Метою проведеної роботи було на підставі огляду даних літератури проаналізувати значення
діабетогенного потенціалу статинів та можливостей вирішення цієї проблеми в пацієнтів з цукровим
діабетом та без діабету.
Матеріал і методи. Був проведений систематичний огляд літературних даних, які включали
результати експериментальних та клінічних досліджень, у тому числі багатоцентрових плацебо
контрольованих досліджень (JUPITER, ТNТ, IDEAL, SPARCL, METSIM, WOSCOPS, ALLHAT-LLT,
PROSPER та ін.), систематичні огляди літератури, метааналізи, сучасні міжнародні рекомендації
щодо статинотерапії у пацієнтів високого ризику з і без цукрового діабету.
Результати аналізу проведених досліджень щодо впливу довготривалої статинотерапії, даних
рандомізованих клінічних та генетичних досліджень надають переконливі докази того, що терапія
статинами пов’язана з невеликим, але значним абсолютним збільшенням ризику розвитку нових випадків цукрового діабету (приблизно один випадок на 1000 пацієнтів на рік лікування), але також запобігає за той же період виникненню п’яти нових випадків серцево-судинних захворювань. Виявлений
діабетогенний потенціал статинів може бути класовим ефектом, ризик збільшує високоінтенсивна
статинотерапія. Механізм розвитку діабету реалізується через зниження функції панкреатичних
β-клітин та порушення інсулінорезистентності.
Базуючись на сучасних міжнародних рекомендаціях (ESC 2019, ADA 2020), в статті підкреслюється, що не зважаючи на помірний діабетогенний потенціал, статини рекомендовано застосувати для
первинної та вторинної профілактики в пацієнтів з високим ризиком кардіоваскулярних ускладнень,
в тому числі й у хворих на цукровий діабет.
Зроблені висновки, що статинотерапія, особливо інтенсивна, може сприяти виникненню нових
випадків цукрового діабету, передусім в осіб з метаболічним синдромом та інсулінорезистентністю.
Не зважаючи на помірний діабетогенний потенціал, статини рекомендовані сучасними міжнародними організаціями (ESC 2019, ADA 2020) в первинній та вторинній профілактиці для пацієнтів
з високим ризиком кардіоваскулярних ускладнень, в тому числі й в пацієнтів з цукровим діабетом.
Статинотерапія у хворих має бути індивідуалізованою з урахуванням віку, статі пацієнтів, супутньої
патології, показників вуглеводного та ліпідного обміну, а також наявності діабетогенних факторів ризику. Пацієнти потребують модифікації способу життя для зменшення діабетогенних ризиків.
Aim. Current review summarized and analysed existing evidence of diabetogenic effect of statins and potential ways to overcome this problem in non-diabetic and diabetic patients.
Materials and methods. Systematic literature review included results of experimental and clinical
studies, multi-center placebo-controlled trials (JUPITER, ТNТ, IDEAL, SPARCL, METSIM, WOSCOPS,
ALLHAT-LLT, PROSPER, etc.), systematic reviews and meta-analyses, current guidelines on statin prescription in high-risk patients and non-diabetic patients.
Results of the reviewed clinical trials assessing the effects of long-term statin administration, data from
randomized clinical trials and genetic studies provide convincing evidence of small, yet significant increase in
absolute risk of new-onset diabetes (1 case of diabetes per 1000 patients per 1 year of treatment), concurrently
preventing 5 new cases of cardiovascular disease. Diabetogenic properties are identified as probable class-effect
of statins, with risk increased in high-intensity statin therapy. Diabetogenic effects are mediated through reduction in pancreatic β-cell function and impaired insulin resistance.
Based on current international guidelines (ESC 2019, ADA 2020), the article highlights that despite modest
diabetogenic potential, statins are recommended for primary and secondary prevention in patients with high
risk of cardiovascular complications, including patients with diabetes.
Conclusions. Statin therapy, especially high-intensity dosing can promote new cases of diabetes, particularly in patients with pre-existing metabolic syndrome and insulin resistance. Despite moderate diabetogenic
effect statins are routinely recommended (ESC 2019, ADA 2020) for primary and secondary prevention in patients at high risk of cardiovascular complications, including diabetic patients. Statin therapy should be tailored
to patient’s age, sex, concomitant diseases, parameters of lipid and glucose metabolism and presence of additional diabetogenic risk factors. Patients require lifestyle modification to reduce the risk of diabetes.
Целью проведенной работы был базирующийся на обзоре данных литературы анализ значения
диабетогенного потенциала статинов и возможностей решения этой проблемы у пациентов с и без сахарного диабета.
Материал и методы. Был выполнен систематический обзор литературных данных, которые
включали результаты экспериментальных и клинических исследований, в том числе многоцентровых плацебо контролированных исследований (JUPITER, ТNТ, IDEAL, SPARCL, METSIM, WOSCOPS,
ALLHAT-LLT, PROSPER и др.), систематических обзоров литературы, метаанализов, современных
международных рекомендаций относительно статинотерапии у пациентов высокого риска с сахарным
диабетом и без диабета.
Результаты анализа проведенных исследований влияния длительной статинотерапии, данных
рандомизированных клинических и генетических исследований показывают убедительные доказательства того, что терапия статинами связана з небольшим, но значимым абсолютным увеличением
риска развития новых случаев сахарного диабета (приблизительно один случай на 1000 пациентов
на год лечения), но также предупреждает за тот же период возникновение пяти новых случаев сердечно-сосудистых заболеваний. Выявленный диабетогенный потенциал статинов может быть классовым
эффектом, риск увеличивает високоинтенсивная статинотерапия. Механизм развития диабета реализуется через снижение функции панкреатических β–клеток и нарушение инсулинорезистентности.
Базируясь на современных международных рекомендациях (ESC 2019, ADA 2020), в статье подчеркивается, что, не смотря на умеренный диабетогенный потенциал, статины рекомендованы для
использования в первичной и вторичной профилактике у пациентов с высоким риском кардиоваскулярных осложнений, в том числе и у пациентов с сахарным диабетом.
Сделаны выводы, что статинотерапия, особенно високоинтенсивная, может приводить к развитию
новых случаев сахарного диабета, прежде всего у пациентов с метаболическим синдромом и инсулинорезистентностью. Не смотря на умеренный диабетогенный потенциал, статины рекомендованы
современными международными организациями (ESC 2019, ADA 2020) в первичной и вторичной профилактике для пациентов с высоким риском кардиоваскулярных осложнений, в тому числе и у пациентов с сахарным диабетом. Статинотерапия у больных должна быть индивидуализирована с учетом
возраста, пола пациентов, сопутствующей патологии, показателей углеводного и липидного обмена,
а также наличия диабетогенных факторов риска. Пациенты нуждаются в модификации образа жизни
для уменьшения диабетогенных рисков.
