Despite the large number of publications, the model of experimental diabetes after the
introduction of streptozotocin remains a subject of lively scientific debate. The purpose
of this study was to develop a pathophysiological model of indirect revascularization in
rats with microangiopathy of limbs caused by experimental streptozotocin diabetes.
Experimental studies were carried out in a chronic experiment on 100 sexually mature
Wistar rats weighing 180-250 g. The streptozotocin diabetes model used. After culling
animals from increased resistance to pancreatotropic toxicity by the criterion of the
absence of hyperglycemia, three experimental groups were formed: Group I (control) –
rats with streptozotocin-induced angiopathy without treatment (n=10); II group – rats with
streptozotocin-induced angiopathy treated with pentoxifylline (100 mg/kg IP for 10 days)
for therapeutic purposes (n=25); III group – rats with streptozotocin-induced angiopathy,
which together with the treatment were injected with platelet-rich plasma (in the right hind
limb, once, with a volume of 0.2 ml, linearly, retrogradely, from two points) and pentoxifylline
(100 mg/kg IP for 10 days) (n=25). The duration of the experiment was 110 days. We
studied the level of glycemia, the state of microcirculation, and the degree of
pathomorphological changes in the various study groups. Statistical processing was
performed by non-parametric methods using software Statistica 10.0. The developed
pathophysiological model of indirect revascularization with the introduction of pentoxifylline
and plasma enriched with platelets in diabetic angiopathy is adequate to the needs of
clinical physiology. It has been shown that the isolated administration of pentoxifylline is
inferior to combined therapy by revascularizing activity. The results of the work may be
an experimental justification for the feasibility of clinical application of the combination
of pentoxifylline and platelets rich plasma in the treatment of diabetic angiopathy, as well
as its use in prophylactic purposes in patients with diabetes mellitus.
Незважаючи на велику кількість публікацій, модель експериментального цукрового діабету після введення стрептозоцину
залишається предметом жвавої наукової дискусії. Метою даного дослідження була розробка патофізіологічної моделі
непрямої реваскуляризації у щурів з мікроангіопатією кінцівок на тлі експериментального стрептозоцинового діабету.
Експериментальні дослідження були проведені за умов хронічного експерименту на 100 статевозрілих щурах лінії Вістар
масою 180-250 г. Використали стрептозоцинову модель діабету. Після вибракування тварин із підвищеною резистентністю
до панкреатотропної токсичної дії за критерієм відсутності гіперглікемії, сформовано три експериментальні групи: I
група (контроль). Щури із стрептозотоцин-індукованою ангіопатією без лікування (n=10); ІІ група – щури зі стрептозотоцин-
індукованою ангіопатією, яким з лікувальною метою вводили пентоксифілін (100 мг/кг в/очеревинно щоденно протягом 10
днів) (n=25); III група – щури зі стрептозотоцин-індукованою ангіопатією, яким з лікувальною метою сумісно вводили збагачену
тромбоцитами плазму (в праву задню кінцівку одноразово, об'ємом 0,2 мл, лінійно ретроградно з двох точок) та пентоксифілін
(100 мг/кг в/очеревинно щоденно протягом 10 днів) (n=25). Загальна тривалість експерименту склала 110 днів. Досліджували
рівень глікемії, стан мікроциркуляції та ступінь патоморфологічних змін у різних групах дослідження. Статистичну обробку
проводили непараметричними методами за допомогою програмного забезпечення Statistica 10.0. Розроблена патофізіологічна
модель непрямої реваскуляризації з введенням пентоксифіліну та плазми, збагаченої тромбоцитами при діабетичній
ангіопатії є адекватною потребам клінічної фізіології. Показано, що ізольоване введення пентоксифіліну за реваскуляризуючою
активністю поступається комбінованованій терапії. Результати роботи можуть бути експериментальним обґрунтуванням
доцільності клінічного застосування комбінації пентоксифіліну та плазми збагаченої тромбоцитами при лікуванні діабетичної
ангіопатії, а також їх застосування з профілактичною метою у хворих на цукровий діабет.
Несмотря на большое количество публикаций, модель экспериментального сахарного диабета после введения
стрептозоцина остается предметом оживленной научной дискуссии. Целью данного исследования была разработка
патофизиологической модели непрямой реваскуляризации у крыс с микроангиопатией конечностей на фоне
экспериментального стрептозоцинового диабета. Экспериментальные исследования были проведены в условиях
хронического эксперимента на 100 половозрелых крысах линии Вистар массой 180-250 г. Использована стрептозоциновая
модель диабета. После выбраковки животных с повышенной резистентностью к панкреатотропному токсическому
действию по критерию отсутствия гипергликемии, сформированы 3 экспериментальные группы: I группа (контроль),
крысы со стрептозотоцин-индуцированной ангиопатией без лечения составили II группу (n=10); крысы со стрептозотоцин-
индуцированной ангиопатией, которым с лечебной целью вводили пентоксифиллин (100 мг/кг в/брюшинно в течение 10
дней) (n=25) составили III группу. Крысы со стрептозотоцин-индуцированной ангиопатией, которым с лечебной целью
совместно вводили обогащенную тромбоцитами плазму (в правую заднюю конечность однократно 0,2 мл, линейно,
ретроградно, из двух точек) и пентоксифиллин (100 мг/кг в/брюшинно в течение 10 дней) (n=25). Длительность эксперимента
составила 110 дней. Исследовали уровень гликемии, состояние микроциркуляции и степень патоморфологических изменений
в различных группах исследования. Статистическую обработку проводили непараметрическими методами с помощью
программного обеспечения Statistica 10.0. Разработанная патофизиологическая модель непрямой реваскуляризации с
введением пентоксифиллина и плазмы, обогащенной тромбоцитами при диабетической ангиопатии является адекватной
потребностям физиологии. Показано, что изолированное введение пентоксифиллина по реваскуляризирующей активности
уступает комбинированованной терапии. Результаты работы могут быть экспериментальным обоснованием
целесообразности клинического применения комбинации пентоксифиллина и плазмы, обогащенной тромбоцитами при
лечении диабетической ангиопатии, а также их применения с профилактической целью у больных сахарным диабетом.