Наукові статті. Кафедра загальної, дитячої та військової хірургії з курсом урології та офтальмології

Фенотипи післяопераційної адаптації у дітей різного віку після корекції вроджених вад серця

2026-01-01T00:00:00Z

Фенотипи післяопераційної адаптації у дітей різного віку після корекції вроджених вад серця Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. Б.; Дибчинська, Н. А. Вроджені вади серця (ВВС) залишаються однією з найпоширеніших груп вроджених аномалій та провідною причиною кардіоваскулярної захворюваності у дитячому віці. Удосконалення методів діагностики, анестезіологічного забезпечення, штучного кровообігу та інтенсивної терапії суттєво покращило результати кардіохірургічного лікування дітей із ВВС, однак ранній післяопераційний період (РПОП) і надалі залишається критичним етапом лікування. Мета: визначити та порівняти фенотипи РПОП у дітей різних вікових груп після кардіохірургічної корекції ВВС на підставі комплексного аналізу клінічних, лабораторних та ехокардіографічних показників.

Інструментальні методи дослідження функції нирок в умовах розвитку хронічного захворювання та у віддалені терміни після перенесеного краш-синдрому

2026-01-01T00:00:00Z

Інструментальні методи дослідження функції нирок в умовах розвитку хронічного захворювання та у віддалені терміни після перенесеного краш-синдрому Кальчук, Р. Д.; Ухаль, М. І.; Семанів, О. М.; Kalchuk, R. D.; Ukhal, M. I.; Semaniv, O. M. Хронічна хвороба нирок (ХХН) є глобальною медичною проблемою. В арсеналі діагностичних методів дослідження функції нирок, окрім лабораторних, використовуються інструментальні методи діагностики ранніх і пізніх патологічних змін при ХХН та у віддалені терміни після перенесеного краш-синдрому. Аналіз даних літератури показав, що ультразвукова діагностика (УЗД) може використовуватися як частина початкового дослідження під час медичного огляду як скринінг-метод. Якщо виявляється відхилення від еталонних значень ультразвукового дослідження пацієнтам слід проводити більш глибоке обстеження за допомогою мультиспіральної комп’ютерної томографії (МСКТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ), сцинтіграфії або динамічної позитронно-емісійної томографії (ПЕТ-КТ). МЕтОЮ цієї роботи є узагальнення літературних досліджень, присвячених вивченню можливості використання сучасних інструментальних методів для визначення функції нирок в різних стадіях ХХН, в ранні і пізні терміни після перенесеного краш-синдрому та змін в нирках під дією інших патологічних факторів. РЕЗУЛЬтАтИ. Аналіз літературних досліджень показав, що УЗД може використовуватися як частина початкового досліджння під час медичного огляду як скринінг-метод. Це особливо важливо з огляду на поширеність ХХН та порушення функції нирок в різних термінах після перенесеного краш-сидрому, частота якого в Україні висока у військових та цивільного населення через воєнні дії. При виявленні при УЗД значних змін в паренхімі нирок, необхідно проводиться більш глибоке дослідження за допомогою доплерівського картування та розрахунку індексу опору в ниркових судинах. Якщо виявляється при УЗД та доплерівському картуванні значні зміни в паренхімі нирок та в ниркових судинах пацієнтам слід проводити більш глибоке обстеження за допомогою МСКТ, МРТ, ПЕТ-КТ. При досліджені функціональних і морфологічних змін в нирках у хворих при різних стадіях ХХН, а також у пацієнтів, які перенесли краш-синдром, в арсеналі лікаря повинен бути не один, а декілька інструментальних методів (тобто розраховувати на гібридне дослідження) які найбільше точно можуть допомогти правильно поставити стадію захворювання і прогнозування. Так, МСКТ разом з визначенням сироваткового креатиніну (SCr) для розрахунку швидкості гломерулярної фільтрації (eGFR) дозволяє визначати окрему функцію нирок. МСКТ дозволяє оцінити не лише анатомічну структуру нирок, а й створити 3D-зображення, оцінити перфузію та неінвазивно розрахувати швидкість гломерулярної фільтрації. МРТ дозволяє оцінити низку параметрів (об’єм нирок, кровотік у нирковій артерії, перфузія ниркової кори тощо), а також провести МР-гістологічне дослідження нирок, що дозволяє недеструктивно оцінювати орган у 3D зображенні і може в майбутньому дозволити оцінити не лише функціональну здатність нирки та її сегментів або окремого нефрон. Динамічна ПЕТ-візуалізація за допомогою фільтрованого гломерулярного Ga-DOTA трасера має потенціал для неінвазивної оцінки GFR за допомогою кінетичного компартментного моделювання, що дозволяє не лише візуалізувати функцію нирок, а й точно її вимірювати за допомогою камери очищення активності. Динамічна нефросцинтиграфія дозволє оцінити зміни кровотоку в судинах нирок, секрецію та екскрецію радіофармпрепарату, а статична визначить структуру нирок з виявленням фіброзного та рубцевого процесу у хворих з ХХН, та в пізні терміни після перенесеного краш-синдрому розміром кілька міліметрів. На сьогодні нефросинтіграфія та ПЕТ-візуалізація з використання підібраних радіофармацевтичних препаратів залишаються золотим стандартом для визначення функції та морфологічних змін в нирках. ВИСНОВКИ. Сучасні інструментальні методи оцінки функції нирок відкривають широкі можливості для їх клінічного застосування. Інструментальні дослідження змін в нирках під дією різних патологічних факторів та в різні терміни після перенесеного краш-синдрому доцільно починати з УЗД під час медичного огляду як скринінг-метод. При виявлені при УЗД значних зміни в паренхімі нирок, необхідно проводиться більш глибоке дослідження за допомогою доплерівського картування, МСКТ, МРТ, сцинтіграфії або ПЕТ-КТ. Всебічне дослідження функціональних і морфологічних змін в нирках у хворих при різних стадіях ХХН, а також у пацієнтів, які перенесли краш-синдром, повинно проводитись с використанням декілька інструментальних методів (гібридне дослідження) які найбільше точно можуть допомогти правильно поставити стадію захворювання, вибрати оптимальні методи лікування та здійснити адекватне прогнозування.; Chronic kidney disease (CKD) is a global medical problem. In the arsenal of diagnostic methods for studying kidney function, in addition to laboratory methods, instrumental methods are used to diagnose early and late pathological changes in CKD and in the long term after a crash syndrome. Analysis of literature studies has shown that ultrasound diagnostics (US) can be used as part of the initial examination during a medical examination as a screening method. If a deviation from the reference values of ultrasound examination is detected, patients should undergo a more in-depth examination using multislice computed tomography (MSCT), magnetic resonance imaging (MRI), scintigraphy, or dynamic positron emission tomography (PET-CT). PurPOse. The purpose of this work is to summarize literature studies devoted to the study of the possibility of using modern instrumental methods to determine kidney function in different stages of chronic kidney disease, in the early and late stages after the suffered crash syndrome and changes in the kidneys under the influence of other pathological factors. results. Analysis of literature studies showed that ultrasound diagnostics (US) can be used as part of the initial examination during a medical examination as a screening method. This is especially important given the prevalence of chronic renal failure and impaired renal function at different times after the transferred crash syndrome, the frequency of which in Ukraine is high in the military and civilian population due to military operations. If significant changes in the renal parenchyma are detected during ultrasound, a more in-depth study should be performed using Doppler mapping and calculation of the resistance index in the renal vessels. If ultrasound and Doppler mapping reveal significant changes in the renal parenchyma and renal vessels, patients should undergo a more in-depth examination using multispiral computed tomography (MSCT), magnetic resonance imaging (MRI), scintigraphy, or dynamic positron emission tomography (PET-CT). When examining functional and morphological changes in the kidneys in patients with different stages of chronic kidney disease, as well as in patients who have suffered a crash syndrome, the doctor should have not one, but several instrumental methods in his arsenal (i.e., rely on a hybrid study) that can most accurately help to correctly stage the disease and predict the prognosis. MSCT, together with the determination of serum creatinine (SCr) to calculate the glomerular filtration rate (eGFR), allows for the determination of individual kidney function. MSCT allows for the assessment not only of the anatomical structure of the kidneys, but also to create a 3D image, assess perfusion and non-invasively calculate the glomerular filtration rate. MRI allows for the assessment of a number of parameters (kidney volume, renal artery blood flow, renal cortex perfusion, etc.), as well as for MR histological examination of the kidneys, which allows for non-destructive assessment of the organ in a 3D image and may in the future allow for the assessment of not only the functional capacity of the kidney and its segments or an individual nephron. Dynamic PET imaging using filtered glomerular Ga-DOTA tracer has the potential for noninvasive assessment of GFR using kinetic compartment modeling, which allows not only to visualize renal function, but also to accurately measure it using an activity purification chamber. Dynamic nephroscintigraphy will allow to assess changes in blood flow in the renal vessels, secretion and excretion of the radiopharmaceutical, and static one will determine the structure of the kidneys with the detection of fibrotic and cicatricial processes in patients with CKD, and in the late stages after a crush syndrome of several millimeters in size. Today, nephroscintigraphy and PET imaging using selected radiopharmaceuticals remain the gold standard for determining function and morphological changes in the kidneys. cOnclusiOns. Modern instrumental methods of assessing kidney function open up wide opportunities for their clinical application. Instrumental studies of changes in the kidneys under the influence of various pathological factors and at different times after the suffered crash syndrome should begin with ultrasound during a medical examination as a screening method. If significant changes in the renal parenchyma are detected during ultrasound, a more in-depth study should be performed using Doppler mapping, MSCT, MRI, scintigraphy or PET-CT. A comprehensive study of functional and morphological changes in the kidneys in patients with different stages of chronic renal failure, as well as in patients who have suffered a crash syndrome, should be carried out using several instrumental methods (hybrid study) that can most accurately help to correctly stage the disease, choose optimal treatment methods and make an adequate prognosis.

Кореляційна залежність прогресування пієлонефриту при цукровому діабеті в оцінці впливових біомаркерів

2026-01-01T00:00:00Z

Кореляційна залежність прогресування пієлонефриту при цукровому діабеті в оцінці впливових біомаркерів Борисов, С. О.; Костєв, Ф. І.; Борисов, О. В.; Мартинюк, Д. В. Мета роботи – обґрунтувати роль інформативних біомаркерів в оцінці прогресування та ускладнень пієлонефриту у хворих на цукровий діабет моніторингом симптомів та синдромів, що математично моделюються з логістичною регресією відповідно лінійного програмування.

Рефрактерний больовий синдром сечового міхура у жінок: мультимодальні терапевтичні підходи

2026-01-01T00:00:00Z

Рефрактерний больовий синдром сечового міхура у жінок: мультимодальні терапевтичні підходи Видрін, К. Є.; Дехтяр, Ю. М.; Залива, К. А. Інтерстиціальний цистит/больовий синдром сечового міхура (ІЦ/БССМ) є хронічним захворюванням із вираженим впливом на якість життя та високою частотою рефрактерних форм. Сучасні підходи до лікування все більше орієнтуються на персоналізований вибір терапії залежно від клінічного та цистоскопічного фенотипу пацієнта.

Особливості сьогодення та їх вплив на освітній процес лікарів-інтернів

2025-01-01T00:00:00Z

Особливості сьогодення та їх вплив на освітній процес лікарів-інтернів Бурячківський, Е. С.; Рокунець-Сорочан, О. М.; Мельниченко, М. Г.; Хацько, В. Е.; Buryachkivskyi, E. S.; Rokunets-Sorochan, O. M.; Melnychenko, M. G.; Hatsko, V. E. Основним завданням сучасної вищої медичної школи є підготовка висококваліфікованих, здатних до самостійної роботи лікарів. Пріоритетним є формування професійних компетенцій у лiкарiв-iнтернiв шляхом виконання реальних практичних завдань. Мета – висвітлити особливості навчання лікарів-інтернів у сучасних умовах. Створення, розвиток та робота за фахом «Дитяча хірургія» в Одеському регіоні пов’язана з обласною дитячою клінічною лікарнею м. Одеси, це єдиний заклад, який надає невідкладну та планову спеціалізовану медичну допомогу дитячому населенню, забезпечує цілодобово ургентною, травматологічною та хірургічною допомогою дітей міста та області. Багатопрофільність лікарні дозволяє інтернам – дитячим хірургам виконати всю заплановану програму навчання. Збереження традиційних цінностей виховання майбутнього професіонала, а також використання у педагогічному процесі інноваційних технологій дозволить нам сформувати лікаря-дитячого хірурга, здатного до вирішення найскладніших проблем у реаліях сучасності.; The main task of a modern higher medical school is to train highly qualified doctors capable of independent work. The priority is to develop professional competencies of interns by performing real practical tasks. Aim is to highlight the specifics of intern training in modern conditions. The creation, development and work in the specialty of Paediatric Surgery in the Odesa region is associated with the Odesa Regional Children’s Clinical Hospital, which is the only establishment that provides emergency and planned specialized medical care to children, and provides round-the-clock emergency, traumatology and surgical care to children in the city and region. The multidisciplinary nature of the hospital allows paediatric surgery interns to complete the entire planned training programme. Preserving the traditional values of future professional training, as well as the use of innovative technologies in the pedagogical process, will allow us to form a paediatric surgeon capable of solving the most complex problems in the modern reality.

Ефективність комбінованої терапії з електрофорезом цитиколіну (ОМК-2) при ішемічній нейропатії зорового нерва

2026-01-01T00:00:00Z

Ефективність комбінованої терапії з електрофорезом цитиколіну (ОМК-2) при ішемічній нейропатії зорового нерва Коновалова, Н. В.; Гузун, О. В.; Величко, Л. М.; Ковтун, О. В.; Богданова, О. В.; Серебріна, Т. М.; Konovalova, N. V.; Guzun, O. V.; Velichko, L. M.; Kovtun, O. V.; Bogdanova, O. V.; Serebrina, T. M. Ішемічна нейропатія зорового нерва є однією з причин стійкого зниження зорових функцій і характеризується поєднанням нейродегенеративних та мікросудинних механізмів ушкодження. Пошук методів, здатних підсилити ефективність консервативного лікування та забезпечити стабільніший клінічний ефект, залишається актуальним. Мета – оцінити ефективність комбінованого лікування із застосуванням електрофорезу цитиколіну (ОМК-2) протягом 10 діб з подальшою інстиляцією препарату ОМК-2 у вигляді очних крапель упродовж 12 місяців у порівнянні зі стандартною медикаментозною терапією у пацієнтів з ішемічною нейропатією зорового нерва. Матеріали та методи. У проспективне порівняльне дослідження включено 58 пацієнтів (58 очей) з ішемічною нейропатією зорового нерва різного ґенезу. Пацієнти були поділені на дві групи: група 1 (n=26) отримувала стандартну терапію у поєднанні з курсом назально-орбітального електрофорезу цитиколіну (10 процедур) та інстиляціями ОМК-2 протягом 12 місяців; група 2 (n=32) отримувала лише стандартну терапію. Оцінювали максимально кориговану гостроту зору (МКГЗ), товщину шару перипапілярних нервових волокон (RNFL), показник електричної чутливості зорового нерва за фосфеном (ПЕЧф), рівень CD54 (ICAM-1) та HbA1c на початку дослідження і через 12 місяців. Дані аналізували непараметричними методами. Результати. Через 12 місяців МКГЗ у групі комбінованої терапії була значно вищою, ніж у групі стандартного лікування (0,53 [0,30;0,60] проти 0,30 [0,17;0,30]; p=0,018). Приріст МКГЗ становив +0,33 [0,20;0,40] у групі 1 та +0,10 [0,05;0,15] у групі 2 (p=0,018). У групі 1 відзначалися більш виражене зниження рівня CD54 (p=0,036), кращі структурні показники RNFL (p=0,026) та сприятливіша динаміка ПЕЧф (p=0,048). Частота клінічно значущої відповіді на лікування була майже вдвічі вищою у групі комбінованої терапії (88,5 % проти 50,0 %; p=0,002). Висновки. Додавання електрофорезу з цитиколіном (ОМК-2) з інстиляціями ОМК2 до комплексної терапії основного захворювання асоціюється з більш вираженим та стабільним покращенням зорових функцій через 12 місяців і супроводжується сприятливою динамікою маркерів ендотеліальної активації, нейрофункціональних і структурних показників, включно у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу.; Ischemic optic neuropathy is one of the causes of persistent visual impairment and is characterized by a combination of neurodegenerative and microvascular mechanisms of damage. The search for therapeutic approaches capable of enhancing the effectiveness of conservative treatment and providing more stable clinical outcomes remains clinically relevant. Purpose. To evaluate the effectiveness of combined treatment using citicoline electrophoresis (OMK-2) for 10 days followed by instillation of OMK-2 eye drops for 12 months, compared with standard drug therapy in patients with ischemic optic neuropathy. Materials and Methods. This prospective comparative study included 58 patients (58 eyes) with ischemic optic neuropathy of different etiologies. Patients were divided into two groups: Group 1 (n = 26) received standard therapy combined with a course of naso-orbital citicoline electrophoresis (10 procedures), followed by OMK-2 instillations for 12 months, whereas Group 2 (n = 32) received standard therapy alone. Best-corrected visual acuity (BCVA), peripapillary retinal nerve fiber layer thickness (RNFL), electrical sensitivity of the optic nerve measured by phosphene threshold (PhES), serum CD54 (ICAM-1), and HbA1c levels were evaluated at baseline and after 12 months. Data were analyzed using nonparametric statistical methods. Results. After 12 months, BCVA was significantly higher in the combined therapy group than in the standard treatment group (0.53 [0.30–0.60] vs 0.30 [0.17–0.30]; p = 0.018). The improvement in BCVA was also significantly greater in Group 1 (+0.33 [0.20–0.40]) compared with Group 2 (+0.10 [0.05–0.15]; p = 0.018). Group 1 demonstrated a more pronounced reduction in CD54 levels (p = 0.036), better structural outcomes reflected by RNFL thickness (p = 0.026), and more favorable changes in phosphene sensitivity (p = 0.048). The rate of clinically meaningful treatment response was nearly twice as high in the combined therapy group (88.5 % vs 50.0 %; p = 0.002). Conclusions. The addition of citicoline electrophoresis (OMK-2) and long-term OMK-2 instillations to standard therapy is associated with more pronounced and sustained improvement in visual function over 12 months and is accompanied by favorable changes in endothelial activation markers, as well as neurofunctional and structural parameters, including in patients with type 2 diabetes mellitus.

Соціальна адаптація та рівень тривожності у пацієнтів із гіпогонадизмом: вплив гормонального статусу (Огляд літератури)

2025-01-01T00:00:00Z

Соціальна адаптація та рівень тривожності у пацієнтів із гіпогонадизмом: вплив гормонального статусу (Огляд літератури) Богацький, С. В.; Костєв, Ф. І.; Савчук, Р. В.; Bohatskyi, S. V.; Kostyev, F. I.; Savchuck, R. V. У статті здійснено аналіз сучасних наукових джерел щодо впливу гормонального статусу на рівень тривожності та соціальну адаптацію у пацієнтів із гіпогонадизмом. Також досліджено наявність взаємозв’язку між тестостерон-замісною терапією (ТЗТ) та покращенням психоемоційного стану, зниженням рівня тривожності й підвищенням якості соціальної адаптації в різних групах хворих, зокрема у пацієнтів із синдромом Клайнфельтера та ізольованим гіпогонадотропним гіпогонадизмом.Аналіз сучасних літературних джерел продемонстрував, що гіпогонадизм у чоловіків супроводжується суттєвим підвищенням ризику розвитку депресивних і тривожних розладів, погіршенням якості життя (ЯЖ) та соціальної адаптації. За даними клінічних досліджень, симптоми депресії реєструються у більшості пацієнтів із гіпогонадизмом, що в кілька разів перевищує показники серед загальної популяції. Встановлено, що низький рівень тестостерону є одним із ключових чинників, що впливають на погіршення психоемоційного стану, зниження мотивації, зростання соціальної ізоляції та підвищення психологічного дистресу.Застосування ТЗТ, за даними проспективних досліджень, сприяє суттєвому поліпшенню показників психоемоційно-го благополуччя, зниженню рівня тривожності та підвищенню ЯЖ у більшості пацієнтів, незалежно від типу гіпого-надизму. Додатково встановлено, що комплексний підхід із залученням психосоціальної підтримки забезпечує вищу ефективність соціальної адаптації та інтеграції чоловіків із цією патологією.Результати аналізу підкреслюють необхідність ранньої діагностики, своєчасного призначення гормональної корекції та мультидисциплінарного підходу у веденні пацієнтів із гіпогонадизмом для оптимізації психічного здоров’я та під-вищення їхньої ЯЖ.; The article analyzes current scientific sources on the influence of hormonal status on the level of anxiety and social adapta-tion in patients with hypogonadism. The relationship between testosterone replacement therapy (TRT) and improvement of the psychoemotional status, reduction of anxiety and improvement of the quality of social adaptation in different groups of patients, in particular in patients with Klinefelter syndrome and isolated hypogonadotropic hypogonadism, was also studied.An analysis of recent literature demonstrates that hypogonadism in men is accompanied by a significantly increased risk of developing depressive and anxiety disorders, along with deterioration in quality of life (QoL) and social adaptation. According to clinical studies, symptoms of depression are observed in the majority of patients with hypogonadism, which is several times higher than in the general population. It has been established that low testosterone levels are one of the key factors contribu-ting to worsening psychoemotional status, decreased motivation, increased social isolation, and psychological distress.Prospective studies indicate that TRT leads to a substantial improvement in psychoemotional well-being, reducing anxiety levels, and improving the QoL in most patients, regardless of the type of hypogonadism. Additionally, it has been shown that a comprehensive approach involving psychosocial support ensures greater effectiveness in the social adaptation and integration of men with this pathology.The results of the analysis highlight the need for early diagnosis, timely initiation of hormonal correction, and a multidiscipli-nary approach in the management of patients with hypogonadism to optimize mental health and improve QoL.

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм

2026-01-01T00:00:00Z

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм Грузевський, О.; Дехтяр, Ю.; Стоянов, О.; Вастьянов, Р.; Шевчук, Г.; Дубіна, А.; Тарасов, Є.; Hruzevskyi, O.; Dekhtyar, Yu.; Stoyanov, O.; Vastyanov, R.; Shevchuk, H.; Dubina, A.; Tarasov, Ye. Щороку спинномозкова травма (СМТ) уражає від 250 000 до 500 000 осіб у світі й залишається однією з основних причин тривалої інвалідності серед людей молодого та середнього віку. Нейрогенна дисфункція сечового міхура (НСМ) формується практично у кожного пацієнта з повним або частковим ураженням спинного мозку і визначає довгостроковий прогноз реабілітації. У дослідженнях показано, що рецидивні інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) виникають у 70–80 % пацієнтів із СМТ і є основною причиною повторних госпіталізацій, зниження якості життя та підвищеної смертності. За останнє десятиліття уявлення про мікробіологію сечових шляхів суттєво змінилися. Доведено, що сеча здорових людей не є стерильною: вона містить стабільний мікробний комплекс – уромікробіом, який є визначальним у підтримці місцевого імунітету та захисті від патогенів. При нейрогенній дисфункції сечового міхура ця рівновага порушується, створюючи умови для хронічної інфекції та формування збудників.; Spinal cord injury is one of the most severe forms of neurological damage. It almost always leads to neurogenic bladder dysfunction. This, in turn, leads to a high incidence of recurrent urinary tract infections, which are linked to disturbances in the urobiome. The aim of the study is to summarize current scientific data on bladder microbiome disorders in neurogenic dysfunction after spinal cord injury and to assess the impact of drainage methods, antibiotic therapy, and microbiome-oriented interventions on the course of urinary tract infections. Materials and methods. The study was conducted in a systematic review format in accordance with PRISMA recommendations. Clinical, experimental, and randomized studies were analyzed, followed by qualitative and quantitative data synthesis. It was established that neurogenic dysfunction after spinal cord injury is associated with persistent urobiome dysbiosis, characterized by decreased alpha diversity and a reduction in Lactobacillus spp., with the dominance of Enterobacteriaceae and Pseudomonadaceae. Intermittent self-catheterization is associated with a lower incidence of urinary tract infections and greater microbiome diversity than indwelling catheterization. A high level of antimicrobial resistance was identified, including ESBL-producing strains and carbapenem-resistant Pseudomonas aeruginosa, which sustains a vicious cycle of «dysbiosis – infection – antibiotic therapy». The potential effectiveness of probiotic and immunotropic strategies has been demonstrated, with reductions in infection recurrence rates of 21–32%. The practical value of the results lies in the systematization of data on the disruption of the uromicrobiome, a key element in the pathogenesis of neurogenic dysfunction after spinal cord injury. It is substantiated that microbiome-oriented approaches, early monitoring, and catheterization optimization can significantly improve infection prevention and rehabilitation outcomes. Conclusions. Spinal trauma leads to deep dysbiosis of the uromicrobiome. It is seen as a decrease in the alphadiversity index and in Lactobacillus spp. Less than 5% and predominance of E. coli (38–45%), K. pneumoniae (18–24%) і P. aeruginosa (12–17%). Draining of the urinary bladder really influences the microbiological profile. Interruptable catheterization is associated with the lowest frequency of symptomatic urinary tract infections and the highest microbial diversity index. Constant urethral catheterization leads to the formation of stable polymicrobial biofilms and a threefold increase in microbiota abundance. Antimicrobial resistance in neurogenic dysfunction after spinal trauma remains critically high. ESBL-production revealed in 34–58% of isolates, whereas carbapenem-resistance of P. aeruginosa was found in 15–22% cases. Тривале та нераціональне використання антибіотиків є незалежним чинником поглиблення дисбіозу (OR=2,4; 95% ДІ: 1,7–3,4), підтримуючи порочне коло та вимагаючи принципово нових терапевтичних підходів. Microbiome-oriented correction strategies show clinically important efficacy. Intravesical introduction of L. rhamnosus GG decreases the frequency of recurrent urinary infections in 32 % (95% DІ: 18–46%), and usage of Uro-Vaxom by 21% (95% DІ: 8–34%). Transplantation of fecal microflora has shown promise in animal models. Early microbiological monitoring with molecular typing and the application of interruptible self-catheterization are priorities in preventive medicine for spinal trauma. Perspectives for future investigations are linked to randomized clinical trials of fecal microbiota transplantation and the development of individualized uromicrobial profiling based on next-generation sequencing.

Профіль раннього післяопераційного періоду у новонароджених після кардіохірургічної корекції

2026-01-01T00:00:00Z

Профіль раннього післяопераційного періоду у новонароджених після кардіохірургічної корекції Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. П. Мета: охарактеризувати ранній післяопераційний профіль новонароджених після корекції ВВС. Матеріал та методи. Проведено ретроспективний аналіз деперсоналізованих даних новонароджених із ВВС (n=18), прооперованих у 2015–2023 рр. у відділенні серцево-судинної хірургії Одеської обласної дитячої клінічної лікарні. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Статистичну обробку виконували методами описової статистики; дані подано як M±SEM або M±SD. Динаміку оцінювали t-критерієм (p<0,05) з використанням IBM SPSS Statistics та Microsoft Excel.

Засади ОСКІ як вектор оцінювання теоретичних знань та практичних навичок лікарів-інтернів

2026-01-01T00:00:00Z

Засади ОСКІ як вектор оцінювання теоретичних знань та практичних навичок лікарів-інтернів Мельниченко, М. Г.; Ситнікова, В. О. Мета роботи: проаналізувати роль об’єктивного структурованого клінічного іспиту (ОСКІ) як сучасного інструменту оцінювання клінічної компетентності лікарів-інтернів та обґрунтувати його значення у формуванні професійної готовності до практики.