Наукові статті. Кафедра фізіології, патологічної фізіології, медичної фізики та інформатики

Концептуальний спосіб підвищення ефективності відновлення кортико-спинальних моторних функцій за умов хронічної ішемії мозку в експерименті за допомогою ендоназального введення препаратів

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Концептуальний спосіб підвищення ефективності відновлення кортико-спинальних моторних функцій за умов хронічної ішемії мозку в експерименті за допомогою ендоназального введення препаратів Кірчев, В. В.; Волохова, Г. О.; Кащенко, О. А.; Степанов, Г. Ф.; Золотарьова, Н. А.; Вишневська, Г. О.; Вастьянова, Л. Р.; Kirchev, V. V.; Volokhova, G. O.; Kashchenko, O. A.; Stepanov, H. F.; Zolotareva, N. A.; Vyhnevska, H. O.; Vastianova, L. R. Метою роботи є зјясування перспективної можливості підвищення ефективності відновлення моторних фукнцій шляхом ендоназального введення семаксу за умов експериментальної хронічної ішемії мозку. Експериментальні дослідження проведено за умов хронічної ішемії мозку, яку відтворювали білатеральним перев’язуванням лігатурами сонних артерій. В динаміці постішемічного періоду протягом 7 діб в щурів досліджували спонтанну моторну, м’язову та координаційну активність. Щурам ендоназально вводили семакс та системно гопантенову кислоту. Встановлено, що починаючи з першої доби постішемічного періоду в щурів реєструються моторні порушення та розвиваються виражені м’язові дисфункції. При цьому ендоназальне введення семаксу, а також парентеральне застосування гопантенової кислоти сприяло відновленню м’язової активності, нормалізації координаційної та моторної поведінки щурів із хронічною ішемією мозку. Максимально виражений нейропротекторний ефект у щурів за умов хронічної ішемії мозку було зареєстровано за умов ендоназальнего введення семаксу, починаючи з 3-ї доби досліду. Автори висловлюють про доцільність клінічного тестування ефектів ендоназального введення семаксу, а також сумісного введення семаксу та гопантенової кислоти, що має патогенетичну обґрунтованість та спрямовано на активацію саногенетичних механізмів.; The purpose of the study is to identify a promising possibility of motor function restoration efficiency increase through semax endonasal administration in conditions of experimental chronic brain. Experimental trials were performed in conditions of chronic brain ischemia, induced by bilateral ligation of the carotid arteries. Spontaneous motor, muscle, and coordination activity were measured in rats during the post-ischemic period for 7 days. The rats were administered semax endonasally and hopantenic acid systemically. It was found that, beginning on the first day of the post-ischemic period, the rats exhibited motor impairments and developed severe muscle dysfunction. Furthermore, semax endonasal administration as well as hopantenic acid parenteral administration promoted muscle activity restoration and coordination and motor behaviour normalization in rats with chronic brain ischemia. The most expressed neuroprotective effect in rats in conditions of chronic brain ischemia was registered after semax endonasal administration, starting from the 3rd day of the trial. The authors express the feasibility of clinical testing of the effects of semax endonasal administration as well as semax and hopantenic acid combined administration which has pathogenetic validity and is aimed at activating sanogenetic mechanisms.

Нейрокогнітивні кореляти дивергентного мислення при хронічній втомі

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Нейрокогнітивні кореляти дивергентного мислення при хронічній втомі Храмцов, Д. М.; Вастьянов, Р. С.; Стоянов, О. М.; Чернишов, О. В.; Бакуридзе, Н. Г.; Khramtsov, D. M.; Vastyanov, R. S.; Stoyanov, O. M.; Chernyshov, O. V.; Bakuridze, N. G. Мета: дослідити нейрокогнітивні кореляти дивергентного мислення при синдромі хронічної втоми (СХВ) та оцінити взаємозв’язок між показниками креативності й вираженістю втоми. Матеріали та методи. Проведено поперечне порівняльне дослідження за участю 118 осіб: 88 пацієнтів із СХВ (включно з Long COVID, стрес%асоційованим, поствірусним та ідіопатичним варіантами) та 30 здорових контрольних учасників. Хронічну втому оцінювали за FSS, CFQ-11 та MFI-20. Для визначення когнітивної креативності застосовували Divergent Association Task (DAT), TTCT-V, Remote Associates Test (RAT) та Alternative Uses Task (AUT). Стан загальних когнітивних функцій контролювали за MMSE та MoCA. Статистична обробка включала параметричні та непараметричні методи з оцінкою кореляцій. Результати. Пацієнти із СХВ мали достовірно вищі показники втоми за всіма шкалами порівняно з контролем (p<0,001). Незважаючи на збережені скринінгові когнітивні функції, у них виявлено суттєве зниження креативності: DAT – 61,4 % проти 78,6 % у контролі; TTCT-V – 46,8 проти 52,9 Т-балів; RAT – 9,1 проти 13,4 правильних відповідей; AUT – зниження продуктивності, гнучкості та оригінальності (усі p<0,001). Найбільш виражені порушення зафіксовані в підгрупі Long COVID. Втома (особливо її ментальна компонента) помірно негативно корелювала з DAT (rH”–0,5), TTCT-V та RAT (rH”–0,4), що свідчить про вибіркову вразливість творчо-асоціативних механізмів. Висновки. У пацієнтів із СХВ, зокрема Long COVID, спостерігається значне зниження дивергентного мислення при відносно інтактних глобальних когнітивних функціях. Дивергентне мислення може бути чутливим маркером когнітивної дисфункції та перспективним інструментом для клінічної оцінки СХВ.; Aim. To investigate the neurocognitive correlates of divergent thinking in patients with Chronic Fatigue Syndrome (CFS) and to assess the relationship between creative performance and fatigue severity. Materials and Methods. A cross-sectional comparative study was conducted involving 118 participants: 88 patients with CFS (including Long COVID, stress-associated, postviral non-COVID, and idiopathic variants) and 30 healthy controls. Fatigue severity was assessed using the FSS, CFQ-11, and MFI-20. Cognitive creativity was evaluated with the Divergent Association Task (DAT), the shortened verbal Torrance Test of Creative Thinking (TTCT-V), the Remote Associates Test (RAT), and the Alternative Uses Task (AUT). Global cognitive functioning was screened with MMSE and MoCA. Statistical analysis included parametric and non-parametric tests and correlation analysis. Results. CFS patients demonstrated significantly higher fatigue scores across all scales compared with controls (p<0.001). Despite preserved global cognition, they showed marked reductions in creative performance: DAT – 61.4% vs. 78.6%; TTCT-V – 46.8 vs. 52.9 T-scores; RAT – 9.1 vs. 13.4 correct responses; AUT – reduced fluency, flexibility, and originality (all p<0.001). The most pronounced impairments were observed in the Long COVID subgroup. Fatigue severity, particularly its mental component, showed moderate negative correlations with DAT (rH”–0.5), TTCT-V and RAT (rH”–0.4), indicating selective vulnerability of creative-associative mechanisms. Conclusions. Patients with CFS, especially those with Long COVID, exhibit significant reductions in divergent thinking despite relatively intact global cognitive functions. Divergent thinking appears to be a sensitive marker of cognitive dysfunction and may serve as a valuable clinical assessment tool in CFS.

Філосовські аспекти клінічного мислення

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Філосовські аспекти клінічного мислення Котюжинська, С. Г.; Кобилянський, М. В.; Kotіuzhуnska, S. G.; Kobylianskyi, M. V. Для медицини діалектичний підхід у пізнанні відіграє надзвичайно важливу роль. У жодній науковій дисципліні цілісність і єдність досліджуваних процесів і явищ не є настільки визначальними, як при вивченні людського організму в його функціонуючому стані. У новітній медицині системний підхід перетворився на філософсько-методологічний фундамент її розвитку. На сьогодні клінічне мислення без застосування основних принципів, законів і категорій матеріалістичної діалектики стає практично неможливим. Клінічне мислення має у своїй основі теоретичне та творче мислення. Воно апелює не до однієї окремо взятої функції, а до цілісного процесу. Клінічне мислення не може обмежува тись тільки рамками діагностичного мислення, так як його задача багатофункціональна. Воно не тільки форма пізнання, але і форма визначення практичної дії. Розглянуто особливості клінічного мислення як специфікованого процесу діалектичного мислення, що надають цілісність і завершеність медичним знанням, що дозволяє лікарю вникати в проблеми здоров’я пацієнта, виокремлювати суть патологічного процесу, встановлювати взаємозв’язок між симптомами захворювання і внутрішніми змінами, що протікають в організмі. Поняття, на які спирається наше мислення, є статичними і дискретними в порівнянні з дійсністю, яку вони характеризують. Логіко-методологічні можливості клінічного мислення дозволяють розглянути хворобу з різних, часто протилежних симптомів і синдромів, а потім синтезувати їх в єдину картину – діагноз, що визначає кваліфікацію лікаря і успіхи його професійної діяльності.; The dialectical approach to cognition plays an extremely important role in medicine. In no other scientific discipline are the integrity and unity of the processes and phenomena under study as decisive as in the study of the human organism in its functioning state. In modern medicine, the systematic approach has become the philosophical and methodological foundation for its development. Today, clinical thinking without the application of the basic principles, laws and categories of materialist dialectics is practically impossible. Clinical thinking is based on theoretical and creative thinking. It appeals not to a single function, but to a holistic process. Clinical thinking cannot be limited to the framework of diagnostic thinking, as its task is multifunctional. It is not only a form of cognition, but also a form of determining practical action. The article considers the features of clinical thinking as a specific process of dialectical thinking, which gives integrity and completeness to medical knowledge, allowing the doctor to delve into the patient’s health problems, identify the essence of the pathological process, and establish the relationship between the symptoms of the disease and the internal changes taking place in the body. The concepts on which our thinking is based are static and discrete in comparison with the reality they characterise. The logical and methodological capabilities of clinical thinking allow us to consider a disease from different, often contradictory symptoms and syndromes, and then synthesise them into a single picture – a diagnosis that determines the doctor’s qualifications and the success of their professional activity.

Порушення екскреторної та натрійрегуляторної функцій нирок щурів при експериментальній опіковій хворобі за умов корекції кверцетином

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Порушення екскреторної та натрійрегуляторної функцій нирок щурів при експериментальній опіковій хворобі за умов корекції кверцетином Нетюхайло, Л. Г.; Остапенко, І. О.; Тірон, О. І.; Вастьянова, Л. Р.; Левіна, О. О.; Ніц, П. М.; Netyukhailo, L. G.; Ostapenko, I. O.; Tiron, O. I.; Vastianova, L. R.; Levina, O. O.; Nits, P. M. The purpose of the study is to determine the quercetin efficacy in terms kidneys’ both diuresis and sodium regulatory function changes in the dynamics of experimental burn disease. The work was performed on rats in a burn disease model. On 1, 7, 14, 21, and 28 days of the trial the kidneys’ functional state in conditions of induced diuresis, as well as the content of creatinine and sodium in blood serum and urine, were determined. The flavonoid quercetin impact on studied values was also determined. Renal functional activity impairment in conditions of experimental burn disease was proved, which manifests itself in the form of renal dysfunction due to decreased diuresis, inhibition of glomerular filtration, and deterioration of nitrogen&excreting and ionoregulatory functions. Quercetin use in these experimental conditions improves the functional state of the kidneys, which is confirmed by a significant increase in glomerular filtration and restoration of indicators of nitrogen&excreting and ionoregulatory functions of the kidneys, including energy-dependent ones. The authors conclude about the confidence that the obtained data are an experimental background for quercetin thermo- and nephroprotective effects testing reasonability in terms of kidneys’ excretory and sodium-regulatory functions restoring in burn disease as a component of a complex pathogenetically based pharmacological correction of renal dysfunction that developed as a result of skin burn damage.; Метою роботи є визначення ефективності кверцетину в аспекті змін перебігу діурезу та натрійрегуляторної функції нирок в динаміці експериментальної опікової хвороби. Робота виконана на щурах на моделі опікової хвороби. На 1, 7, 14, 21 і 28 добах досліду визначали функціональний стан нирок за умов індукованого діурезу, а також вміст креатиніну і натрію в сироватці крові та сечі. Також визначено вплив флавоноїду кверцетину на досліджувані величини. Доведено порушення функціональної активності нирок за умов експериментальної опікової хвороби, які проявляються в вигляді ниркової дисфункції через зменшення діурезу, пригнічення гломерулярної фільтрації та погіршення азотовидільної та іонорегуляторної функцій. Застосування кверцетину за вказаних експериментальних умов покращує функціональний стан нирок, що підтверджується суттєвим зростанням гломерулярної фільтрації та відновленням показників азотовидільної та іонорегуляторної функцій нирок, у тому числі енергозалежних. Автори висловлюють впевненість у тому, що отримані дані є експериментальним обґрунтуванням доцільності тестування термо- і нефропротекторних ефектів кверцетину в аспекті відновлення екскреторної та натрійрегуляторної функцій нирок при опіковій хворобі в якості складової частини комплексної патогенетично обґрунтованої фармакологічної корекції ниркової дисфункції, яка розвинулася внаслідок опікового ураження шкіри.

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм Грузевський, О.; Дехтяр, Ю.; Стоянов, О.; Вастьянов, Р.; Шевчук, Г.; Дубіна, А.; Тарасов, Є.; Hruzevskyi, O.; Dekhtyar, Yu.; Stoyanov, O.; Vastyanov, R.; Shevchuk, H.; Dubina, A.; Tarasov, Ye. Щороку спинномозкова травма (СМТ) уражає від 250 000 до 500 000 осіб у світі й залишається однією з основних причин тривалої інвалідності серед людей молодого та середнього віку. Нейрогенна дисфункція сечового міхура (НСМ) формується практично у кожного пацієнта з повним або частковим ураженням спинного мозку і визначає довгостроковий прогноз реабілітації. У дослідженнях показано, що рецидивні інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) виникають у 70–80 % пацієнтів із СМТ і є основною причиною повторних госпіталізацій, зниження якості життя та підвищеної смертності. За останнє десятиліття уявлення про мікробіологію сечових шляхів суттєво змінилися. Доведено, що сеча здорових людей не є стерильною: вона містить стабільний мікробний комплекс – уромікробіом, який є визначальним у підтримці місцевого імунітету та захисті від патогенів. При нейрогенній дисфункції сечового міхура ця рівновага порушується, створюючи умови для хронічної інфекції та формування збудників.; Spinal cord injury is one of the most severe forms of neurological damage. It almost always leads to neurogenic bladder dysfunction. This, in turn, leads to a high incidence of recurrent urinary tract infections, which are linked to disturbances in the urobiome. The aim of the study is to summarize current scientific data on bladder microbiome disorders in neurogenic dysfunction after spinal cord injury and to assess the impact of drainage methods, antibiotic therapy, and microbiome-oriented interventions on the course of urinary tract infections. Materials and methods. The study was conducted in a systematic review format in accordance with PRISMA recommendations. Clinical, experimental, and randomized studies were analyzed, followed by qualitative and quantitative data synthesis. It was established that neurogenic dysfunction after spinal cord injury is associated with persistent urobiome dysbiosis, characterized by decreased alpha diversity and a reduction in Lactobacillus spp., with the dominance of Enterobacteriaceae and Pseudomonadaceae. Intermittent self-catheterization is associated with a lower incidence of urinary tract infections and greater microbiome diversity than indwelling catheterization. A high level of antimicrobial resistance was identified, including ESBL-producing strains and carbapenem-resistant Pseudomonas aeruginosa, which sustains a vicious cycle of «dysbiosis – infection – antibiotic therapy». The potential effectiveness of probiotic and immunotropic strategies has been demonstrated, with reductions in infection recurrence rates of 21–32%. The practical value of the results lies in the systematization of data on the disruption of the uromicrobiome, a key element in the pathogenesis of neurogenic dysfunction after spinal cord injury. It is substantiated that microbiome-oriented approaches, early monitoring, and catheterization optimization can significantly improve infection prevention and rehabilitation outcomes. Conclusions. Spinal trauma leads to deep dysbiosis of the uromicrobiome. It is seen as a decrease in the alphadiversity index and in Lactobacillus spp. Less than 5% and predominance of E. coli (38–45%), K. pneumoniae (18–24%) і P. aeruginosa (12–17%). Draining of the urinary bladder really influences the microbiological profile. Interruptable catheterization is associated with the lowest frequency of symptomatic urinary tract infections and the highest microbial diversity index. Constant urethral catheterization leads to the formation of stable polymicrobial biofilms and a threefold increase in microbiota abundance. Antimicrobial resistance in neurogenic dysfunction after spinal trauma remains critically high. ESBL-production revealed in 34–58% of isolates, whereas carbapenem-resistance of P. aeruginosa was found in 15–22% cases. Тривале та нераціональне використання антибіотиків є незалежним чинником поглиблення дисбіозу (OR=2,4; 95% ДІ: 1,7–3,4), підтримуючи порочне коло та вимагаючи принципово нових терапевтичних підходів. Microbiome-oriented correction strategies show clinically important efficacy. Intravesical introduction of L. rhamnosus GG decreases the frequency of recurrent urinary infections in 32 % (95% DІ: 18–46%), and usage of Uro-Vaxom by 21% (95% DІ: 8–34%). Transplantation of fecal microflora has shown promise in animal models. Early microbiological monitoring with molecular typing and the application of interruptible self-catheterization are priorities in preventive medicine for spinal trauma. Perspectives for future investigations are linked to randomized clinical trials of fecal microbiota transplantation and the development of individualized uromicrobial profiling based on next-generation sequencing.

Діагностика та корекція венозної дисциркуляції у пацієнтів з цервікогенним головним болем

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Діагностика та корекція венозної дисциркуляції у пацієнтів з цервікогенним головним болем Калашніков, В. Й.; Стоянов, О. М.; Вастьянов, Р. С.; Мельнік, Ю. В.; Кугель, Я. І.; Kalashnikov, V. Y.; Stoyanov, O. M.; Vastyanov, R. S.; Melnik, Yu. V.; Kugel, Ya. I. У структурі судинних порушень при цервікогенному головному болю (ЦГБ) значне місце займають розлади церебральної венозної циркуляції. У наявних публікаціях відсутні дані щодо порівняльного дослідження стану венозної мозкової гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ у процесі патогенетичного лікування порушень венозного мозкового кровообігу. Мета роботи – динамічне дослідження церебрального венозного кровотоку та реактивності венозної гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ на тлі лікування діосміном. Матеріали та методи. Проведено клініко-допплерографічне обстеження 37 пацієнтів з ЦГБ віком 18–45 років, із них цервікокраніалгія (ЦКА) – у 21 пацієнта, задній шийний симпатичний синдром Барре–Льєу (СБЛ) – 16 пацієнтів. Досліджувалися показники максимальної швидкості кровотоку (Vmax) у хребетних (ХВ) венах, базальних венах Розенталя (БВ), прямому синусі (ПС), коефіцієнти реактивності на орто- (ОН) та антиортостатичне (АОН) навантаження в ХВ (КрхвОН, КрхвАОН) та ПС (КрпсОН, Крпс АОН) як фонові показники та на тлі застосування діосміну. Результати. У пацієнтів з ЦГБ спостерігалося підсилення Vmax з акцентом по БВ у групі ЦКА та з акцентом по ХВ та ПС у групі СБЛ. При ОН у ХВ у групах пацієнтів із ЦКА та СБЛ відзначалася гіпореактивність, більш виражена при ЦКА. КрпсОН не були суттєво змінені. Проведення АОН демонструвало гіпореактивність у ХВ та значну гіперреактивність у ПС, більш виражену у пацієнтів із СБЛ. На тлі застосування діосміну відзначалося зниження Vmax по ХВ, БВ та ПС, а також зниження КрпсАОН. Висновки. При ЦГБ відзначалися ознаки венозної дисциркуляції, причому вони були більш вираженими в БВ у пацієнтів із ЦКА, а також у ХВ та ПС – у пацієнтів із СБЛ. Також встановлено гіперреактивність на АОН у ПС, що свідчить про субклінічну інтракраніальну венозну гіпертензію. Під впливом лікування діосміном спостерігалося покращення венозної гемодинаміки, найвиразніше у ХВ, а також стабілізація показників КрпсАОН. Тенденція до нормалізації змінених показників венозного кровотоку на тлі лікування діосміном демонструє значущість швидкісних показників кровотоку по церебральних венах для визначення ступеня венозної дисциркуляції та контролю за ефективністю лікування пацієнтів з ЦГБ.; Cerebral venous circulation disorders occupy a significant place in the structure of vascular disorders in cervicogenic headache (CH). Available publications lack data on a comparative study of the state of venous cerebral hemodynamics in patients with CH during pathogenetic treatment of venous cerebral circulation disorders. Ruprose – dynamic study of cerebral venous blood flow and venous hemodynamic reactivity in patients with CH on the background of diosmin treatment. Materials and methods. A clinical and Doppler examination of 37 patients with CH aged 18 to 45 years was performed, in particular, cervicocranialgia (CCA) – 21 patients, posterior cervical sympathetic Barré–Lieu syndrome (BLS) – 16 patients. The maximum blood flow velocity (Vmax) in the vertebral (VV) veins, basal veins of Rosenthal (BV), straight sinus (SS), and the coefficient of reactivity to ortho- (OL) and antiorthostatic (AOL) loading in the VV (CrvvOL, CrvvAOL) and SS (CrssOL, CrssAOL) as background indicators and against the backround of diosmin use were studied. Results. In patients with CH, Vmax was increased with an emphasis on BV in the CCA group and with an emphasis on VV and SS in the BLS group. In OL in VV in the groups of patients with CCA and BLS, hyporeactivity was noted, more pronounced in CCA. CrssOLwere not significantly change SS, more pronounced in patients with BLS. Against the background of diosmin use there was a decrease in Vmax in VV, BV and SS, as well as a decrease in CrdsAOL. Conclusions. In CH, signs of venous dyscirculation were noted, and they were more pronounced in BV in patients with CCA, as well as in VV and SS in patients with BLS. Hyperreactivity to AOL was also found in SS, which indicates subclinical intracranial venous hypertension. Under the influence of diosmin treatment, an improvement in venous hemodynamics was observed, most pronounced in VV, as well as stabilization of CrssOL indicators. The tendency to normalize the changed indicators of venous blood flow against the background of diosmin treatment demonstrates the significance of the velocity indicators of blood flow in the cerebral veins for determining the degree of venous dyscirculation and monitoring the effectiveness of treatment in patients with CH.

Динаміка коагулюючого потенціалу крові у хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST після тромболітичної терапії та магнітотерапії

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Динаміка коагулюючого потенціалу крові у хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST після тромболітичної терапії та магнітотерапії Золотарьова, Н. А.; Вастьянов, Р. С.; Золотарьова, К. О. В роботі вивчали ефективність магнітотерапії, спрямованої на покращення коагуляційного потенціалу крові та фібринолітичної активності у хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST після тромболізису на стаціонарному етапі реабілітації. Курс магнітотерапії в комплексному лікуванні хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST нормалізує дисбаланс зсідаючої та антизсідаючої систем гемостазу в бік зниження його коагуляційного потенціалу та підвищення фібринолітичної активності. Автори висловлюють, що оригінальний метод магнітотерапії є простим, ефективним у зниженні гіперкоагуляційного стану крові, не викликає побічних ефектів і може бути рекомендований для призначення хворим на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST будь-якого віку та вагової категорії після тромболітичної терапії.

Патофізіологічні механізми ремоделювання сполучної тканини та білкового обміну у тварин, підданих гамма-опроміненню

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Патофізіологічні механізми ремоделювання сполучної тканини та білкового обміну у тварин, підданих гамма-опроміненню Вастьянов, Р.; Аппельханс, О.; Калашніков, В.; Храмцов, Д.; Горіщак, С.; Дживак, В.; Vastyanov, R.; Appelhans, O.; Kalashnikov, V.; Khramtsov, D.; Horishchak, S.; Dzhyvak, V. Метою дослідження є вивчення патофізіологічних механізмів ремоделювання сполучної тканини та білкового обміну у тварин після одноразового гамма-опромінення дозами 1,0 та 4,0 Гр, що дозволяє визначити ранні метаболічні ланки радіаційно-індукованого ремоделювання та виявити інтегральні маркери дезінтеграції білкового пулу. Методологія. Дослідження проводились на 30 статевозрілих щурах лінії Вістар, які були піддані одноразовому гамма-опроміненню у дозах 1,0 та 4,0 Гр. Після опромінення проводили біохімічні аналізи, зокрема визначали рівень оксипроліну (загальний, вільний та зв’язаний) у сироватці крові, а також вміст гіалуронової кислоти, активність гіалуронатсинтази і гіалуронідази у шкірі тварин. Окрім того, вивчено вміст амінокислот у серцевому та скелетному м’язах, а також змінено виведення азоту з сечею. Наукова новизна. Вперше виявлено дозозалежні зміни у метаболізмі сполучної тканини та білковому обміні після гамма-опромінення, зокрема активацію колагенолізу, накопичення гіалуронової кислоти та зростання співвідношення синтази гіалуронату/гіалуронідази, що вказує на переважання синтезу гіалуронату над його деградацією. Крім того, вперше продемонстровано зв’язок між зниженням рівня зв’язаного оксипроліну та розвитком білково-енергетичного виснаження на фоні підвищення азотовиділення. Це свідчить про порушення гомеостазу сполучної тканини та перехід організму до катаболічного типу метаболічної відповіді. Висновки. Опромінення дозами 1,0 та 4,0 Гр спричиняє виражені порушення метаболізму сполучної тканини та білкового обміну, що проявляються в активації катаболізму колагену, накопиченні гіалуронової кислоти, а також зниженні рівня стабільного колагену та сироваткового білка. Зміни, що відбуваються у тканинах, вказують на порушення азотистого балансу та розвиток білково-енергетичного виснаження, що свідчить про дестабілізацію структурно-функціональної організації сполучної тканини. Виявлені метаболічні маркери можуть бути використані для раннього виявлення пострадіаційних змін та для ідентифікації інтегральних маркерів дезінтеграції білкового пулу.; Objective. The work investigated the pathophysiological mechanisms of connective tissue remodelling and protein metabolism in animals after a single total γ-irradiation at doses of 1.0 and 4.0 Gy. It was established that irradiation causes the expressed metabolic changes in the collagen and hyaluronic subsystems of the extracellular matrix, as well as in general protein metabolism. Activation of collagenolysis, an increase in the content of free oxyproline, the accumulation of hyaluronic acid and an increase in the ratio of hyaluronate synthase/hyaluronidase synthase were detected, which indicates the predominance of hyaluronate synthesis over its degradation. In parallel, a decrease in the level of bound oxyproline, serum protein, increased proteolysis and nitrogen excretion was observed, which reflects the development of negative nitrogen balance and protein-energy depletion. The detected changes indicate the transition of the organism to a catabolic type of metabolic response with destabilization of the structural and functional organization of connective tissue. The integral markers of protein pool disintegration were proposed to include an increase in the level of free oxyproline, hyaluronic acid, a shift in the ratio of hyaluronate synthase/hyaluronidase synthase, and increased nitrogen excretion. The results obtained deepen the understanding of the early metabolic links of radiation-induced connective tissue remodelling and can be used to identify early markers of post-radiation changes.

Сучасні стратегії хірургічного лікування бойової травми грудей та живота в умовах війни в Україні

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Сучасні стратегії хірургічного лікування бойової травми грудей та живота в умовах війни в Україні Хорошун, Е. М.; Хоменко, І. П.; Негодуйко, В. В.; Шипілов, С. А.; Бунін, Ю. В.; Тертишний, С. В.; Вастьянов, Р. С.; Khoroshun, E. M.; Khomenko, I. P.; Negoduiko, V. V.; Shipilov, S. A.; Bunin, Yu. V.; Tertyshnyi, S. V.; Vastyanov, R. S. Мета. Поділитися досвідом застосування сучасних стратегій хірургічного лікування бойової травми грудей та живота в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну за період 2022 – 2024 років. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичної документації 375 військовослужбовців та цивільних пацієнтів із бойовими травмами грудей та живота, які отримали етапне лікування в умовах медичних тимчасових формувань та були госпіталізовані до Військово–медичного клінічного центру Північного регіону за період з 2022 по 2024 рік. Застосування конкретної хірургічної стратегії обгрунтовували з урахуванням гемодинамічного статусу та по-рушень фізіологічних показників пацієнта, механізму та тяжкості травми, медико–тактичної обстановки. Результати. Серед усіх госпіталізованих пацієнтів частота бойової травми грудей становила 11,5%, бойової травми живота – 8,7%. Чоловіків було 98,1%. Середній вік пацієнтів становив (39,1 ± 3,4) року. За механізмом травми переважали вогнепальні осколкові поранення – 208 (55,5%) пацієнтів. Отримали хірургічну допомогу в умовах напруженої медико–тактичної обстановки (фаза бою – наступ) 89 (23,7%) пацієнтів. Фактичне застосування стратегії Damage Control Surgery визначено у 241 (64,3%) пацієнта. За результатами дослідження обгрунтоване застосування тактики Damage Control Surgery було у 68 (18,1%), Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma – у 89 (23,7%), Staged Surgical Treatment – у 157 (41,8%), Selective Non–Operative Management – у 45 (12,1%), Early Total Care – у 16 (4,3%) пацієнтів. Висновки. Вибір стратегії лікування пацієнтів із бойовою травмою грудей та живота залежить від гемодинамічного статусу пацієнта, медико–тактичної обстановки, кадрового та матеріально–технічного забезпечення етапу надання медичної допомоги, фази бою, можливостей логістики та евакуації. Найчастіше як обгрунтовану хірургічну страте-гію застосовували Staged Surgical Treatment в умовах контрольованої гемодинамічної стабільності пацієнта. Стратегії Damage Control Surgery та Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma пріоритетні для гемодинамічно нестабільних пацієнтів у складній медико–тактичній обстановці. Тактика Early Total Care ефективна виключно в госпітальних умовах у стабільних пацієнтів та надмірно ризикована при поєднаних та множинних пораненнях. У сучасних умовах збройного конфлікту стратегії Staged Surgical Treatment, Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma та Damage Control Surgery залишаються найбільш адаптивними та ефективними методами ведення бойової хірургічної травми.; Objective. To share experience in the application of modern strategies for the surgical treatment of combat injuries to the chest and abdomen in the context of Russia's full-scale invasion of Ukraine during the period 2022–2024.Materials and methods. A retrospective analysis of medical records of 375 military personnel and civilian patients with combat injuries to the chest and abdomen who received staged treatment in temporary medical units and were hospitalized at the Military Medical Clinical Center of the Northern Region between 2022 and 2024 was conducted. The use of a specific surgical strategy was justified taking into account the hemodynamic status and physiological abnormalities of the patient, the mechanism and severity of the injury, and the medical and tactical situation.Results. Among all hospitalized patients, the frequency of combat chest injuries was 11.5%, and combat abdominal injuries was 8.7%. Men accounted for 98.1%. The average age of patients was (39.1 ± 3.4) years. The most common type of injury was gunshot shrapnel wounds – 208 (55.5%) patients. Surgical care was provided in a tense medical and tactical situation (combat phase – offensive) to 89 (23.7%) patients. The actual use of the Damage Control Sur-gery strategy was determined in 241 (64.3%) patients. According to the results of the study, the use of Damage Con-trol Surgery tactics was justified in 68 (18.1%) patients, Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma in 89 (23.7%), Staged Surgical Treatment in 157 (41.8%), Selective Non-Operative Management in 45 (12.1%), and Early Total Care in 16 (4.3%) patients. Conclusions. The choice of treatment strategy for patients with combat chest and abdominal trauma depends on the patient's hemodynamic status, the medical and tactical situation, the personnel and material and technical support available at the stage of medical care, the phase of combat, and the possibilities for logistics and evacuation. Most often, Staged Surgical Treatment was used as a reasonable surgical strategy in conditions of controlled hemodynamic stability of the patient. Damage Control Surgery and Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma strategies are prioritized for hemodynamically unstable patients in complex medical and tactical situations. Early Total Care tactics are effective only in hospital settings in stable patients and are excessively risky in cases of combined and multiple injuries. In the current conditions of armed conflict, Staged Surgical Treatment, Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma, and Damage Control Surgery remain the most adaptive and effective methods of managing combat surgical trauma.

Етіологія та патогенез як філософські категорії (з позицій синергетичного підходу Германа Гакена до вивчення самоорганізації та розвитку складних нелінійних систем)

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Етіологія та патогенез як філософські категорії (з позицій синергетичного підходу Германа Гакена до вивчення самоорганізації та розвитку складних нелінійних систем) Вастьянов, Р. С. З початку XXI століття минуло вже чверть століття. Цілком природно, що за цей час були отримані видатні результати у фундаментальній, експериментальній, клітинній та практичній медицині. Водночас, дотепер відсутнє чітке аргументоване, узагальнююче визначення такого поняття, як «хвороба». Тобто відсутнє медико-філософське осмислення найважливішого повсякденного і водночас фундаментального явища. Більше того, ризикну узагальнити – ми не можемо осмислити і чітко дати визначення більшості фундаментальних основоположних феноменів та процесів в організмі людини.