В статті аналізується система управління конфліктами в освітньому середовищі, яка базується на сучасних педагогічних
практиках. Проаналізовано природу конфліктів, їхню структуру та динаміку в освітній сфері. Визначено, що конфлікт – це процес,
що включає зіткнення інтересів, цілей, а також культурних і особистісних аспектів учасників. Підкреслено, що конфлікти
можуть бути мотивовані різними чинниками, включаючи емоційні стани, когнітивні розбіжності та системні процеси.
З’ясовано, що освітні конфлікти проходять кілька фаз: виникнення, розвиток та завершення, кожна з яких вимагає від
учасників певних дій для реалізації своїх інтересів або досягнення компромісу. Особливо підкреслено, що в освітніх конфліктах
важливу роль відіграє взаємодія особистісних і групових інтересів, що може призводити до високої емоційної напруженості.
Розглянуто інтегральні стратегії регулювання та запобігання конфліктам, що включають профілактику, визначення
основних причин конфліктів, а також розвиток конфліктологічної компетентності серед педагогічних працівників. Обґрунтовано
важливість знання методів медіації та відновних практик як ефективних засобів мирного вирішення освітніх конфліктів.
У дослідженні також акцентовано на необхідності розробки та впровадження адаптивних методів управління
конфліктами, які б враховували специфіку освітніх закладів України. Особлива увага приділяється розробці тренінгових програм
для педагогів, які б сприяли формуванню їхніх навичок в ідентифікації, аналізі та вирішенні конфліктів. Важливим аспектом є
створення механізмів зворотного зв’язку та моніторингу результативності впроваджених стратегій, що дозволить забезпечити
їх ефективність і адаптивність до змінних умов освітнього процесу.
Сформовано висновки, що ефективне управління конфліктами може суттєво покращити якість освітнього процесу,
забезпечуючи стабільність і розвиток педагогічного колективу та навчального середовища. Запропоновано напрямки подальших
досліджень у сфері оптимізації стратегій управління конфліктами в освіті, що включають глибше дослідження психологічних і
соціальних аспектів взаємодій учасників освітнього процесу.
The article analyzes the system of conflict management in the educational environment, which is based on modern pedagogical practices. The nature of conflicts, their structure and dynamics in the educational sphere are analyzed. It is determined that conflict is a process that includes a clash of interests, goals, as well as cultural and personal aspects of participants. It is emphasized that conflicts can be motivated by various factors, including emotional states, cognitive differences and systemic processes. It is found that educational conflicts go through several phases: emergence, development and completion, each of which requires
participants to take certain actions to realize their interests or achieve a compromise. It is especially emphasized that in educational conflicts
the interaction of personal and group interests plays an important role, which can lead to high emotional tension.
Integrated strategies for conflict regulation and prevention are considered, including prevention, identification of the main causes of
conflicts, as well as the development of conflictological competence among teachers. The importance of knowledge of mediation methods and
restorative practices as effective means of peaceful resolution of educational conflicts is substantiated.
The study also emphasizes the need to develop and implement adaptive methods of conflict management that would take into account
the specifics of educational institutions in Ukraine. Special attention is paid to the development of training programs for teachers that would
contribute to the formation of their skills in identifying, analyzing and resolving conflicts. An important aspect is the creation of feedback
mechanisms and monitoring the effectiveness of the implemented strategies, which will ensure their effectiveness and adaptability to changing
conditions of the educational process.
The conclusions are drawn that effective conflict management can significantly improve the quality of the educational process, ensuring
the stability and development of the teaching staff and the learning environment. Directions for further research in the field of optimizing
conflict management strategies in education are proposed, including a deeper study of the psychological and social aspects of the interactions
of participants in the educational process.
