Теоретичні засади та підходи до розуміння тривожних розладів у психології

Abstract

Найпоширеніше визначення тривоги стверджує, що тривога — це синдром із психологічними та фізіологічними компонентами [1]. До психологічних компонент тривожності відносяться: хвилювання, яке важко контролювати; гіпернастороженість, неспокійність, труднощі з концентрацією, порушення сну. До фізіологічних компонент тривожності відносяться: вегетативна гіперактивність, моторна напруга, чинники ризику / етіологія. Згідно із психодинамічною теорією, тривога виникає, коли інстинктивні потяги пригнічуються. Вкрай важливим є консультування після стресової ситуації для запобігання розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Корисна групова психотерапія з іншими людьми, що вижили. Визначення загального тривожного розладу полягає в надмірній та погано контрольованій тривозі щодо життєвих обставин (більше 6 місяців). Також присутні як психологічні, так і фізіологічні симптоми тривоги. До чинників ризику відноситься генетична схильність до тривожності.