Анотація. Над питаннями етіотропного лікування хворих на хронічний
гепатит С науковці працюють від першого дня виявлення етіологічного
фактора данного захворювання. Обстежено 125 хворих на хронічний гепатит
С з досвідом лікування, які були розділені на 2 групи залежно від способу
лікування. До І групи ввійшли 63 хворих, які отримували комплексне лікування із застосуванням препаратів прямої противірусної дії – софосбувіром та
ледіпасвіром, а також додатково патогенетичну терапію метадоксином. ІІ
групу групу складали 62 хворих, які отримували лікування лише софосбувіром
та ледіпасвіромом. У всіх хворих до початку лікування за даними проведеної
еластографії було встановлено наявність слабко та помірно вираженого
фіброзу печінки. Також була встановлена надмірна інтенсифікацієя процесів
перекисного окислення ліпідів. Це проявлялося підвищенням рівня початкового та кінцевого продуктів перекисного окислення ліпідів - малонового
діальдегіду та дієновиї кон`агатів в еритроцитах та сироватці крові хворих.
Більш високі рівні цих продуктів пероксидації були вищими у хворих із
помірно вираженим фіброзом печінки. Оцінка показників якості життя також
виявила їх зниження – фізичного та психологічного компонентів, котре було
нижчим у хворих із помірно вираженим фіброзом печінки, ніж у хворих із
слабко вираженим фіброзом печінки. Контроль ефективності лікування проводили через 12 та 24 тижні від початку терапії. Лікування із застосуванням
метадоксину було ефективнішим, оскільки у хворих, які отримували метадоксин, відбувалося зниження рівня продуктів перекисного окислення ліпідів. Це
свідчило про зменшення інтенсивності процесів перекисного окислення
ліпідів, що, в свою чергу, сприяло припиненню прогресування фіброзу печінки
у хворих на хронічний гепатит С та покращенню показників якості їх життя.
Abstract. Scientists have been working on the issues of etiotropic treatment
of patients with chronic hepatitis C since the first day of the identification of the
etiological factor of this disease. We examined 125 patients with chronic hepatitis C
with treatment experience, who were divided into 2 groups depending on the method
of treatment. Group I included 63 patients who received complex treatment with
direct-acting antiviral drugs - sofosbuvir and ledipasvir, as well as additional
pathogenetic therapy with methadoxine. Group II consisted of 62 patients treated
with sofosbuvir and ledipasvir alone. All patients had mild to moderate hepatic
fibrosis prior to treatment, according to elastography. Excessive intensification of
lipid peroxidation processes was also detected. This was manifested by an increase
in the level of the initial and final products of lipid peroxidation - malondialdehyde
and dinitic conjugates in erythrocytes and serum of patients. Higher levels of these
peroxidation products were higher in patients with moderate liver fibrosis. The
assessment of quality of life indicators also revealed a decrease in their physical and
psychological components, which was lower in patients with moderate liver fibrosis
than in patients with mild liver fibrosis. The effectiveness of treatment was
monitored at 12 and 24 weeks of therapy. Treatment with methadoxine was more
effective, as patients receiving methadoxine had a decrease in the level of lipid
peroxidation products. This indicated a decrease in the intensity of lipid
peroxidation, which contributed to the cessation of liver fibrosis progression in
patients with chronic hepatitis C and improved their quality of life. Thus, the number
of patients with advanced fibrosis after 24 weeks of treatment with methadoxine was
lower.
