Останнім часом трансплантація стає все більш актуальною, оскільки є найефективнішою в лікуванні термінального ураження нирок різного походження. Черги на операції
подібного роду безперервно
зростають в усьому світі. Якщо
порівнювати пацієнтів, хворих
на ниркову недостатність у
термінальній стадії, які отримують постійний гемодіаліз, з
тими, яким проведено алотрансплантацію нирки (нирок),
тривалість життя останніх, залежно від вікової групи та характеристик трансплантата,
варіює від 11 до 17 років [1; 3].
Існує багато причин, через які
уражається ниркова паренхіма і потребується найбільш
ефективне лікування [2; 4].
Однак у значної більшості
пацієнтів на етапі розвитку
хронічної ниркової недостатності (ХНН) вже формується
поліморбідність, тому дуже
важливо з’ясувати, як вона
впливатиме на трансплантат
і навпаки.
Мета роботи — визначити особливості сприйняття
поліморбідним організмом
трансплантованої трупної нирки, а також її вплив на органи
та системи під час довготривалого клінічного спостереження.
A long-term clinical observation of a male, 69 years old, with the heterotopically transplanted
cadaveric kidney due to diabetes mellitus, type 2, terminal stage, diabetic nephropathy, gout, obesity,
long-term smoking, and chronic heart failure is presented in the article. The stages of polymorbidity
formation are described before and after kidney transplantation. Special attention is paid to the choice
of rational pharmacotherapy, as well as self-organization of the patient, as an integral part of the
successful improvement of the quality of life in the interactions of polymorbid pathology and
allotransplant cadaveric kidney.
