Кафедра анестезіології, інтенсивної терапії і медицини невідкладних станів

Оптимізація контролю болю у поранених з бойовою травмою кінцівок на ранніх госпітальних етапах медичної евакуації

2026-01-01T00:00:00Z

Оптимізація контролю болю у поранених з бойовою травмою кінцівок на ранніх госпітальних етапах медичної евакуації Тимчишин, Д. О.; науковий керівник: Буднюк, О. О. Реґіонарні блокади вважаються корисним компонентом мультимодальної аналгезії, в боротьбі з болем у поранених з бойовою травмою кінцівок. Мета роботи. Проаналізувати показники рівня болю та гемодинаміки, у поранених з бойовою травмою кінцівок, що отримували різні схеми періопераційної аналгезії, під час невідкладного лікування на ранніх госпітальних етапах медичної евакуації.

Реґіонарні аналгетичні блокади пораненим з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час лікування на рівні Role 2

2025-01-01T00:00:00Z

Реґіонарні аналгетичні блокади пораненим з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час лікування на рівні Role 2 Тимчишин, Д. О.; Буднюк, О. О.; Кальчев, М. М. Лікування болю та контроль ефективності знеболення під час війни є невід’ємною частиною лікування та надання допомоги пораненим з бойовою хірургічною травмою (БХТ). Особливо складним завданням є організація якісного знеболення поранених в умовах прифронтових шпиталів (Role 2), а також під час послідуючої медичної евакуації. Однак, за результатами досліджень, спостерігались відсутність контролю над болем та низька ефективність тактики лікування болю під час медичної евакуації, що призводить до формування хронічного болю та підвищення рівня посттравматичного стресового розладу у поранених.

Ефективність знеболення поранених з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час проведення міжгоспітального транспортування

2025-01-01T00:00:00Z

Ефективність знеболення поранених з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час проведення міжгоспітального транспортування Тимчишин, Д. О.; Буднюк, О. О.; Руснак, Д. Ю.; Мохаммад, Д. Х. На сьогодні в Україні, бойова хірургічна травма є актуальною проблемою серед військового контингенту та цивільного населення. Лікування болю є невід’ємною частиною надання допомоги пораненим на всіх етапах медичної евакуації. Багатьма дослідженнями зазначається необхідність якнайшвидшого корегування больового синдрому після отримання поранення. Однак, проведення якісної аналгезії пораненим з бойовою хірургічною травмою під час медичної евакуації, наразі залишається ще не повністю вирішеним питанням. Особливо це стосується аналгезії під час медичної евакуації поранених з прифронтових шпиталів до закладів послідуючих госпітальних рівнів надання медичної допомоги. Адже, перед проведенням евакуації з прифронтових шпиталів, поранені з бойовою хірургічною травмою не завжди встигають відновитися після поранення, хірургічного втручання та анестезії, тощо. Нажаль, як вказується в медичній літературі, контролю та корекції рівня аналгезії поранених під час медичної евакуації між закладами госпітальних рівнів надання медичної допомоги, не завжди приділяється потрібна увага. Таким чином, існує багато питань щодо якісного знеболюючого лікування поранених з бойовою хірургічною травмою, яким необхідна медична евакуація. Мета роботи – проаналізувати ефективність знеболення поранених з бойовою хірургічною травмою кінцівок під час медичної евакуації між шпиталями ранніх госпітальних рівнів надання медичної допомоги.

Comparative analysis of systemic and regional analgesia effectiveness in wounded with combat surgical trauma of extremities at the stages of medical evacuation

2026-01-01T00:00:00Z

Comparative analysis of systemic and regional analgesia effectiveness in wounded with combat surgical trauma of extremities at the stages of medical evacuation Tymchyshyn, D. O.; Budniuk, O. O.; Kalchev, M. M.; Palvashov, R. G.; Vastyanov, M. R. Combat surgical trauma of the extremities is accompanied by a pronounced pain syndrome, which requires effective control at all stages of medical evacuation. Regional anesthesia is considered a promising component of multimodal analgesia. The purpose of the study was to evaluate the effectiveness of different perioperative analgesia regimens in wounded with combat surgical trauma of the extremities. The prospective study included: patients of Group 1 (n=50) received general anesthesia with systemic analgesia, patients of Group 2 (n=50) – combined anesthesia with regional blocks. Pain intensity was assessed at four stages. Upon admission, pain level was 7 points (6; 8) without intergroup differences (p=0.57). After surgery, pain was significantly lower in Group 2 – 1 point (1; 2) vs 3 points (3; 4) (p<0.05). At the evacuation stage, values were: 1 point (1; 2) and 3 points (2; 3), respectively (p<0.05). After transportation, the difference persisted: 1 point (1; 2) vs 5 points (4; 6) (p<0.05). Intraoperative fentanyl consumption was lower (0 vs 0.3 mg), as well as propofol (3.3±0.7 vs 8.5±1.2 mg/kg/h). Awakening time was 0 min vs 10 min. Opioids in the postoperative period were used in 6% of patients in Group 2 vs 74% of patients in Group 1, and during transportation – in 6% vs 24%, respectively. Regional analgesic blocks provide more effective pain control, reduce the need for opioids, and improve the course of the postoperative period in wounded with combat surgical trauma of the extremities.

Ендоскопічне стентування при обтураційній кишковій непрохідності пухлинного генезу як варіант менеджменту паліативних пацієнтів у приватній медицині: серія клінічних випадків та огляд сучасних рекомендацій

2026-01-01T00:00:00Z

Ендоскопічне стентування при обтураційній кишковій непрохідності пухлинного генезу як варіант менеджменту паліативних пацієнтів у приватній медицині: серія клінічних випадків та огляд сучасних рекомендацій Русаков, В. В.; Пірієва, С. С.; Чистяк, М. Т.; Гавриченко, Д. Г.; Волошин, Р. Р.; Семенюк, С. С.; Мельниченко, А. В.; Науменко, К. О.; Rusakov, V.; Piriieva, S.; Chystiak, M.; Havrychenko, D.; Voloshyn, R.; Semeniuk, S.; Melnychenko, A.; Naumenko, K. Обтураційна кишкова непрохідність є частим ускладненням раку товстої кишки та асоціюється з високою летальністю, необхідністю формування стоми та значним погіршенням якості життя, особливо в інкурабельних пацієнтів. У сучасних рекомендаціях провідних товариств саморозширювані металеві стенти (self-expandable metal stents, SEMS) розглядаються як пріоритетна паліативна опція менеджменту обтураційної кишкової непрохідності пухлинного генезу. Мета. Продемонструвати клінічну доцільність ендоскопічного стентування у паліативних пацієнтів з обтураційною кишковою непрохідністю та зіставити отримані результати з сучасними міжнародними рекомендаціями і даними літератури. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз трьох клінічних випадків інкурабельних пацієнтів приватного медичного закладу із раком товстої кишки IV стадії, ускладненим обтураційною кишковою непрохідністю, яким було виконано ендоскопічне встановлення кишкових стентів (частково покритих або непокритих). Оцінювали клінічний ефект (розрішення кишкової непрохідності), частоту ускладнень та динаміку якості життя. Результати. У всіх трьох випадках досягнуто швидкого клінічного ефекту протягом 12–48 годин: відновлення випорожнень природним шляхом, регрес абдомінального болю та здуття, стабілізація загального стану, відновлення ентерального харчування. Післяопераційних ускладнень (перфорація, кровотеча, міграція стента) не зафіксовано, рестеноз чи прогресування обструкції протягом середнього терміну функціонування стента 3–4 місяці не спостерігались. Усі пацієнти уникнули невідкладного оперативного втручання та формування колостоми, що позитивно вплинуло на якість їхнього життя та психоемоційний стан. Висновок. Ендоскопічне стентування є ефективною та мінімально інвазивною паліативною опцією у хворих з обтураційною кишковою непрохідністю пухлинного генезу, дозволяючи уникнути невідкладної операції та стоми, зменшити ранні ускладнення та госпіталізацію і зберегти прийнятну якість життя в умовах обмеженої тривалості прогнозу. Отримані результати зіставні з рекомендаціями ESGE та даними останніх систематичних оглядів щодо переваг SEMS у паліативному лікуванні пацієнтів із злоякісними захворюваннями кишківника, ускладненими кишковою непрохідністю.; Malignant bowel obstruction is a frequent complication of colorectal cancer and is associated with high mortality, frequent stoma formation, and a marked deterioration in quality of life, especially in incurable patients. In current guidelines of leading societies, self-expandable metal stents (SEMS) are considered a priority palliative option for the management of malignant bowel obstruction. Objective. To demonstrate the clinical usefulness of endoscopic stenting in palliative patients with mechanical bowel obstruction and to compare the obtained results with contemporary international guidelines and data from the literature. Materials and methods. A retrospective analysis was performed of three clinical cases of incurable patients from a private clinic with stage IV colorectal cancer complicated by large-bowel obstruction who underwent endoscopic placement of colonic stents (partially covered or uncovered). Clinical effect (resolution of obstruction), complication rate, and quality-of-life dynamics were assessed. Results. In all three cases, a rapid clinical effect was achieved within 12–48 hours: restoration of spontaneous bowel movements, regression of abdominal pain and distension, stabilization of the general condition, and resumption of enteral nutrition. No procedure-related complications (perforation, bleeding, stent migration) were recorded, and no restenosis or progression of obstruction was observed during the mean stent patency of 3–4 months. All patients avoided emergency surgery and stoma formation, which had a positive impact on quality of life and psycho-emotional status. Conclusion. Endoscopic stenting is an effective and minimally invasive palliative option in patients with malignant bowel obstruction, allowing avoidance of emergency surgery and stoma, reduction of early complications and hospitalization, and preservation of acceptable quality of life in the setting of limited life expectancy. The obtained results are consistent with ESGE recommendations and recent systematic reviews demonstrating the advantages of SEMS in the palliative treatment of patients with malignant intestinal disease complicated by obstruction.

Clinical case of carbon monoxide poisoning

2025-01-01T00:00:00Z

Clinical case of carbon monoxide poisoning Grichushenko, I. S. A 70-year-old male, weighing approximately 100 kg, was admitted to the ICU for suspected carbon monoxide (CO) poisoning during his birthday celebration preparations in a newly built home. Found unconscious with his wife in their bedroom, he presented with retrograde amnesia (recalling only it was his birthday), pale skin, respiratory rate of 20 breaths/min, SpO2 of 86%, pulse of 82 beats/min, and blood pressure of 135/85 mmHg. The incident was linked to a new gas heating system, potentially compromised by a 4–5 magnitude earthquake a week prior, disrupting ventilation. Friends, arriving as guests with a chef, waiter, cleaner, and security guard, discovered the unconscious couple. An anesthesiologist friend, contacted immediately, suggested CO poisoning and advised evacuation to fresh air. No odors or combustion signs were noted. The wife regained consciousness outside (by the time the ambulance arrived approximately 30 minutes later), reporting sudden sleepiness, and declined hospitalization. The patient, conscious after a 15-minute hospital transport, received oxygen therapy (4-6 l/min, achieving SpO2 98–100% initially, in three hours 96–98% without supplementation) in the ICU for one day. A peripheral venous catheter was inserted, and no additional medications or toxicological tests were needed, as CO poisoning was diagnosed via clinical findings and a portable CO detector confirming CO presence. The diagnosis was based on clinical findings (unconsciousness, amnesia, low SpO2) and environmental evidence (CO detection in the bedroom), without confirmatory COHb testing. He was discharged the next day in satisfactory condition, and the banquet proceeded. This case highlights carbon monoxide poisoning’s insidious nature, with symptoms like amnesia and unconsciousness. Rapid evacuation and oxygen therapy ensured recovery. The environmental trigger emphasizes the need for heating system maintenance, especially post-seismic events. Portable CO detectors aided diagnosis. Due to successful differential diagnostic and rapid recovery, there was no necessity in laboratory carboxyhemoglobin testing in the hospital. Public education and CO detector installation are critical for prevention. Long-term neurological follow-up is recommended for potential sequelae. Clinicians and policymakers should prioritize accessible diagnostic tools, such as carboxyhemoglobin (COHb) testing, and advocate for preventive measures to enhance safety in residential settings, ensuring comprehensive care for carbon monoxide poisoning victims.

Застосування селективних блокаторів Н2-рецепторів гістаміну та інгібіторів протонної помпи при гострих гастро-дуоденальних ерозіях і виразках у тяжко обпечених

2025-01-01T00:00:00Z

Застосування селективних блокаторів Н2-рецепторів гістаміну та інгібіторів протонної помпи при гострих гастро-дуоденальних ерозіях і виразках у тяжко обпечених Носенко, В. Серйозними ускладненнями у тяжко обпечених в 25% є утворення гострих гастро-дуоденальних ерозій і виразок та кровотеч з них. Летальність при цьому становить до 20%. В патогенезі їх основну увагу приділяють підвищенню шлункової секреції з пошкодженням слизових та інших шарів шлунку та 12-палої кишки на фоні зниження кровообігу і вираженої ішемії та гіпоксії цих слизових при шоці, опікової токсемії та ін. стадіях опікової хвороби. Крім того, додатковими причинами є зменшення вимивання надлишку іонів водню, локальний ацидоз, збільшення кількості вільних радикалів, зниження буферної ємності та зниження секреції слизу та бікарбонатів, збільшення зворотної дифузії іонів водню та порушення реституції епітеліальних клітин. Причому все це на тлі вираженої гемоконцентрації. Питання лікування та профілактики кровотеч з них залишаються не до кінця вирішеними. немає

Спадкові тромбофілії у вагітних з прееклампсією помірного та тяжкого ступеню, мешканок півдня України

2026-01-01T00:00:00Z

Спадкові тромбофілії у вагітних з прееклампсією помірного та тяжкого ступеню, мешканок півдня України Носенко, О. М.; Носенко, В. М. Тромбофілічні стани можуть сприяти порушенню плацентарного кровообігу.Незважаючи на значний прогрес у вивченні генетичних аспектів захворювання, механізми спадкування схильності до прееклампсії залишаються предметом дискусій. Дані свідчать про роль як набутих, так і спадкових форм тромбофілії у розвитку прееклампсії. немає

Перебіг вагітності у жінок з вилікуваним безпліддям, обумовленим синдромом гіперпролактинемії пухлинного та непухлинного генезу.

2026-01-01T00:00:00Z

Перебіг вагітності у жінок з вилікуваним безпліддям, обумовленим синдромом гіперпролактинемії пухлинного та непухлинного генезу. Мартиновська, О. В.; Носенко, О. М.; Носенко, В. М. Після досягнення компенсації гіперпролактинемії перебіг вагітності у більшості пацієнток є сприятливим. Водночас при макропролактиномах зберігається ризик симптомного росту пухлини під час вагітності, що обґрунтовує необхідність індивідуального ендокринологічного спостереження. немає

Cognitive impairment in elderly patients in the postoperative period: A clinical case

2025-01-01T00:00:00Z

Cognitive impairment in elderly patients in the postoperative period: A clinical case Grichushenko, I. The study of beta-blocker toxicity in elderly patients with comorbidities is relevant due to the high risk of medication-related complications in the perioperative period. The aim of the study was to investigate the clinical case of a 78-year-old man with hypertension and ischemic heart disease who experienced postoperative complications due to uncontrolled metoprolol intake. The patient underwent elective cataract surgery under propofol sedation, having taken 25 mg of metoprolol daily prior to the procedure. The analysis utilised methods of clinical observation, medication history assessment, and monitoring of physiological parameters. The course of a postoperative complication caused by beta-blocker toxicity was examined, manifesting as bradycardia (45-48 beats/min), hypotension (80/50 mmHg), and reduced consciousness level (Glasgow Coma Scale 11-12 points). Postoperative amnesia in the patient suggested possible delirium, necessitating regular screening. It was determined that unintentional additional metoprolol intake resulted from discrepancies in the medication history. The effectiveness of interventions, including atropine administration, crystalloid infusion, and oxygen therapy, was analysed, which led to partial recovery of consciousness (Glasgow Coma Scale 13-14 points) and an increase in heart rate to 50-54 beats/min. It was concluded that the absence of initial pathological changes during daytime checks highlights the need for continuous monitoring to detect delirium, which frequently occurs in elderly patients. Robust medication reconciliation, including physical inspection of personal belongings and patient education, could prevent such incidents. The study results have practical value for anesthesiologists, surgeons, and clinical pharmacists, who can use these findings to improve medication reconciliation protocols and delirium screening in the perioperative period, enhancing patient safety.; Дослідження випадків токсичності бета-блокаторів у літніх пацієнтів із супутніми захворюваннями актуальне через високий ризик медикаментозних ускладнень у періопераційний період. Метою роботи було вивчення клінічного випадку 78-річного чоловіка з гіпертонічною хворобою та ішемічною хворобою серця, який переніс післяопераційні ускладнення через неконтрольоване приймання метопрололу. Пацієнт переніс планову операцію з видалення катаракти під седацією пропофолом, до операції щоденно приймав метопролол по 25 мг. Для аналізу використано методи клінічного спостереження, оцінки медикаментозного анамнезу та моніторингу фізіологічних параметрів. Було досліджено перебіг післяопераційного ускладнення, спричиненого токсичністю бета-блокаторів, що проявилося брадикардією (частота серцевих скорочень 45–48/хв), гіпотензією (артеріальний тиск 80/50 мм рт. ст.) та зниженням рівня свідомості (за шкалою ком Глазго 11–12 балів). Амнезія післяопераційних подій у пацієнта вказала на можливий делірій, що вимагає регулярного скринінгу. Було встановлено, що ненавмисне додаткове приймання метопрололу стало результатом невідповідності в медикаментозному анамнезі. Було проаналізовано ефективність застосованих заходів, зокрема введення атропіну, інфузії кристалоїдів та кисневої терапії, що сприяло частковому відновленню стану свідомості за шкалою ком Глазго до 13–14 балів, підвищення частоти серцевих скорочень 50–54/хв. Було узагальнено, що відсутність початкових патологічних змін під час денних перевірок вказує на потребу безперервного моніторингу для виявлення делірію, який часто виникає у літніх пацієнтів. Надійне узгодження медикаментів, включаючи фізичну перевірку особистих речей та навчання пацієнтів, могло б запобігти таким інцидентам. Результати дослідження мають практичну цінність для лікарів-анестезіологів, хірургів та клінічних фармацевтів, які можуть використовувати ці дані для вдосконалення протоколів узгодження медикаментів та скринінгу делірію в періопераційний період, підвищуючи безпеку пацієнтів.