Метою статті є дослідження впровадження принципу автономії у медичному праві України, визначення відповідності медичного законодавства України вказаному принципу у частині реалізації права особи на висловлення побажань щодо надання медичної
допомоги у майбутньому на випадок, коли вона не матиме змоги особисто висловити такі побажання. Матеріал і методи. Авторами досліджено європейські стандарти та релевантну практику Європейського суду з прав людини стосовно права особи на участь у процесі прийняття рішення щодо надання медичної допомоги, наукові роботи фахівців у галузі медичного права, присвячені праву пацієнта на інформовану згоду на медичне втручання, праву на відмову від лікування та етичним стандартам правового регулювання відносин за участю пацієнтів з застосуванням формально-логічного методу, порівняльно-правового методу, структурного аналізу та правового моделювання.
Результати. В ході проведеного дослідження встановлено наявність прогалин у нормативному регулюванні права пацієнта на участь у процесі прийняття рішення при наданні медичної допомоги, в частині, яка передбачає врахування попередніх побажань пацієнта, що несе потенційну небезпеку порушення права на повагу до приватного і сімейного життя, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Висновки. Запропоновано усунення зазначених прогалин шляхом ратифікації Україною Конвенції Ов’єдо, закріплення у національному законодавстві інституту попередньо висловлених побажань, визначення правового механізму складання, зміни та відкликання попереднього медичного розпорядження, визначення уповноваженої особи на випадок неможливості пацієнта самостійно висловлювати власні побажання щодо надання медичної допомоги з урахуванням європейського досвіду, культурних особливостей українського суспільства, стану функціонування інституційної та правової систем та рівня розвитку біології та медицини.
The aim of the article is to study the implementation of the principle of autonomy in the medical law
of Ukraine, to determine the compliance of the medical legislation of Ukraine with the specified principle in
terms of the exercising of the human right to express wishes for the provision of medical care in the future in
case if a patient cannot personally express such wishes.
Materials and methods. The authors have studied the European standards and practice of the European Court
of Human Rights regarding the right of a person to participate in the decision-making process on the provision
of medical care, scientific works of specialists in the field of medical law, dedicated to the patient’s right to
informed consent to medical intervention, the right to refuse treatment and ethical standards of legal regulation of relations with the participation of patients using the formal-logical method, the method of structural
analysis, comparative method and legal modeling.
Results. The study has found that there are gaps in the normative regulation of the patient’s right to participate
in the decision-making process in the provision of medical care, which carries a potential danger of violating
the right to respect for private and family life, guaranteed by the Convention for the Protection of Human
Rights and Fundamental Freedoms.
Conclusions. It is proposed to eliminate these gaps by ratifying the Oviedo Convention by Ukraine, implementation of the institution of previously expressed wishes in the national legislation, determining the mechanism for drawing up, changing and revoking previously expressed medical directives, the designation an
authorized person in case a patient is unable to independently express his or her own wishes for the provision
of medical care taking into account the European experience, cultural characteristics of Ukrainian society, the
state of functioning of the institutional and legal systems and the level of development of biology and medicine.
Целью статьи является исследование внедрения принципа автономии в медицинском праве Украины, определение соответствия медицинского законодательства Украины указанному
принципу в части реализации права человека на выражение пожеланий по оказанию медицинской помощи в будущем в случае, когда он не сможет лично выразить такие пожелания.
Материал и методы. Авторами исследовано европейские стандарты и релевантную практику Европейского суда по правам человека относительно права лица на участие в процессе принятия решения
о предоставлении медицинской помощи, научные работы специалистов в области медицинского права, посвященные праву пациента на информированное согласие на медицинское вмешательство, праву
на отказ от лечения и этическим стандартам правового регулирования отношений с участием пациентов
с применением формально-логического метода, сравнительно-правового метода, структурного анализа
и правового моделирования.
Результаты. В ходе проведенного исследования установлено наличие пробелов в нормативном регулировании права пациента на участие в процессе принятия решения при оказании медицинской помощи
в части, предусматривающей учет предыдущих пожеланий пациента, что несет потенциальную опасность нарушения права на уважение частной и семейной жизни, гарантированного Конвенцией о защите прав человека и основоположных свобод.
Выводы. Предложено устранение указанных пробелов путем ратификации Украиной Конвенции Овьедо, закрепления в национальном законодательстве института предварительно высказанных пожеланий,
определения правового механизма составления, изменения и отзыва предварительного медицинского
распоряжения, определение уполномоченного лица на случай невозможности пациента самостоятельно выражать собственные пожелания по оказанию медицинской помощи с учетом европейского опыта,
культурных особенностей украинского общества, состояния функционирования институциональной
и правовой систем и уровня развития биологии и медицины.