Наукові статті. Кафедра неврології та нейрохірургії

Діагностика та корекція венозної дисциркуляції у пацієнтів з цервікогенним головним болем

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Діагностика та корекція венозної дисциркуляції у пацієнтів з цервікогенним головним болем Калашніков, В. Й.; Стоянов, О. М.; Вастьянов, Р. С.; Мельнік, Ю. В.; Кугель, Я. І.; Kalashnikov, V. Y.; Stoyanov, O. M.; Vastyanov, R. S.; Melnik, Yu. V.; Kugel, Ya. I. У структурі судинних порушень при цервікогенному головному болю (ЦГБ) значне місце займають розлади церебральної венозної циркуляції. У наявних публікаціях відсутні дані щодо порівняльного дослідження стану венозної мозкової гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ у процесі патогенетичного лікування порушень венозного мозкового кровообігу. Мета роботи – динамічне дослідження церебрального венозного кровотоку та реактивності венозної гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ на тлі лікування діосміном. Матеріали та методи. Проведено клініко-допплерографічне обстеження 37 пацієнтів з ЦГБ віком 18–45 років, із них цервікокраніалгія (ЦКА) – у 21 пацієнта, задній шийний симпатичний синдром Барре–Льєу (СБЛ) – 16 пацієнтів. Досліджувалися показники максимальної швидкості кровотоку (Vmax) у хребетних (ХВ) венах, базальних венах Розенталя (БВ), прямому синусі (ПС), коефіцієнти реактивності на орто- (ОН) та антиортостатичне (АОН) навантаження в ХВ (КрхвОН, КрхвАОН) та ПС (КрпсОН, Крпс АОН) як фонові показники та на тлі застосування діосміну. Результати. У пацієнтів з ЦГБ спостерігалося підсилення Vmax з акцентом по БВ у групі ЦКА та з акцентом по ХВ та ПС у групі СБЛ. При ОН у ХВ у групах пацієнтів із ЦКА та СБЛ відзначалася гіпореактивність, більш виражена при ЦКА. КрпсОН не були суттєво змінені. Проведення АОН демонструвало гіпореактивність у ХВ та значну гіперреактивність у ПС, більш виражену у пацієнтів із СБЛ. На тлі застосування діосміну відзначалося зниження Vmax по ХВ, БВ та ПС, а також зниження КрпсАОН. Висновки. При ЦГБ відзначалися ознаки венозної дисциркуляції, причому вони були більш вираженими в БВ у пацієнтів із ЦКА, а також у ХВ та ПС – у пацієнтів із СБЛ. Також встановлено гіперреактивність на АОН у ПС, що свідчить про субклінічну інтракраніальну венозну гіпертензію. Під впливом лікування діосміном спостерігалося покращення венозної гемодинаміки, найвиразніше у ХВ, а також стабілізація показників КрпсАОН. Тенденція до нормалізації змінених показників венозного кровотоку на тлі лікування діосміном демонструє значущість швидкісних показників кровотоку по церебральних венах для визначення ступеня венозної дисциркуляції та контролю за ефективністю лікування пацієнтів з ЦГБ.; Cerebral venous circulation disorders occupy a significant place in the structure of vascular disorders in cervicogenic headache (CH). Available publications lack data on a comparative study of the state of venous cerebral hemodynamics in patients with CH during pathogenetic treatment of venous cerebral circulation disorders. Ruprose – dynamic study of cerebral venous blood flow and venous hemodynamic reactivity in patients with CH on the background of diosmin treatment. Materials and methods. A clinical and Doppler examination of 37 patients with CH aged 18 to 45 years was performed, in particular, cervicocranialgia (CCA) – 21 patients, posterior cervical sympathetic Barré–Lieu syndrome (BLS) – 16 patients. The maximum blood flow velocity (Vmax) in the vertebral (VV) veins, basal veins of Rosenthal (BV), straight sinus (SS), and the coefficient of reactivity to ortho- (OL) and antiorthostatic (AOL) loading in the VV (CrvvOL, CrvvAOL) and SS (CrssOL, CrssAOL) as background indicators and against the backround of diosmin use were studied. Results. In patients with CH, Vmax was increased with an emphasis on BV in the CCA group and with an emphasis on VV and SS in the BLS group. In OL in VV in the groups of patients with CCA and BLS, hyporeactivity was noted, more pronounced in CCA. CrssOLwere not significantly change SS, more pronounced in patients with BLS. Against the background of diosmin use there was a decrease in Vmax in VV, BV and SS, as well as a decrease in CrdsAOL. Conclusions. In CH, signs of venous dyscirculation were noted, and they were more pronounced in BV in patients with CCA, as well as in VV and SS in patients with BLS. Hyperreactivity to AOL was also found in SS, which indicates subclinical intracranial venous hypertension. Under the influence of diosmin treatment, an improvement in venous hemodynamics was observed, most pronounced in VV, as well as stabilization of CrssOL indicators. The tendency to normalize the changed indicators of venous blood flow against the background of diosmin treatment demonstrates the significance of the velocity indicators of blood flow in the cerebral veins for determining the degree of venous dyscirculation and monitoring the effectiveness of treatment in patients with CH.

Спадкова поясно-кінцівково-лицьова міодистрофія, асоційована із гетерозиготними мутаціями в генах PHKB та ACADVL. Клінічний випадок

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Спадкова поясно-кінцівково-лицьова міодистрофія, асоційована із гетерозиготними мутаціями в генах PHKB та ACADVL. Клінічний випадок Бабич, Е. В.; Солодовнікова, Ю. О.; Добровольський, В. В.; Сербін, І. В.; Перькова, Г. В.; Лебідь, О. П.; Babych, E. V.; Solodovnikova, Yu. O.; Dobrovolskyj, V. V.; Serbin, І. V.; Perkova, G. V.; Lebed, O. P. Поясно-кінцівкові міодистрофії (ПКМД) це група генетично детермінованих скелетно-мʼязових захворювань із аутосомним типом успадкування, що характеризується повільно-прогресуючою слабкістю переважно проксимальних мʼязів кінцівок, їх поступовою атрофією та підвищеним рівнем креатинфосфокінази. На сьогодні виявлено 34 генетичні субтипи ПКМД, серед них 5 аутосомно-домінантних та 29 аутосомно-рецесивних. Незважаючи на широку діагностичну панель близько 50% ПКМД, що виявляються клінічно, мають лише генетичні варіанти невизначеної значущості. Мета роботи – проілюструвати клінічний випадок проксимальної ПКМД, що розвинулась у дорослому віці та асоційована з атиповими для міодистрофій генами PHKB та ACADVL. Матеріали і методи. Проаналізовано літературні джерела, присвячені тематиці ПКМД, опрацьовано клініко-лабораторні та інструментальні дані пацієнта. Результати. Пацієнтка 35 років звернулась зі скаргами на виражену слабкість у верхніх та нижніх кінцівках, труднощі при вставанні зі стільця, неможливість підняти руки вище горизонтального рівня. У неврологічному статусі: дифузні атрофії проксимальних мʼязів поясу верхніх та нижніх кінцівок, мʼязів обличчя, зниження сили в цих мʼязах та позитивний симптом Говерса. Електронейроміографія верхніх та нижніх кінцівок виявила первинно-мʼязове ураження з обох боків. У батька пацієнтки підтверджено наявність поясно-кінцівково-лицьової міодистрофії. При генетичному дослідженні пацієнтки виявлено гетерозиготність за PHKB c.2195A>G, p.(Asn732Ser) та ACADVL c.431T>C, p.(Leu144Pro), що є варіантом невизначеної значущості (VUS). На основі вищезазначеного пацієнтці встановлено діагноз: спадкова пояснокінцівково-лицьова мʼязова дистрофія, асоційована з мутаціями в генах PHKB та ACADVL, прогресуючий перебіг. Висновки. Зважаючи на відсутність даних щодо ПКМД, повʼязаних з генами PHKB та ACADVL, представлений випадок може зробити значний внесок до потенційного диференційного ряду генетичних міодистрофій.; Limb-girdle muscular dystrophies (LGMDs) are a group of genetically determined skeletal muscle disorders with an autosomal inheritance, characterized by slowly progressive weakness predominantly affecting the proximal muscles of the limbs, their gradual wasting, and elevated creatine phosphokinase levels. To date, 34 genetic subtypes of LGMDs have been identified, including 5 autosomal dominant and 29 autosomal recessive forms. Despite the availability of broad diagnostic genetic panels, approximately 50% of clinically diagnosed LGMDs cases are associated only with genetic variants of uncertain significance. Purpose – to illustrate a clinical case of adult-onset proximal LGMD associated with genes atypical for muscular dystrophies, namely PHKB and ACADVL. Materials and Methods. The analysis included a review of the literature related to LGMDs, as well as the evaluation of clinical, laboratory, and instrumental data of the patient. Results. A 35-year-old female patient presented with complaints of extreme weakness in the upper and lower limbs, difficulty rising from a chair, and inability to raise her arms above the horizontal level. Neurological examination revealed diffuse atrophy of the proximal muscles of the upper and lower limb girdles and facial muscles, reduced muscle strength, and a positive Gowersʼs sign. Electroneuromyography of the upper and lower limbs demonstrated bilateral myopathic changes. A diagnosis of limb-girdle–facial muscular dystrophy had been previously confirmed in the patientʼs father. Genetic testing of the patient revealed heterozygous variants PHKB c.2195A>G, p.(Asn732Ser) and ACADVL c.431T>C, p.(Leu144Pro), both classified as variants of uncertain significance. Based on the above findings, the patient was diagnosed with hereditary limb-girdle-facial muscular dystrophy associated with mutations in the PHKB and ACADVL genes, with a progressive course. Conclusions. Given the lack of published data on LGMDs associated with PHKB and ACADVL genes, the presented case report may contribute significantly to the expansion of the potential differential spectrum of genetic muscular dystrophies.

Синдром червоного вуха при тракційному ураженні шийного сплетення

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Синдром червоного вуха при тракційному ураженні шийного сплетення Солодовнікова, Ю. О.; Саражина, К. С.; Сербін, І. В.; Добровольський, В. В.; Перькова, Г. В.; Лебідь, О. П.; Solodovnikova, Y. O.; Sarazhyna, K. S.; Serbin, I. V.; Dobrovolskyi, V. V.; Perkova, H. V.; Lebid, O. P. Синдром червоного вуха є рідкісним клінічним феноменом, що характеризується епізодами однобічної гіперемії вушної раковини, яка поєднуються з локальним пекучим болем різної інтенсивності. Етіологія синдрому червоного вуха залишається гетерогенною та включає як первинні ідіопатичні форми, так і вторинні варіанти, асоційовані з мігренню, вегетативними тригемінальними цефалгіями, патологією скронево-нижньощелепного суглоба, а також ураженням шийних спинномозкових корінців. Патогенез синдрому червоного вуха поєднує периферичні нейрогенні механізми та автономну дизрегуляцію, зокрема порушення симпатичної іннервації судин зовнішнього вуха, антидромне вивільнення вазоактивних нейропептидів та залучення трійчасто-автономних кіл. Особливу роль у вторинних формах синдрому може відігравати ураження корінців C2–C3 та великого вушного нерва, що призводить до локальної вазодилатації та больового синдрому. Незважаючи на наявність поодиноких описів у науковій літературі, синдром червоноговуха все ще залишається недостатньо вивчений, а обмежена кількість клінічних спостережень ускладнює розуміння патофізіологічних механізмів розвитку синдрому та формування стандартизованих діагностичних та терапевтичних підходів. Метадослідження–представлення клінічного випадку синдрому червоного вуха, асоційованого з C3-радикулопатією при тракційному ураженні шийного сплетення, а також аналіз можливих механізмів розвитку синдрому, клінічних особливостей перебігу та ефективності застосованої терапії. ВисновкиПредставлений клінічний випадок демонструє можливість розвитку синдрому червоного вуха після механічного впливу на шийний відділ хребта з подальшим формуванням C3-радикулопатії. Отримані клінічні дані підтверджують важливу роль у патогенезі синдрому ураження великого вушного нерва та механізмів автономної дизрегуляції. Застосування нестероїдних протизапальних засобів супроводжувалося лише частковим зменшенням больового синдрому та не впливало на вираженість гіперемії вушної раковини, тоді як системна кортикостероїдна терапія призвела до повного регресу больового синдрому та вегетативних проявів у короткі терміни. Обмежена кількість подібних повідомлень у літературі підкреслює необхідність подальших досліджень патофізіології синдромучервоного вуха та оптимізації терапевтичних підходів до його лікування при первинних і вторинних формах.; Red ear syndrome is a rare clinical phenomenon characterised by episodes of unilateral hyperaemiaof the auricle accompanied by local burning pain of varying intensity. The aetiology of red ear syndrome remains heterogeneous and includes both primary idiopathic forms and secondary variants associated with migraine, trigeminal autonomic cephalalgias, temporomandibular joint disorders, and cervical spinal nerve root pathology. The pathogenesis of red ear syndrome involves a combination of peripheral neurogenic mechanisms and autonomic dysregulation, including impaired sympathetic innervation of the external ear vasculature, antidromic release of vasoactive neuropeptides, and involvement of trigeminal–autonomic circuits. In secondary forms of the syndrome, particular importance may be attributed to lesions of the C2–C3 nerve roots and the great auricular nerve, leading to local vasodilation and pain. Despite being reported in the literature, red ear syndrome remains poorly understood, and the limited number of clinical observations hinders clarification of its pathophysiological mechanisms and the development of standardised diagnostic and therapeutic approaches. The aimof this article is to present a clinical case of red ear syndrome associated with C3 radiculopathy due to traction injury of the cervical plexus, and to analyse the possible mechanisms of syndrome development, clinical features of its course, and the effectiveness of the applied therapy.ConclusionsThe presented clinical case demonstrates the possibility of red ear syndrome developing after mechanical impact on the cervical spine, with subsequent formation of C3 radiculopathy. The obtained clinical data support the important role of great auricular nerve involvement and mechanisms of autonomic dysregulation in the pathogenesis of the syndrome. The use of non-steroidal anti-inflammatory drugs was associated with only partial reduction of pain and did not affect the severity of auricular hyperaemia, whereas systemic corticosteroid therapy resulted in complete and rapid regression of both pain and autonomic manifestations. The limited number of similar reports in the literature highlights the need for further investigation of the pathophysiology of red ear syndrome and for optimisation of therapeutic approaches to its management in both primary and secondary forms.

Метеочутливість у пацієнтів з первинним головним болем

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Метеочутливість у пацієнтів з первинним головним болем Ярова, К. О.; Солодовнікова, Ю. О.; Добровольський, В. В.; Сербін, І. В.; Перькова, Г. В.; Лебідь, О. П.; Yarova, K. O.; Solodovnikova, Yu. O.; Dobrovolskyі, V. V.; Serbin, І. V.; Perkova, G. V.; Lebed, O. P. Первинні головні болі, включаючи головний біль напруги (ГБН) та мігрень, є високопоширеними і створюють значне соціально-економічне навантаження. Середовище та його чинники, такі як зміни погодних умов, часто вважаються потенційними провокаторами цих головних болів. Мета роботи – дослідити роль геомагнітної активності як потенційного тригера для TTH та мігрені. Матеріали та методи. Ми проаналізували дані Google Trends для відстеження громадської зацікавленості у пошукових запитах «мігрень» та «головний біль» в Україні за період 2019–2023 років. Було включено 261 спостереження. Ці дані порівнювали з індексом Ap, показником геомагнітної активності, для оцінки потенційної кореляції між коливаннями геомагнітного поля та пошуковою активністю, повʼязаною з головними болями. Результати. Аналіз показав негативну кореляцію між геомагнітною активністю та інтересом до пошукових запитів, зростання пошукових запитів «мігрень» та «головний біль» спостерігалося під час періодів низької геомагнітної активності. Пошукові запити, повʼязані з ГБН, виявилися більш чутливими до низької геомагнітної активності порівняно із запитами щодо мігрені, що свідчить про різні патофізіологічні реакції. Хоча кореляція була статистично значущою, вона залишалася відносно слабкою, що вказує на те, що геомагнітна активність може бути одним із численних факторів, а не основним тригером. Висновки. Отримані результати свідчать про потенційний звʼязок між геомагнітною активністю та виникненням первинних головних болів, при цьому ГБН демонструє більшу чутливість до геомагнітних коливань, ніж мігрень. Ці дані підкреслюють необхідність подальших досліджень впливу геомагнітної активності на здоровʼя людини та розлади головного болю.; Primary headache disorders, including tension-type headaches (TTH) and migraines, are highly prevalent and pose a significant socio-economic burden. Environmental triggers, such as weather changes, are commonly believed to provoke these headaches. Purpose – is to explore the role of geomagnetic activity as a potential trigger for TTH and migraines. Materials and Methods. We analyzed Google Trends data to track public interest in the search terms «migraine» and «headache» in Ukraine from 2019 to 2023. A total of 261 observations were included. These data were compared with the Ap index, a measure of geomagnetic activity, to assess potential correlations between geomagnetic fluctuations and headache-related search behavior. Results. The analysis revealed a negative correlation between geomagnetic activity and search interest, with increased searches for «migraine» and «headache» during periods of low geomagnetic activity. TTH-related searches appeared more sensitive to low geomagnetic activity than migraine-related searches, suggesting distinct pathophysiological responses. Although the correlation was statistically significant, it was relatively weak, indicating that geomagnetic activity may be one of multiple contributing factors rather than a primary trigger. Conclusions. The findings indicate a potential link between geomagnetic activity and primary headache incidence, with TTH showing greater sensitivity to geomagnetic fluctuations than migraines. These results highlight the need for further research into the influence of geomagnetic activity on human health and headache disorders.

Патогенетичні механізми пірамідної дисфункції після розриву церебральних артеріальних аневризм

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Патогенетичні механізми пірамідної дисфункції після розриву церебральних артеріальних аневризм Ярова, К. О.; Солодовнікова, Ю. О.; Yarova, K. O.; Solodovnikova, Yu. O. Рефлекс Бабінські є ключовим маркером дисфункції верхнього мотонейрону. Механізми пірамідної дисфункції при аневризматичному субарахноїдальному крововиливі (САК) залишаються не до кінця зрозумілими, хоча її чинниками вважаються церебральний вазоспазм (ЦВ), відтермінована церебральна ішемія (ВЦІ) та компресія мозку. Дислокація мозку також може спричиняти окорухові розлади та парадоксальний іпсилатеральний геміпарез. Мета роботи – оцінити патогенетичні механізми пірамідної дисфункції у пацієнтів з аневризматичним САК. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 100 історій хвороби пацієнтів із підтвердженим САК. Пацієнтів розподілили на дві групи залежно від наявності або відсутності рефлексу Бабінські при надходженні до стаціонару. Порівнювали демографічні дані, клінічні прояви та результати інструментальних методів діагностики, таких як компʼютерна томографія мозку та КТ-ангіографія, а також внутрішньочерепні ускладнення та результати лікування. Результати. Рефлекс Бабінські та парез корелювали з типом крововиливу, але не залежали від боку аневризми, ЦВ або ВЦІ. Складні крововиливи, такі як САК із інтрапаренхіматозним або комбінованим компонентом, були повʼязані з білатеральним рефлексом Бабінські та контралатеральним геміпарезом. Рефлекс спостерігався частіше при ВЦІ, тоді як ЦВ не порушував моторну функцію. Аналіз ANOVA показав, що тип крововиливу суттєво впливав як на рефлекс Бабінські (p = 0,001), так і на парез (p = 0,001). Висновки. Рефлекс Бабінські є критичним клінічним маркером тяжкості неврологічного стану пацієнтів із САК, тісно повʼязаний з окоруховими порушеннями, парезом, підвищеним ризиком тяжких неврологічних дефіцитів та вищою смертністю, що підкреслює його значення у діагностиці та прогнозуванні наслідків розриву церебральної аневризми.; The Babinski reflex is a key marker of upper motor neuron dysfunction. Mechanisms of pyramidal dysfunction in aneurysmal subarachnoid hemorrhage (SAH) remain unclear, though cerebral vasospasm (CV), delayed cerebral ischemia (DCI), and brain compression contribute. Brain displacement can also cause oculomotor disorders and paradoxical ipsilateral hemiparesis. Purpose – to evaluate mechanisms of pyramidal dysfunction in aneurysmal SAH. Materials and Methods. A retrospective analysis was conducted on 100 clinical records with confirmed SAH. Patients were divided into two groups based on the presence or absence of the Babinski reflex upon hospital admission. Demographic data, clinical manifestations, and results of instrumental diagnostic methods, such as brain computed tomography and CT angiography, along with intracranial complications and treatment outcomes, were compared. Results. Babinski reflex and paresis correlated with hemorrhage type, but not aneurysm side, CV, or DCI. Complex hemorrhages, such as SAH with intraparenchymal or combined components, were linked to bilateral Babinski reflex and contralateral hemiparesis. The reflex was more frequent with DCI, while CV did not impair motor function. ANOVA showed hemorrhage type significantly affected both Babinski reflex (p = 0.001) and paresis (p = 0.001). Conclusions. The Babinski reflex is a critical clinical marker of neurological severity in patients with SAH, strongly linked to oculomotor disturbances, paresis, increased risk of severe neurological deficits, and higher mortality, underscoring its significance in diagnosing and predicting outcomes of cerebral aneurysm rupture.

Індикатори імунного статусу у пацієнтів з розсіяним склерозом серед різних етнічних груп Киргизької Республіки

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Індикатори імунного статусу у пацієнтів з розсіяним склерозом серед різних етнічних груп Киргизької Республіки Жусупова, А. Т.; Кадирова, Б. Б.; Солодовнікова, Ю. О.; Кулов, Б. Б.; Jusupova, A.T.; Kadyrova, B. B.; Solodovnikova, Yu. O.; Kulov, B. B. Розсіяний склероз (РС) – це хронічне запальне демієлінізуюче захворювання центральної нервової системи (ЦНС) і одна з провідних причин інвалідизації серед молодого дорослого населення. Етнічні відмінності можуть впливати на захворюваність на РС, клінічний перебіг та імунопатологічні механізми. Мета роботи – дослідити показники імунного статусу, включно з клітинною та гуморальною імунною відповіддю, у пацієнтів з ремітуюче-рецидивуючим розсіяним склерозом (РРС) з різних етнічних груп Киргизької Республіки. Матеріали та методи. У дослідженні оцінювались субпопуляції Т- і В-лімфоцитів (CD3, CD4, CD8, CD16, CD19), профілі цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-10), а також рівні імуноглобулінів (IgA, IgM, IgG) у двох етнічних групах. Результати та їх обговорення. Виявлено суттєві відмінності в клітинному імунітеті: у пацієнтів тюркського походження зафіксовано зниження рівнів клітин CD3+, CD8+ і CD19+, а також підвищення рівня CD4+. Водночас значущих етнічних відмінностей у рівнях цитокінів та показниках гуморального імунітету не виявлено. Висновки. Етнічне походження може впливати на клітинні імунні механізми при РС, не змінюючи цитокіновий профіль або продукцію антитіл. Ці результати підкреслюють важливість подальших досліджень етнічних особливостей імунної відповіді при РС з метою оптимізації персоналізованої діагностики та терапії.; Multiple sclerosis (MS) is a chronic inflammatory demyelinating disease of the central nervous system (CNS) and a leading cause of disability among young adults. Ethnic differences may influence MS incidence, clinical course, and underlying immunopathology. Purpose – to investigate immune status indicators, including cellular and humoral immune responses, in patients with relapsing multiple sclerosis (RMS) from different ethnic groups in the Kyrgyz Republic. Materials and methods. The study assessed subsets of T- and B-lymphocytes (CD3, CD4, CD8, CD16, CD19) and cytokine profiles (IL-4, IL-6, IL-8, IL-10), as well as immunoglobulin levels (IgA, IgM, IgG), in two ethnic groups. Results. Significant differences in cellular immunity were observed, with patients of Turkic origin showing decreased CD3+, CD8+, and CD19+ cell levels, and increased CD4+ cells. No significant ethnic differences were found in cytokine levels or humoral immunity. Conclusions. Ethnic background may influence cellular immune mechanisms in MS without affecting cytokine profiles or antibody production. These findings underline the importance of further research into ethnic-specific immunological features of MS to optimize personalized diagnostics and therapy.

Клінічні та патогенетичні особливості когнітивного дефіциту при розсіяному склерозі

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Клінічні та патогенетичні особливості когнітивного дефіциту при розсіяному склерозі Бабич, Е. В.; Солодовнікова, Ю. О.; Babych, E. V.; Solodovnikova, Yu. O. Когнітивні порушення (КП) – один з багаточисленних проявів розсіяного склерозу (РС). Попри те, що даний дефіцит зустрічається у 40–70% пацієнтів з РС та негативно впливає на повсякденну активність, поведінку та якість життя у цілому, йому надається значно менше уваги, ніж руховим проявам. Незважаючи на соціально-економічні труднощі, які завдають пацієнтам саме КП, їх внесок у загальний бал за шкалою EDSS мінімальний, а тому залишається непоміченим багатьма клініцистами, а діагностика даного дефіциту є досить випробувальною, оскільки потребує кваліфікованих спеціалістів у сфері когнітивних розладів та достатньо часу для повноцінного тестування. Мета роботи – систематизувати дані про клінічні та патогенетичні особливості КП у пацієнтів з РС, а також можливі маркери прогнозу даних порушень. Матеріали та методи. Проведено компʼютеризований пошук у базах даних PubMed та Web of Science за ключовими словами «когнітивні порушення», «розсіяний склероз», «МРТ» та «біомаркери» за 2020–2025 рр. Результати. На динаміку КП впливають безліч факторів – від структурних змін до функціональних, як от порушення сну та тривожно-депресивні розлади. Все більшої уваги приділяється біомаркерам у крові та спинномозковій рідині, які можуть виступати предикторами когнітивних розладів і дозволяють прогнозувати їх перебіг. КП прогресують часто незалежно від активності основного процесу та кількості загострень і можуть навіть бути першим симптомом РС. Їх наявність у пацієнтів з клінічно ізольованим синдромом прогнозує не тільки більш виражене погіршення когнітивної функції, а й загальну агресивність процесу. Втім, не існує загальноприйнятого рішення щодо методів діагностування даних порушень, як і їх попередження і лікування. Висновки. Незважаючи на наявність безлічі досліджень у контексті КП при РС, не існує загальноприйнятого рішення щодо причини, методів виявлення та корекції даних симптомів. Є потреба у подальших дослідженнях у контексті саме КП, їх скринінг на ранніх етапах РС та приділення більшої уваги даному аспекту захворювання, що надасть змогу попередити або призупинити прогресування когнітивної дисфункції, а отже і покращити стан пацієнтів та їх соціальну адаптацію у майбутньому.; Background. Cognitive impairment (CI) is one of the numerous manifestations of multiple sclerosis (MS). Despite the fact that this deficit occurs in 40–70% of patients with MS and negatively affects daily activities, behavior, and overall quality of life, it receives significantly less attention than motor symptoms. Although CI brings considerable socio-economic difficulties to patients, its contribution to the overall EDSS score is minimal, and therefore often remains unnoticed by many clinicians. Moreover, diagnosing this deficit is quite challenging, as it requires qualified specialists in the field of cognitive disorders and sufficient time for comprehensive testing. Purpose – to systematize data on the clinical and pathogenetic features of CI in patients with MS, as well as possible prognostic markers of these impairments. Materials and Methods. A computerized search was conducted in PubMed and Web of Science databases using the keywords «cognitive impairment», «multiple sclerosis», «MRI», and «biomarkers» for the years 2020–2025. Results. The dynamics of CI are influenced by numerous factors – from structural to functional, such as sleep disorders and anxiety-depressive disorders. Increasing attention is being paid to blood and cerebrospinal fluid biomarkers, which may serve as predictors of CI and allow forecasting of their progression. CI often progresses independently of the activity of the underlying disease and the number of relapses and may even represent the first symptom of MS. Their presence in patients with clinically isolated syndrome predicts not only more pronounced cognitive decline but also overall aggressiveness of the process. However, there is still no universally accepted approach to the methods of diagnosing, preventing, or treating these impairments. Conclusions. Despite the abundance of studies on CI in the context of MS, there is no generally accepted solution regarding the causes, diagnostic approaches, and correction of these symptoms. There is a need for further research focusing specifically on CI, their screening at the early stages of MS, and greater attention to this aspect of the disease, which could allow prevention or slowing of cognitive decline progression and will improve patientsʼ condition and their future social adaption.

Історичні шляхи розвитку представників Одеської школи нейронаук

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Історичні шляхи розвитку представників Одеської школи нейронаук Стоянов, О. М. Осип-Броніслав Осипович Мочутковський організував спеціально пристосоване відділення для стаціонарного лікування нервових хворих та амбулансу з кімнатою для електричних ванн, апаратом для франклінізації та пристроєм для «підвішування» хворих табетиків. Крім цього, О. О. Мочутковський після стажування у клініці Ж. М. Шарко активно впроваджував гіпноз, особливо у хворих на істерію. У 1877 р. захистив у Києві докторську дисертацію «Матеріали з патології та терапії зворотного тифу». У 1890 р. був обраний Головою товариства одеських лікарів. Був ініціатором створення (1876 р.) одеського бальнеологічного суспільства. За його участю споруджено у 1892 р. найкращий у той час лиманно-лікувальний заклад.

Значення індексу Кердо в прогнозі перебігу розриву церебральних артеріальних аневризм

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Значення індексу Кердо в прогнозі перебігу розриву церебральних артеріальних аневризм Гнатовська, Д. І.; Солодовнікова, Ю. О.; Ярова, К. О.; Ревурко, А. П.; Hnatovska, D. I.; Solodovnikova, Y. O.; Yarova, K. O.; Revurko, A. P. Аневризматичний субарахноїдальний крововилив (аСАК) часто ускладнюється серцевою дисфункцією, що, як вважають, є результатом надмірної активації симпатичної нервової системи. Катехоламіновий сплеск унаслідок підвищення внутрішньочерепного тиску може спричинити ураження міокарда, електрокардіографічні аномалії та дизрегуляцію вегетативної нервової системи. Ці системні реакції підвищують ризик несприятливих результатів лікування та підкреслюють важливість кардіоцеребральних взаємодій у патофізіології аСАК. Мета роботи – оцінити прогностичну цінність індексу Кердо (ІК) у пацієнтів з аСАК, проаналізувати його взаємозв’язок із клінічними результатами, наявністю вазоспазму, порушеннями серцевого ритму, коморбідністю та демографічними чинниками.Матеріали та методи. У ретроспективне когортне дослідження було залучено 477 пацієнтів з аСАК, госпіталізованих у період із 2000 до 2023 р., яких стратифікували за ІК (ІК > 0; ІК = 0; ІК < 0). Аналізували клінічні результати, наявність вазоспазму, аномалій на електрокардіограмі, тип крововиливу (ізольований аСАК, аСАК із внутрішньошлуночковим крововиливом, аСАК із внутрішньопаренхімальним крововиливом, аСАК із внутрішньо-шлуночковим і внутрішньопаренхімальним крововиливом), а також демографічні та супутні чинники за допомо-гою методів описової статистики та логістичної регресії. Результати та обговорення. Установлено, що в групі з ІК > 0 кількість пацієнтів у віковій групі від 60 до 74 років була статистично значущо нижчою (р = 0,002), у групі ІК = 0 статистично значущо переважали чоловіки, у групі ІК > 0 – жінки (р = 0,033). Як при ІК > 0 (р = 0,021), так і при ІК < 0 статистично значущо підвищувався ризик смерті (р = 0,039). Виявлено статистично значуще підвищення ймовірності виникнення ангіографічно підтвердженого вазоспазму при ІК > 0 (р = 0,026), тоді як при ІК < 0 ця вірогідність знижувалася (р = 0,03). Як при ІК > 0 (р < 0,001), так і при ІК < 0 (р < 0,001) статистично значущо підвищувався ризик розвитку електрокардіографічних аномалій. Не встановлено жодних статистично значущих відмінностей між групами за клінічним ступенем тяжкості стану пацієнтів за модифікованою шкалою WFNS (World Federation of Neurological Surgeons) при госпіталізації, видом лікування, видом крововиливу, імовірністю повторного розриву, коморбідністю (р > 0,05). Висновки. При відхиленнях ІК статистично значущо підвищувався ризик розвитку електрокардіографічних аномалій в пацієнтів з аСАК. При ІК > 0 зростав ризик ангіографічно підтвердженого вазоспазму. Індекс Кердо може бути корисним прогностичним маркером у пацієнтів з аСАК.; Aneurysmal subarachnoid hemorrhage (aSAH) is frequently complicated by cardiac dysfunction, which is believed to result from excessive sympathetic nervous system (SNS) activation. Catecholamine surge following acute intracranial pressure elevation may provoke myocardial injury, electrocardiographic (ECG) abnormalities, and autonomic dysregulation. These systemic responses contribute to poor outcomes and underscore the relevance of cardiocerebral interactions in aSAH pathophysiology.Objective – to evaluate the prognostic value of Kerdo Index (KI) in patients with aSAH by analyzing its association with clinical outcomes, angiographic vasospasm, cardiac rhythm disturbances, and demographic and comorbid factors.Materials and methods. A retrospective cohort study included 477 patients with aSAH, who were hospitalized between 2000 and 2023 and were stratified according to the Kerdo Index (KI > 0, KI = 0, KI < 0). Clinical outcomes, angiographic vasospasm, ECG abnormalities, hemorrhage type (isolated aSAH, aSAH with intraventricular hemorrhage (IVH), aSAH with intraparenchymal hemorrhage (IPH), aSAH with both IVH and IPH) and demographic and comorbid factors were analyzed using descriptive statistics and logistic regression. Results and discussion. We found that in the group with KI > 0, the number of patients aged 60 to 74 years was significantly lower (p = 0.002), in the group with KI = 0, aSAH was more frequently observed in men, whereas aSAH in the group with KI > 0 was more common in women (p = 0.033). Both KI > 0 (p = 0.021) and KI < 0 were significantly associated with an increased risk of mortality (p = 0.039). We found that KI > 0 was linked to a higher probability of angiographically confirmed vasospasm (p = 0.026), whereas KI was associated with a reduced probability (p = 0.03). An increased risk of ECG abnormalities was observed in patients with both deviations in KI (p < 0.001). No statistically significant differences were found between the groups in WFNS score on admission, treatment type, hemorrhage type, risk of rebleeding, or comorbidities (p > 0.05). Conclusions. In the group with KI > 0, the number of patients aged 60 to 74 years was significantly lower, in the group with KI = 0, aSAH was more frequently observed in men, whereas aSAH in the group with KI > 0 was more common in women. KI deviations were significantly connected to an increase in the risk of ECG abnormalities in patients with aSAH. Both KI > 0 and KI < 0 were significantly associated with an increased risk of mortality. While KI > 0 was linked to a higher probability of angiographically confirmed vasospasm, KI < 0 was associated with a reduced probability. KI may serve as a useful prognostic marker in patients with aSAH.

Дегенеративно-дистрофічні порушення шийного відділу хребта та їх взаємозв’язок з патологією скроневонижньощелепного суглобу

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Дегенеративно-дистрофічні порушення шийного відділу хребта та їх взаємозв’язок з патологією скроневонижньощелепного суглобу Стоянов, А. О.; Гурієнко, О. В.; Григорощук, Д. Р.; Стоянов, О. М.; Наніш, І. І. Шийний відділ хребта (ШВХ) є найбільш рухливим з високою активністю роботи та постійно отримує велике навантаження, однак цей рівень хребетного стовпа найменш захищений від зовнішніх впливів, особливо на тлі дегенеративно - дистрофічних (ДД) змін, що легко виникають у кістковохрящових структурах. Треба враховувати, що ШВХ спільно з нервами, судинами, провідниками вегетативної системи, м'язами формують функціональну систему, яка координує спільну роботу ЦНС, ПНС, ВНС, антигравітаційних та статолокомоторних м'язів, зубощелепний (жувальний) апарат (ЗЩА), аналізаторів, судин та ін.