Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психологічні механізми впливу емоційного інтелекту на подолання міжособистісних конфліктів у команді, визначивши його роль як інтегрального чинника емоційно-вольової регуляції та конструктивної соціальної взаємодії.
У роботі здійснено узагальнення сучасних наукових підходів до розуміння феномену емоційного інтелекту (Д. Гоулман, П. Саловей, Дж. Мейєр, Р. Бар-Он, Н. Холл та ін.), проаналізовано його структуру, функції та роль у регуляції емоційної і поведінкової взаємодії. Розкрито психологічні механізми виникнення та розвитку конфліктів у групі, висвітлено моделі конфліктної поведінки (К. Томас, Р. Кілман), дефіцити емоційної регуляції, емпатії та комунікативної толерантності як ключові чинники деструктивної взаємодії.
Емпіричне дослідження проведено на вибірці із 48 студентів ОНМедУ. Використано комплекс психодіагностичних методик: тест емоційного інтелекту Н. Холла, опитувальник Томаса-Кілмана, анкету комунікативної толерантності В. Бойка. Застосовано описову статистику, кореляційний аналіз (коефіцієнти Пірсона та Спірмена).
Результати дослідження підтвердили наявність статистично значущого позитивного зв’язку між рівнем емоційного інтелекту та конструктивними стратегіями подолання конфліктів (співпраця, компроміс), а також зворотного — зі стратегіями суперництва та уникнення. Встановлено, що емоційна обізнаність, саморегуляція та емпатія є ключовими предикторами успішної командної взаємодії та конфліктостійкості.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання її результатів для розроблення тренінгових програм розвитку емоційної компетентності, формування навичок конструктивної комунікації, асертивності, емоційної саморегуляції та профілактики деструктивних конфліктів у академічних і професійних колективах.
The aim of the research is to theoretically substantiate and empirically examine the psychological mechanisms through which emotional intelligence influences the resolution of interpersonal conflicts in a team, identifying its role as an integral factor of emotional-volitional self-regulation and constructive social interaction.
The thesis summarizes contemporary scientific approaches to understanding the phenomenon of emotional intelligence (D. Goleman, P. Salovey, J. Mayer, R. Bar-On, N. Hall, etc.), and analyzes its structure, functions, and role in regulating emotional and behavioral interaction. The psychological mechanisms underlying the emergence and development of group conflicts are explored, along with established models of conflict behavior (K. Thomas, R. Kilmann), highlighting deficits in emotional regulation, empathy, and communicative tolerance as key determinants of destructive interaction.
An empirical study was conducted with a sample of 48 students of ONMedU. A comprehensive set of psychodiagnostic tools was used: N. Hall’s Emotional Intelligence Test, the Thomas-Kilmann Conflict Mode Instrument, and V. Boyko’s Communicative Tolerance Questionnaire. Descriptive statistics and correlation analyses (Pearson’s and Spearman’s coefficients) were applied.
The results confirmed statistically significant positive correlations between emotional intelligence and constructive conflict-management strategies (collaboration, compromise), as well as inverse correlations with competing and avoiding styles. Emotional awareness, self-regulation, and empathy were identified as key predictors of effective teamwork and conflict resilience. The practical significance of the study lies in the possibility of applying its findings to the development of training programs aimed at enhancing emotional competence, constructive communication skills, assertiveness, emotional self-regulation, and the prevention of destructive conflicts in academic and professional teams.
