Кваліфікаційну роботу присвячено теоретико-методологічному обґрунтуванню та емпіричній перевірці програми розвитку стійкості до стресів медичних працівників, які працюють у сфері психічного здоров’я в умовах тривалого воєнного стресу в Україні. Здійснено аналіз сучасних підходів до вивчення професійного стресу, резилієнтності й емоційного виснаження медпрацівників, окреслено ключові стресори та ресурси психологічної стійкості в умовах війни. Емпіричне дослідження проведено на вибірці 70 медичних працівників Медичного центру «KIND» та КНП «ООМЦПЗ» ООР із використанням комплексу стандартизованих опитувальників для оцінки сприйманого стресу, стійкості до стресів та емоційного виснаження. Виявлено помірно-високий рівень стресу й емоційного виснаження при переважно середній та частково низькій стійкості до стресів, що вказує на наявність групи підвищеної вразливості серед персоналу. Розроблено й апробовано програму розвитку навичок стійкості до стресів у форматі психоосвітньо-тренінгових занять; доведено її ефективність у зниженні рівня стресу та емоційного виснаження та підвищенні стійкості до стресів за показниками «до» та «після» участі у програмі. Практичне значення роботи полягає в можливості інтеграції програми до системи внутрішнього навчання і психологічної підтримки медичних працівників, а також адаптації її для інших закладів охорони здоров’я.
The qualification thesis focuses on the theoretical and empirical justification of a program for developing stress resilience in healthcare workers providing mental health care under conditions of prolonged war-related stress in Ukraine. The study summarizes contemporary approaches to occupational stress, resilience and emotional exhaustion among medical personnel, and identifies key job-related and war-related stressors as well as psychological resilience resources in wartime settings. The empirical research was conducted on a sample of 70 healthcare workers from the “KIND” Medical Center and the Municipal Non-Profit Enterprise “Odesa Regional Mental Health Center”, using a battery of standardized questionnaires to assess perceived stress, stress resilience and emotional exhaustion. The findings revealed moderately high levels of stress and emotional exhaustion combined with predominantly medium and partly low levels of resilience, indicating a vulnerable subgroup of professionals within the sample. A stress resilience skills training program in the form of psychoeducational and group sessions was developed and piloted; its effectiveness in reducing stress and emotional exhaustion and increasing resilience was confirmed through pre–post comparisons. The practical value of the thesis lies in the possibility of integrating the program into internal training and psychological support systems for healthcare staff and adapting it to other medical institutions.
