Ефективність нейрофідбеку в модуляції еустресу під час війни: механізми та клінічні наслідки

Abstract

Нейрофідбек виявився перспективною інтервенцією для модуляції стресу у високо-стресових популяціях, включаючи осіб, які зазнали впливу воєнних дій. Хоча більшість досліджень зосереджені на його ролі у зниженні патологічного дистресу, здатність нейрофідбеку підсилювати адаптивний еустрес — позитивний стрес, що сприяє стійкості та продуктивності — залишається недостатньо дослідженою. Еустрес, що характеризується позитивним психологічним включенням і покращеною здатністю до подолання труднощів, протиставляється дистресу, який проявляється як тривога, гіперактивація і дезадаптивна поведінка [1; 2]. Під час війни обидва стани співіснують, дистрес виникає через травматичні події, тоді як еустрес може підтримувати стійкість, здатність приймати рішення і згуртованість у групі.