poisoning and advised evacuation to fresh air. No odors or combustion signs were noted. The wife regained consciousness outside (by the time the ambulance arrived approximately 30 minutes later), reporting sudden sleepiness, and declined hospitalization. The patient, conscious after a 15-minute hospital transport, received oxygen therapy (4-6 l/min, achieving SpO2 98–100% initially, in three hours 96–98% without supplementation) in the ICU for one day. A peripheral venous catheter was inserted, and no additional medications or toxicological tests were needed, as CO poisoning was diagnosed via clinical findings and a portable CO detector confirming CO presence. The diagnosis was based on clinical findings (unconsciousness, amnesia, low SpO2) and environmental evidence (CO detection in the bedroom), without confirmatory COHb testing. He was discharged the next day in satisfactory condition, and the banquet proceeded. This case highlights carbon monoxide poisoning’s insidious nature, with symptoms like amnesia and unconsciousness. Rapid evacuation and oxygen therapy ensured recovery. The environmental trigger emphasizes the need for heating system maintenance, especially post-seismic events. Portable CO detectors aided diagnosis. Due to successful differential diagnostic and rapid recovery, there was no necessity in laboratory carboxyhemoglobin testing in the hospital. Public education and CO detector installation are critical for prevention. Long-term neurological follow-up is recommended for potential sequelae. Clinicians and policymakers should prioritize accessible diagnostic tools, such as carboxyhemoglobin (COHb) testing, and advocate for preventive measures to enhance safety in residential settings, ensuring comprehensive care for carbon monoxide poisoning victims.

Застосування селективних блокаторів Н2-рецепторів гістаміну та інгібіторів протонної помпи при гострих гастро-дуоденальних ерозіях і виразках у тяжко обпечених

2025-01-01T00:00:00Z

Застосування селективних блокаторів Н2-рецепторів гістаміну та інгібіторів протонної помпи при гострих гастро-дуоденальних ерозіях і виразках у тяжко обпечених Носенко, В. Серйозними ускладненнями у тяжко обпечених в 25% є утворення гострих гастро-дуоденальних ерозій і виразок та кровотеч з них. Летальність при цьому становить до 20%. В патогенезі їх основну увагу приділяють підвищенню шлункової секреції з пошкодженням слизових та інших шарів шлунку та 12-палої кишки на фоні зниження кровообігу і вираженої ішемії та гіпоксії цих слизових при шоці, опікової токсемії та ін. стадіях опікової хвороби. Крім того, додатковими причинами є зменшення вимивання надлишку іонів водню, локальний ацидоз, збільшення кількості вільних радикалів, зниження буферної ємності та зниження секреції слизу та бікарбонатів, збільшення зворотної дифузії іонів водню та порушення реституції епітеліальних клітин. Причому все це на тлі вираженої гемоконцентрації. Питання лікування та профілактики кровотеч з них залишаються не до кінця вирішеними. немає

Спадкові тромбофілії у вагітних з прееклампсією помірного та тяжкого ступеню, мешканок півдня України

2026-01-01T00:00:00Z

Спадкові тромбофілії у вагітних з прееклампсією помірного та тяжкого ступеню, мешканок півдня України Носенко, О. М.; Носенко, В. М. Тромбофілічні стани можуть сприяти порушенню плацентарного кровообігу.Незважаючи на значний прогрес у вивченні генетичних аспектів захворювання, механізми спадкування схильності до прееклампсії залишаються предметом дискусій. Дані свідчать про роль як набутих, так і спадкових форм тромбофілії у розвитку прееклампсії. немає