Для НРАТ 2

Алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні

2026-05-29T16:15:56Z

Алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні Міщенко, В. В.; Пономаренко, А. В.; Міщенко, В. П.; Mishchenko, V. V.; Ponomarenko, A. V.; Mishchenko, V. P. Під час повномасштабної війни в нашій країні відбувається посилення патологічних емоційних процесів, які впливають на перебіг жовчнокам’яної хвороби і гострого калькульозного холециститу. Актуальним залишається питання вивчення лабораторних показників до діагностики та вибору лікувальної тактики при гострому калькульозному холециститі в умовах повномасштабної війни в Україні. Питання терміновості виконання операції при гострому калькульозному холециститі при цьому не відпрацьовані, застосування інфузійної і антибактеріальної терапії є не завжди позитивними. Вирішення проблеми діагностики, лікування, профілактики можливих ускладнень ГКХ з урахуванням реалій сьогодення в умовах повномасштабної війни в Україні не задовольняють ані пацієнтів, ані хірургів. Мета: розробка алгоритму діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні. Матеріали та методи. Проліковано 58 хворих та проведено ретроспективний аналіз 62 історій хвороб хворих на гострий калькульозний холецистит. Розроблено алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні. Результати. Частота деструктивних форм запалення жовчного міхура була у 1,8 рази більшою ніж у передвоєнний час. Порушення психоемоційного стану характерна для хворих на гострий калькульозний холецистит. Рівень ШОЕ, кількість лейкоцитів, моноцитів були вищими, еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, лімфоцитів – меншими. Дані коагулограми свідчили про гіперкоагуляцію. Встановлена гіпопротеїнемія, гіперхолестиринемія, гіперкортизолемія, порушення функціональних проб печінки, високий рівень D-dimer, прокальцитоніна, позитивне визначення СРБ, низькі рівні феритина, мікроелемента магнію, вітаміну D (загального). Висновки. Розроблений алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні слід застосовувати в практиці.; During the full-scale war in our country, pathological emotional processes are increasing, which affect the course of gallstone disease and GKH. The issue of studying laboratory indicators for diagnosis and choosing treatment tactics for acute calculous cholecystitis in the conditions of a full-scale war in Ukraine remains relevant. The issue of the urgency of performing surgery for acute calculous cholecystitis has not been worked out, the use of infusion and antibacterial therapy is not always positive. Solving the problem of diagnosis, treatment, and prevention of possible complications of GKH, taking into account the realities of today in the conditions of a full-scale war in Ukraine, does not satisfy either patients or surgeons. Aim. Development of an algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in conditions of full-scale war in Ukraine. Materials and methods. 58 patients were treated and a retrospective analysis of 62 case histories of patients with acute calculous cholecystitis was conducted. An algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in conditions of full-scale war in Ukraine was developed. Results. The frequency of destructive forms of gallbladder inflammation was 1.8 times higher than in pre-war times. Violation of the psychoemotional state is characteristic of patients with acute calculous cholecystitis. The level of of erythrocyte sedimentation rate, the number of leukocytes, monocytes were higher, erythrocytes, hemoglobin, hematocrit, lymphocytes - lower. Coagulogram data indicated hypercoagulation. Hypoproteinemia, hypercholesterolemia, hypercortisolemia, impaired liver function tests, high levels of D-dimer, procalcitonin, positive determination of CRP, low levels of ferritin, trace element magnesium, vitamin D (total). Conclusions. The developed algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in the conditions of a full-scale war in Ukraine should be applied in practice.

Історичні аспекти впровадження лапароскопічної та робот-асистованої радикальної простатектомій при хірургічному лікуванні раку простати (частина 1)

2026-05-29T16:17:01Z

Історичні аспекти впровадження лапароскопічної та робот-асистованої радикальної простатектомій при хірургічному лікуванні раку простати (частина 1) Горовий, В. І.; Соснін, М. Д.; Шапринський, В. О.; Церковнюк, Р. Г.; Морару-Бурлеску, Р. П.; Кравченко, А. М.; Чайка, О. М.; Вознюк, Т. О.; Тагеєв, В. Р.; Кваша, О. М.; Horovy, V. I.; Sosnin, M. D.; Shaprynskyi, V. O.; Tserkovniuk, R. G.; Moraru-Burlesku, R. P.; Kravchenko, A. M.; Chaika, O. M.; Vozniuk, T. O.; Tageev, V. R.; Kvasha, O. M. Радикальна простатектомія при раці передміхурової залози має більш, ніж 120-річну історію, пройшла шлях від відкритого промежинного та залобкового втручання до лапароскопічної і роботизованої техніки (багатопортової та однопортової). У роботі представлено аналіз відкритих методик радикальної простатектомії промежинним та залобковим доступом, а також етапи впровадження лапароскопічної та робот-асистованої радикальної простатектомій при хірургічному лікуванні раку простати. Лапароскопічні та робот-асистовані радикальні простатектомії при хірургічному лікуванні раку простати виконують багатопортовими та однопортовими методиками, які характеризуються меншою інвазивністю та морбідністю, а також кращими онкологічними та функціональними результатами у порівнянні із відкритими втручаннями. Зроблено заключення, що лапароскопічні та роботасистовані радикальні простатектомії необхідно впроваджувати в практичну роботу урологів як малоінвазивні втручання при хірургічному лікуванні локалізованого та місцево-поширеного раку простати. Мета дослідження – провести аналіз джерел літератури та зазначити етапи впровадження лапароскопічної та роботасистованої радикальної простатектомій при хірургічному лікуванні раку простати.; Radical prostatectomy for prostate cancer has a history of more than 120 years, having gone from open perineal and lobular intervention to laparoscopic and robotic techniques (multiport and single-port). The paper presents an analysis of open radical prostatectomy techniques using perineal and lobular access, as well as the stages of implementing laparoscopic and robot-assisted radical prostatectomy in the surgical treatment of prostate cancer. Laparoscopic and robot-assisted radical prostatectomy in the surgical treatment of prostate cancer is performed using multiport and single-port techniques, which are characterized by less invasiveness and morbidity, as well as better oncological and functional results compared to open interventions. It is concluded that laparoscopic and robot-assisted radical prostatectomy should be introduced into the practical work of urologists as minimally invasive interventions in the surgical treatment of localized and locally advanced prostate cancer. The purpose of the study is to analyze the literature sources and identify the stages of implementation of laparoscopic and robotassisted radical prostatectomy in the surgical treatment of prostate cancer.

Профілактика Rh-конфлікту як шлях зменшення поширеності гемолітичної хвороби новонароджених

2026-05-30T12:20:51Z

Профілактика Rh-конфлікту як шлях зменшення поширеності гемолітичної хвороби новонароджених Папінко, Р. М.; Коропець, В. В.; Волощук, О. Ю.; Мунтяну, А. О. У тезах висвітлено сучасні аспекти профілактики Rh-конфлікту як одного з провідних методів попередження розвитку гемолітичної хвороби новонароджених. Розглянуто основні механізми розвитку Rh-алоімунізації, фактори ризику виникнення резус-конфлікту та його вплив на стан плода і новонародженого. Проаналізовано сучасні підходи до профілактики Rh-сенсибілізації, зокрема застосування антирезусного імуноглобуліну під час вагітності та після пологів. Наведено дані міжнародних досліджень щодо ефективності anti-D-профілактики у зниженні частоти гемолітичної хвороби новонароджених та пов’язаних із нею ускладнень. Підкреслено значення ранньої діагностики, моніторингу Rh-негативних вагітних і своєчасного проведення профілактичних заходів для покращення перинатальних наслідків та зменшення неонатальної захворюваності й смертності.

Адвокат у медичних справах: виклики та перспективи професійної практики

2026-05-29T15:55:33Z

Адвокат у медичних справах: виклики та перспективи професійної практики Валах, В. В. Медичне право стає одним із найдинамічніших напрямів сучасної юридичної практики. Зростання кількості судових спорів у сфері охорони здоров’я, впровадження електронної медицини, телемедичних технологій та штучного інтелекту у клінічну діяльність створюють нові виклики для адвокатів, які представляють інтереси як пацієнтів, так і медичних працівників. Сьогодні адвокат у медичній справі виконує не лише представницьку, але й експертно-аналітичну функцію – забезпечує доказування причинного зв’язку, тлумачення клінічних протоколів, оцінку якості медичної допомоги. Водночас роль адвоката розширюється – він стає активним учасником формування державної політики у сфері прав пацієнтів, розробки внутрішніх стандартів медичних закладів, консультування органів охорони здоров’я щодо правових ризиків.

Історія впровадження лапароскопічної та робот-асистованої радикальної простатектомії при хірургічному лікуванні раку передміхурової залози

2026-05-29T16:18:10Z

Історія впровадження лапароскопічної та робот-асистованої радикальної простатектомії при хірургічному лікуванні раку передміхурової залози Горовий, В. І.; Соснін, М. Д.; Шапринський, В. О.; Церковнюк, Р. Г.; Кравченко, А. М.; Морару-Бурлеску, Р. П.; Чайка, О. М. Радикальна простатектомія при раку передміхурової залози (РПЗ) має більш ніж 120-річну історію, пройшла шлях від відкритого промежинного та залобкового втручання до лапароскопічної та роботизованої техніки (одноі багатопортової). У статті представлено аналіз відкритих методик радикальної простатектомії, а також етапи впровадження їх при хірургічному лікуванні РПЗ. Лапароскопічні та робот-асистовані радикальні простатектомії характеризуються меншою інвазивністю та морбідністю, а також кращими онкологічними й функціональними результатами порівняно з відкритими втручаннями. Підкреслено необхідність впровадження лапароскопічної і робот-асистованої радикальної простатектомії в рутинну практику урологів України як малоінвазивних та ефективних втручань при хірургічному лікуванні локалізованого РПЗ.

Порівняння результатів виконання відкритої та лапароскопічної робот-асистованої черезміхурової простатектомії у хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози

2026-05-29T16:19:13Z

Порівняння результатів виконання відкритої та лапароскопічної робот-асистованої черезміхурової простатектомії у хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози Церковнюк, Р. Г.; Горовий, В. І.; Шапринський, В. О.; Соснін, М. Д.; Морару-Бурлеску, Р. П.; Чайка, О. М.; Омелянчук, С. А.; Ліваковський, С. К.; Верба, М. А.; Tserkovniuk, R. G.; Horovyi, V. I.; Shaprynskyi, V. O.; Sosnin, M. D.; Moraru-Burlesku, R. P.; Chaika, O. M.; Omelianchuk, S. A.; Livakovskyi, S. K.; Verba, M. A. Лапароскопічна робот-асистована простатектомія (ЛРАП) при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) запроваджена як малоінвазивна альтернатива відкритим операціям, які супроводжуються великою крововтратою та ускладненнями. Вона дозволяє зменшити ризик післяопераційної кровотечі й скоротити час перебування пацієнтів у стаціонарі. Мета дослідження: порівняти результати виконання одномоментної черезміхурової відкритої та ЛРАП у хворих із ДГПЗ великих розмірів (> 80 см3 ). Матеріали та методи. Оцінено ранні та віддалені результати ЛРАП у 60 хворих, оперованих системами da Vinci S та da Vinci Si у 2019–2025 рр. у медичному центрі «ІННОМЕД-ЦЕНТР ЕНДОХІРУРГІЇ». Групу порівняння становили 150 пацієнтів, яким виконано відкриту простатектомію у Вінницькій обласній лікарні. Інтраопераційну крововтрату вимірювали ваговим методом, ускладнення оцінювали за Clavien – Dindo, сечовипускання – за допомогою урофлоуметрії. Результати. Середня тривалість ЛРАП становила 208,3 ± 27,6 хв, крововтрата – 120,6 ± 32,5 мл, післяопераційні ліжко-дні – 5,3 ± 1,2, ранні ускладнення – 5%. Відкрита операція: тривалість – 66,6 ± 14,2 хв, крововтрата – 310,5 ± 51,4 мл, ліжко-дні – 14,1 ± 2,8, ранні ускладнення – 29,3%. Максимальна швидкість потоку сечі після ЛРАП – 25,2 ± 2,6 мл/с, після відкритої операції – 24,9 ± 2,9 мл/с. Віддалені ускладнення: 2,2% та 7,3% відповідно. Висновки. ЛРАП характеризується більшою тривалістю, але меншою крововтратою, коротшим післяопераційним періодом і меншою кількістю ускладнень порівняно з відкритою простатектомією. Одномоментні черезміхурова відкрита простатектомія та ЛРАП дозволяють відновити нормальний акт сечовипускання у хворих із ДГПЗ великих розмірів. Результати підтверджують, що ЛРАП є безпечною та ефективною малоінвазивною альтернативою для хворих із великими об’ємами передміхурової залози.; Laparoscopic robot-assisted prostatectomy (LRAP) for benign prostatic hyperplasia (BPH) was introduced as a minimally invasive alternative to open surgery, which were accompanied with significant blood loss and postoperative complications. It reduces the risk of postoperative bleeding and shortens the length of the patients’ hospital stay. The objective: to compare the outcomes of one-stage transvesical open and LRAP in patients with large BPH (> 80 cm3 ). Materials and methods. The immediate and long-term results of LRAP in 60 patients, who were operated on with the da Vinci S and da Vinci Si at the medical centre “INNOMED-ENDOSURGERY CENTRE” from 2019 to 2025 were assessed. The comparison group consisted of 150 patients, who underwent one-stage transvesical open prostatectomy in the Vinnytsya Regional Clinical Hospital. Intraoperative blood loss was measured by the weight method. Surgical complications after prostatectomies were determined by Clavien–Dindo. The act of urination was assessed using uroflowmetry. Results. The average duration of LRAP was 208.3 ± 27.6 minutes, blood loss was 120.6 ± 32.5 mL, number of postoperative bed-days was 5.3 ± 1.2, early complications were 5%. The open surgery: the average duration was 66.6 ± 14.2 minutes, blood loss was 310.5 ± 51.4 mL, number of postoperative bed-days was 14.1 ± 2.8, early complications were 29.3%. The maximum urine flow rate after LRAP was 25.2 ± 2.6 mL/s, after the open surgery it was 24.9 ± 2.9 mL/s. Long-term postoperative complications: 2.2% and 7.3%, respectively Conclusions. LRAP is characterized by a longer duration of the operation, but less intraoperative blood loss, fewer postoperative bed-days and minimal postoperative complications compared with open prostatectomy. One-stage open and LRAP allow restoring the act of urination in patients with large BPH to normal parameters. The results confirm that LRAP is a safe and effective minimally invasive alternative for patients with enlarged prostates.

Ефективність використання лікувально-профілактичного комплексу в лікуванні хворих на червоний плоский лишай слизової порожнини рота

2026-05-29T17:17:36Z

Ефективність використання лікувально-профілактичного комплексу в лікуванні хворих на червоний плоский лишай слизової порожнини рота Скиба, В. Я.; Поліщук, О. О.; Skyba, V. Ya.; Polishchuk, O. O. Попри багаточисленні клінічні та експериментальні дослідження проблема лікування червоного плоского лишаю слизової оболонки порожнини рота все ще залишається актуальною. Вирішення питання лікування та профілактики переходу однієї форми червоного плоского лишаю в іншу є пріоритетною проблемою системи охорони здоров’я, оскільки воно має не лише медичний, а й значний економічний аспект: такі пацієнти часто перебувають на стаціонарному лікуванні. Мета роботи – оцінити ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу у хворих на червоний плоский лишай слизової оболонки порожнини рота. Під нашим спостереженням та лікуванням перебувало 27 хворих на ерозивно-виразкову форму червоного плоского лишаю: 22 жінки та 5 чоловіків віком від 24 до 74 років. Нами проведено вивчення активності ферментів у ротовій рідині хворих у перший день після виникнення ерозій та виразок, а також на 14-ту та 30-ту добу. Для лікування червоного плоского лишаю доцільно застосовувати препарати, які зменшують запальний процес, нормалізують імунологічну реактивність, знижують процеси вільнорадикального окиснення ліпідів та усувають дисбіоз (у 7,7 раза). Застосування комплексу лікувально-профілактичних засобів сприяло зниженню процесу перекисного окиснення ліпідів, про що свідчить достовірне зниження вмісту малонового діальдегіду та підвищення активності антиоксидантного ферменту каталази. Лікування червоного плоского лишаю має бути комплексним та етіопатогенетичним.; Despite numerous clinical and experimental studies, the problem of treating oral mucosal lichen planus remains relevant. Addressing the issues of treatment and prevention of the progression of one form of oral lichen planus into another is an urgent healthcare problem, bearing not only medical but also significant economic importance, since such patients often require prolonged hospitalization. The aim of our study was to evaluate the effectiveness of the proposed therapeutic and preventive complex in the treatment of patients with oral mucosal lichen planus. Our observations included 27 patients with the erosive-ulcerative form of lichen planus (22 women and 5 men), aged 24 to 74 years. We assessed the enzymatic activity in oral fluid on the first day after the onset of erosions and ulcers, as well as on the 14th and 30th days of treatment. In oral lichen planus, it is advisable to use agents that reduce inflammation, normalize immunological reactivity, decrease free radical lipid peroxidation, and eliminate dysbiosis (by 7.7 times). The application of the therapeutic and preventive complex contributed to a decrease in lipid peroxidation processes, as evidenced by a significant reduction in malondialdehyde levels and an increase in the activity of the antioxidant enzyme catalase. The treatment of oral lichen planus should therefore be comprehensive and etiopathogenetic.

Стан кісткової тканини жінок-монахинь: вікові особливості та кореляційні взаємозв’язки

2026-05-29T17:18:59Z

Стан кісткової тканини жінок-монахинь: вікові особливості та кореляційні взаємозв’язки Бабеня, Г. О.; Дєньга, О. В.; Дєньга, Е. М.; Babenia, H.; Dienha, O.; Dienha, E. Вивчення вікових особливостей показників кі-сткової тканини у жінок-монахинь є важливим як для клінічної практики, так і для планування профілакти-чних заходів. Додатковий інтерес становить можли-вість визначення кореляційних взаємозв’язків між різними параметрами денситометрії, що може погли-бити розуміння патогенезу вікових змін кістки в цій специфічній групі. Мета дослідження – оцінити стан кісткової тканини жінок-монахинь за даними ультразвукової денситометрії, визначити його вікові особливості та проаналізувати деякі кореляційні взаємозв’язки.; Bone health is an important indicator of women’s overall well-being, and its age-related decline is often accom-panied by the development of osteopenia and osteoporosis. In women living in monastic communities, lifestyle characteristics, dietary patterns, physical activity level, and somatic comorbidities may influence bone remodel-ing processes, making the assessment of their bone status a relevant task for clinical and preventive medicine.The aim of research –to assess the bone status of women-nuns using ultrasound densitometry, determine its age-related characteristics, and analyze selected correlation relationships.Materials and methods.Twenty-nine women-nuns aged 27–70 years were examined. The participants were di-vided into age groups according to WHO recommendations: 25–44 years, 45–59 years, and 60–75 years. Bone tissue status was assessed using ultrasound densitometry (Sonost 2000, OsteoSys, Korea). Data on somatic pa-thology were collected through standardized interviews. Statistical analysis included the Shapiro–Wilk test, the Kruskal–Wallis test, and Pearson correlation; p < 0.05 was considered statistically significant.Results.Ultrasound densitometry parameters demonstrated a clear age-related decline in bone tissue quality. The 60–75-year group had the lowest T-score values, a pronounced reduction of BQI, and decreased SOS and BUA, reflecting impaired microarchitecture and increased bone fragility. Osteopenia predominated (51.7%), while osteoporosis was identified in 6.9% of participants. The frequency of pathological T-scores increased with age. Correlations between the most common types of somatic pathology and bone tissue parameters were weak and statistically non-significant (r ranging from -0.27 to +0.10). Negative correlations were found between T-score and periodontal pocket depth (r = –0.39; p < 0.05), as well as between SOS and this parameter (r = –0.41; p < 0.05). Other correlations between densitometric and periodontal parameters were statistically non-significant (p > 0.05).Conclusions.Women-nuns demonstrate a pronounced age-related decline in ultrasound densitometry indices, reflecting reduced mineral density and deterioration of bone quality. Age is the principal determinant of bone status deterioration. The observed negative correlations between bone parameters and selected periodontal in-dices suggest a possible systemic relationship between structural-functional bone characteristics and the severi-ty of periodontal destruction. These findings emphasize the importance of early detection of bone tissue disor-ders and comprehensive assessment of oral health among middle-aged and elderly women.

Пародонтологічний статус жінок-монахинь: запальні, дистрофічні та гігієнічні показники у віковому аспекті

2026-05-29T17:20:48Z

Пародонтологічний статус жінок-монахинь: запальні, дистрофічні та гігієнічні показники у віковому аспекті Бабеня, Г. О.; Дєньга, О. В.; Babenia, H. O.; Dienha, O. V. Захворювання тканин пародонту залишаються однією з найбільш поширених стоматологічних патологій серед дорослого населення. Вікове збільшення як запальних, так і дистрофічних змін, є закономірним, однак вплив способу життя та поведінкових чинників на ці процеси вивчений недостатньо. Популяції зі специфічними умовами проживання, зокрема жінки-монахині, можуть мати інший профіль пародонтологічного здоров’я. Мета роботи – визначити особливості стану тканин пародонту та рівень гігієни порожнини рота у жінок-монахинь різних вікових груп. Матеріали та методи. Обстежено 29 жінок-монахинь віком 25–75 років, розподілених на три вікові групи за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Оцінювали пародонтальні та гігієнічні індекси. Статистичний аналіз проводили з використанням непараметричних критеріїв Mann–Whitney та Kruskal–Wallis. Дані подано у вигляді Mean ± SD та Me (Q1–Q3). Результати. Запальні індекси у всіх вікових групах були низькими: медіанні значення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (PMA), відсоток становили 4,9–6,4%, а показники кровоточивості дорівнювали 0. Достовірних міжгрупових відмінностей за величинами PMA та кровоточивості не встановлено. Дистрофічні зміни мали виражену вікову динаміку. Рецесія ясен достовірно зростала з віком (p = 0,011). Клінічна втрата прикріплення підвищувалася у всіх вікових групах і досягала медіани 6,50 мм у віці 60–75 років (p = 0,014). Глибина пародонтальних кишень не мала достовірних відмінностей між групами. Гігієнічний стан порожнини рота був загалом задовільним: індекси Silness–Löe та Stallard не виявили статистично значущих відмінностей між віковими групами. Висновки. Жінки-монахині характеризуються низьким рівнем запальних змін у тканинах пародонту та помірним віковим прогресуванням дистрофічних змін рецесивного типу; гігієнічний стан порожнини рота залишається стабільним незалежно від віку, що свідчить про сприятливий пародонтологічний профіль цієї популяції та підкреслює можливий протективний вплив поведінкових і середовищних факторів способу життя.; Periodontal diseases remain among the most prevalent dental conditions in adults. Although age-related increases in inflammatory and degenerative changes are expected, the influence of lifestyle and behavioral factors remains insufficiently studied. Populations living under specific conditions, such as women in monastic communities, may demonstrate distinct periodontal characteristics. Purpose – to assess periodontal status and oral hygiene levels in women nuns of different age groups. Materials and methods. Twenty-nine women nuns aged 25–75 years were examined and divided into three age groups according to WHO recommendations. Periodontal and oral hygiene indices were evaluated. Statistical analysis was performed using the nonparametric Mann–Whitney and Kruskal–Wallis tests; data were presented as Mean ± SD and Me (Q1–Q3). Results. Inflammatory indices were low in all age groups: median PMA values ranged from 4.9 to 6.4%, and bleeding scores were 0. No statistically significant differences were found in PMA or bleeding indices. Degenerative changes showed an age-related trend. Gingival recession increased significantly with age (p = 0.011). Clinical attachment loss rose across groups, reaching a median of 6.50 mm in individuals aged 60–75 years (p = 0.014). Probing depth did not differ significantly between groups. Oral hygiene was satisfactory, with no significant differences in the Silness–Löe and Stallard indices. Conclusions. Women nuns exhibit low levels of inflammatory periodontal changes and moderate age-related recession-type alterations. Stable oral hygiene suggests a favorable periodontal profile and a possible protective effect of lifestyle factors.

Інтенсивність каріозного процесу, функціональні показники ротової рідини та соматична патологія у жінок-монахинь різного віку

2026-05-29T17:22:16Z

Інтенсивність каріозного процесу, функціональні показники ротової рідини та соматична патологія у жінок-монахинь різного віку Бабеня, Г. О.; Дєньга, О. В.; Babenia, H. O.; Dienha, O. V. Інтенсивність каріозного процесу у дорослого населення визначається поєднанням вікових, поведінкових, біологічних та соціальних чинників. Жінки-монахині є соціально та поведінково однорідною групою, що дозволяє мінімізувати вплив зовнішніх факторів і об’єктивно проаналізувати вікові особливості стоматологічного здоров’я. Дослідження функціональних характеристик ротової рідини та соматичного статусу цієї когорти дозволяє уточнити роль локальних і системних факторів у формуванні каріозного процесу. Мета дослідження – визначити інтенсивність каріозного процесу та його вікові особливості у жінок-монахинь, а також оцінити зв’язок інтегрального індексу КПВ із швидкістю базальної салівації, типом мікрокристалізації слини та профілем соматичної патології. Матеріали та методи. Обстежено 29 жінок-монахинь віком 25–75 років, яких поділено на три вікові групи за рекомендаціями ВООЗ: 25–44 років (n = 15), 45–59 років (n = 10), 60–75 років (n = 4). Інтенсивність каріозного процесу визначали за індексом КПВ із реєстрацією компонентів К, П, В. Швидкість базальної салівації оцінювали за методом непримусового слиновиділення; ремінералізуючий потенціал слини — за тестом мікрокристалізації з морфологічною класифікацією типів (ІІА, ІІБ, ІІВ, ІІІА, ІІІБ). Соматичну патологію визначали шляхом структурованого опитування. Для статистичних порівнянь застосовано ANOVA або критерій Крускала–Уолліса; кореляції оцінювали за Спірменом (p < 0,05). Результати дослідження. Виявлено чітку вікову тенденцію до зростання інтенсивності карієсу: середні значення індексу КПВ збільшувалися від 17,0 ± 3,9 у групі 25–44 років до 28,8 ± 3,8 у групі 60–75 років (p < 0,01). Основний внесок у вікові відмінності забезпечував компонент «В» (видалені зуби), тоді як активний карієс («К») залишався низьким у всіх групах. Усі монахині мали високі показники компонента «П», що свідчить про санований характер стоматологічного статусу. Показники швидкості базальної салівації та типи мікрокристалізації слини не мали достовірного зв’язку з рівнем КПВ (p > 0,2). Серед соматичної патології переважали ендокринні (37,9 %), серцево-судинні (34,5 %) та опорно-рухові розлади (31,0 %), однак вид соматичної патології не асоціювався з інтенсивністю карієсу (p = 0,96). Висновки. У жінок-монахинь встановлено виражене вікове зростання інтенсивності каріозного процесу, обумовлене переважно накопиченням видалених зубів. Функціональні властивості ротової рідини (швидкість салівації та мікрокристалізація) та наявність соматичної патології не впливали на рівень КПВ. Досліджувана когорта є соціально однорідною, що робить отримані дані цінними для вивчення вікових закономірностей стоматологічного здоров’я та формування профілактичних стратегій.; The intensity of dental caries in adults is determined by a combination of age-related, behavioral, biological and social factors. Women living in monastic communities represent a socially and behaviorally homogeneous group, which minimizes external influences and allows for an objective assessment of age-related patterns of oral health. The study of salivary functional characteristics and systemic health conditions in this cohort provides an opportunity to clarify the role of local and systemic determinants in caries development. The aim of the study was to assess the intensity of dental caries and its age-related features in women-nuns, and to evaluate the relationship of the DMFT index with basal salivation rate, saliva microcrystallization patterns, and somatic comorbidities. Materials and methods. Twenty-nine women-nuns aged 25–75 years were examined and stratified into three age groups (25–44 years, n = 15; 45–59 years, n = 10; 60–75 years, n = 4). Caries intensity was assessed using the DMFT index (D – decayed, M – missing, F – filled teeth). Basal salivation rate was measured using the unstimulated saliva collection method over 5 minutes; the remineralizing potential of saliva was evaluated using the microcrystallization test with morphological classification (types IIA, IIB, IIC, IIIA, IIIB). Somatic pathology was determined by structured interviewing. Statistical analysis included ANOVA or Kruskal–Wallis tests for group comparisons and Spearman correlation for assessing associations (p < 0.05). Results. A clear age-related increase in caries intensity was observed: mean DMFT values rose from 17.0 ± 3.9 in the 25–44 age group to 28.8 ± 3.8 in women aged 60–75 years (p < 0.01). The main contributor to between-group differences was the “M” component (missing teeth), whereas active caries (“D”) remained low across all groups. All participants demonstrated high values of the “F” component, indicating a generally treated dental status. Basal salivation rate and saliva microcrystallization types showed no significant association with DMFT values (p > 0.2). Endocrine (37.9 %), cardiovascular (34.5 %) and musculoskeletal disorders (31.0 %) were the most common systemic conditions, but none were associated with DMFT level (p = 0.96). Conclusions. Women-nuns demonstrated a pronounced age-related increase in dental caries intensity, mainly due to cumulative tooth loss. Salivary functional characteristics (basal salivation and microcrystallization) and somatic comorbidities did not influence caries intensity. The social homogeneity of this cohort makes the findings valuable for understanding age-related patterns of oral health and for developing targeted preventive strategies.