Правове регулювання надання акушерсько-гінекологічної допомоги дітям в умовах війни в Україні

Abstract

Особливої уваги з боку акушерів-гінекологів заслуговують випадки статевих злочинів, вчинених щодо дітей під час війни (знаходження на тимчасово окупованих територіях тощо). Відповідно до чинного законодавства, заклад охорони здоров’я та медичний працівник зобов’язані повідомляти визначені правоохоронні та/або інші державні органи не про всі випадки ушкодження та/або погіршення стану здоров’я дитини, а лише про ті, які прямо визначені нормативними актами. Тобто медичні працівники під час звернення за медичною допомогою постраждалих дітей або їх законних представників повинні зафіксувати їх скарги (звернення), зібрати анамнез, провести медичний огляд з оцінкою стану постраждалої особи та в разі потреби – додаткове інструментально-лабораторне обстеження й заходи щодо попередження наслідків сексуального насильства. Заклад охорони здоров’я не пізніше однієї доби зобов’язаний інформувати про виявлені випадки сексуального насильства правоохоронні органи з дотриманням правового режиму інформації з обмеженим доступом за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти з подальшим письмовим підтвердженням. Враховуючи усе вищенаведене, мусимо констатувати, шо нормативне регулювання надання акушерсько-гінекологічної допомоги дітям в умовах одночасно медичної реформи війни в Україні сьогодні проходить складний шлях свого удосконалення та, в цілому, відповідає сучасним реаліям.