Мета розвідки полягає у вивченні номінативних речень у комунікативно-прагматичному аспекті, що
забезпечує їх розгляд як комунікативних актів. Джерельною базою дослідження слугувала збірка «Час
творчості» В. Стуса, написана в час перебування автора в слідчому ізоляторі. Фактична база становить
100 номінативних речень.
Для висвітлення комунікативно-прагматичних параметрів номінативних речень використано такі
методи: описовий метод уможливив аналіз семантичних і комунікативних властивостей досліджуваних конструкцій, кількісні підрахунки дали змогу з’ясувати кількість і функційну динаміку різновидів досліджуваних
одиниць, контекстуально-інтерпретаційний метод сприяв визначенню комунікативно-прагматичного
навантаження номінативних конструкцій, за допомогою компонентного аналізу встановлено семантику
висловлювань.
Результати. Серед номінативних речень, що функціонують у художньому мовленні В. Стуса, виокремлено кілька типів комунікативних актів. Їх схарактеризовано як репрезентативи, експресиви, квеситиви.
Репрезентативи як тип комунікативних актів описово констатують предметне чи ситуативне буття.
Семантика буттєвого речення зумовлена семантикою предикатів та їх поширювачів. На матеріалі досліджуваної збірки вирізнено два семантичних підтипи: буттєво-предметні та буттєво-ситуативні. Перші
з них повідомляють про предмет чи абстрактне поняття. Другі ж кваліфікують ситуацію, описуючи предметно репрезентовану подію, стан, надаючи просторову або часову характеристику. До репрезентативів
уналежнено такі односкладні номінативні конструкції, що виконують описово-констатувальну функцію,
характеризуються предметно-ситуативною номінацією.
Номінативні речення – експресиви містять емоційну оцінку буття. Вони виражають різні почуття:
радість, захоплення, сум тощо. Квеситивам притаманне модальне значення питальності. Це може бути
запит-роздум або запит-припущення.
Висновки. Комунікативні можливості номінативних речень репрезентують їхні функційно-семантичні
різновиди. Репрезентативи реалізують предметно-буттєву та ситуативно-буттєву номінацію, для
експресивів характерна семантика емоційно-експресивного плану. З питальною модальністю функціонують речення-квеситиви. Вони здатні в лаконічній формі передавати семантику буття, виражати експресивно-оцінні нашарування та залежать від комунікативних інтенцій. Найчастіше В. Стус використовує
репрезентативи, що мають відповідне прагматичне навантаження – виражають семантику буття. Номінативні речення різних типів мають потужний комунікативно-прагматичний потенціал, оскільки надають
тексту чи його фрагментам жвавості, лаконічності, стриманості, чіткості.
Усі типи речень мають великі комунікативні та стилістичні можливості для втілення авторського
задуму, що відображається за допомогою економних формально-граматичних засобів.
Purpose. The purpose of the research is to study nominative sentences in a communicative-pragmatic aspect. The
source of the study was the collection “Time of creativity” by V. Stus, which was written during the author’s stay in pretrial
detention facility. The actual base is 100 nominative sentences.
The following methods were used to highlight the communicative pragmatic parameters of nominative sentences:
descriptive method made it possible to analyze the semantic and communicative properties of the studied constructs,
quantitative calculations made it possible to find out the number and functional dynamics of varieties of the studied units,
contextual-interpretive method contributed to the determination of communicative-pragmatic load of nominative constructs,
and the semantics is specified using component analysis.
Results. Several types of communicative acts are distinguished among the nominative sentences that function in
V. Stus’ artistic speech. They are characterized as representatives, expressives and quesitives. Representatives
descriptively ascertain whether there is a substantive or situational existence. Two semantic subtypes are distinguished on
the material of the studied collection: existential-subjective and existential-situational. The first ones report on an object or
an abstract concept. Second ones qualify the situation by describing a substantially represented event, state, by providing
a spatial or temporal characteristic.
Nominative sentences that are expressives contain an emotional evaluation of existence. They express different
feelings: joyfulness, enthusiasm, sadness, etc. A modal question value is inherent for the quesitives.
Conclusions. The communicative capabilities of nominative sentences represent their functional-semantic varieties.
Representatives implement existential-subjective nomination, sentences-expressives are characterized by the semantics
of the emotional-expressive plan. Quesitives function with interrogative modality. They are able to convey the semantics
of existence in a concise form, express expressive-estimative layers and depend on communicative intentions. Most
often V. Stus uses representations that have a corresponding pragmatic meaning – express the semantics of existence.
Nominative sentences of different types have a strong communicative-pragmatic potential because they add liveliness,
brevity, restraint and clarity to a text or its fragment.
All types of sentences have big communicative and stylistic capabilities for the implementing the author's intention,
which is displayed through economical formal and grammatical means.
