Психосинергетика и ее место в постнеклассике

Abstract

Дослідження психіки людини як гіперсистеми синергетичного порядку, репрезентація її як надскладного психомірного середовища розкривають «постнекласичний характер» психосинергетики. Тим самим виокремлюються нові засади визначення психіки людини. Показана можливість застосування позицій психосинергетики у філософії, методології науки, гуманітарному знанні, медицині. Запропоновані психосинергетичні стратегії дослідження людської діяльності — альфалогія, метод «Створююча Сила» та концептуальна модель «ціле в цілому», «просторово-часове осьове центрування» тощо. Показане місце психосинергетики в структурі філософії та науки кінця ХХ — початку ХХІ ст., що дозволило зробити філософський і теоретико-методологічний перехід від людиномірності як соціосинергетичності (соціальних виявів людини, які розглянуто з позицій синергетики) до розгляду психомірності будь-яких соціальних і інших проявів людини.

The study of the human psyche as hypersystem of synergistic order, its representation as an overcompound psychomeasured environment disclose a “postnonclassшcal character” of psycosynergetics. Thus new grounds for definition of the human psyche are revealed. The possibility of using psychosynergeticі in philosophy, methodology of science, humanities and medicine is shown. Psychosynergistic strategies of research of human activity, such as alphalogics, the method of “Creative Power” and a conceptual model of “a whole in a whole”, “spatio-temporal axial centering” etc. are offered. The place of psychosynergetics in the structure of philosophy and science at the end of XX — the beginning of XXI century is shown, that gives a philosophical and theoretically-methodological transition from man-measureness as a one of sociosynergistic character (social consequences of man, considered from the standpoint of synergetics) to consideration of psychomeasureness of any social and other displays of man.