Операцией выбора в лечении гастроэзофагеальной рефлюксной болезни является лапароскопическая крурорафия и фундопликация. При
больших грыжах пищеводного отверстия диафрагмы необходимо использовать пластику сетчатым трансплантатом. Однако, остается спорным
вопрос об оптимальном способе пластики пищеводного отверстия диафрагмы в зависимости от размеров грыжевого дефекта. Целью работы было
сравнение отдаленных результатов различных методик пластики при антирефлюксных операциях в зависимости от размеров грыжевого дефекта. C
1994 по 2006 гг. 525 пациентам с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью были выполнены лапароскопические антирефлюксные операции. I группу составило 240 пациентов с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью, не ассоциированной с грыжей пищеводного отверстия диафрагмы и ассоциированной с аксиальными грыжами пищеводного отверстия диафрагмы II степени с диаметром грыжевого дефекта менее 5 см, которым была выполнена крурорафия. II группу составило 253 пациентов с аксиальными грыжами пищеводного отверстия диафрагмы II и III степени и параэзофагеальными грыжами с диаметром грыжевого дефекта 5–8 см, которым была выполнена пластика пищеводного отверстия диафрагмы в сочетании с крурорафией. III группу составило 32 пациента с фиксированными аксиальными грыжами пищеводного отверстия диафрагмы III степени и параэзофагеальными грыжами с диаметром грыжевого
дефекта более 8 см, которым была выполнена ненатяжная пластика пищеводного отверстия диафрагмы сетчатым трансплантатом. Отдаленные результаты прослежены у 473 (90%) пациентов, в среднем на протяжении 5-и лет (от 1 года до 12 лет). В I группе рецидив грыжи отмечен в 5,2% случаев. Во II и III группах рецидив отмечен в 0,4% случаев. Таким образом: при диаметре грыжевого дефекта от 5 до 8 см наиболее оптимальным способом пластики пищеводного отверстия диафрагмы является фиксация трансплантата в комбинации с крурорафией. При диаметре грыжевого дефекта более 8 см наиболее эффективным способом является ненатяжная пластика пищеводного отверстия диафрагмы с фиксацией краев трансплантата к ножкам диафрагмы без крурорафии.
Операцією вибору в лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є лапароскопічна крурорафія і фундоплікація. При великих грижах
стравохідного отвору діафрагми необхідно використовувати пластику сітчастим трансплантатом. Проте, залишається спірним питання щодо оптимальнішого способу пластики стравохідного отвору діафрагми в залежності від розмірів грижового дефекту. Метою роботи було порівняння віддалених результатів різних методик пластики стравохідного отвору діафрагми при антирефлюксних операціях в залежності від розмірів грижового дефекту. C 1994 по 2006 гг. 525 пацієнтам з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою були виконані лапароскопічні антирефлюксні операції. I групу склало 240 пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, не асоційованою з грижею
стравохідного отвору діафрагми і асоційованою з аксіальними грижами стравохідного отвору діафрагми II ступеня з діаметром грижового дефекту менше 5 см, яким була виконана крурорафія. II групу склало 253 пацієнтів з аксиальними грижами стравохідного отвору діафрагми II і III ступеня і параезофагеальними грижами з діаметром грижового дефекту 5–8 см, яким була виконана пластика стравохідного отвору діафрагми у поєднанні з крурорафією. III групу склали 32 пацієнти з фіксованими аксиальними грижами стравохідного отвору
діафрагми III ступеня і параезофагеальними грижами з діаметром грижового дефекту більше 8 см, которим була виконана ненатяжна пластика стравохідного отвору діафрагми сітчастим трансплантатом. Віддалені результати досліджені у 473 (90%) пацієнтів, в середньому впродовж 5-и років (від 1 року до 12 років). У I групі рецидив грижі відмічений в 5,2% випадків. У II і III групах рецидив відмічений в 0,4% випадків. Таким чином, при діаметрі грижового дефекту від 5 до 8 см найоптимальнішим способом пластики стравохідного от вору діафрагми є фіксація трансплантата в комбінації з крурорафією. 2) При діаметрі грижового дефекту більше 8 см найбільш ефективним способом є не натяжна пластика стравохідного отвору діафрагми з фіксацією країв трансплантата до ніжок діафрагми без крурорафії.
The treatment of choice for gastroesophageal reflux disease (GERD) is laparoscopic cruroraphy and fundoplication. Mesh alloplasty is used for huge hiatal hernia. Unfortunately, the choice of optimal method of mesh alloplasty that depends on the size of hiatal hernia is still controversial. The aim of this work was to compare the results of different methods of
mesh alloplasty depending on the size of hiatal hernia during laparoscopic anti-reflux surgery. From 1994 to 2006, 525 GERD patients underwent LARS. 240 patients with sliding hiatal hernia of II degree and with the diameter of hiatal opening less than 5 cm underwent cruroraphy (I group). 253 patients with sliding hiatal hernia of II – III degree and paraesophageal hernia with the diameter of hiatal opening of 5 – 8 cm, underwent cruroraphy (II group). 32 patients with
fixated axial hiatal hernia of III degree and paraesophageal hernia with the diameter of hiatal opening more than 8 cm, underwent cruroraphy (III group). The rate of relapses in the I-st group was 5,2 %. The rate of relapses in the II and III groups were 0,4 %. The optimal method of repair of hiatal hernia of 5 – 8 cm is mesh alloplasty in combination with cruroraphy. The best method of hiatal hernia repair that is more than 8 cm is tension-free mesh alloplasty.