Кафедра загальної і клінічної епідеміології та біобезпеки з курсом мікробіології та вірусології

Епідеміологічне районування ензоотичних територій туляремії в Україні: аналіз, ризики та тактика моніторингу

2026-06-17T09:56:40Z

Епідеміологічне районування ензоотичних територій туляремії в Україні: аналіз, ризики та тактика моніторингу Голубятников, М. І.; Мельник, О. А.; Джуртубаєва, Г. М.; Гриценко, К. С.; Тюпа, В. В.; Golubyatnykov, M. I.; Melnyk, O. A.; Dzhurtubaieva, H. M.; Hrytsenko, K. S.; Tiupa, V. V. Мета дослідження: оцінити епізоотичну активність природних осередків туляремії в Україні (1978–2024 роки) та провести епідеміологічне районування території за ступенем ризику зараження на туляремію, а також надати рекомендації з моніторингу й профілактики, враховуючи сучасні загрози. Матеріали та методи. Проаналізовано архівні дані та звіти щодо епізоотичного моніторингу (природні осередки, гризуни, переносники, вода), отримані з архівів Протичумного інституту та відділів ОНІ за період 1978–2024 рр.; звіти ЦКПХ; локальні повідомлення; публікації наукових досліджень; розраховано індекс епізоотичної активності. Результати та обговорення. Прояви епізоотичної активності зареєстровано в усіх областях України; найвищі значення індексу епізоотичної активності встановлено у Львівській, Чернігівській і Сумській областях (Ind=0,80–0,74), найнижчі — у Чернівецькій (0,02). Середній індекс становив 0,38. Виділили 4 типи ензоотичних з туляремії територій – дуже високого (3 області), високого (8), середнього (11) та низького (3) епідеміологічного ризику зараження. Отримані дані щодо розподілу адміністративних одиниць за рівнями ризику зараження людини представили картографічно. Розподіл ризику зараження відповідає біогеографічному зонуванню України: найвищий ризик — Полісся та Північний Лісостеп, де поєднуються лісові, болотні та заплавні біотопи; високий ризик — території зі стійкими популяціями польових гризунів у лісостепових і частково степових ландшафтах; середній ризик — зони перехідних ландшафтів та нестабільної циркуляції збудника; низький ризик — аридні степи та гірські території, де умови не сприяють сталим природним осередкам. Висновки. Епідеміологічне районування території за ступенем ризику зараження на туляремію, використовуючи індекс епізоотичної активності, є ефективним інструментом планування протиепідемічних і моніторингових заходів. Території дуже високого ризику потребують щорічних комплексних досліджень; у зонах високого й середнього ризику необхідні регулярні польові та лабораторні роботи; у регіонах низького ризику — підтримувальний нагляд. Актуальним залишається посилення польових досліджень, міжвідомча взаємодія та оновлення системи районування з урахуванням сучасних екологічних та епідеміологічних змін.; Aim. To assess the epizootic activity of natural foci of tularemia in Ukraine (1978–2024) and to conduct epidemiological zoning of the territory according to the risk of human infection, as well as to provide monitoring and prevention recommendations considering current ecological and social threats. Materials and Methods. Archival data and reports on epizootic monitoring (natural foci, rodents, vectors, water) from the archives of the Mechnikov Anti-Plague Institute and its EDI departments for 1978–2024 were analyzed; reports of the CDCP, local notifications, and scientific publications were reviewed. The epizootic activity index was calculated for each administrative region. Results and Discussion. Epizootic activity was recorded in all regions of Ukraine. The highest indices were found in Lviv, Chernihiv, and Sumy regions (Ind=0.80–0.74), while the lowest value was observed in Chernivtsi region (0.02). The average national index was 0.38. Four types of tularemia-enzootic territories were identified: very high risk (3 regions), high risk (8), medium risk (11), and low risk (3). The distribution of administrative regions by risk level was visualized cartographically. The spatial pattern corresponds to the biogeographical zoning of Ukraine: the highest risk occurs in Polissia and the northern Forest-Steppe, characterized by forest, wetland, and floodplain biotopes; high risk is typical for territories with stable field-rodent populations in Forest-Steppe and partially Steppe landscapes; medium risk corresponds to transitional landscapes with unstable circulation of the pathogen; low risk is associated with arid Steppe and mountain regions, where conditions do not support persistent natural foci. Conclusions. Epidemiological zoning of territories according to the risk of tularemia infection using the epizootic activity index is an effective tool for planning anti-epidemic and monitoring measures. Territories of very high risk require annual comprehensive surveys; high- and medium-risk zones need regular field and laboratory investigations; low-risk regions require supportive surveillance. Strengthening field studies, improving interdepartmental cooperation, and updating zoning systems in line with current ecological and epidemiological changes remain essential.

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм

2026-05-18T11:41:34Z

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм Грузевський, О.; Дехтяр, Ю.; Стоянов, О.; Вастьянов, Р.; Шевчук, Г.; Дубіна, А.; Тарасов, Є.; Hruzevskyi, O.; Dekhtyar, Yu.; Stoyanov, O.; Vastyanov, R.; Shevchuk, H.; Dubina, A.; Tarasov, Ye. Щороку спинномозкова травма (СМТ) уражає від 250 000 до 500 000 осіб у світі й залишається однією з основних причин тривалої інвалідності серед людей молодого та середнього віку. Нейрогенна дисфункція сечового міхура (НСМ) формується практично у кожного пацієнта з повним або частковим ураженням спинного мозку і визначає довгостроковий прогноз реабілітації. У дослідженнях показано, що рецидивні інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) виникають у 70–80 % пацієнтів із СМТ і є основною причиною повторних госпіталізацій, зниження якості життя та підвищеної смертності. За останнє десятиліття уявлення про мікробіологію сечових шляхів суттєво змінилися. Доведено, що сеча здорових людей не є стерильною: вона містить стабільний мікробний комплекс – уромікробіом, який є визначальним у підтримці місцевого імунітету та захисті від патогенів. При нейрогенній дисфункції сечового міхура ця рівновага порушується, створюючи умови для хронічної інфекції та формування збудників.; Spinal cord injury is one of the most severe forms of neurological damage. It almost always leads to neurogenic bladder dysfunction. This, in turn, leads to a high incidence of recurrent urinary tract infections, which are linked to disturbances in the urobiome. The aim of the study is to summarize current scientific data on bladder microbiome disorders in neurogenic dysfunction after spinal cord injury and to assess the impact of drainage methods, antibiotic therapy, and microbiome-oriented interventions on the course of urinary tract infections. Materials and methods. The study was conducted in a systematic review format in accordance with PRISMA recommendations. Clinical, experimental, and randomized studies were analyzed, followed by qualitative and quantitative data synthesis. It was established that neurogenic dysfunction after spinal cord injury is associated with persistent urobiome dysbiosis, characterized by decreased alpha diversity and a reduction in Lactobacillus spp., with the dominance of Enterobacteriaceae and Pseudomonadaceae. Intermittent self-catheterization is associated with a lower incidence of urinary tract infections and greater microbiome diversity than indwelling catheterization. A high level of antimicrobial resistance was identified, including ESBL-producing strains and carbapenem-resistant Pseudomonas aeruginosa, which sustains a vicious cycle of «dysbiosis – infection – antibiotic therapy». The potential effectiveness of probiotic and immunotropic strategies has been demonstrated, with reductions in infection recurrence rates of 21–32%. The practical value of the results lies in the systematization of data on the disruption of the uromicrobiome, a key element in the pathogenesis of neurogenic dysfunction after spinal cord injury. It is substantiated that microbiome-oriented approaches, early monitoring, and catheterization optimization can significantly improve infection prevention and rehabilitation outcomes. Conclusions. Spinal trauma leads to deep dysbiosis of the uromicrobiome. It is seen as a decrease in the alphadiversity index and in Lactobacillus spp. Less than 5% and predominance of E. coli (38–45%), K. pneumoniae (18–24%) і P. aeruginosa (12–17%). Draining of the urinary bladder really influences the microbiological profile. Interruptable catheterization is associated with the lowest frequency of symptomatic urinary tract infections and the highest microbial diversity index. Constant urethral catheterization leads to the formation of stable polymicrobial biofilms and a threefold increase in microbiota abundance. Antimicrobial resistance in neurogenic dysfunction after spinal trauma remains critically high. ESBL-production revealed in 34–58% of isolates, whereas carbapenem-resistance of P. aeruginosa was found in 15–22% cases. Тривале та нераціональне використання антибіотиків є незалежним чинником поглиблення дисбіозу (OR=2,4; 95% ДІ: 1,7–3,4), підтримуючи порочне коло та вимагаючи принципово нових терапевтичних підходів. Microbiome-oriented correction strategies show clinically important efficacy. Intravesical introduction of L. rhamnosus GG decreases the frequency of recurrent urinary infections in 32 % (95% DІ: 18–46%), and usage of Uro-Vaxom by 21% (95% DІ: 8–34%). Transplantation of fecal microflora has shown promise in animal models. Early microbiological monitoring with molecular typing and the application of interruptible self-catheterization are priorities in preventive medicine for spinal trauma. Perspectives for future investigations are linked to randomized clinical trials of fecal microbiota transplantation and the development of individualized uromicrobial profiling based on next-generation sequencing.

Огляд сучасного стану захворюванності на іксодові кліщові бореліози в світі та Україні

2026-06-01T09:41:15Z

Огляд сучасного стану захворюванності на іксодові кліщові бореліози в світі та Україні Голубятников, М. І.; Джуртубаєва, Г. М.; Мельник, О. А.; Гриценко, К. С.; Процишина, Н. М.; Маньковська, Н. М.; Holubyatnykov, M. I.; Dzhurtubaieva, H. M.; Melnyk, O. A.; Hrytsenko, K. S.; Protsyshyna, N. M.; Mankovska, N. M. Іксодові кліщові бореліози (ІКБ, хвороба Лайма) є одними з найпоширеніших трансмісивних інфекцій у світі та в Україні. Захворювання характеризується поліморфізмом клінічних проявів, схильністю до хронічного перебігу та труднощами своєчасної діагностики, що зумовлює значний епідеміологічний і соціально-економічний тягар. Мета: узагальнити сучасні дані щодо епідеміології, етіології, патогенезу, діагностики, профілактики та перспектив вакцинопрофілактики іксодових кліщових бореліозів у світі та в Україні. Матеріали і методи: проведено огляд і аналіз публікацій у вітчизняних та зарубіжних наукових джерелах, даних офіційної статистики Центру громадського здоров’я МОЗ України та CDC, а також результатів клінічних і експериментальних досліджень, представлених у базах PubMed, Scopus і Web of Science. Результати. Встановлено стійке зростання захворюваності на хворобу Лайма в Україні з розширенням ендемічних територій, що пов’язано з кліматичними змінами, урбанізацією та соціальними чинниками. Проаналізовано біологічні особливості комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato, молекулярні механізми патогенезу та імунної відповіді. Показано діагностичну цінність сучасних серологічних і молекулярно-генетичних методів, а також обмеження їх застосування на різних стадіях захворювання. Розглянуто сучасні розробки вакцин, спрямованих як на збудника, так і на переносника інфекції. Висновки. Хвороба Лайма залишається актуальною проблемою громадського здоров’я. Ефективний контроль ІКБ потребує удосконалення епідеміологічного нагляду, стандартизації лабораторної діагностики та впровадження комплексних профілактичних стратегій.; Ixodid tick-borne borreliosis (ITBB, Lyme disease) is one of the most widespread vector-borne infections both worldwide and in Ukraine. The disease is characterized by a wide spectrum of clinical manifestations, a tendency toward chronic progression, and difficulties in timely diagnosis, which together result in a substantial epidemiological and socio-economic burden. The purpose: to summarize current data on the epidemiology, etiology, pathogenesis, diagnosis, prevention, and prospects of vaccine prevention of ixodid tick-borne borreliosis worldwide and in Ukraine. Materials and Methods: A review and analysis of publications from national and international scientific sources were conducted, including official statistical data from the Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine and the Centers for Disease Control and Prevention (CDC), as well as results of clinical and experimental studies indexed in PubMed, Scopus, and Web of Science databases. Results: A steady increase in the incidence of Lyme disease in Ukraine was identified, accompanied by the expansion of endemic areas, which is associated with climate change, urbanization, and social factors. The biological characteristics of the Borrelia burgdorferi sensu lato complex, as well as molecular mechanisms of pathogenesis and the immune response, were analyzed. The diagnostic value of modern serological and molecular genetic methods was demonstrated, along with the limitations of their application at different stages of the disease. Current vaccine development strategies targeting both the pathogen and the vector were also reviewed. Conclusions: Lyme disease remains a significant public health challenge. Effective control of ixodid tick-borne borreliosis requires improvement of epidemiological surveillance, standardization of laboratory diagnostics, and implementation of comprehensive preventive strategies.

Modern approaches to teaching in extreme conditionsof the martial law

2025-11-25T12:14:00Z

Modern approaches to teaching in extreme conditionsof the martial law Hruzevskyi, O. А.; Shevchuk, H. Yu.; Dubina, A. V.; Kobylnik, S. M.; Kahliak, M. D.; Грузевський, О. А.; Шевчук, Г. Ю.; Дубіна, А. В.; Кобильник, С. М.; Кагляк, М. Д. Medical universities are increasingly using modern technologies to improve learning. This includes the use of virtual reality, simulation training programs, medical databases and other interactive tools for teaching and assessing student’s academic achievements. The current reality in the training of applicants at Odesa National Medical University is the urgent need to create optimal conditions for practical and clinical training. The material provided shows not only the actual problems of the course of microbiology, traumatology and orthopedics, but also the specifics of training in extreme conditions.Purpose. To justify and analyze effective options for the training of the professionals in medical field, to take into account modern trends and innovations, changes in the health care system, and meeting the standards of the patient needs. Material and methods. An analysis of the main types of activities for the formation of future specialists was performed. Results. The modern conditions of the teaching in medical schools are aimed to perform the highly qualified ethical professionals of the medicine who are able to implement the latest approaches and technologies in medical practice. Mastering a high level degree in medicine field, acquiring the practical skills has revealed a lot of differences between face-to-face and distance learning. Conclusions. The achieved knowledge and aquared skills are the basis of the doctor’s professional growth, starting from the moment of admission to a medical school and until the end of the career in medicine. This professional experience actively affects the development of the profession in medicine, especially since all this is fulfiled in the difficult and extreme conditions of the martial law.; Медичні університети все більше використовують сучасні технології для поліп-шення навчання. Це включає використання віртуальної реальності, симуляційних навчальних програм, медичних баз даних та інших інтерактивних інструментів для навчання та оцінюван-ня навчальних досягнень здобувачів вищої освіти. Сучасною реалією в навчанні здобувачів в Одеському Національному Медичному Університеті є гостра необхідність створення опти-мальних умов для проведення практичних та клінічних занять. У наданому матеріалі показа-ні не тільки актуальні проблеми курсу мікробіології, травматології та ортопедії, а й специфіка навчання в екстремальних умовах. Мета. Проаналізувати та верифікувати ефективні засоби навчання професіоналів у медичній галузі, прийняти до уваги сучасні напрями та інновації, зміни в системі охорони здоров’я.Матеріали і методи. Проведено аналіз основних видів діяльностіформування майбутніх фахів-ців, ефективні варіанти підготовки з огляду на сучасні тенденції та нововведення, зміни в систе-мі охорони здоров’я та потреб пацієнтів. Результати. Сучасні умови викладання в медичних закладах вищої освіти спрямовані на під-готовку висококваліфікованих та етичних медичних фахівців, які здатні впроваджувати новітні підходи та технології в медичну практику. Оволодіння спеціальністю, набуття практичних нави-чок виявило масу відмінностей між очним і дистанційним навчанням. Висновки. Отримані знання і набуті навички – це основа професійного зростання лікаря, почи-наючи з моменту вступу до медичного університету і до закінчення кар’єри. Цей професійний досвід активно впливає і на розвиток спеціальності, тим паче це все здійснюється в непростих екстремальних умовах воєнного стану.

Impact of antibodies to CCD on the results of serological testing for food allergy

2025-10-06T11:01:07Z

Impact of antibodies to CCD on the results of serological testing for food allergy Gai, L. A.; Kurtova, M. M.; Tarasov, Ye. V.; Kovaliuk, O. V.; Koltsova, I. H.; Гай, Л. А.; Куртова, М. М.; Тарасов, Є. В.; Ковалюк, О. В.; Кольцова, І. Г. Serological tests for food allergy can yield false positive results due to antibodies against cross-reactive carbohydrate determinants (CCD), potentially leading to overdiagnosis of IgE-mediated food allergy. Objective – to assess the impact of anti-CCD antibodies on the results of serological testing for food allergy in patients from southern Ukraine. Methods. A total of 1.210 patients with a suggestive or convincing history of food allergy underwent serological testing for specific IgE antibodies to various food allergens using two immunoblotting panels. One panel included a CCD marker. Statistical analysis compared the frequency and pattern of positive results in patients with and without anti-CCD antibodies. Results. Antibodies to at least one allergen were detected in 46.0% of patients. Patients with anti-CCD antibodies had a higher count of positive reactions to CCD-containing allergens (mean: 7.30 vs. 0.85, p = <0.001*), while no such significant difference was observed for nonCCD allergens (mean: 1.15 vs. 1.90, p = 0.0256). Conclusion. The presence of anti-CCD antibodies significantly increases the number of positive reactions to CCD-containing food allergens in serological tests. Multiple positive results for such allergens should prompt suspicion of anti-CCD antibodies and further evaluation to avoid overdiagnosis of food allergy.; Серед 1210 пацієнтів із підозрою або підтвердженим анамнезом харчової алергії у південному регіоні України у 46,0% виявлено антитіла хоча б до одного алергену з двох панелей. Вперше в Україні досліджено вплив антитіл до перехресно-реактивних вуглеводних детермінант (CCD) на результати серологічного тестування: у носіїв анти-CCD антитіл кількість позитивних реакцій на CCD-вмісні алергени була суттєво вищою (у середньому 7,30 проти 0,85; p<0,001), тоді як для алергенів без CCD такої різниці не виявлено. Отже, множинні позитивні результати на CCD-вмісні харчові алергени під час тестування екстрактами повинні викликати підозру на наявність анти-CCD антитіл і є підставою для додаткового обстеження з метою уникнення надмірної діагностики IgEопосередкованої харчової алергії.

Стійкість госпітальних штамів до сучасних антибіотиків: виклики та шляхи подолання

2026-06-01T09:43:10Z

Стійкість госпітальних штамів до сучасних антибіотиків: виклики та шляхи подолання Грузевський, О. А.; Шевчук, Г. Ю.; Тарасов, Є. В.; Дубіна, А. В.; Кагляк, М. Д.; Кобильник, С. М.; Hruzevskyi, O. A.; Shevchuk, H. Yu.; Tarasov, Ye. V.; Dubina, A. V.; Kahliak, M. D.; Kobylnik, S. M. Антибіотики стали важливим відкриттям у медицині, але з часом бактерії почали виробляти різні механізми стійкості до них. Нині вже відомо багато штамів бактерій, які мають множинну лікарську стійкість, проти яких не існує ефективного лікування. Це значно ускладнює перебіг інфекцій і призводить до підвищення рівня смертності. Щоб зменшити поширення антибіотикорезистентності, необхідно проводити просвітницьку роботу щодо раціонального використання антибіотиків, досліджувати механізми стійкості бактерій і розробляти нові препарати та схеми лікування, які будуть ефективними й цілеспрямованими. Огляд наукових джерел підтверджує необхідність підвищення ефективності ранньої діагностики суперінфекцій. Своєчасне виявлення таких випадків дозволяє запобігти формуванню розширеної стійкості до протимікробних препаратів. Наявність стійких до ліків змішаних мікробних флор - специфічної та неспецифічної - призводить до формування глобальних інфекцій, спричинених так званими «супербактеріями». Через недостатній рівень розвитку молекулярної діагностики ці випадки часто залишаються нерозпізнаними, а офіційна статистика значно занижена. Дослідження показало, що бактерії стали стійкими до багатьох видів антибіотиків, серед яких найпоширенішими є MRSA, VRE, ESBL-продукуючі та карбапенем-резистентні забарвлення. У дослідженні зазначено, що бактерії насправді стійкі до антибіотиків, що ускладнює лікування інфекцій, що призводить до вищого рівня смертності. У статті розглянуто сучасні методи вирішення цієї проблеми. За допомогою дослідження було визначено основні стійкі антибіотики, зокрема ті, що впливають на цитоплазму, клітинну мембрану та білки бактерій. Було пояснено вибірковий характер дії цих препаратів та визначено важливі шляхи розвитку антибіотиків. Були наведені ілюстрації ситуацій, коли бактерії ставали стійкими до певних антибіотиків, і як це впливало на людей. Інформація, отримана в дослідженні, дозволяє краще зрозуміти клінічні методи лікування, які є найефективнішими. Використання сучасних молекулярно-генетичних технологій є ключовим інструментом у визначенні етіології інфекційного процесу. Ці методи дозволяють ідентифікувати вид мікобактерій та інших збудників, а також встановити їхню фенотипну і генотипну чутливість до протимікобактеріальних препаратів. Це, у свою чергу, забезпечує більш ефективне лікування пацієнтів із резистентними формами інфекцій та сприяє зниженню рівня госпітальних штамів із високою стійкістю.; Antibiotics have become an important discovery in medicine, but bacteria have developed various resistance mechanisms over time. Today, many strains of bacteria are known to have multiple drug resistance, against which there is no effective treatment. This significantly complicates the course of infections and leads to an increase in mortality. To reduce the spread of antibiotic resistance, educational work on the rational use of antibiotics, study of the mechanisms of bacterial resistance, and develop new practical and targeted drugs and treatment regimens must be conducted. A review of scientific sources confirms the need to increase the effectiveness of early diagnosis of superinfections. Timely detection of such cases allows for preventing the formation of extended resistance to antimicrobial drugs. The presence of drugresistant mixed microbial flora - specific and non-specific - leads to the formation of global infections caused by the so-called "superbugs". Due to the insufficient development of molecular diagnostics, these cases often remain unrecognized, and official statistics are significantly underestimated. The study showed that bacteria have become resistant to many antibiotics, among which the most common are MRSA, VRE, ESBL-producing and carbapenemresistant strains. The study indicates that bacteria are resistant to antibiotics, which complicates the treatment of infections and leads to a higher mortality rate. The article reviews modern methods for solving this problem. The study identified the main resistant antibiotics, particularly those that affect the cytoplasm, cell membrane and proteins of bacteria. The selective nature of the action of these drugs was explained, and critical pathways for the development of antibiotics were identified. Illustrations were given of situations when bacteria became resistant to certain antibiotics and how this affected people. The study's information allows us to understand the most effective clinical treatments better. Modern molecular genetic technologies are a key tool in determining the aetiology of the infectious process. These methods allow for identifying the species of mycobacteria and other pathogens and their phenotypic and genotypic susceptibility to antimycobacterial drugs. This, in turn, provides more effective treatment of patients with resistant forms of infections and contributes to reducing the number of hospital strains with high resistance.

Analysis of Trends in the Use of Artificial Intelligence in Diagnosis and Treatment

2025-06-19T07:35:28Z

Analysis of Trends in the Use of Artificial Intelligence in Diagnosis and Treatment Pererva, V.; Maltsev, D.; Hruzevskyi, O.; Gai, L.; Dekhtiar, Yu. AI in healthcare has improved, making diagnostics more accurate and increasing the effectiveness of treatments. The present study discusses the AI trends in diagnostic and therapeutic applications and focuses on the presented practical applications and their effects on patient care. The purpose of this particular review is to focus on the current developments in the implementation of AI in the field of health care, present main use cases and successes, as well as discuss about the issues and concerns in the topic at hand. Method: Previous studies on AI in healthcare with specific consideration of diagnostic image analysis and interpretation, histology and molecular pathology, whole-genome sequencing, and therapeutic decision support are discussed. The selection criteria included papers with data gathered from real-life AI cases and quantitative findings. Study materials were obtained from e-journals, conference papers, and established online sources with descriptive analysis being done on the data collected. Results: a summary of the findings revealed a number of highly impactful subcategories focused on the use of artificial intelligence diagnostic imaging, especially in radiology, pathology, and genomics. The AI applications used in the fields of operations and drug discovery revealed the ability to accurately predict clinical trial outcomes and to create effective treatments. Conclusion: first of all, AI can become a game changer in healthcare by enhancing diagnostics accuracy and treatment outcomes. The future research questions include further developing the methods that explain the AI models’ decisions, protecting the privacy of patient information, and reducing algorithmic bias for better fair healthcare for all. Therefore, better interactions between creators of AI and clinicians and regulatory authorities are pertinent to make sure that the full advantages of AI are realized in clinical practice to advance patient care.

Effect of microampere current on clinical strains of Acinetobacter baumannii with multiple drug resistance and the manifestation of the bioelectric effect

2025-06-10T10:31:48Z

Effect of microampere current on clinical strains of Acinetobacter baumannii with multiple drug resistance and the manifestation of the bioelectric effect Nazarchuk, O. A.; Bebyk, V. V.; Denysko, T. V.; Nazarchuk, H. H.; Parkhomenko, O. G.; Назарчук, О. А.; Бебик, В. В.; Дениско, Т. В.; Назарчук, Г. Г.; Пархоменко, О. Г. There is an urgent need to develop new effective strategies to combat resistant bacteria. The aim was to investigate the effect of microampere current on resistant A. baumannii strains and its impact on bacterial susceptibility to antibiotics. The study of the effect of low-intensity currents on the reference and clinical strains of A. baumannii (n=15) was conducted in isotonic solution and meat-peptone broth (MPB), followed by measuring the optical density (OD) after 24 and 48 hours of incubation. The change in microorganism susceptibility to ceftazidime was also evaluated. The OD values after current exposure on the reference strain A. baumannii in isotonic solution significantly (p≤0.05) differed from the values without current exposure by 1.7 and 1.55 times at 24 and 48 hours, respectively. The effect of currents on clinical strains led to a significant decrease (p≤0.05) in OD values (1.9±0.4 – without current exposure; 1.2±0.2 – after current exposure) by 1.58 times at 48 hours. Under the influence of currents, the cell concentration of clinical A. baumannii strains in MPB at 48 hours significantly decreased by 1.18 times (p≤0.05). A statistically significant bioelectric effect was also observed after prior exposure to microampere currents on A. baumannii strains, manifested by the reduction of bacterial resistance to ceftazidime. The average values of the minimum inhibitory concentrations of ceftazidime significantly (p≤0.001) decreased approximately 3.38 times, and the bactericidal ones – 4.18 times. Low-intensity currents exhibit a significant bactericidal effect on clinically relevant multidrug-resistant A. baumannii strains and enhance their susceptibility to antibiotics.; Існує гостра необхідність у розробці нових ефективних стратегій боротьби із резистентними бактеріями. Мета – дослідити дію мікроамперного струму на резистентні штами A. baumannii, а також його вплив на чутливість бактерій до антибіотиків. Дослідження впливу струмів низької інтенсивності на референтний та клінічні штами A. baumannii (n=15) проводили у ізотонічному розчині та м’ясопептонному бульйоні (МПБ) із подальшим вимірюванням оптичної густини (ОГ) через 24 та 48 годин інкубації. Також оцінювали зміну чутливості мікроорганізмів до цефтазидиму. Показники ООГ після дії струмів на референтний штам A. baumannii ATCC 15151 в ізотонічному розчині достовірно (р≤0,05) відрізнялись від значень без впливу струму у 1.7 та 1.55 рази на 24 та 48 год. Дія струмів на клінічні штами призводила до достовірного зниження (р ≤ 0,05) значень ООГ (1,9±0,4 – без дії струмів; 1,2±0,2 – після дії струмів) у 1.58 рази на 48 год. Під дією струмів концентрація клітин клінічних штамів A. baumannii у МПБ на 48 год достовірно зменшувалась у 1.18 рази (р≤0,05). Також було виявлено статистично значущий біоелектричний ефект після попередньої дії мікроамперних струмів на штами A. baumannii, який проявлявся у послабленні резистентності бактерій до цефтазидиму. Середні значення мінімальних інгібуючих концентрацій цефтазидиму достовірно (р≤0,001) зменшились приблизно у 3,38 рази, а бактерицидних – у 4,18 рази. Струми низької інтенсивності спричинюють значний цидний ефект щодо актуальних полірезистентних штамів A. baumannii та підвищують їх чутливість до антибіотиків.

Структура сенсибілізації до алергенів рослин раннього та пізнього цвітіння у Південному регіоні України

2026-06-01T09:44:02Z

Структура сенсибілізації до алергенів рослин раннього та пізнього цвітіння у Південному регіоні України Куртова, М. М.; Тарасов, Є. В.; Шевчук, Г. Ю.; Дехтяр, Ю. М.; Грузевський, О. А.; Бутенко, Л. Л. Проаналізована структура виявлення IgE антитіл до сезонних алергенів серед пацієнтів, які були позитивними на рослинні антигени. Розподіл рослин на період цвітіння був зроблений згідно з календарем цвітіння у Південному регіоні України. В структурі позитивності антитіла до амброзії також реєструвалися у достовірно вищих відсотках, ніж до всіх інших рослин раннього і пізнього цвітіння (р<0,05). Але відносно кульбаби відмічене значно більше зростання відсотка у структурі позитивності (64,5±3,7%) по відношенню до загальної серопозитивності (21,4±1,8%). Рівень антитіл до кульбаби був достовірно вищим, ніж до всіх інших рослин раннього цвітіння (р<0,001), і реєструвався майже на рівні антитіл до амброзії.

Видовий склад та середовища розмноження кровосисних комарів під час спалаху гарячки Західного Нілу в Києві та околицях у 2024 році

2026-06-01T09:45:08Z

Видовий склад та середовища розмноження кровосисних комарів під час спалаху гарячки Західного Нілу в Києві та околицях у 2024 році Рудік, В. А.; Креницька, Д. І.; Голубятников, М. І.; Rudik, V. A.; Krenytska, D. I.; Holubiatnykov, M. I. Вивчення видового складу комарів у Києві та області набуває особливої актуальності у зв'язку зі cпалахом гарячки Західного Нілу (ГЗН) у літньо-осінній період 2024 року. Комарі виступають ключовими біологічними переносниками арбовірусу, забезпечуючи його циркуляцію серед птахів та викликаючи інфікування людей. Мета роботи: вивчити видовий склад комарів, потенційно залучених до циркуляції вірусу Західного Нілу у Києві та його околицях наприкінці теплого сезону, а також виявити та оцінити водойми, придатні для їх розмноження, зокрема в локаціях із зареєстрованими випадками ГЗН у 2024 році, на основі польового кроссекційного дослідження.; Studying the species composition of mosquitoes in Kyiv and the region is of particular relevance in connection with the outbreak of West Nile virus (WNV) in the summer and autumn of 2024. Mosquitoes are the key biological vectors of the arbovirus, ensuring its circulation among birds and causing human infection. Purpose. To study the species composition of mosquitoes potentially involved in the circulation of WNV in Kyiv and its environs at the end of the warm season, as well as to identify and assess water bodies suitable for their breeding, in particular in locations with reported cases of WNV in 2024, based on a field cross-sectional study.