Патофізіологічні механізми епілептичного синдрому за умов транскраніального подразнення постійним струмом (експериментальне дослідження): дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Abstract

У дисертаційній роботі дано новий розв’язок актуального наукового завдання – визначення патогенетичних механізмів епілептичного синдрому на тлі ТППС мозочка та обґрунтування умов досягнення виразного протисудомного впливу. Дисертаційне дослідження виконано з використанням наступних методів: патофізіологічні (моделювання хронічного та гострого епілептичного синдрому), біофізичні (вплив електродами постійного струму на структури мозку), хірургічні (стереотаксичне вживлення електродів в структури мозку), нейропатофізологічні (запис та аналіз електричної активності структур мозку), нейрофармакологічні (застосування нейротропних фармакологічних засобів – блокаторів нейромодуляторних систем мозку) та статистичні. Новизна одержаних результатів. Вперше на моделі ПТЗ-викликаного кіндлінгу встановлено, що ТППС (600 мкА, 15,0 хв, електрод на зоні проекції мозочка на поверхні черепа) незалежно від полярності електрода викликало зростання латентного періоду судом, провокованих застосуванням ПТЗ (30,0 мг/кг/ в/очер) – на 38,8 % - 47,5 % (р<0,05) порівняно до кіндлінгових псевдостимульованих щурів, а також блокувало виникнення генералізованих клоніко-тонічних судомних нападів та зменшувало тривалість іктальної епілептиформної активності в структурах мозку – на 42,1 % (р<0,02). Визначено, що хоча ТППС фронтальних відділів кори мозку достовірно зменшувало число щурів із судомними генералізованими нападами (р<0,05), тяжкість судом залишалась більш високою у порівнянні до ТППС мозочка (P<0,02). На моделі гострих ПТЗ-індукованих судом (60,0 мг/кг, в/очер) встановлено подовження латентного періоду перших судом при ТППС мозочка на 33,5 % - 44,4 % (p<0,05) порівняно до контролю. Вперше на моделі максимальних електрошокових судом встановлено, що протисудомні впливи ТППС мозочка за допомогою анода виникають протягом перших двох годин з моменту подразнення, в той час як протисудомні впливи катоду реєструвались через годину і утримувались до десятої години післястимуляційного періоду. Найбільш виразним чином скорочувалась тривалість чесального рефлексу, яка під час впливу анодом була в 2,7 разів меншою, а при ТППС катодом – на 48,1 % меншою, ніж в контролі (p<0,05). Визначено протилежну спрямованість впливів аноду та катоду на прояви гострих судом протягом перших півгодини післястимуляційної години спостереження. Так, тривалість чесального рефлексу через 0,25 г з моменту ТППС катодом перевищувала таку при застосуванні аноду в 3,81 разу (p<0,05) і через 0,5 г відмінності зберігались на рівні 2,83 разу (p<0,05).

Thesis for the degree of a Candidate of Medical Sciences in specialty 14.03.04 – «Pathological Physiology». Odessa National Medical University, Ministry of Public Health of Ukraine, Odessa, 2020. Epilepsy prevalence is estimated at the level from 1,0 up to 6,38 per 1000 % and the incidence - 61,44 cases per 100,000 of population in the world. First – line treatment of newly diagnosed patients is confined to the prescription of antiepileptic drags (AED). But despite more than 20 AED are at disposal of epileptologists, one third of patients demonstrate pharmacological resistance to the treatment and continue to suffer from uncontrollable epileptic manifestations. The high effectiveness of brain structures stimulations as a treatment of pharmacologically resistant forms of epilepsy has been proved today. The earliest diagnostics of resistant epilepsy is now considered as an indication for brain structures stimulation exploring. Among others cerebellar stimulations are considered as perspective approach for the resistant epilepsy treatment. Such stimulations are possible to deliver not – invasively, and broad spectrums of neuropathological syndromes are possible to alleviate via cerebellar stimulations with constant current. Hence, further investigations of pathophysiological mechanisms which are realized in the course of epileptic syndrome development under conditions of transcranial direct current stimulations (tDCS) of the cerebellum are quite justified. The new solution of actual research problem is delivered in the dissertation – identification of new pathophysiological mechanisms of epileptic syndrome development under conditions of cerebellar tDCS, which serve as the ground for pronounced antiepileptic effects precipitation. The dissertation was performed using the next methodics: pathophysiological (chronic and acute epileptic syndrome modeling), biophysical (influence with constant current electrodes), surgical (stereotaxic electrodes implantation into brain structures), neuroelectrophysiological (registration and analysis of brain structures electrical activity), neuropharmacological (neurotropic pharmacological agents – blockers of neuromodulatory systems of the brain), and statistical ones.