Самореалізація особистості в період юності

Abstract

До числа найважливіших проблем вивчення особистості відносять проблеми самореалізації, вибору власного шляху розвитку, становлення особистості. Самореалізація, як потреба і здатність людини є фактом, тісно пов'язаним з фактами свідомості, самоактуалізації, самовизначення, саморозвитку. У широкому спектрі психології проблема самореалізації особистості представляла і представляє великий інтерес для багатьох відомих психологів, представників різних шкіл і напрямів. Так, наприклад, у вітчизняній психології проблемами самореалізації особистості займалися Б.Г. Ананьєв, К.А. Абульханова-Славская, Б.Ф Ломові, Є.Б. Лісовская. В іноземній – А.Маслоу, К.Хорні, К.Рожерс. Збільшення уваги до факту самореалізації пояснюється, на наш погляд, тим, що самореалізація відіграє визначальну роль у життєдіяльності особистості. Саме таке розуміння ролі самореалізації дозволяє виявити її сутність, вибудувати психологічну систему, яка дозволить розкрити зміст та психологічні детермінанти. Не дивлячись на те, що термін «самореалізація» зустрічається в дослідженнях досить часто, в науці ще не визначився єдиний підхід до досліджуваної проблеми. У сучасній психології спостерігається поліваріантність в методологічних підходах обґрунтування сутнісної природи феномена «самореалізація», що говорить про те, що вирішення цієї проблеми знаходиться в стадії пошуку.