Кафедра загальної, дитячої, військової хірургії та офтальмології

Ехокардіографічний профіль і маркери стресу у немовлят після корекції вроджених вад серця

2026-08-28T08:37:03Z

Ехокардіографічний профіль і маркери стресу у немовлят після корекції вроджених вад серця Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. П.; Томак, А. І.; Златіна, Н. В.; Melnychenko, M. H.; Buzovskyi, V. P.; Tomak, A. I.; Zlatina, N. V. У ранньому післяопераційному періоді після кардіохірургічної корекції в немовлят навіть за збереженої систолічної функції можливі персистенція ремоделювання камер і системна відповідь на операційний стрес. Мета – визначити характеристики ехокардіографічного (ЕхоКГ) профілю немовлят у ранньому післяопераційному періоді після корекції вроджених вад серця та їхній зв’язок із лабораторними маркерами стресу. Матеріали та методи. Ретроспективне когортне дослідження 101 немовляти (1–12 міс.) після корекції вроджених вад серця. Проаналізовано дані ЕхоКГ і лабораторні показники раннього післяопераційного періоду. Результати. Систолічна функція лівого шлуночка загалом була збережена: медіана фракції викиду – 75,0 (70,0; 80,0)% (55–101%, n=101). Водночас персистували ознаки ремоделювання та перевантаження камер: збільшення лівого шлуночка – 25,7%, дилатація лівого передсердя – 35,6%, дилатація правого шлуночка – 33,7%. Градієнти ΔP були варіабельними з поодинокими високими значеннями. Патологічних змін мітрального клапана не виявлено у 65,3% пацієнтів, мітральна регургітація траплялася поодиноко (3,9%); відхилення з боку правих відділів і легеневого русла фіксували приблизно в половини пацієнтів. Лабораторна відповідь формувала «тріаду»: анемізація/гемодилюція (гемоглобін, еритроцити), гострофазова реакція (нейтрофіли, лімфоцити, швидкість осідання еритроцитів, С-реактивний білок (СРБ)) та ренальний стрес (креатинін, тенденція сечовини). Висновки. Ранній післяопераційний профіль характеризується поєднанням збереженої фракції викиду із частою персистенцією ремоделювання камер і варіабельними градієнтами, що узгоджується з інтегральною лабораторною відповіддю. Доцільний комплексний моніторинг у перші 24–48 год (моніторинг гемоглобіну, СРБ, функції нирок та діурезу). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження схвалено місцевим етичним комітетом зазначеної в роботі установи. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.; In the early postoperative period after cardiaosurgical correction in infants, even with preserved systolic function, the persistence of chamber remodeling and a systemic response to surgical stress is possible. Aim – to determine the characteristics of the echocardiographic (EcoCG) profile of infants in the early postoperative period after the correction of congenital heart defects and their association with laboratory stress markers. Materials and methods. A retrospective cohort study of 101 infants (1–12 months) after the correction of congenital heart defects. Echocardiographic data and laboratory parameters of the early postoperative period were analyzed. Results. Left ventricular systolic function was generally preserved: the median ejection fraction was 75.0 (70.0; 80.0)% (55–101%, n=101). At the same time, signs of chamber remodeling and overload persisted: left ventricular enlargement in 25.7%, left atrial dilatation in 35.6%, and right ventricular dilatation in 33.7%. ΔP gradients were variable, with isolated high values. Pathological changes of the mitral valve were not detected in 65.3% patients; mitral regurgitation occurred sporadically (3.9%); abnormalities of the right heart chambers and the pulmonary circulation were recorded in approximately half of the patients. The laboratory response formed a “triad”: anemia/hemodilution (hemoglobin (Hb), red blood cells), an acute-phase reaction (neutrophils, lymphocytes, erythrocyte sedimentation rate, C-reactive protein (CRP), and renal stress (creatinine, with a tendency toward increased urea). Conclusions. The early postoperative profile is characterized by a combination of preserved ejection fraction with frequent persistence of chamber remodeling and variable gradients, which is consistent with an integral laboratory response. Comprehensive monitoring during the first 24–48 hours (Hb/perfusion, CRP levels, creatinine/diuresis) is advisable. The study was conducted in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki. The study protocol was approved by the local ethics committee of the institution specified in the work. The authors declare no conflict of interest.

Аналіз стану товщини хоріоїдеї при гострих іридоциклітах

2026-08-25T06:40:26Z

Аналіз стану товщини хоріоїдеї при гострих іридоциклітах Коновалова, Н. В.; Венгер, Л. В.; Ковтун, О. В.; Konovalova, N. V.; Venger, L. V.; Kovtun, O. V. Передній увеїт відноситься до серйозних запальних захворювань. Запалення судинного тракту можуть викликати різноманітні ускладнення, внаслідок чого значно знижується гострота зору, часто увеїти призводять до сліпоти. Особливий інтерес привертає зв’язок між загостренням переднього увеїту та змінами товщини хоріоїдеї, що може передбачати можливі ускладнення у вигляді зниження, або втрати зору. В літературі з’являються лише поодинокі дослідження, що вказують на зміни товщини хоріоїдеї при іридоциклітах різної етіології. Взаємини між запальним процесом та залученням різних відділів ока є більш складними. Стан хоріоїдеї як маркер запалення при гострих іридоциклітах. Незважаючи на те, що іридоцикліт обмежений запальною реакцією лише переднього сегмента ока, при запаленні переднього відрізку в запальний процес може бути залученим і задній відділ ока, при цьому запалення є більш складним патологічним процесом. Мета. Визначення змін товщини хоріоїдеї в період загострення та ремісії при іридоциклітах.; Inflammation of the vascular tract can cause various complications, resulting in significantly reduced visual acuity, and uveitis often leads to blindness. Of particular interest is the relationship between exacerbation of anterior uveitis and changes in choroidal thickness, which may predict possible complications in the form of decreased or loss of vision. In the group of patients in an exacerbation state with involvement of the posterior segment, a decrease in choroidal thickness occurred in both the nasal and temporal segments - 35.2% (p<0.01) and 46.6% (p<0.05), respectively. In patients with acute iridocyclitis with a choroidal thickness of more than 266 μm, it is advisable to prescribe intensive anti-inflammatory therapy in the first days of the acute inflammatory process as a preventive step to exclude complications.

Діагностичні критерії ранньої діагностики глаукоми у пацієнтів з міопією

2026-08-25T06:32:54Z

Діагностичні критерії ранньої діагностики глаукоми у пацієнтів з міопією Ковтун, О. В.; Венгер, Л. В.; Kovtun, O. V.; Venger, L. V. Однією з незворотних причин втрати зору у всьому світі є глаукома. Багато досліджень були присвячені вивченню питанням первинної відкритокутової глаукоми і міопії, своєчасна діагностика якої є складним завданням. Сьогодні з’являється все більше можливостей запобігти ускладненням, що виникли внаслідок патологічного перебігу міопії. Своєчасна діагностика допоможе уникнути інвалідності і сліпоти у більшості пацієнтів. Мета. Виявити діагностичні критерії ранньої діагностики глаукоми у пацієнтів з міопією.; Department of general, pediatric and military surgery with a course of urology and ophthalmology. For timely diagnosis in people with myopia, it is reasonable to carefully examine the condition of the retinal ganglion cell complex, the ratio of the average size of the excavation to the size of the optic disc, and the thickness of the choroid. Changes in the complex of ganglion cells and RNFL are the most sensitive marker in the early stages of glaucomatous optic neuropathy.

Оцінка інформативності біомаркерів прогресування пієлонефриту у хворих на цукровий діабет

2026-08-20T07:33:12Z

Оцінка інформативності біомаркерів прогресування пієлонефриту у хворих на цукровий діабет Борисов, С. О.; Костєв, Ф. І.; Борисов, О. В.; Коломійчук, С. Г.; Мартинюк, Д. В.; Borisov, S. O.; Kostyev, F. I.; Borisov, O. V.; Kolomiychuk, S. G.; Martinyuk, D. V. Вивчено кореляційні залежності між рівнями метилгліоксалю (МГЛ), β-2-мікроглобуліну (маркера глікації білків та пошкодження ниркових канальців) та лейкоцитарним індексом інтоксикації (ЛІІ) у соматично здорових осіб та хворих на гострий пієлонефрит (ГП) за наявності цукрового діабету (ЦД). Встановлено значуще зростання ЛІІ у хворих на ГП із ЦД, що підтверджує патогенетичну роль ЦД у розвитку запалення. Виявлені достовірні кореляції між МГЛ, β-2-мікроглобуліном та ЛІІ свідчать про можливість їх застосування як біомаркерів для оцінки та прогнозування перебігу патології.; The aim of the work is to conduct the analysis and study the correlation between the levels of methylglyoxal, a marker of early protein glycation- β-2-microglobulin – a protein that indicates the presence of damaged renal tubules, and the leukocyte intoxication index in the peripheral blood of somatically healthy people and patients with acute pyelonephritis and type II diabetes mellitus. The results obtained indicate the presence of a pronounced positive relationship between the indicators of the inflammatory process marker in AP and concomitant diabetes. Conclusions. A statistically significant increase in the level of MGL and β-2 – microglobulin in blood plasma was established in patients with AP and concomitant diabetes, which indicates the intensification of protein glycation processes in the body and damage to protein ultrastructures in kidney tissues and indicates the important role of concomitant diabetes in the development of functional renal complications in the pathological condition under study. A significant increase in the level of LII in the blood of patients with AP with concomitant diabetes was found, which indicates the pathogenetic role of concomitant diabetes in the development of an unfavorable course of the inflammatory process in the kidneys. The revealed significant correlation coefficient in AP and concomitant diabetes in blood between the levels of MGL and β-2-microglobulin and MGL and the LII index, as well as between the values of β-2-microglobulin and LII, indicates the possibility of using these indicators as biomarkers, in particular β-2-microglobulin and LII, to assess the nature and predict the course of the pathological condition under study.

Коефіцієнт стресової гіперглікемії як предиктор ефективності комбінованого лікування неоваскулярної глаукоми на тлі проліферативної діабетичної ретинопатії

2026-08-19T12:44:50Z

Коефіцієнт стресової гіперглікемії як предиктор ефективності комбінованого лікування неоваскулярної глаукоми на тлі проліферативної діабетичної ретинопатії Барінов, Ю. В.; Риков, С. А.; Коновалова, Н. В.; Потапчук, О. В.; Гузун, О. В.; Barinov, Yu. V.; Rikov, S. A.; Konovalova, N. V.; Potapchuk, O. V.; Guzun, O. V. Мета: оцінити прогностичну роль коефіцієнта стресової гіперглікемії (КСГ) та ефективність транссклеральної циклофотокоагуляції (ТСК ЦФК) як першого етапу лікування неоваскулярної глаукоми (НВГ) на тлі проліферативної діабетичної ретинопатії. Матеріали та методи. Проспективно обстежено 35 очей з НВГ; результати аналізували залежно від КСГ. Предиктори неуспіху визначали за регресією Кокса. Результати. Високий КСГ підвищував ризик неуспіху в 4,1 раза (95% ДІ 1,06–16; p = 0,04) та знижував ефективність лікування до 51,8% проти 82,1% (p < 0,01). ТСК ЦФК забезпечила контроль ВОТ у 87,5% випадків, ускладнення становили 12,5%. Комбіноване лікування (ТСК ЦФК + ПРЛК + anti-VEGF) зменшувало ризик неуспіху в 3,7 раза. Висновки. КСГ є значущим прогностичним маркером, а ТСК ЦФК як перший етап лікування покращує контроль ВОТ і прогноз НВГ.; Objective: To evaluate the prognostic role of the stress hyperglycemia ratio (SHR) and the effectiveness of transscleral laser cyclophotocoagulation (TSCPC) as the first-line treatment of neovascular glaucoma (NVG) in patients with proliferative diabetic retinopathy. Materials and Methods: A prospective study included 35 eyes with NVG. Clinical and surgical outcomes were assessed according to SHR levels. Cox multivariate regression analysis was used to identify predictors of treatment success. Results: High SHR was an independent predictor of unfavorable NVG outcomes, increasing the risk of treatment failure 4.1-fold (95% CI: 1.06–16; p = 0.04) and reducing surgical success to 51.8% compared to 82.1% in patients with low SHR (p < 0.01). TSCPC as a preoperative step achieved intraocular pressure control in 87.5% of cases and decreased complication rates to 12.5%, with minimal procedure-related complications (3–3.5%). The combined approach (TSCPC + panretinal laser photocoagulation + anti-VEGF) reduced treatment failure risk 3.7-fold and improved surgical outcomes in patients with high SHR and angle-closure NVG. Conclusions: High SHR is a significant prognostic marker of poor NVG outcomes. Implementing TSCPC as the first-line intervention in patients with high SHR improves surgical efficacy, reduces complications, and optimizes prognosis.

Experience of Using NPWT Therapy in the Treatment of Combat Injuries of Soft Tissues

2026-08-07T06:04:02Z

Experience of Using NPWT Therapy in the Treatment of Combat Injuries of Soft Tissues Muradian, K.; Kashtalian, M.; Kvasnevskyi, Ie.; Kvasnevskyi, O. Aim. NPWT therapy (Negative-Pressure Wound Therapy) or VAC therapy (Vacuum-Assisted Clousure) – a modern method of wound healing, which significantly improves the course of all stages of the wound process and is relevant today due to the large number of wounded during hostilities in eastern Ukraine. Often these injuries are combined and lead to the formation of large soft tissue defects. The aim of the study. Improving the results of treatment of the wounded with extensive defects of the soft tissues of the torso and extremities through the use of NPWT therapy. Materials and methods. Under our supervision in the period from 2017 to 2023 there were 60 wounded who were hospitalized in the surgical departments of the Military Medical Clinical Center of the Southern Region, who received vacuum therapy in the treatment of wounds. 63.3% had gunshot wounds to the extremities, and 36.7% had soft tissue injuries to the torso. The age of the wounded ranged from 19 to 58 years, among them young people under 30 years of age. Before installing the device, it was necessary to perform surgical treatment with excision of necrotic tissue and removal of fibrin layers. Negative pressure was set at –125 mmHg (arterial) in the non-stop mode for soft tissue defects of the extremities and variable pressure in the –40 mmHg (arterial) mode; –70 mmHg (arterial) for wounds of the anterior abdominal wall. The duration of treatment with NPWT therapy was from 5 to 25 days. The systems were replaced at least once every 3–5 days. Criteria for discontinuation of NPWT therapy were: cleansing the wound of necrotized tissues and fibrin, improving clinical performance, filling the wound defect with granulation tissue. Results and discussion. The use of this method of treatment allowed to close wound defects by autodermoplasty in 35% patients, primary-delayed sutures in 18%, secondary sutures in 25% and local tissue plastics in 22%. Complications after NPWT therapy in the form of re-suppuration of the wound, bleeding or perforation of hollow organs and large vessels were not observed. Conclusions. The use of NPWT therapy can significantly increase the effectiveness of comprehensive treatment of the wounded with damage to the soft tissues of the torso and extremities. It allows you to quickly clean the wound surface, fill the wound defect with granulation tissue and prepare the wound for plastic closure.

Військова служба як фактор ризику для розвитку аваскулярного некрозу голівок стегнової кістки

2026-08-06T06:52:41Z

Військова служба як фактор ризику для розвитку аваскулярного некрозу голівок стегнової кістки Варзарь, С. О.; Самарський, І. М.; Varzar, S. O.; Samarsky, I. M. Аваскулярний некроз головки стегнової кістки є тяжкою ортопедичною патологією, що призводить до ішемічної деструкції кісткової тканини. Класичними чинниками ризику вважають тривале застосування стероїдів, алкоголь, системні захворювання та травми, проте у військовослужбовців на тлі сучасних бойових дій доведено роль нових факторів, зокрема тривалих маршових навантажень, постійного носіння бронезахисту, траншейного переохолодження та наслідків COVID-19. Ці чинники зумовлюють мікротравмування, ендотеліальну дисфункцію і гіпоперфузію, що підвищує ризик розвитку некрозу навіть у молодих осіб без класичної патології. Мета. Встановити поширеність аваскулярного некрозу серед військовослужбовців України та оцінити клініко-інструментальні підходи до ранньої діагностики й лікування, а також визначити військову службу як незалежний фактор ризику розвитку патології.; Avascular necrosis (AVN) of the femoral head is a severe orthopedic condition that leads to ischemic destruction of bone tissue. Classical risk factors include long-term steroid therapy, alcohol abuse, systemic diseases, and trauma; however, in military personnel exposed to modern combat conditions, new determinants have been identiϔied, such as prolonged marching overload, continuous use of body armor, trench-related hypothermia, and the consequences of COVID-19. These factors result in microtrauma, endothelial dysfunction, and hypoperfusion, thereby increasing the risk of necrosis even in young individuals without preexisting pathology. Objective. To determine the prevalence of avascular necrosis among Ukrainian military personnel, to evaluate clinical and instrumental approaches to early diagnosis and treatment, and to establish military service as an independent risk factor for the development of this pathology.

Клінічний випадок хірургічного лікування кульового поранення органів грудної клітки в дитини

2026-08-03T06:47:01Z

Клінічний випадок хірургічного лікування кульового поранення органів грудної клітки в дитини Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. П.; Гоцуляк, О. В.; Белестов, І. С.; Діланян, І. Р.; Melnychenko, M. H.; Buzovskyi, V. P.; Hotsuliak, O. V.; Belestov, I. S.; Dilanyan, I. R. Пневматична зброя, яку часто помилково вважають безпечною, здатна спричиняти тяжкі проникаючі поранення в дітей, зокрема з ураженням легень, перикарда та серця. Зростання частоти таких травм робить проблему актуальною для дитячої хірургії та травматології. Мета – узагальнити сучасні дані щодо клініки, діагностики, ускладнень і лікування кульових поранень грудної клітки в дітей на основі аналізу літератури та клінічного спостереження. Проаналізовано наукові публікації (PubMed, Scopus, Google Scholar, Medline, 2018–2025 рр.) та наведено клінічний випадок 10-річного пацієнта з пневматичним пораненням грудної клітки, ускладненим гемоперикардом і тампонадою серця. Встановлено, що найчастішими причинами травм є випадкові постріли під час ігор, необережне поводження зі зброєю та її доступність дітям. Клінічні прояви варіюють від локального болю до тяжких дихальних і гемодинамічних розладів. Ведення пацієнта має ґрунтуватися на принципах ATLS (Advanced Trauma Life Support): забезпечення прохідності дихальних шляхів, стабілізація гемодинаміки, рання діагностика (ультразвукове дослідження при травмі (eFAST), рентгенографія, комп’ютерна томографія). У представленому випадку проведено невідкладну стернотомію, дренування перикарда, ушивання пошкоджених структур із використанням штучного кровообігу. Післяопераційний перебіг був сприятливим. Висновки. Пневматична зброя становить потенційну загрозу для життя дітей через можливість глибоких проникаючих ушкоджень. Швидка діагностика, дотримання протоколів ATLS і своєчасне хірургічне втручання визначають прогноз. Найбільший ризик летальних наслідків спостерігається при ураженні серця чи великих судин. Більшість дітей при ранньому лікуванні одужують без стійких наслідків. Профілактика повинна передбачати контроль зберігання зброї, підвищення обізнаності батьків і законодавчі обмеження доступу неповнолітніх. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення дослідження отримано інформовану згоду батьків дитини. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.; Air guns, often mistakenly considered harmless, are capable of causing severe penetrating injuries in children, including damage to the lungs, pericardium, and heart. The increasing incidence of such injuries makes this issue highly relevant to pediatric surgery and traumatology. Aim – to summarize current data on the clinical presentation, diagnostics, complications, and treatment of pediatric gunshot chest injuries based on a literature review and a clinical case observation. Scientific publications (PubMed, Scopus, Google Scholar, Medline, 2018–2025) were analyzed, and a clinical case of a 10-year-old patient with an air gun chest injury complicated by hemopericardium and cardiac tamponade is presented. The most common causes of these injuries are accidental shootings during play, careless handling of weapons, and their accessibility to children. Clinical manifestations range from localized pain to severe respiratory and hemodynamic disturbances. Patient management should follow ATLS (Advanced Trauma Life Support): principles: airway protection, hemodynamic stabilization, and early diagnosis (extended focused assessment with sonography for trauma (eFAST), X-ray, computed tomography). In the reported case, an emergency sternotomy, pericardial drainage, and repair of the damaged structures under cardiopulmonary bypass were performed. The postoperative course was favorable. Conclusions. Air guns pose a potential threat to children’s lives due to the possibility of deep penetrating injuries. Rapid diagnosis, adherence to ATLS protocols, and timely surgical intervention determine the prognosis. The highest risk of fatal outcomes is observed in cases of cardiac or major vessel injury. Most children recover without long-term consequences when treated early. Prevention should include strict weapon storage control, increased parental awareness, and legislative restrictions on minors’ access to weapons. The study was conducted in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki. Informed consent was obtained from the patients for the study. The authors declare no conflict of interest.

Стан кардіохірургічної допомоги дітям із вродженими вадами серця на Одещині

2026-07-28T11:31:13Z

Стан кардіохірургічної допомоги дітям із вродженими вадами серця на Одещині Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. П.; Вакарук, М. Г.; Баязитова, М. Д.; Melnychenko, M. H.; Buzovskyi, V. P.; Vakaruk, M. H.; Baiazitova, M. D. Ефективність лікування вроджених вад серця (ВВС) у дітей значною мірою визначається організацією регіональної допомоги: раннім виявленням, маршрутизацією та періопераційним веденням. Мета – оцінити стан надання кардіохірургічної допомоги дітям із ВВС Одещини у 2015–2024 роках за ключовими показниками діяльності для визначення практичних напрямів подальшого вдосконалення системи допомоги дітям із ВВС у регіоні. Ретроспективне одноцентрове описове дослідження за агрегованими даними річної звітності за 2015–2024 рр. Проаналізовано госпіталізації, виписки, смертність, хірургічну активність, післяопераційну летальність, частку дітей віком до 1 року та територіальний розподіл. Дані подано як n і n (%), із порівнянням періодів 2015–2019, 2020–2021, 2022–2024.Результати. У 2015–2019 роках кількість госпіталізацій була відносно стабільною, у 2020–2021 – зменшилася, у 2022 – відновилася, а у 2023–2024 роках відзначено різке зростання навантаження (1016 та 957 госпіталізацій). Частка дітей віком до 1 року залишалась значущою, а у 2023–2024 роках суттєво зросли абсолютні обсяги допомоги немовлятам. Післяопераційна летальність знизилась у 2022–2024 роках до 0,93% у 2024 році; зберігалася вагома частка госпіталізацій із сільської місцевості. Висновки. Динаміка 2015–2024 років відображає фазові зміни обсягів допомоги та стійку ключову роль немовлят у структурі потоку пацієнтів. Зниження післяопераційної летальності у фінальні роки при високому навантаженні може свідчити про зростання системної спроможності центру щодо передопераційної оцінки, оптимального вибору строків оперативних втручань та періопераційного ведення. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.; The effectiveness of treatment for congenital heart defects in children is largely determined by the organization of regional care, including early detection, patient routing, and perioperative management. Aim – to assess the status of cardiac surgical care for children with congenital heart defects (CHD) in the Odesa region during 2015–2024 based on key performance indicators and to identify practical directions for further improvement of the regional CHD care system.Materials and methods. A retrospective single-center descriptive study based on aggregated data from annual reports of the Department of Car-diovascular Surgery of the Municipal Non-Profit Enterprise «Odesa Regional Children’s Clinical Hospital» of the Odesa Regional Council (2015–2024). Hospital admissions, discharges, mortality, surgical activity, postoperative mortality, the proportion of children under one year of age, and territorial distribution were analyzed. Data are presented as n and n (%), with comparison of the periods 2015–2019, 2020–2021, and 2022–2024. Results. In 2015–2019, hospital admissions were relatively stable; in 2020–2021 they decreased; in 2022 they recovered; and in 2023–2024 a sharp increase in workload was observed (1,016 and 957 admissions). The proportion of children under one year of age remained substantial, and in 2023–2024 the absolute volumes of care for infants increased significantly. Postoperative mortality decreased in 2022–2024 to 0.93% in 2024; a considerable proportion of admissions from rural areas persisted.Conclusions. The dynamics of 2015–2024 reflect phase-specific changes in care volumes and the sustained key role of infants in the patient flow structure. The reduction in postoperative mortality in the final years under high workload may indicate increased systemic capacity of the center in terms of preoperative assessment, optimal timing of interventions, and perioperative management.The study was conducted in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki. The study protocol was approved by the local ethics com-mittee of the institution mentioned in the work.The authors declare no conflict of interest.

Фенотипи післяопераційної адаптації у дітей різного віку після корекції вроджених вад серця

2026-07-08T07:34:48Z

Фенотипи післяопераційної адаптації у дітей різного віку після корекції вроджених вад серця Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. Б.; Дибчинська, Н. А. Вроджені вади серця (ВВС) залишаються однією з найпоширеніших груп вроджених аномалій та провідною причиною кардіоваскулярної захворюваності у дитячому віці. Удосконалення методів діагностики, анестезіологічного забезпечення, штучного кровообігу та інтенсивної терапії суттєво покращило результати кардіохірургічного лікування дітей із ВВС, однак ранній післяопераційний період (РПОП) і надалі залишається критичним етапом лікування. Мета: визначити та порівняти фенотипи РПОП у дітей різних вікових груп після кардіохірургічної корекції ВВС на підставі комплексного аналізу клінічних, лабораторних та ехокардіографічних показників.