У статті розглядається тема актуальності механістичної філософії Рене Декарта в сучасності. Людина у Декарта з'являється як мисляча річ. Організм - це річ, машина, механізм, який якщо здоровий, то працює, якщо хворий, то ламається подібно до годинникового механізму. Деталі організму людини-речі можуть мінятися, як в механізмі.Мислення і мозок в цілому неможливо розібрати на частини, як тіло. Якщо мозок перестає мислити, то існування людини припиняється. Це дуже сучасний підхід, який прийнятий в трансплантології. Деталі організму людини заміняються і людина продовжує жити. Мозок мертвий є критерієм смерті утрансплантології і у філософії Декарта.Значить, механістична філософія Декарта є методологічною основою для трансплантології. Ми говоримо не про дуальність тіла і душі, а про їх взаємне переплетіння. Таке поєднання дисциплін, злиття їх в одно ціле, актуальність одного з іншим і знаходження загального сенсу означає, що ми маємо справу з міждисциплінарним і навіть трансдисциплінарним знанням.
In the article the theme of actuality of mechanistical philosophy of Decartis examined in contemporaneity. A man for Decart appears as an intellectual thing. An organism is a thing, machine, mechanism, that is healthy and works, sick and breaks a secret like a clock-work. The details of organism of man-thing can change, as in a mechanism.Thinking and brain on the whole it is impossible to take apart to pieces, as a body. If a brain stops to think, then existence of man ceases. It is a very modern hike that is accepted in transplantology. The details of organism of man change and a man continues to live.Thinking and brain on the whole it is impossible to take apart to pieces, as a body. If a brain stops to think, then existence of man ceases. It is a very modern hike that is accepted intransplantology. The details of organism of man change and a man continues to live. Brain the dead is the criterion of death in transplantologyand in philosophy of Decart.So, mechanisticalphilosophy of Decartis methodological basis fortransplantology. We talk not about dualness of body and soul, and about their mutual interlacing.Such combination of disciplines, confluence of them in one unit, actuality one with other and being of general sense means that we deal with interdisciplinary and even by transdisciplinaryknowledge.
В статье рассматривается тема актуальности механистической философии Рене Декарта в современности. Человек у Декарта предстает как мыслящая вещь. Организм – это вещь, машина, механизм, который здоров и работает, болен и ломается подобно часовому механизму. Детали организма человека – вещи когут меняться, как в механизме. Мышление и мозг в целом невозможно разобрать на части, как тело. Если мозг перестает мыслить, то существование человека прекращается. Это очень современный поход, который принят в трансплантологии. Детали организма человека меняются и человек продолжает жить. Мозг мертвый является критериемсмерти в трансплантологии и в философии Декарта. Значит, механистическая философия Декарта является методологической основой для трансплантологии. Мы говорим не о дуальноститела и души, а об их взаимном переплетении. Такое сочетание дисциплин, слияние их в одно целое, актуальность одного с другим и нахождение общего смысла означает, что мы имеем дело с междисциплинарным и даже трансдисциплинарным знанием.
