Дистальне співвідношення перших постійних молярів у дитячому віці залишається однією з найпоширеніших мальформацій зубощелепної системи, що
зумовлює просторовий дефіцит, порушення оклюзії
та зниження естетики усмішки. Глибоке розуміння
морфології зубних дуг за таких умов є необхідним для
ранньої діагностики та вибору раціональної ортодонтичної тактики. Мета дослідження – оцінити
особливості будови зубних дуг у дітей із дистальним
співвідношенням перших постійних молярів. Методи
дослідження. Обстежено 89 пацієнтів 8–16 років
із дистальним співвідношенням 6-х зубів; у 52 із них
проведено поглиблений аналіз діагностичних моделей і розподіл на три підгрупи залежно від етіологічного чинника. Лінійні й кутові параметри вимірювали на гіпсових моделях за методиками Герлаха та
Schmuth; статистичну обробку виконували в Microsoft
Excel 2016 із використанням t-критерію Стьюдента (р < 0,01). Наукова новизна. Для всіх підгруп
характерні вкорочення та/або звуження верхнього
зубного ряду. У пацієнтів із класичним дистальним
прикусом виявлено звуження дуги в ділянці премолярів – 1,30 ± 0,62 мм, молярів – 1,77 ± 0,92 мм. У разі
мезіального зміщення зубів, спричиненого передчасною втратою тимчасових, реєструвались найбільші
скорочення довжини дуги (7,86 ± 1,09 мм) і апікального базису (4,94 ± 0,54 мм). За невідповідності розмірів коронок тимчасових і постійних зубів значний
дефіцит місця призводив до ротації перших молярів
і вестибулярного прорізування ікл (звуження в ділянці
молярів – 6,34 ± 1,02 мм). Висновки. Дистальне співвідношення перших постійних молярів супроводжується типовим комплексом морфологічних змін зубних дуг – звуженням, укороченням і ротацією бокових
зубів, інтенсивність яких залежить від етіології.
Виявлені особливості доцільно враховувати під час
планування ортодонтичної корекції для мінімізації
термінів лікування та запобігання ускладненням.
A distal relationship of the first permanent molars in
children is a common malocclusion that produces space
deficiency, occlusal disturbances and compromised smile
aesthetics. Detailed knowledge of arch morphology under
these circumstances is essential for early diagnosis and
appropriate orthodontic planning. Purpose of the study
was to evaluate the morphological features of dental
arches in children with a distal relationship of the first permanent molars. Research methods. Eighty-nine
patients aged 8–16 years were examined; 52 underwent
an in-depth assessment of study casts and were allocated
to three etiological subgroups. Linear and angular
parameters were measured on plaster models (Gerlach,
Schmuth methods); statistics were performed in Microsoft
Excel 2016 using Student’s t-test (p < 0,01). Scientific
novelty. All subgroups showed shortening and/or
constriction of the maxillary arch. Classic distal occlusion
revealed constriction in the premolar (1,30 ± 0,62 mm)
and molar (1,77 ± 0,92 mm) regions. When early loss
of deciduous teeth caused mesial migration, the greatest
reductions in arch length (7,86 ± 1,09 mm) and apical
base (4,94 ± 0,54 mm) were recorded. Size discrepancy
between deciduous and permanent crowns produced
severe space shortage, molar rotation and buccal eruption
of canines (molar constriction – 6,34 ± 1,02 mm).
Conclusions. A distal relationship of the first permanent
molars is accompanied by a characteristic cluster of
arch alterations – constriction, shortening and rotation
of posterior teeth, whose severity depends on etiology.
Recognising these patterns is crucial for shortening
treatment time and preventing complications.
