Наукові статті. Кафедра неврології

Вплив ксаврону та резонансної магніто-квантової терапії на біоелектричну активність головного мозку у пацієнтів, котрі перенесли гострі порушення мозкового кровообігу

Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT

Вплив ксаврону та резонансної магніто-квантової терапії на біоелектричну активність головного мозку у пацієнтів, котрі перенесли гострі порушення мозкового кровообігу Тещук, В. Й.; Тещук, Н. В.; Руських, О. О.; Teshchuk, V. J.; Teshchuk, N. V.; Russkykh, О. О.; Тещук, В. И.; Тещук, Н. В.; Русских, А. О. В статті представлені результати комплексного аналізу впливу курсового комплексного застосування ксаврону та резонансної магніто-квантової терапії (РМКТ) на біоелектричну активність головного мозку (БАГМ) у 33 пацієнтів, котрі перенесли гостре порушення мозкового кровообігу (ГПМК) за ішемічним типом (ІТ) у відновному періоді. Пацієнти отримували сеанси РМКТ в комплексі з внутрішньовенним застосуванням ксаврону (20,0 мл на 200,0 мл фізіологічного розчину внутрішньовенно 1 раз на добу, на протязі 14 діб). Встановлено, що у пацієнтів даного (основного) гурту в порівнянні з гуртом плацебо (котрі отримували традиційне медикаментозне лікування ГПМК) курсове застосування нами запропонованого комплексного методу лікування призводило до додаткового коригуючого впливу на БАГМ. Структура реорганізації БАГМ під впливом запропонованого нами методу лікування ГПМК має півкулеві особливості. Позитивний вплив ксаврону в комплексі з РМКТ за багаторівневою методикою на БАГМ у пацієнтів з ГПМК за ІТ дає підставу рекомендувати включення даного методу в комплексну систему реабілітації даного гурту пацієнтів.; The article presents the results of a comprehensive analysis of the effect of the course complex application of Xavron and resonant magnetic quantum therapy (RMQT) on the bioelectrical activity of the brain (BEAB) in 33 patients who underwent acute cerebrovascular accident (ACVA) by ischemic type (IT) in the recovery period. Patients received RMQT sessions in combination with intravenous Xavron (20.0 ml per 200.0 ml of saline intravenously 1 time per day, for 14 days). It was found that in patients of this (main) group, in comparison with the placebo group (who received traditional medication for ACVA), the course use of the proposed complex method of treatment led to an additional corrective effect on the BEAB. The structure of the BEAB reorganization under the influence of the proposed method of ACVA treatment has hemispheric features. The positive effect of Xavron in combination with RMQT by a multilevel technique on BEAB in patients with ACVA by IT gives grounds to recommend the inclusion of this method in the complex rehabilitation system of this group of patients.; В статье представлены результаты комплексного анализа влияния курсового комплексного применения ксаврона и резонансной магнито-квантовой терапии (РМКТ) на биоэлектрическую активность головного мозга (БАГМ) у 33 пациентов, перенесших острое нарушение мозгового кровообращения (ОНМК) по ишемическому типу (ИТ) в восстановительном периоде. Пациенты получали сеансы РМКТ в комплексе с внутривенным применением ксаврона (20,0 мл на 200,0 мл физиологического раствора внутривенно 1 раз в сутки, в течение 14 суток). Установлено, что у пациентов данной (основной) группы по сравнению с группой плацебо (которые получали традиционное медикаментозное лечение ОНМК) курсовое применение нами предложенного комплексного метода лечения приводило к дополнительному корректирующему воздействию на БАГМ. Структура реорганизации БАГМ под влиянием предложенного нами метода лечения ОНМК имеет полушарные особенности. Положительное влияние ксаврона в комплексе с РМКТ по многоуровневой методике на БАГМ у пациентов с ОНМК по ИТ дает основание рекомендовать включение данного метода в комплексную систему реабилитации данного группы пациентов.

Вивчення клінічного випадку міопатії міоші та проведення диференційної діагностики з іншими видами спадкових міопатій

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Вивчення клінічного випадку міопатії міоші та проведення диференційної діагностики з іншими видами спадкових міопатій Саражина, К. С.; Солодовнікова, Ю. О.; Сон, А. С.; Sarazhyna, K. S.; Solodovnikova, Yu. O.; Son, A. S. Міопатія Маркесбері – Гріггса, тип Міоші (ММ), належить до рідкісних типів міопатій, форма дистальної попереково-кінцевої м’язової дистрофії. Через використання молекулярно-генетичних методів дослідження встановлення діагнозу у більшості випадків ґрунтується виключно на клінічному спостереженні за пацієнтом, що відображає актуальність даного клінічного випадку. Дебют захворювання відбувається у дитячому або юнацькому віці, починається з ураження литкових м’язів, супроводжується збільшенням креатинфосфокінази та повільно прогресуючим висхідним перебігом. Захворювання належить до дисферлінопатій з різноманітними мутаціями у гені DYSF. Білок дисферлін локалізується у плазматичній мембрані та в системі Т-канальців скелетних м’язів. Метою статті є демонстрація клінічного випадку пацієнта з міопатією Міоші та приклад можливого клінічного встановлення діагнозу за відсутності можливостей для проведення молекулярно-генетичного тестування.; Markesbery–Griggs myopathy, Miyoshi type (MM) is a rare type of myopathy, a form of muscular dystrophy with the main involvement of the lower girdle and distal parts of the legs. Due to complexity of genetic testing, the diagnosis is mainly made on the neurological examination of the patient, which adds value to this case report. The childhood or adolescence onset of the disease is characterized initially by the calf muscles` wasting, accompanied by the severe elevation of the serum creatine kinase, as well as a slowly progressive ascending course. The disease refers to dysferlinopathies with various mutations in the DYSF gene. The dysferlin protein is localized in the plasma membrane and in the T-tubule system of skeletal muscles. Physiologically, skeletal muscles are constantly exposed to micromembrane lesions. Depending on the severity, these damages are restored using various complexes. One of the main reparative complexes is the dysferlin-dependent mechanism. Mutations can lead to a defect in the membrane repair, causing the influx of Ca2+ into the cell, which leads to a cell’s destruction. There are three genetically identifiable types of Miyoshi myopathy: MMD1, MMD2, MMD3. The main clinical signs of the disease are the muscle weakness and atrophy, with predominant involvement of the distal parts of the lower limbs, especially in the gastrocnemius and plantar muscles. The MM causes tip toe walking disturbances and difficulties in climbing the stairs. Progression of the disease and further atrophy leads to the wasting of the lower girdle muscles, mainly gluteal ones. Peculiarity of these myopathies is the absence of cardiomyopathy, due to the immunity of cardiomyocytes to a deficiency of the protein dysferlin. Diagnosis is made on the basis of muscle biopsy and molecular genetic testing. The gold standard is immunoblotting or immunohistochemistry. One of treatment methods is the use of improperly folded dysferlin (treatment with a proteasome inhibitor MG-132) in fibroblasts with restoration of membrane sealing. The aim of this case report is to present an example of a possible clinical diagnosis of MM in a young man, in the absence of opportunities for molecular genetic testing.

Інструменти оцінки функції верхньої кінцівки у хворих що перенесли інсульт: прогностична роль екстензії пальців кисті

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Інструменти оцінки функції верхньої кінцівки у хворих що перенесли інсульт: прогностична роль екстензії пальців кисті Храмцов, Д. М.; Ворохта, Ю. М.; Сазонов, В. Ю.; Грищенко, Г. В.; Котов, С. А.; Khramtsov, D. M.; Vorokhta, Yu. M.; Sazonov, V. Yu.; Grishchenko, G. V.; Kotov, S. A.; Храмцов, Д. М.; Ворохта, Ю. Н.; Сазонов, В. Ю.; Грищенко, Г. В.; Котов, С. А. Метою дослідження було визначення прогностичної ролі екстензії пальців кисті та оцінки функції верхньої кінцівки у хворих що перенесли інсульт. Матеріал та методи. Дослідження виконане на базі МЦ «Експерт Хелс» та клінічних підрозділів ЧМНУ ім. П. Могили впродовж 2020-2021 рр. Обстежено 89 пацієнтів, що перенесли гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом з парезом верхньої кінцівки. Всі хворі були обстежені у відповідності до чинних клінічних протоколів через 3 та 6 місяців після перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу. Додатково пацієнтам проводили стандартний тест дослідження функції руки - Action Research Arm Test (ARAT), а також розширений тест – ARAT+у власній модифікації (IsoTren LTD). Результати. При оцінці функціонального стану пацієнтів середні значення за BI склали 65,4±1,4 балів, що відповідало за mRS 2,7±0,3 балів. Основні труднощі спостерігалися щодо таких навичок як писання (d170), використання засобів комунікації (стаціонарним та мобільним телефоном, комп’ютером, гаджетами – d360), рухів тонкої моторики (d440), приготування їжі (d630), прийому їжі (d550), вмивання (d510), особистої гігієни (d520) та користування туалетом (d530), тощо. При оцінюванні за стандартним тестом ARAT через 3 місяці після інсульту середній бал склав 39,9±1,5, за субтестом EFAT – 8,3±0,4 балів, що відповідає загальній оцінці за ARAT+48,1±1,4 балів. Через 6 місяців оцінка за ARAT через 3 місяці після інсульту середній бал склав 43,4±1,2 балів (D=+8,8%), за субтестом EFAT – 9,9±0,4 балів (D=+19,3%), що відповідає загальній оцінці за ARAT+53,2±1,3 балів(D=+10,6%) Висновки. Розроблений оригінальний тест оцінки функції екстензорів має специфічність 95,6% при чутливості 98,5% (J=0,95). Така оцінка відповідає LR+=24,75, що дозволяє оцінювати прогностичну цінність екстензії пальців як дуже високу. При оцінці внутрішньої узгодженості стандартного тесту ARAT та ARAT+встановлено, що a Кронбаха = 0,87, що свідчить про високий ступінь узгодженості тестів. Доцільне застосування тесту оцінки функції екстензорів разом із стандартним тестом ARAT (модифікований тест ARAT+).; The purpose of the study was to determine the prognostic role of finger extension and to assess the function of the upper extremity in patients with stroke. Materials and methods. The study was performed on the basis of the Medical Center «Expert Health» and clinical units of Petro Mohyla Black Sea National University, Mykolaiv, Ukraine during 2020-2021. 89 patients who underwent acute cerebrovascular accident by ischemic type with paresis of the upper extremity were examined. All patients were examined in accordance with current clinical protocols in 3 and 6 months after undergoing stroke. Additionally, patients underwent a standard hand function test – Action Research Arm Test, as well as an extended test – Action Research Arm Test +in its own modification (IsoTren LTD). Statistical processing was performed by methods of analysis of variance and correlation using Statisica 13.0 software (TIBCO, USA). Results and discussion. When assessing the functional status of patients, the average values of Barthel Index were 65.4±1.4 points, which corresponded to 2.7±0.3 points by modified Rankin Scale. The main difficulties were observed in such skills as writing (d170), use of means of communication (landline and mobile phone, computer, gadgets – d360), fine motor movements (d440), cooking (d630), eating (d550), washing (d510), personal hygiene (d520) and toilet use (d530), etc. When evaluated according to the standard Action Research Arm Test 3 months after the stroke, the average score was 39.9±1.5, according to the subtest of the Extensors’ Function Assessment Test – 8.3±0.4 points, which corresponds to the overall score for Action Research Arm Test +of 48.1±1.4 points. After 6 months, the score of the Action Research Arm Test 3 months after the stroke, the average score was 43.4±1.2 points (D = +8.8%), according to the subtest of the Extensors’ Function Assessment Test – 9.9±0.4 points (D = +19.3%), which corresponds to the overall score on Action Research Arm Test +of 53.2±1.3 points (D = +10.6%). Correlation analysis showed that the results of the subtest of the Extensors’ Function Assessment Test and Action Research Arm Test significantly correlate with each other (r = 0.72 p <0.01). The developed original test to assess the function of extensors has a specificity of 95.6% with a sensitivity of 98.5% (J = 0.95). This estimate corresponds to LR += 24.75, which allows us to assess the prognostic value of finger extension as very high. When assessing the internal consistency of the standard test Action Research Arm Test and Action Research Arm Test +, it was found that aCronbach = 0.87, which indicates a high degree of consistency of the tests. Conclusion. It is advisable to use the extensor function assessment test together with the standard Action Research Arm Test (modified Action Research Arm Test +).; Целью исследования было определение прогностической роли экстензии пальцев кисти и оценки функции верхней конечности у больных перенесших инсульт. Объект и методы. Исследование выполнено на базе МЦ «Эксперт Хелс» и клинических подразделений ЧМНУ им. П. Могилы в течение 2020-2021 гг. Обследовано 89 пациентов, перенесших острое нарушение мозгового кровообращения по ишемическому типу с парезом верхней конечности. Все больные были обследованы в соответствии с действующим клинических протоколов через 3 и 6 месяцев после перенесенного острого нарушения мозгового кровообращения. Дополнительно пациентам проводили стандартный тест исследования функции руки - Action Research Arm Test (ARAT), а также расширенный тест - ARAT +в собственной модификации (IsoTren LTD). Результаты. При оценке функционального состояния пациентов средние значения по BI составили 65,4±1,4 баллов, что соответствовали по mRS 2,7±0,3 баллам. Основные трудности наблюдались в отношении таких навыков как письмо (d170), использование средств коммуникации (стационарным и мобильным телефоном, компьютером, гаджетами - d360), движений тонкой моторики (d440), приготовление пищи (d630), приема пищи (d550), умывания (d510 ), личной гигиены (d520) и пользования туалетом (d530) и тому подобное. При оценке по стандартному тесту ARAT через 3 месяца после инсульта средний балл составил 39,9±1,5, по субтестом EFAT - 8,3±0,4 баллов, что соответствует общей оценке по ARAT +48,1±1,4 баллов. Через 6 месяцев оценка по ARAT через 3 месяца после инсульта средний балл составил 43,4±1,2 баллов (D = +8,8%), за субтестом EFAT - 9,9±0,4 баллов (D = +19 3%), что соответствует общей оценке по ARAT +53,2±1,3 баллов (D = +10,6%) Выводы. Разработан оригинальный тест оценки функции экстензоров имеет специфичность 95,6% при чувствительности 98,5% (J = 0,95). Такая оценка соответствует LR+= 24,75, что позволяет оценивать прогностическую ценность экстензии пальцев как очень высокую. При оценке внутренней согласованности стандартного теста ARAT и ARAT +установлено, что aКронбаха = 0,87, что свидетельствует о высокой степени согласованности тестов. Целесообразно применение теста оценки функции экстензорах вместе со стандартным тестом ARAT (модифицированный тест ARAT +).

Сучасний стан проблеми антиангіогенної терапії в нейроонкології та власний досвід її використання при радіохірургічному лікуванні рецидивних гліобластом

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Сучасний стан проблеми антиангіогенної терапії в нейроонкології та власний досвід її використання при радіохірургічному лікуванні рецидивних гліобластом Главацький, О. Я.; Земскова, О. В.; Хмельницький, Г. В.; Кардаш, К. А.; Шуба, І. М.; Лило, В. В.; Чувашова, о. Ю.; Грязов, А. Б.; Стулей, В. А.; Козаренко, Т. М. Мета: дослідити вплив антиангіогенної терапії на якість життя та рівень головного болю у хворих із рецидивною гліобластомою, яким було проведено радіохірургічне лікування. Матеріали і методи. Проспективне рандомізоване одноцентрове дослідження виконане в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України у 2019-2020 рр. із залученням 45 хворих із гліобластомою з клініко-радіологічними ознаками прогресування захворювання та локального рецидиву пухлини. З цього приводу хворим проведено радіохірургічне лікування. В основній групі 21 хворому після стереотаксичної радіохірургії (СРХ) проводили антиангіогенну терапію препаратом бевацизумаб (Bevacizumab, BEV). У контрольній групі 24 хворих після СРХ не отримували антиангіогенну терапію. СРХ виконували на лінійному прискорювачі «Trilogy» з енергією гальмівного випромінювання 6 MeV з використанням модульованої за інтенсивністю радіотерапії (IMRT). BEV вводили внутрішньовенно одноразово кожні 3 тиж у дозі 10 мг/кг маси тіла. Антиангіогенну терапію проводили за умови збереженої функції печінки, нирок, показників загального аналізу крові та біохімії крові у межах норми. Проведено розрахунок рівня глобального здоров’я (Global health status/ QoL) і головного болю за EORTC QLQ-C30 v. 3,0 та QLQ-BN20 до та через 6 тиж після лікування в основній та контрольній групах. Результати. На початку лікування не виявлено статистично значущої різниці між досліджуваними групами за якістю життя хворих (p=0,707372) та рівнем головного болю (p=0,846660). Через 6 тиж після СРХ хворі основної групи мали статистично значуще вищу якість життя (р=0,000015) та нижчий рівень головного болю (р=0,000035), ніж хворі контрольної групи. Протягом періоду спостереження у хворих обох груп не відзначено побічних реакцій III-IV ступеня токсичності, зокрема специфічних ускладнень антиангіогенної терапії (артеріальна гіпертензія, кровотеча, тромбоемболія, лейкопенія, протеїнурія, шлунково-кишкові розлади тощо). Висновки. Антиангіогенна терапія статистично значуще підвищує якість життя та знижує рівень головного болю у хворих, яким проводили радіохірургічне лікування з приводу рецидиву гліобластоми.

Постуральні деформації при хворобі Паркінсона: клінічний аналіз

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Постуральні деформації при хворобі Паркінсона: клінічний аналіз Хубетова, І. В.; Павлішіна, Н. М.; Балдук, І. І.; Khubetova, I. V.; Pavlyshyna, N. N.; Balduk, I. I. Постуральні деформації є частими інвалідизуючими ускладненнями хвороби Паркінсона та атипового паркінсонізму. Згідно з даними міжнародних досліджень, вони зустрічаються в однієї третини пацієнтів з ХП. Найбільш поширеними видами постуральних деформацій є: камптокормія, синдром «Пізанської вежі», антеколліс і сколіоз. У практичній медицині відсутні чіткі критерії діагностики даних деформацій, а пацієнти довгий час можуть не звертати уваги і не скаржитися на наявні порушення постави доти, поки не виникнуть труднощі при ходьбі або порушиться зір. Постуральні деформації, в основі яких лежить складний комплекс патофізіологічних порушень, є досить частою, хоч і не «облігатною» ознакою БП. Лікарю-клініцисту необхідно завжди пам’ятати про широкий спектр диференціальної діагностики порушень постави з метою їх корекції та попередження розвитку ускладнень. В даний час існує необхідність в більш детальному розумінні окремих механізмів формування постуральних деформацій для пошуку і підбору ефективної терапії, що в результаті значно підвищить тривалість і якість життя пацієнтів. Мета роботи – клінічне дослідження поширеності постуральних деформацій у пацієнтів з ХП. Показано, що постуральні деформації, в основі яких лежить складний комплекс патофізіологічних порушень, є досить частою, хоч і не «облігатною» ознакою ХП, вони виявлені у 29,6% обстежених пацієнтів. Найбільш частим видом ПД є камптокармія, яка значно обмежує рухові функції і знижує якість життя пацієнтів на всіх стадіях захворювання. Вік виникнення КК корелює з віковою поширеністю ХП. КК відзначена частіше у осіб чоловічої статі, а СПВ – у жінок. АК – рідкісне прояв ХП, виявлення цієї деформації передбачає наявність у пацієнтів іншого нейродегенеративного захворювання, або є наслідком некоректної дофамінергічної терапії. Лікарю-клініцисту необхідно завжди пам’ятати про широкий спектр диференціальної діагностики порушень постави з метою їх корекції та попередження розвитку ускладнень. Наявність виражених деформацій постави, особливо на ранніх стадіях ХП, вимагає ретельного дослідження вегетативного статусу для виключення можливої МСА.; Postural deformities are frequent disabling complications of Parkinson’s disease and atypical parkinsonism. According to international studies, they occur in one third of patients with PD. The most common types of postural deformations are: camptocormia, Pisa syndrome, antecollis and scoliosis. In practical medicine, there are no clear criteria for diagnosing these deformities, and patients for a long time can ignore and not complain about the existing impairments of posture until there are difficulties in walking or impaired vision. Postural deformations, which are based on a complex set of pathophysiological changes, are quite frequent, albeit not an «obligate» sign of PD. Clinicians should always remember a wide range of differential diagnosis of postural disorders with a view to correcting them and preventing the development of complications. Currently, there is a need for a more detailed understanding of different mechanisms of postural deformities in order to find an effective therapy options that will improve patient’s quality of life. The aim: clinical study of the prevalence of postural deformities in patients with Parkinson disease. It is shown that postural deformities, which are based on a complex set of pathophysiological disorders, are quite common, although not “obligatory” sign of PD, they are found in 29.6% of examined patients. The most common type of PD is camptocarmia, which significantly limits motor function and reduces the quality of life of patients at all stages of the disease. The age of onset of CC correlates with the age prevalence of PD. CC is noted more often in males, and SPT – in women. AK – a rare manifestation of PD, the detection of this deformity suggests the presence of patients with another neurodegenerative disease, or is the result of incorrect dopaminergic. The clinician should always keep in mind the wide range of differential diagnosis of posture disorders in order to correct them and prevent complications. The presence of severe postural deformities, especially in the early stages of PD, requires careful study of autonomic status to exclude possible MSA.

Хронічний біль при хворобі Паркінсона: результати аналізу регіонального реєстру

Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT

Хронічний біль при хворобі Паркінсона: результати аналізу регіонального реєстру Хубетова, І. В.; Khubetova, I. V.; Хубетова, И. В. Метою дослідження була оцінка поширеності хронічного болю у хворих на хворобу Паркінсона (ХП) в Одеській області. Матеріал і методи. Дослідження виконано на базі Обласної клінічної лікарні (м. Одеса). Проведений ретроспективний аналіз реєстру хворих (n=527) на ХП, створеного фахівцями обласного центру екстрапірамідної патології. Додатково проведене проспективне обстеження 50 хворих у віці 50–60 років з верифікованим діагнозом ХП. Оцінювали моторні та немоторні прояви захворювання, особливості його перебігу, приділяючи особливу увагу проявам больового синдрому в залежності від застосованої терапії. Результати. Сумарна оцінка за шкалами KPPQ склала, в середньому, (26,9±2,0) балів. При цьому найвища інтенсивність больового синдрому спостерігалася при болях, асоційованих з флуктуаціями – (20,5±6,1) балів та при нічних болях – (13,5±2,0) балів. При орофасціальному болю його інтенсивність складала (8,4±3,3) балів, а при корінцевому болю – (7,5±2,7) балів. При набряках та ознаках запалення інтенсивність болю відповідала (9,9±2,4) балів. При оцінці впливу лікування на вираження больового синдрому при проспективному спостереженні встановлено, що інтенсивність болю за ВАШ зменшується через 3 місяці на 30–35 %. Висновки. У 121 (23,0 %) пацієнта наявний больовий синдром різного ступеня вираженості. Найчастіше зустрічалися нічний біль (21,5 %) та м’язово-скелетний біль, як ізольовані (23,1 %) так і в різних комбінаціях. Біль з флуктуаціями різної локалізації виявлено у 27 (5,1 % від загальної численності осіб у реєстрі (n=527)). Нічний біль зустрічався у 94 (17,8 %) випадків, орофасціальний – у 29 (5,5 %). Біль, пов’язаний із набряками та ознаками запалення, був у 58 (11,0 %), корінцевий біль – у 37 (7,0 %). При застосуванні комбінованої протипаркінсонічної терапії інтенсивність болю за ВАШ зменшується через 3 місяці на 30–35 %.; The aim – was to assess the prevalence of chronic pain in patients with Parkinson's disease (PD) in Odesa region Material and Methods. The study was conducted on the basis of the Regional Clinical Hospital (Odesa). A retrospective analysis of the registry of patients (n=527) of PD, created by specialists of the regional center of extrapyramidal pathology. Additionally, a prospective examination of 50 patients aged 50–60 years with a verified diagnosis of PD was carried out. We evaluated the motor and non-motor manifestations of the disease, especially its course, paying particular attention to the manifestations of pain, depending on the therapy used. Results. The total score for KPPQ flares averaged (26.9±2.0) points. The highest intensity of the pain syndrome was observed for pain associated with fluctuations – (20.5±6.1) points and for night pain – (13.5±2.0) points. With orofascial pain, its intensity was (8.4±3.3) points, and with radicular pain – (7.5±2.7) points. With edema and signs of inflammation, the intensity of the pain responded (9.9±2.4) points. When assessing the effect of treatment on the severity of pain during prospective observation, it was found that the intensity of pain according to VAS decreases after 3 months by 30–35 %. Conclusions. In 121 (23.0 %) patients, pain syndrome of varying severity occurs. The most common were night pains (21.5 %) and musculoskeletal pains, both isolated (23.1 %) and in various combinations. Pain with fluctuations of various localization occurred in 27 (5.1 % of the total number of persons in the registry (n = 527)). Night pains occurred in 94 (17.8 %) cases, orofascial – in 29 (5.5 %). Pain associated with edema and signs of inflammation were observed in 58 (11.0 %), radicular pain – in 37 (7.0 %). When using combined antiparkinsonian therapy, the intensity of pain according to VAS decreases after 3 months by 30–35 %; Целью исследования была оценка распространенности хронической боли у больных болезнью Паркинсона в Одесской области. Материал и методы. Исследование проведено на базе Областной клинической больницы (г. Одесса). Проведен ретроспективный анализ реестра больных (n=527) ХП, созданного специалистами областного центра экстрапирамидной патологии. Дополнительно проведено проспективное обследование 50 больных в возрасте 50–60 лет с верифицированным диагнозом ХП. Оценивали моторные и немоторные проявления заболевания, особенности его течения, уделяя особое внимание проявлениям болевого синдрома в зависимости от примененной терапии. Результаты. Суммарная оценка по шкалам KPPQ составила, в среднем, (26,9±2,0) баллов. При этом самая высокая интенсивность болевого синдрома наблюдалась при боли, ассоциированной с флуктуациями – (20,5±6,1) баллов и при ночной боли – (13,5±2,0) баллов. При орофасциальной боли ее интенсивность составляла (8,4±3,3) баллов, а при корешковой боли – (7,5±2,7) баллов. При отеках и признаках воспаления интенсивность боли отвечала (9,9±2,4) баллов. При оценке влияния лечения на выраженность болевого синдрома при проспективном наблюдении установлено, что интенсивность боли по ВАШ уменьшается через 3 месяца на 30–35 %. Выводы. У 121 (23,0 %) пациента имеет место болевой синдром различной степени выраженности. Наиболее часто встречалась ночная (21,5 %) и мышечно-скелетная боль, как изолированно (23,1 %), так и в различных комбинациях. Боль с флуктуациями различной локализации встречалась у 27 пациентов (5,1 % от общей численности лиц в реестре (n=527)). Ночная боль встречалась у 94 (17,8 %) больных, орофасциальная – у 29 (5,5 %). Боль, связанная с отеками и признаками воспаления, была у 58 (11,0 %), корешковые боли – у 37 (7,0 %) пациентов. При применении комбинированной противопаркинсонической терапии интенсивность боли по ВАШ уменьшается через 3 месяца на 30–35 %

К 90-летию основателя Одесской школы нейрохирургов профессора Александра Павловича Короля

Wed, 01 Jan 2020 00:00:00 GMT

К 90-летию основателя Одесской школы нейрохирургов профессора Александра Павловича Короля Сон, А. С.; Son, A. S. Заслуженный деятель науки и техники Украины, доктор медицинских наук, профессор Александр Павлович Король родился 18 июля 1930 года. В 1953 году Александр Павлович окончил с отличием Львовский медицинский институт и был рекомендован на научную работу в Киевский институт нейрохирургии, где проработал до 1961 года. В 1961 году молодой ученый возглавил отдел нейрохирургии в Одесском психоневрологическом институте. В 1964 году А.П. Король организовал курс нейрохирургии в Одесском медицинском институте, которым руководил до 1999 года. Александр Павлович Король ‒ автор и соавтор более 300 научных работ и 14 изобретений. Был членом Ученого совета Одесского медицинского института и специализированного Ученого совета Киевского НИИ нейрохирургии, председателем Ассоциации нейрохирургов Одесской области, главным нейрохирургом областного отдела здравоохранения, членом правления Украинской ассоциации нейрохирургов, членом редколлегий ряда научных журналов. Под руководством проф. Короля впервые в Одессе были выполнены операции под управляемой гипотермией и гипотонией. А.П. Король является пионером применения гипербарической оксигенации в лечении больных с тяжелой черепномозговой травмой в Украине. Александр Павлович ‒ основатель Одесской школы нейрохирургов. Видный нейрохирург и организатор, он смог объединить и воспитать научно-практический коллектив нейрохирургов, создать нейрохирургический центр на Юге Украины, а его начинания продолжают и воплощают в жизнь последователи и ученики. Он ушел из жизни 7 декабря 2003 года на 74-м году жизни в Одессе.; Honored Worker of Science and Technology of Ukraine, Doctor of Medical Sciences, Professor Alexander Pavlovich Korol was born on July 18, 1930, in Gaisin, Vinnytsia region. In 1953, Alexander Pavlovich graduated with honors from the Lviv Medical Institute and was recommended for scientific work at the Kiev Institute of Neurosurgery, where he worked until 1961. In 1961, the young scientist headed the department of neurosurgery at the Odessa Psychoneurological Institute. In 1964, A.P. Korol organized a course of neurosurgery at the Odessa Medical Institute, which he headed until 1999. Alexander Pavlovich Korol is the author of more than 300 scientific papers, 14 inventions, was a member of the Academic Council of the Odessa Medical Institute and the specialized Scientific Council of the Kiev Research Institute of Neurosurgery, the chairman of the Association of Neurosurgeons of the Odessa Region, the chief neurosurgeon of the regional health department, a member of the board of the Ukrainian Association of Neurosurgeons, a member of the editorial boards of a number of scientific journals. Under the guidance of prof. A.P. Korol for the first time in Odessa, operations were performed under controlled hypothermia and hypotension. A.P. Korol is a pioneer in the use of hyperbaric oxygenation in the treatment of patients with severe traumatic brain injury in Ukraine. Professor Korol is rightfully the founder of the Odessa School of Neurosurgeons. A prominent neurosurgeon and organizer, he was able to create and educate a scientific and practical team of neurosurgeons, create a neurosurgical center in the South of Ukraine, and his initiatives are continued and implemented by his followers and students. He passed away on December 7, 2003, at the age of 74, in Odessa.

Neurorehabilitation in the Early Recovery Period of Ischemic Stroke. Pharmacology Support

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Neurorehabilitation in the Early Recovery Period of Ischemic Stroke. Pharmacology Support Khramtsov, D. N.; Stoyanov, O. N.; Muratova, T. N.; Pulyk, O. R. Aim: The aim of the study was to evaluate the clinical outcome in the use of neuroprotective agents in the acute period of ischemic stroke. Material and Methods: The study was performed on the basis of the stroke of the Center for Reconstructive and Rehabilitation Medicine (University Clinic) of the Odessa National Medical University. A retrospective analysis of clinical outcomes of 115 patients with acute stroke was conducted. Results: An average NIHSS score at discharge was 4.1±0.1 points when treated with no refinery, then it reached 3.6±0.1 points when using peptidergic drugs, and 3.4±0.1 when using D-fdf. 3.1±0.1 points. When using D-FDF, the MMSE score was 3.5±0.1 points, whereas when using cholinergic agents, this index did not exceed 26.9±1.5 points, and when using peptidergic agents - 26.8±1.4 points. Conclusion: The use of neuroprotective agents positively affects the effectiveness of neuro-rehabilitation in patients with acute stroke. The best results in three months after the hospitalization were obtained for peptidergic agents and D-fructose-1,6-diphosphate

Качество жизни больных эпилепсией

Sun, 01 Jan 2017 00:00:00 GMT

Качество жизни больных эпилепсией Турузбекова, Б. Д.; Жусупова, А. Т.; Солодовникова, Ю. А. Для оценки показателя качества жизни больных эпилепсией при различных вариантах противоэпилептической терапии было обследовано 44 пациента. Было выявлено, что более высокие показатели по всем субшкалам опросника QOLIE-31, были отмечены у пациентов, принимавших политерапию и ламотриджин. Наиболее низкие значения шкал качества жизни (КЖ), были у пациентов на фоне терапии карбамазепином и вальпроатами.; There were examined 44 patients to analyze the quality of life (QOL) of epilepsy patients with different varients of anti-epileptic treatment. It was found out that high scores on all subscales of the QOLIE-31 have been observed in patients receiving polytherapy and lamotrigine. The lowest values of QOL scales were in patients on carbamazepine and valproate therapy.

Клинико-диагностическая характеристика характеристика эпилепсии у больных с церебро-васкулярной патологией

Fri, 01 Jan 2016 00:00:00 GMT

Клинико-диагностическая характеристика характеристика эпилепсии у больных с церебро-васкулярной патологией Жусупова, А. Т.; Солодовникова, Ю. А.; Jusupova, A.T.; Solodovnikova, I. A. Для исследования клинических особенностей эпилепсии, развившейся в условиях цереброваскулярной патологии, обследовано 55 пациентов, в возрасте от 18 до 79 лет. Выявлены специфические особенности развития постинсультной эпилепсии у больных после ишемического поражения головного мозга. В подавляющем большинстве в данной группе наблюдалось преобладание фокальных приступов и превалирование корковой локализации очагов ишемии. Установлена также связь времени клинической манифестации эпилептических припадков с патогенетическим подтипом ишемического инсульта. Для выработки адекватного алгоритма лечения целесообразно проводить комплексное обследование больных с использованием современных инструментальных методов.; To investigate the clinical features of epilepsy which developed in case of cerebrovascular pathology there were examined 55 patients at the age of 18 to 79 years. Specific features of the development of post-stroke epilepsy patients after ischemic brain damage were found. In the overwhelming majority in this group showed a prevalence of focal seizures, and the prevalence of cortical localization of ischemic lesions. Time has also been associated clinical manifestations of epileptic seizures with pathogenic subtype of ischemic stroke. In order to develop appropriate treatment algorithm, it is advisable to carry out a comprehensive examination of patients with the use of modern instrumental methods.