Ушкодження м’яких тканин людського тіла зустрічається як в мирний час, так і в військовий час. Але особливої актуальності для України набула вогнепальна природа поранень.
Так, не дивлячись на здобутий хірургічних досвід в попередніх
військових конфліктах, під час лікування вогнепальних ушкоджень до сих пір не має загальноприйнятої схеми діагностики
та класифікації реконструктивного закриття вогнепальних ранових дефектів.
Мета – продемонструвати особливості різних методів діагностики вогнепальних поранень м’яких тканин, які можуть
застосовуватися для реконструкції вогнепальних поранень
м’яких тканин.
Матеріали та методи. За 6 місяців під час застосування
мультимодальної схеми хірургічного лікування поранених
з ушкодженням м’яких тканин на базі відділення хіругічної
інфекції військово-медичного клінічного центру Південного
регіону під нашим спостереженням знаходились 16 поранених
з пошкодженням м’яких тканин. Всі поранені були чоловічої
статі віком від 24 до 42 років.
Результати та обговорення. У всіх поранених спостерігались
пошкодження м’яких тканин з однією чи трьома анатомічними
ділянками. Поранені були розділені на 2 групи: перша група з
використанням мультимодальної схеми оперативного лікування і друга група – класичне ведення вогнепального поранення
м’яких тканин (у вигляді етапних некректомій, застосування знеболюючих, антибіотиків, протизапальних та антикоагулянтних препаратів). В обох групах проводилось оцінка росту
грануляційної тканини та крайової епітелізації за допомогою
вимірючання лінійкою «відбитків» поверхні рани. Обробка
та проведення аналізу пошкодження анатомічної структури
та спроможності потенційної донорської ділянки під час реконструкції здійснювалось за рахунок дианмічної термографії
(першим етапом) та портативного аудіодоплеру (другим етапом)
в пре - , інтра -, та післяопераційному періоді.
Висновок. Мультимодальний підхід в діагностиці та динамічне спостереження при реконструкції вогнепального поранення м’яких тканин надає можливість не тільки відновити
цілісність пошкодженої анатомічної структури, а й покращити
функціональні результати лікування.
Damage to the soft tissues of the human body is found
both in peacetime and during the war, but the firearms nature has
become relevant for Ukraine. Despite the experience gained surgery
from previous wars in the treatment of gunshot injuries, there is still
no generally accepted diagnostic scheme and classification for reconstructive closure of such specific injuries.
The aim. Demonstrate the features of various methods for diagnosing gunshot wounds of soft tissues proposed for reconstruction of
a damaged area.
Results. In order to improve the quality of surgical care at the stages
of medical evacuation, it is always necessary to carry out diagnostic
procedures and treatment together. Sometimes it is impossible to
implement medical care — it is on the front line, sometimes there is
a lack of material resources — in the CDL, but it must be understood
that the amount of diagnosis and treatment of a gunshot wound with
soft tissue damage is always a difficult process.
Conclusions. A multimodal approach to diagnostics and dynamic
observation in the reconstruction of soft tissue gunshot injury not
only restores the integrity of the damaged anatomical structure but
also increases the percentage of functional capacity.
Повреждения мягких тканей человеческого тела
встречается как в мирное время так и в военное, но лично для
Украины стала актуальной огнестрельное природа. Несмотря
на полученный опыт хирургии из предыдущих войн при лечении огнестрельных повреждений до сих пор нет общепринятой
схемы диагностики и классификации реконструктивного закрытия таких специфических травм.
Цель работы — продемонстрировать особенности различных
методов диагностики огнестрельных ранений мягких тканей
предложенные для реконструкции поврежденного участка.
Результаты. С целью повышения качества хирургической помощи на этапах медицинской эвакуации всегда надо проводить
диагностические процедуры и лечение вместе. Иногда невозможно реализовать оказания медицинской помощи — это на линии
фронта, иногда не хватает материальной базы — в ЦРБ, но надо
понимать, что объем диагностики и лечения огнестрельной раны
с повреждением мягких тканей всегда трудный процесс.
Выводы. Мультимодальный подход в диагностике и динамическом наблюдение при реконструкции огнестрельного ранения мягких тканей дает возможность не только восстановить
целостность поврежденной анатомической структуры, но и повысить процент функциональной способности.