The effect of education in self-management principles on the quality of life of patients with type 2 diabetes mellitus

Abstract

Type 2 diabetes mellitus (T2DM) is one of the most prevalent chronic diseases, exerting a substantial negative impact on patients’ quality of life (QoL). Education on the basics of diabetes self-management can improve treatment adherence and enhance QoL. Objective. To assess the effect of diabetes self-management education on the QoL of patients with T2DM, based on the Audit of DiabetesDependent Quality of Life (ADDQoL) questionnaire results. Materials and methods. The study included 140 patients with T2DM. Patients were divided into four subgroups according to cognitive status and participation in diabetes self-management education. QoL was assessed using the ADDQoL questionnaire at baseline and after 12 months. Results. At baseline, the average weighted impact (AWI) scores were: Ia – –1.72 ± 0.41; Ib – –1.58 ± 0.40; IIa – –1.45 ± 1.61; IIb – –1.32 ± 1.49. After 12 months, a deterioration in AWI was observed in the subgroups without education (Ia: to –2.35 ± 0.43; p < 0.05; IIa: to –1.88 ± 1.90; p > 0.05), whereas patients who participated in the self–management program demonstrated a significant improvement (Ib: to –1.04 ± 0.31; IIb: to –0.79 ± 1.40; p < 0.05). A negative correlation was found between glycated haemoglobin (HbA1c) and QoL (r = –0,28; p < 0,05) as well as between body mass index (BMI) and QoL (r = –0,25; p < 0,05), as well as a direct correlation between cognitive functions and QоL (r = 0,17; p < 0,05). Conclusions. T2DM has a negative impact on all QoL domains assessed by the ADDQoL questionnaire. Implementation of diabetes self-management education leads to statistically significant improvements in QoL and should be an integral part of the management of such patients.

У статті досліджено вплив навчання основам самоконтролю діабету на якість життя (ЯЖ) пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. У дослідження включено 140 пацієнтів. З урахуванням наявності когнітивних порушень (КП) і участі в навчанні сформовано чотири підгрупи (Ia, Ib, IIa, IIb). Показник ЯЖ оцінювали за допомогою опитувальника «Аудит діабет-залежної ЯЖ» (Audit of Diabetes-Dependent Quality of Life, ADDQoL). Через 12 місяців у підгрупах (Іа, ІІа), які не проходили навчання, спостерігалося погіршення середньозваженого показника впливу діабету (AWI) (Іа: до –2,35 ± 0,43; p < 0,05; ІІа: до –1,88 ± 1,90; p > 0,05), тоді як у пацієнтів у підгрупах (Іб, ІІб), які проходили навчання, відзначалося значуще покращення AWI (Іб: до –1,04 ± 0,31; ІІб: до –0,79 ± 1,40; p < 0,05). Встановлено негативний кореляційний зв’язок між рівнем глікованого гемоглобіну (HbA1c) (r = –0,28; p < 0,05) та індексом маси тіла (ІМТ) (r = –0,25; p < 0,05) і показниками ЯЖ, а також прямий – між когнітивними функціями та ЯЖ (r = 0,17; p < 0,05). Таким чином, впровадження навчання основ самоконтролю діабету забезпечує статистично значуще покращення показників ЯЖ і має бути невід’ємною частиною ведення таких пацієнтів.