Порівняльний аналіз схем призначення антифібринолітичних засобів у хворих із скелетною травмою

Abstract

З другої половини ХХ ст. в країнах світу спостерігається зростання травми в структурі захворюваності та смертності населення. Нині травма є основною причиною смерті людей віком до 40 років. Якщо середній вік серед померлих внаслідок серцево-судинної патології становить 79 років, онкологічних захворювань — 68,8 року, то від травматичних ушкоджень — 34,4 року. Проведені дослідження причини смертності від дорожньо-транспортних пригод показують, що існують три основних її види, а саме: перший — «негайна смерть» — випадки смерті одразу після дорожньо-транспортної травми (потерпілі з ушкодженнями головного та спинного мозку, серця і великих магістральних судин), тобто це травма, не сумісна з життям; другий — «рання смерть» — випадки смерті протягом кількох годин після травми: великі внутрішньочерепні кровотечі, кровотечі в органи дихання, черевну по рожнину, а також випадки з великою крововтратою. Усі ці ушкодження, в основному, можуть бути вилікувані, якщо своєчасно і правильно надати допомогу на догоспітальному та госпітальному етапах; третій — «пізня смерть» — випадки смерті через 1—14 діб після травми. У пацієнтів з політравмою і розвитком гіпотермії, ацидозу та крововтрати відбувається порушення згортання крові. Одним з найважливіших факторів, що визначають коагуляційний каскад, є температура, оскільки температурно-чутливі плазматичні естеразні реакції, як і функціональна активність тромбоцитів, інгібуються гіпотермією. Тому логічно, що фінальною частиною летальної тріади є коагулопатія. Згідно з A. Sauaia et al. (1995), неконтрольована кровотеча — друга основна причина смерті й одночасно пряма причина 40 % усіх асоційованих з травмою летальних наслідків. Як показало дослідження K. Brohi et al. (2007), індукована травмою коагулопатия була асоційована з чотириразовим збільшенням летальності. За даними Martini W. Z. (2009), переохолодження та ацидоз негативно впливають на утворення тромбіну і фібриногену. Переохолодження в першу чергу пригнічує фазу ініціації, тимчасом як ацидоз різко гальмує фазу утворення (пропагації) тромбіну. Гіпотермія й ацидоз впливають на метаболізм фібриногену також по-різному. Переохолодження пригнічує синтез фібриногену, ацидоз же прискорює деградацію фібриногену, що призводить до потенційного дефіциту фібриногену. Мета дослідження — вивчити стан системи гемостазу у хворих на політравму й оцінити ефективність раннього застосування антифібринолітичної терапії залежно від методу призначення.

Patients with multiple injuries and hypothermia, acidosis and blood loss, has violation of the blood coagulation system. Materials and methods. The initial state of hemostasis system was studied in 83 patients with multiple injuries: Group 1 (n=41) — patients who were in the intensive care unit will be assigned to administration of tranexamic acid, 15 mg/kg every 6 hours for 3 days, and the patients in group 2 (n=42) — tranexamic acid was performed by administering a constant infusion rate of 60 mg/kg/day. Results. Complex assessment of the hemostatic system using the method of lowfrequency pyezoelectric thromboelastography (NPTEG) and developed methods for complex correction of hemostasis disorders, a comparative analysis of the effectiveness of various schemes of intensive therapy for haemostatic disorders in this group of patients. When analyzing the dynamics of fibrinolytic activity, it may be concluded that the dynamics of the index and index of retraction clot lysis (IRLS) 2 group is quite different from the dynamics of this indicator group 1 patients with trauma. Thus, in terms almost identical IRLS before treatment on day are the following differences. Indicator IRLS 2 group patients with trauma significantly lower when compared with the group 1 (p<0.05). On the 3rd day of group 1 patients saved the state a weak activation of fibrinolysis and in 2 group patients observed normalization of fibrinolysis for 3 hours. It should be noted that a daily dose of tranexamic acid, which has been prescribed patients was equal in both groups, and the groups differed only by multiplicity of administration.