https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/12166 2026-06-14T23:30:01Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19671 The psychosomatic paradigm: integrative pathways in psychological counselling, clinical psychology and psychotherapy Lytvynenko, O. D.; Lunov, V. Y. This article considers the psychosomatic paradigm an integration framework in psychological counselling and psychotherapy. Based on psychoanalytic legacies, the model developed into a multidimensional theory that respects the convergence of biological, psychological, social, and ecological systems. This is a transformation of the reductionist towards systemic and meaning-driven practices in the clinic. Central concepts by Franz Alexander, George Engel, and the Chicago School are revisited, demonstrating the progression of developments in the transition from the initial psychodynamic formulations to Engel’s biopsychosocial model. Concepts of alexithymia and allostatic load further refine the specifications of the effects of emotional processing and chronic stress on somatic health. The Pesseschkian’ psychosomatic curve, developed by Arno Remmers, accounts for the progression of symptoms from the disruption of affect to the development of symptoms at the vegetative and organic levels. This diagnostic and therapy-providing model invites clinicians to examine symptom stories in metaphor and embodiment. Recent research underscores the role of epistemic trust and mentalisation in treatment outcomes. Efficiently developed, these capacities promote emotional control, insight into the patient, and treatment adherence. Therapeutic response at the beginning of therapy, dictated by the patient’s beliefs, also foretokens the improvement in the longer term. Strategies applied include Well-Being Therapy, somatically oriented techniques, and clinometric measures like the Diagnostic Criteria of Psychosomatic Research. They facilitate differential, holistically oriented treatment and the contextualisation of symptoms. Its significance in the public health and lifestyle medical sectors is in recognising disease and therapy’s structural and social determinants. Ultimately, the paradigm is a humane, collaborative, and person-oriented approach to care.; У статті розглядається психосоматична парадигма як інтегративна модель у психологічному консультуванні та психотерапії. Витоки цієї моделі лежать у психоаналітичній традиції, однак із часом вона трансформувалась у багатовимірний підхід, що враховує взаємодію біологічних, психологічних, соціальних та екологічних чинників. Такий зсув від редукціонізму до системного та смислового бачення є ключовим для сучасної клінічної практики. У центрі уваги – праці Франца Александера, Джорджа Енгеля та Чиказької школи, які заклали основу для розуміння несвідомих процесів у соматичній симптоматиці. Подальші концепції, як-от алекситимія та алостатичне навантаження, розширили психосоматичне бачення шляхом включення емоційної регуляції та хронічного стресу. Концепція «психосоматичної дуги», що заснована на ідеях Н. Песешкяна та описана Арно Реммерсом пояснює розвиток симптомів від емоційного розладу до вегетативних та органічних порушень. Ця модель слугує як діагностичним, так і терапевтичним орієнтиром, спонукаючи до роботи з символічним змістом симптомів. Дослідження підтверджують важливість епістемічної довіри та менталізації як чинників терапевтичних змін. Їх розвиток пов’язаний зі зменшенням дистресу та покращенням адаптації. Ранній терапевтичний ефект також виявляється прогностично значущим і залежить від уявлень пацієнта про хворобу. Серед клінічних стратегій – Терапія Благополуччя, тілесно-орієнтовані методи, макро- і мікроаналіз симптомів, а також клініметричні інструменти. Вони забезпечують персоналізований і цілісний підхід. Психосоматична парадигма виходить за межі медицини, охоплюючи публічне здоров’я та соціальні детермінанти, пропонуючи гуманний, міждисциплінарний вектор розвитку психотерапевтичної допомоги. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19670 Evidence-based psychosomatic therapy through the neuroimmune-endocrine (nie) framework: comparative perspectives Lytvynenko, O. D.; Lytvynenko, K. O.; Kovalova, M. V. This article affirms the neuro-immune-endocrine (NIE) model as a scientifically grounded and clinically indispensable framework for psychosomatic therapy. By consolidating evidence from the United Kingdom, the United States, and the European Union, it demonstrates that psychosomatic disorders cannot be separated from the dynamic interaction of psychological, immune, and endocrine mechanisms. Systematic reviews, longitudinal studies, and interventional trials confirm that integrative therapies based on the NIE model not only alleviate symptoms but also improve resilience, quality of life, and overall treatment outcomes. The United Kingdom, through its NHS-centred biopsychosocial model, applies standardised protocols and advances biomarker-based research, while the United States, despite structural fragmentation, fosters personalised, innovative approaches supported by legislation and multidisciplinary practice. Within the EU, Germany and Scandinavia lead in holistic, integrated care, whereas stigma and limited resources continue to restrict progress in Southern Europe. These regional contrasts underscore the adaptability of the NIE model but also highlight its reliance on cultural and systemic environments. The article concludes decisively that psychosomatic therapy guided by the NIE framework represents not a supplementary practice but a future standard of integrative medicine. The evidence compels larger, multicentre studies with long-term follow-up, coupled with policies embedding biomarker findings into culturally tailored interventions. The integration of mind and body, mandated by the NIE paradigm, positions psychosomatic therapy as a transformative model capable of closing the gap between biological science and clinical care.; В статті нейро-імунно-ендокринна (НІЕ) модель розглядається як науково та клінічно обґрунтована основа психосоматичної терапії. Шляхом узагальнення окремих досліджень у Великій Британії, США та деяких країнах Європейського Союзу підкреслюється, що психосоматичні розлади неможливо розглядати окремо від динамічної взаємодії психологічних, імунних та ендокринних механізмів. Систематичні огляди, довготривалі дослідження та інтервенційні випробування підтверджують, що інтегративні методики, побудовані на основі НІЕ-моделі, не лише зменшують симптоматику, а й сприяють підвищенню стійкості, якості життя та загальної ефективності лікування. Представлено результати порівняння, так визначено, що у Великій Британії, ґрунтуючись на біопсихосоціальній моделі, що впроваджується через систему NHS, застосовуються стандартизовані протоколи та особливо активно провадяться психосоматичні дослідження на основі біомаркерів. Натомість у США орієнтація психосоматичної медицини та психотерапії спрямована на персоналізовані інноваційні підходи, які підтримуються законодавством та міждисциплінарною практикою. У межах ЄС тенденції до цілісного інтегративного підходу виявляються в Німеччині та Скандинавських країнах, тоді як у Південній Європі розвиток стримується через стигму та обмежені ресурси. Такі регіональні відмінності підкреслюють адаптивність НІЕ-моделі, але водночас демонструють її залежність від культурного та системного контексту. У підсумку, стаття переконливо стверджує, що психосоматична терапія, заснована на НІЕ-моделі є допоміжною практикою та має перспективи стати стандартом інтегративної медицини. Отримані докази вимагають проведення масштабних багатоцентрових досліджень з довготривалим наглядом, а також політик, що інтегрують дані біомаркерів у культурно адаптовані втручання. Такий підхід за НІЕ-парадигмою, позиціонує психосоматичну терапію як трансформаційну модель, здатну подолати методологічний бар’єр між нейробіологією, та клінічною практикою, психотерапією, зокрема її немедичними моделями. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19669 Case materials in psychological counselling research: theoretical foundations, ethical dimensions, and methodological potentials Lytvynenko, O. D.; Denchyk, A. Yu.; Kovalova, M. V. This paper explores the theoretical, methodological, and ethical features of adopting case materials for psychological counselling research use, underscoring their central role of closing the space between abstract theorising and experiential clinical practice. In its deployment of the full range of scholarly output, the paper traces the historical evolution of case-based research from its antecedents in psychoanalytic thought, its development as an inter-disciplinary methodology and its existing uses beyond psychiatry and psychotherapy. The paper demonstrates how case studies play an illustration and generation role: they maintain the richness of narrative client voice and yet provide grounds for refining and furthering psychological theorising. Methodological variety emerges as the predominant thread as qualitative, mixed-method, longitudinal, and digital methods enhance the possibilities for analysis of counselling case materials. At the same time, ethical considerations of the kind of order of confidentiality, informed consent, and faithful representation are seen as imperative for securing the integrity and validity of research. Interestingly, the paper suggests the translational possibilities of case materials and illustrates their value across disciplines as diverse as medicine, education, organisational psychology, and public health. In placing case materials at this multi-faceted compass point, the article argues that their informed and creative use presents an essential precondition for furthering counselling psychology as empirical science and as caring vocation. The conclusion suggests that future research needs syncretically combine method innovation and reflective ethics so as to ensure client voice centrality informing the development of future psychological knowledge. With ethical vigilance and method innovation complementing each other, case studies maintain counselling psychology close to the complexity of the human being and foster scientific rigor.; У статті досліджуються теоретичні, методологічні та етичні аспекти використання кейс-матеріалів психологічного консультування у дослідженнях, з акцентом на їхню ключову роль у подоланні розриву між абстрактним теоретизуванням та досвідною клінічною практикою. Ґрунтуючись на аналізу досліджень автор простежує історичну еволюцію кейс-методу: від його витоків у психоаналітичній традиції – до розвитку як міждисциплінарної методології та сучасного застосування. У статті показано, що кейс-дослідження виконують як ілюстративну, так і генеративну функцію: вони зберігають наративну повноту клієнтського матеріалу, створюючи підґрунтя для уточнення та розвитку психологічної теорії. Розглядяться різноманітні методологічні підходи, зокрима якісні, змішані, лонгітюдні та цифрові методи та способи якими вони розширюють можливості аналізу матеріалів консультування. Робиться наголос на етичних аспектах, зокрема, конфіденційності, поінформованої згоди та достовірного представлення даних як необхідних умовах збереження цілісності та валідності дослідження. Водночас у роботі наголошується на трансляційному потенціалі кейс-матеріалів і їхній цінності для суміжних дисциплін, таких як медицина, освіта, організаційна поведінка та громадське здоров’я. Розглядаючи кейс-матеріали як багатовекторний дослідницький інструмент, автор стверджує, що їхнє обґрунтоване й креативне застосування є необхідною передумовою для розвитку психологічного консультування як емпіричної науки та як професії. Поєднання етичної пильності та методологічних інновацій сприяє збереженню зв’язку психологічного консультування з складністю консультаційного матеріалу. У висновках наголошується на важливості синкретичного поєднання методологічних інновацій з рефлексивною етикою, що дозволить зберегти центральність «клієнтського голосу» у процесі формування нових психологічних знань. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19668 Character harmonisation in adolescence: psychological profiles, coping strategies and implications for well-being Yatsyshyna, A.; Asieieva, Yu.; Khairulin, O.; Venher, H.; Tsybukh, L. The article highlights the topical issue of character harmonisation in adolescence, which is an important aspect of holistic personality development and social adaptation. Character harmonisation is seen as a complex integration process that combines personal traits, emotional reactions and behavioural patterns. At the same time, character harmonisation remains relatively poorly researched, which emphasises the relevance of studying its psychological mechanisms. The purpose of the study was to determine the individual psychological characteristics of young men with different levels of character harmonisation. The tasks included assessing the level of character harmonisation using the HCA (Harmony Character Assessment) methodology, analysing the relationship between character harmonisation and basic personality traits, and studying differences in coping strategies between young men with high and low levels of character harmonisation. The empirical study was conducted among students (N = 60) aged 18–25 years. The following methods were used: theoretical and methodological analysis, psychodiagnostic techniques, and mathematical and statistical approaches. The psychodiagnostic complex included the HCA technique and the PTQ (Personality Traits Questionnaire). All stages of the study complied with ethical standards, including the principles of voluntariness, confidentiality and legal protection of research subjects, taking into account the norms of bioethics. The findings allowed us to reveal the psychological mechanisms of character harmonisation, identify the relationship between the level of harmonisation and key personality characteristics, and determine the role of coping strategies in this process. The study is important for improving the system of psychological support for young people aimed at developing a harmonious personality, its adaptation to social conditions and improving psychological wellbeing.; У статті висвітлюється актуальна проблема гармонізації характеру в юнацькому віці, яка є важливим аспектом цілісного розвитку особистості та соціальної адаптації. Гармонізація характеру розглядається, як складний інтеграційний процес, що об’єднує особистісні риси, емоційні реакції та моделі поведінки. Водночас гармонізація характеру залишається відносно мало дослідженою, що підкреслює актуальність вивчення її психологічних механізмів. Мета дослідження полягала у визначенні індивідуально-психологічних особливостей юнаків, із різним рівнем гармонізації характеру. Завдання включали оцінку рівня гармонізації характеру за допомогою методики HCA (Harmony Character Assessment), аналіз взаємозв’язків між гармонізацією характеру й основними особистісними рисами, а також дослідження відмінностей у копінг-стратегіях між юнаками з високим і низьким рівнями гармонізації характеру. Емпіричне дослідження проведено серед студентів (N = 60) віком 18–25 років. Також було використано: теоретико-методологічний аналіз, психодіагностичні техніки та математикостатистичні підходи. До психодіагностичного комплексу входили методика HCA та опитувальник PTQ (Personality Traits Questionnaire). Усі етапи дослідження відповідали етичним стандартам, зокрема принципам добровільності, конфіденційності та правового захисту суб’єктів дослідження з урахуванням норм біоетики. Отримані результати дозволили розкрити психологічні механізми гармонізації характеру, виявити взаємозв’язки між рівнем гармонізації та ключовими характеристиками особистості, і визначити роль копінг-стратегій у цьому процесі. Дослідження має важливе значення для вдосконалення системи психологічної підтримки молоді, спрямованої на розвиток гармонійної особистості, її адаптації до соціальних умов та підвищення психологічного благополуччя. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19618 The Importance of Genetic Testing in Patients with Breast Cancer for Identifying Risk Groups, Selecting Treatment and Prevention Strategies, and Determining Prognosis Busel, S.; Бусел, С. В. Breast cancer (BC) remains one of the most common malignant neoplasms worldwide. Mutations in certain genes are the cause of 5.0-10.0 % of all cases of BC, therefore, timely genetic diagnostics can allow for effective prevention, the selection of targeted therapy, and the assessment of the prognosis of the disease.Theaimof the study. Determination of the significance of genetic testing in patients with breast cancer based on the analysis of published research results for choosing their treatment and prevention strategies.Materials and methods. The search and analysis for literary sources was carried out among publications in open databases PubMed/MEDLINE, SCOPUS, WEB of SCIENCE and related to the keywords: breast cancer, genetic research, treatment, prevention.Results. The study highlights the shift from focusing on BRCA1/2 genes to the use of comprehensive multigene panels, as well as the role of genetic diagnostics in selecting personalized treatment and prevention strategies for breast cancer. The interpretation of genetic study results is emphasized, with a focus on the use of tests such as Oncotype DX, MammaPrint, Prosigna, and others, which help predict the benefit of chemotherapy and assess the risk of breast cancer recurrence. The article briefly reviews the latest diagnostic technologies, such as multigene panels and liquid biopsy. Examples of targeted therapies based on BRCA1/2 and other gene mutations are described. Conclusions. Genetic testing in women with breast cancer or with a heavy family history allows to identify risk groups, determining the tactics and strategy of adjuvant treatment, and choosing preventive measures. The use of PARP, HER2, etc. inhibitors when detecting inherited gene mutations in the adjuvant treatment of breast cancer allows for effective personalization of treatment and prevention strategies, improving the prognosis, quality, and life expectancy of patients.; Рак молочної залози (РМЗ) є одним із найпоширеніших злоякісних новоутворень у світі. Причиною 5,0–10,0% усіх випадків РМЗ є мутації деяких генів, тому своєчасна генетична діягностика уможливить здійснювати ефективну профілактику, обирати цільову терапію, оцінювати прогноз захворювання. Мета. На основі аналізу опублікованих результатів досліджень з’ясувати значення генетичних тестувань у пацієнтів із раком молочної залозиз метою обраннястратегії лікування і профілактики. Матеріяли й методи. Пошук і аналіз джерел літератури здійснювали серед публікацій у відкритих базах даних PubMed/MEDLINE, SCOPUS, WEB of SCIENCE за ключовими словами: рак молочної залози, генетичні дослідження, лікування, профілактика. Результати. Висвітлено перехід від зосередження уваги на генах BRCA1/2 до використання комплексних мультигенних панелей, а також роль генетичної діягностики у виборі персоналізованих стратегій лікування і профілактики РМЗ. Наголошено на важливости інтерпретації результатів генетичних досліджень, із акцентом на застосуванні таких тестів, як Oncotype DX, що допомагають передбачити користь від хімієтерапії та оцінити ризик рецидиву РМЗ. Проаналізовано прогнозну цінність застосування опитувальника «Інструмент оцінки ризику раку молочної залози» (Breast Cancer Risk Assessment Tool - BCRAT), який уможливлює оцінити ризик появи інвазивного РМЗ у жінки упродовж наступних п’яти років і до 90 років. Коротко розглянуто новітні діягностичні технології, такі як мультигенні панелі та рідка біопсія. Розглянуто тактику і стратегію лікування і профілактики РМЗ із урахуванням результатів генетичного тестування. Наведено публікації щодо таргетної або цільової індивідуалізованої терапії, якаспрямована на відновлення ДНК у пацієнтів із генними мутаціями, що збільшує ефективність комплексного ад’ювантного лікування онкологічної хвороби. Описано приклади таргетної терапії, заснованої на відновленні ДНК за наявности мутацій генів BRCA1/2 та ін. Підкреслено, що інгібітор PARP Олапариб особливо ефективний для лікування пухлин, що містять патогенні варіянти в BRCA1, BRCA2 та PALB2, оскільки ці гени відіграють основну роль у відновленні ДНК. Констатовано ефективність Алпелісібу в разі мутацій PIK3CA за ER/PR-позитивних варіянтів РМЗ. Наведено публікації щодо ефективности HER2-цільової терапії, включаючи Трастузумаб, Пертузумаб, Тукатиніб, Трастузумаб дерукстекан, для лікування HER2-позитивного або HER2-low РМЗ. Розглянуто роль інгібіторів CDK4/6, таких як Палбоцикліб, Рибоцикліб, Абемацикліб у цільовій терапії пацієнтів з позитивними аналізами на рецептори естрогенів (estrogen receptor - ER) та прогестерону (progesteron receptor - PR), тобто ER/PR-позитивного поширеного раку молочної залози. Обговорено роль цільової імунотерапії Пембролізумабом, який схвалено для тричі негативного метастазного або неоперабельного РМЗ, особливо, якщо він позитивний на ліганд до рецептора PD-L1, який є на поверхні клітин пухлини. Пембролі зумаб також схвалений для лікування хворих із ранньою стадією тричі негативного РМЗ та високим ризиком рецидиву, використовується в поєднанні з хімієтерапією як неоад’ювантна курація перед операцією та самостійно після операції. Проаналізовано профілактичні заходи, такі, як двобічна редукційна мастектомія, двобічна профілактична сальпінгоофоректомія, у жінок, які є носіями патогенних варіянтів BRCA1 або BRCA2, і у жінок зі значною сімейною історією РМЗ. Посилені протоколи спостереження рекомендовано для осіб, у яких виявлено патогенні варіянти, що включає частіші та розширені дослідження молочних залоз, такі, як мамографія та МРТ молочних залоз, починаючи з 30–35 років. Хімієпрофілактика, тобто застосування лікарських засобів, спрямованих на зниження ризику раку, наприклад інгібіторів ароматази, може бути розглянута для пацієнтів із гормоночутливим РМЗ.Висновки. Генетичні тестування у жінок, хворих на рак молочної залози або з обтяженим сімейним анамнезом, уможливлюють виявляти групи ризику, визначати тактику і стратегію ад’ювантного лікування, обирати профілактичні заходи. Застосування інгібіторів PARP, HER2 та інших під час виявлення спадкових мутацій генів у ад’ювантному лікуванні раку молочної залози уможливлює ефективно персоналізувати стратегії лікування та профілактики, поліпшувати прогноз, якість і тривалість життя. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19614 Сhanges in Blood Pressure in Patients with Breast Cancer during Polychemotherapywith Anthracyclines Busel, S.; Voloshyna, O.; Abrahamovych, M.; Kuznetsova, O.; Aliieva, S.; Бусел, С. В.; Волошина, О. Б.; Абрагамович, М. О.; Кузнецова, О. В.; Алієва, С. О. Elevated blood pressure (BP) during treatment with anthracyclines, which include doxorubicin and epirubicin, may be a factor in polychemotherapy (PCT)-related cardiotoxicity, which necessitates monitoring and adjustment of BP in these patients. The aim of the study. The principal objective of this research was to investigate fluctuations in blood pressure levels during multi-agent chemotherapy incorporating anthracyclines, cyclophosphamide, and paclitaxel in individuals diagnosed with mammary carcinoma.Materials and methods. The investigation enrolled 86 female patients diagnosed with breast cancer (T2-4, N0-1, M0). These individuals were subsequently randomized and underwent a neoadjuvant PCT. The treatment involved the administration of anthracyclines in conjunction with cyclophosphamide, delivered 3-weekly for 4 cycles. Upon the conclusion of this twelve-week anthracycline-based therapeutic course, participants proceeded to receive weekly infusions of paclitaxel.Results. Blood pressure monitoring during PCT showed that the subjects had a significant increase in mean systolic blood pressure after infusions in the doxorubicin group (from 123.1 + 1.8 to132.3 + 2.4 mmHg,p < 0.001) and the epirubicin group (from122.7 + 2.7 to135.6 + 2.3 mmHg,p = 0.002). Diastolic blood pressure in the doxo-rubicin group increased by an average of 4.4 mm Hg (95.0 % CI: 0.5-15.1 mm Hg) and by 3.8 mm Hg (95.0 % CI: 1.8-12.4 mm Hg) in the epirubicin group. Paclitaxel treatment procedures did not lead to a significant increase in blood pressure in patients in either group. Non-pharmacological measures did not significantly affect changes in blood pressure during PCT with anthracyclines in combination with cyclophosphamide and paclitaxel in the majori-ty of patients.Conclusions. The administration of combination chemotherapy, specifically involving anthracyclines and cyclophosphamide, is associated with a substantial post-procedural elevation in mean blood pressure. Paclitaxel infusions were not accompanied by significant changes in mean blood pressure during procedures.; Підвищений артерійний тиск (АТ) під час лікування антрациклінами, до яких відносять доксорубіцин і епірубіцин, може бути чинником кардіотоксичностиполіхімієтерапії (ПХТ), що зумовлює необхідність моніторування і коригування АТ. Мета.Дослідити зміни підвищеного артерійного тиску під час лікування антрациклінами у комплексній терапії з циклофосфамідом і паклітакселом у хворих на рак молочної залози.Матеріяли й методи. У дослідженні обстежено й рандомізовано 86жіноквіком 46–71 рікіз діягнозом рак молочної залози Т2-3-4, N0-1, M0, якихлікували неоадʼювантною або адʼювантною ПХТантрациклінами(доксорубіцин або епірубіцин) у поєднанні з циклофосфамідом кожних три тижні, чотири процедури на курс. Після завершення курсу лікування антрациклінами упродовж 12 тижнів пацієнтки щотижня отриму-вали інфузії паклітакселу.Результати.Моніторинг АТ під час ПХТ показав, що у пацієнток спостерігали достовірне підвищення середнього показника систолічного АТ після інфузій у групі доксорубіцину (зі 123,1 + 1,8 до 132,3 + 2,4 мм рт. ст. р < 0,001) та епірубіцину (зі 122,7 + 2,7 до 135,6 + 2,3 мм рт. ст., р = 0,002). Показники діястолічного АТ в групі доксорубіцинузросли в середньому на 4,4 мм рт. ст. (із 82,3 + 1,3 до 86,7 + 1,5 мм рт. ст., р=0,04) і на 3,8 мм рт. ст. (із 81,9 + 1,7 до 85,7 + 1,8 мм рт. ст., р=0,13) – в групі епірубіцину. Лікування паклітакселом не призводило до достовірного підвищення АТ у пацієнток обох груп.Немедикаментні заходи суттєво не впливали на зміни АТ під час ПХТантрациклінами в комплексі з циклофосфамідом у більшости обстежених.Висновки. Поліхімієтерапіяантрациклінами у поєднанні з циклофосфамідом супроводжується достовірним підвищенням середніх показників артерійного тиску після процедур. Інфузіїпаклітакселу не супроводжувались достовірними змінами середніх показників артерійного тиску під час процедур. Немедикаментних заходів замало для корекції підвищеного артерійного тискупід час поліхімієтерпії у більшости пацієнток. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19195 The Evolution of Gender Equality in the Context of Social Transformation and War Druzhkova, I. Abstract: The article analyzes the historical and psychological factors influencing the development of gender equality in Ukraine amidst war and profound societal transformation. It demonstrates that perceptions of female and male roles have undergone a complex historical evolution from patriarchal cultural traditions and the masculine military heroism of the Cossack era to the Soviet model of formal equality and the post-Soviet resurgence of traditionalist norms. Particular attention is given to periods of social upheaval, revolutions, wars, and shifts in political regimes, as key catalysts for the reassessment of gender stereotypes and behavioral models. The full-scale war that began in 2022 is identified as a turning point that not only intensified the discourse on gender presence in the military, volunteer sectors, and governance but also transformed broader public perceptions of gender justice. The study is based on interdisciplinary approaches – biopsychological, socio-cognitive, and cultural-historical which enable the integration of psychological barrier analysis (including stereotypes, the “glass ceiling,” and emotional fatigue) with a reconstruction of historical trends in gender model transformation. It is proposed that contemporary gender policy be viewed not in isolation but as a continuation of a multifaceted historical process. The findings hold both theoretical and practical significance for shaping strategies to overcome gender inequality in wartime and postwar reconstruction contexts; Rezumat: Articolul analizează factorii istorici și psihologici care influențează formarea egalității de gen în Ucraina în condițiile războiului și ale unei transformări sociale profunde. Se demonstrează că percepțiile asupra rolurilor feminine și masculine au suferit o evoluție istorică complexă de la tradițiile culturii patriarhale și eroismul militar masculin din epoca cazacilor, la modelul sovietic al egalității formale și revenirea post-sovietică la norme tradiționaliste. O atenție deosebită este acordată perioadelor de criză socială revoluții, războaie, schimbări de regim politic ca factori declanșatori ai reevaluării stereotipurilor de gen și ai modelelor comportamentale. Războiul la scară largă început în 2022 este identificat ca un punct de cotitură care nu doar a accentuat problema prezenței femeilor în armată, voluntariat și administrație, ci și a transformat percepțiile societății privind justiția de gen. Studiul se bazează pe abordări interdisciplinare – biopsihologică, sociocognitivă și cultural-istorică – care permit integrarea analizei barierelor psihologice (inclusiv stereotipuri, „tavanul de sticlă” și epuizarea emoțională) cu reconstrucția tendințelor istorice ale transformării modelelor de gen. Se propune ca politica de gen actuală să fie înțeleasă nu izolat, ci ca o continuare a unui proces istoric multifactorial. Concluziile au o importanță atât teoretică, cât și aplicativă pentru elaborarea strategiilor de depășire a inegalității de gen în contextul războiului și al reconstrucției postbelice 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/18958 Advancing sexual and reproductive health and rights in wartime Ukraine through international collaboration Erlandsson, K.; Marichereda, V.; Borshch, V.; Mogilevkina, I.; Nitochko, K.; Klymanska, L.; Klos, L.; Haletska, I.; Klimanska, M.; Chaban, T.; Herasym, H.; Borneskog, C. Dalarna University (Sweden) and three Ukrainian universities in 2023 initiated a collaborative project to strengthen SRHR education in Ukraine through new curricula, an online platform, and peer-learning workshops. The objective of this commentary is to present the project’s approach, implementation, and outcomes, demonstrating how international academic collaboration can strengthen SRHR education and youth consultation services in the context of war and post-war reconstruction. Inspired by Sweden’s comprehensive sexuality education model, the project meets humanitarian needs while supporting reforms. Policy priorities include aligning with UNESCO guidance on sexuality education, integrating adolescent SRHR into healthcare financing, and expanding youth-friendly services. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/18768 War and cultural heritage: legal instruments for preservation Druzhkova, I.; Kolesnyk, O. The purpose of this paper addresses the protection of cultural heritage during wartime, focusing on the role of the 1954 Hague Convention and the 1970 UNESCO Convention. It also explores national legislation and measures implemented for preserving cultural objects, with a special focus on international organizations like UNESCO and ICOM in coordinating protection efforts. Methodology. The study employs qualitative analysis of legal documents and organizational reports, examining specific examples of heritage protection in conflict zones. It includes a review of Ukraine’s collaboration with international organizations and its financial and technical support needs. The results of the analysis reveal that both international legal frameworks, such as the 1954 Hague Convention and the 1970 UNESCO Convention, play a crucial role in the protection of cultural heritage during armed conflicts. These conventions establish fundamental guidelines for safeguarding cultural assets and provide mechanisms for international cooperation and restitution of stolen or damaged heritage. National legislation varies in its effectiveness and scope, with some countries implementing robust measures for the protection and conservation of cultural heritage, while others face challenges due to insufficient legal frameworks or enforcement issues. The study found that countries with well-established national policies, aligned with international standards, demonstrate better outcomes in preserving cultural heritage during conflicts. Effective protection of cultural heritage requires strengthened international collaboration. Countries and organizations should work together more closely to implement and enforce the provisions of international conventions, ensuring comprehensive support for heritage protection efforts. Ukraine needs to develop and refine its national laws to align with international standards. Implementing robust legal frameworks and enforcement mechanisms is crucial for safeguarding cultural heritage during conflicts. Adequate financial resources and technical support are essential for conservation and recovery efforts. Governments, international organizations, and private donors should prioritize funding for projects aimed at protecting and restoring cultural heritage. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/17698 Chapter 11. Theoretic-conceptual bases of management of modern agrarian production structures Ushkarenko, Yu.; Solovyov, A.; Kusyk, N.; Mardani, A. Agricultural enterprises largely depend on the existing combination of relations of property and forms of entrepreneurial activity, cooperation and integration links, the level of concentration and specialization of production, the emergence of new in scope, forms and connections of the markets for goods, services and resources, as well as the effectiveness of their management. In market conditions of farming, agrarian formations must take into account the requirements of effective market exchange, the purpose of which is the maximum satisfaction of consumers’ needs. In its turn, this raises the need to expand the boundaries of the production and functional interaction of enterprises of all industries, to raise the qualitative level of structural, organizational and technological development, to form a set of scientifically grounded market relations, to expand structural ties in the agro-industrial complex as an integrated production and economic system. 2019-01-01T00:00:00Z