Диференціація викладання профілактичних дисциплін в Україні в 1920-х роках: створення кафедр соціальної гігієни, гігієни праці та епідеміології

Abstract

Організаторів перших кафедр соціальної гігієни в Україні об’єднувало те, що вони були членами правлячої партії та були порівняно молоді. Також вони стали професорами, хоча й не мали досвіду науково-педагогічної роботи у ВНЗ (крім Л. В. Громашевського, який з 1920 р. працював старшим асистентом на кафедрі епідеміології у проф. Д. К. Заболотного), не кажучи вже про ступені докторів медицини. В 1922 р. у програмах медичних ВНЗ України кафедра гігієни праці (професійної гігієни) була передбачена як самостійна. У 1923 р. кафедра гігієни праці була утворена в Харківському медичному інституті. Цю кафедру очолив Ерзо Мойсейович Каган (1887–1948). Він у 1916 р. отримав диплом лікаря і в 1919 р. став членом КП(б)У. Восени 1923/24 н.р. така кафедра була створена в Київському медичному інституті: завідувач – професор Володимир Якович Підгаєцький (1889–1937). В Одеському медичному інституті кафедра гігієни праці була організована до початку 1924/25 н.р., та її, за сумісництвом, очолив завідувач кафедри загальної гігієни проф. М. М. Костямін, але вже з 1926 р. завідувачем став Матвій Леонтійович Левонтін (1876–1945). До цього він працював лікарем у земстві, був заступник завідувача Одеського губернського відділу охорони здоров’я.