Метою роботи було підвищення ефективності діагностики і профілактики післяопераційних перитонеальних спайок у дітей шляхом визначення фено- й генотипових особливостей та прогнозування ризику інтраабдомінального спайкоутворення. У процесі роботи передбачалося розв’язати такі завдання: вивчити частоту та клініко-анамнестичні особливості розвитку ППС у дітей; визначити прогностичну значущість фено- й генотипових особливостей дітей для оцінки ризику інтраабдомінального спайкоутворення за наявності стигм сполучнотканинної дисплазії; розробити спосіб прогнозування розвитку перитонеальних спайок у дітей; розробити та вивчити в експерименті ефективність методики інтраабдомінальної профілактики ППС; розробити спосіб інтраопераційної профілактики спайкоутворення у дітей; вивчити ефективність та безпечність запропонованого способу профілактики спайкоутворення у дітей з абдомінальною хірургічною патологією. Для досягнення мети дослідження вважали за доцільне провести клінікоекспериментальне дослідження у кілька етапів: експериментальний, ретроспективний та проспективний.
Віддаленими критеріями ефективності вважали: кількість ушпиталень з
приводу СКН і повторних оперативних втручань, наявність порушень пасажу по
кишечному тракту, хронічних розладів травлення та больових синдромів,
показники якості життя дитини. Серед дітей з АП явища СКН достовірно частіше
виникали у пацієнтів КГ1 (χ2=4,026; p=0,045), де інтраопераційна профілактика не
застосовувалась – 16,1 %, у порівнянні з 3,2 % хворих ОГ1. У дітей ОГ2 явища СКН
виникли повторно в 1,5 рази менше (6,7 %), ніж у дітей КГ2 (9,4 %). За частотою
оперативних втручань було визначено, що випадки ПСКН у хворих ОГ2
потребували оперативного лікування втричі менше за пацієнтів КГ2 (3,2 % проти
9,7 %; χ2=1,069; p=0,302).
Вважаємо за необхідне наголосити, що інтраопераційне використання ААГ
на основі гіалуронату натрію у дітей з АП та СКН дав можливість зменшити
утворення післяопераційних спайок у дітей, не погіршуючи післяопераційний
перебіг, уникнути ранньої спайкової кишкової непрохідності та рекомендувати
розроблену методику до практичного використання
The aim of the study was to increase the effectiveness of diagnosis and prediction of the risk of postoperative peritoneal adhesions in children by determining the phenoand genotypic characteristics and prevention of intra-abdominal adhesions. In the course of the work the following problems were raised: to study the frequency and clinical and anamnestic features of PPA development in children; to determine the prognostic importance of pheno- and genotypic features of children to assess the risk of intra-abdominal adhesions in the presence of stigmas of the connective tissue dysplasia; to develop a method for predicting the development of peritoneal adhesions in children; to develop and study in the experiment the effectiveness of the intra-abdominal PPA prevention method; to develop a method of intraoperative prevention of adhesions in children; to study the effectiveness and safety of the proposed method of prevention of adhesions in children having abdominal surgical pathology by comparative analysis of short-term and long-term results. To achieve the aim of the study, the clinical-experimental study was conducted in several stages: experimental, retrospective and prospective. The clinical stage of the work was performed for the period 2014–2020 on the clinical basis of the Department of Pediatric Surgery of the Odesa National Medical University – at the surgical departments of the Odessa Regional Children’s Clinical Hospital (ORCCH). During this period, we observed 428 children with acquired intestinal obstruction, among them PPA was the etiological factor of intestinal obstruction in every fifth child (20.8%), and among older children – in more than half of cases (52.5 %). The main criterion for evaluating the effectiveness of the proposed prevention of intra-abdominal adhesions through AAG intraoperative usage based on sodium hyaluronate was reduction in number of hospitalizations and need in surgical treatment of postoperative AIO. The number of hospitalizations for LAIO in MG2, where intraoperative adhesion prevention was performed, decreased statistically significantly five times and amounted to 3.2% of cases compared to 16.1% in patients with CG2. According to frequency of surgical interventions, it was determined that cases of LAIO in patients with MG2 required surgical treatment three times less than patients of CG2 (3.2% vs. 9.7%; χ2=1.069; p=0.302). We consider it necessary to emphasize that intraoperative use of AAG based on sodium hyaluronate in children with AP and AIO can reduce the formation of postoperative adhesions in children without worsening postoperative course, avoiding early adhesive intestinal obstruction and recommend the developed method for practice.
