https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/874 Fri, 05 Jun 2026 08:59:26 GMT 2026-06-05T08:59:26Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19667 Порушення екскреторної та натрійрегуляторної функцій нирок щурів при експериментальній опіковій хворобі за умов корекції кверцетином Нетюхайло, Л. Г.; Остапенко, І. О.; Тірон, О. І.; Вастьянова, Л. Р.; Левіна, О. О.; Ніц, П. М.; Netyukhailo, L. G.; Ostapenko, I. O.; Tiron, O. I.; Vastianova, L. R.; Levina, O. O.; Nits, P. M. The purpose of the study is to determine the quercetin efficacy in terms kidneys’ both diuresis and sodium regulatory function changes in the dynamics of experimental burn disease. The work was performed on rats in a burn disease model. On 1, 7, 14, 21, and 28 days of the trial the kidneys’ functional state in conditions of induced diuresis, as well as the content of creatinine and sodium in blood serum and urine, were determined. The flavonoid quercetin impact on studied values was also determined. Renal functional activity impairment in conditions of experimental burn disease was proved, which manifests itself in the form of renal dysfunction due to decreased diuresis, inhibition of glomerular filtration, and deterioration of nitrogen&excreting and ionoregulatory functions. Quercetin use in these experimental conditions improves the functional state of the kidneys, which is confirmed by a significant increase in glomerular filtration and restoration of indicators of nitrogen&excreting and ionoregulatory functions of the kidneys, including energy-dependent ones. The authors conclude about the confidence that the obtained data are an experimental background for quercetin thermo- and nephroprotective effects testing reasonability in terms of kidneys’ excretory and sodium-regulatory functions restoring in burn disease as a component of a complex pathogenetically based pharmacological correction of renal dysfunction that developed as a result of skin burn damage.; Метою роботи є визначення ефективності кверцетину в аспекті змін перебігу діурезу та натрійрегуляторної функції нирок в динаміці експериментальної опікової хвороби. Робота виконана на щурах на моделі опікової хвороби. На 1, 7, 14, 21 і 28 добах досліду визначали функціональний стан нирок за умов індукованого діурезу, а також вміст креатиніну і натрію в сироватці крові та сечі. Також визначено вплив флавоноїду кверцетину на досліджувані величини. Доведено порушення функціональної активності нирок за умов експериментальної опікової хвороби, які проявляються в вигляді ниркової дисфункції через зменшення діурезу, пригнічення гломерулярної фільтрації та погіршення азотовидільної та іонорегуляторної функцій. Застосування кверцетину за вказаних експериментальних умов покращує функціональний стан нирок, що підтверджується суттєвим зростанням гломерулярної фільтрації та відновленням показників азотовидільної та іонорегуляторної функцій нирок, у тому числі енергозалежних. Автори висловлюють впевненість у тому, що отримані дані є експериментальним обґрунтуванням доцільності тестування термо- і нефропротекторних ефектів кверцетину в аспекті відновлення екскреторної та натрійрегуляторної функцій нирок при опіковій хворобі в якості складової частини комплексної патогенетично обґрунтованої фармакологічної корекції ниркової дисфункції, яка розвинулася внаслідок опікового ураження шкіри. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19667 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19599 Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм Грузевський, О.; Дехтяр, Ю.; Стоянов, О.; Вастьянов, Р.; Шевчук, Г.; Дубіна, А.; Тарасов, Є.; Hruzevskyi, O.; Dekhtyar, Yu.; Stoyanov, O.; Vastyanov, R.; Shevchuk, H.; Dubina, A.; Tarasov, Ye. Щороку спинномозкова травма (СМТ) уражає від 250 000 до 500 000 осіб у світі й залишається однією з основних причин тривалої інвалідності серед людей молодого та середнього віку. Нейрогенна дисфункція сечового міхура (НСМ) формується практично у кожного пацієнта з повним або частковим ураженням спинного мозку і визначає довгостроковий прогноз реабілітації. У дослідженнях показано, що рецидивні інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) виникають у 70–80 % пацієнтів із СМТ і є основною причиною повторних госпіталізацій, зниження якості життя та підвищеної смертності. За останнє десятиліття уявлення про мікробіологію сечових шляхів суттєво змінилися. Доведено, що сеча здорових людей не є стерильною: вона містить стабільний мікробний комплекс – уромікробіом, який є визначальним у підтримці місцевого імунітету та захисті від патогенів. При нейрогенній дисфункції сечового міхура ця рівновага порушується, створюючи умови для хронічної інфекції та формування збудників.; Spinal cord injury is one of the most severe forms of neurological damage. It almost always leads to neurogenic bladder dysfunction. This, in turn, leads to a high incidence of recurrent urinary tract infections, which are linked to disturbances in the urobiome. The aim of the study is to summarize current scientific data on bladder microbiome disorders in neurogenic dysfunction after spinal cord injury and to assess the impact of drainage methods, antibiotic therapy, and microbiome-oriented interventions on the course of urinary tract infections. Materials and methods. The study was conducted in a systematic review format in accordance with PRISMA recommendations. Clinical, experimental, and randomized studies were analyzed, followed by qualitative and quantitative data synthesis. It was established that neurogenic dysfunction after spinal cord injury is associated with persistent urobiome dysbiosis, characterized by decreased alpha diversity and a reduction in Lactobacillus spp., with the dominance of Enterobacteriaceae and Pseudomonadaceae. Intermittent self-catheterization is associated with a lower incidence of urinary tract infections and greater microbiome diversity than indwelling catheterization. A high level of antimicrobial resistance was identified, including ESBL-producing strains and carbapenem-resistant Pseudomonas aeruginosa, which sustains a vicious cycle of «dysbiosis – infection – antibiotic therapy». The potential effectiveness of probiotic and immunotropic strategies has been demonstrated, with reductions in infection recurrence rates of 21–32%. The practical value of the results lies in the systematization of data on the disruption of the uromicrobiome, a key element in the pathogenesis of neurogenic dysfunction after spinal cord injury. It is substantiated that microbiome-oriented approaches, early monitoring, and catheterization optimization can significantly improve infection prevention and rehabilitation outcomes. Conclusions. Spinal trauma leads to deep dysbiosis of the uromicrobiome. It is seen as a decrease in the alphadiversity index and in Lactobacillus spp. Less than 5% and predominance of E. coli (38–45%), K. pneumoniae (18–24%) і P. aeruginosa (12–17%). Draining of the urinary bladder really influences the microbiological profile. Interruptable catheterization is associated with the lowest frequency of symptomatic urinary tract infections and the highest microbial diversity index. Constant urethral catheterization leads to the formation of stable polymicrobial biofilms and a threefold increase in microbiota abundance. Antimicrobial resistance in neurogenic dysfunction after spinal trauma remains critically high. ESBL-production revealed in 34–58% of isolates, whereas carbapenem-resistance of P. aeruginosa was found in 15–22% cases. Тривале та нераціональне використання антибіотиків є незалежним чинником поглиблення дисбіозу (OR=2,4; 95% ДІ: 1,7–3,4), підтримуючи порочне коло та вимагаючи принципово нових терапевтичних підходів. Microbiome-oriented correction strategies show clinically important efficacy. Intravesical introduction of L. rhamnosus GG decreases the frequency of recurrent urinary infections in 32 % (95% DІ: 18–46%), and usage of Uro-Vaxom by 21% (95% DІ: 8–34%). Transplantation of fecal microflora has shown promise in animal models. Early microbiological monitoring with molecular typing and the application of interruptible self-catheterization are priorities in preventive medicine for spinal trauma. Perspectives for future investigations are linked to randomized clinical trials of fecal microbiota transplantation and the development of individualized uromicrobial profiling based on next-generation sequencing. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19599 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19575 Діагностика та корекція венозної дисциркуляції у пацієнтів з цервікогенним головним болем Калашніков, В. Й.; Стоянов, О. М.; Вастьянов, Р. С.; Мельнік, Ю. В.; Кугель, Я. І.; Kalashnikov, V. Y.; Stoyanov, O. M.; Vastyanov, R. S.; Melnik, Yu. V.; Kugel, Ya. I. У структурі судинних порушень при цервікогенному головному болю (ЦГБ) значне місце займають розлади церебральної венозної циркуляції. У наявних публікаціях відсутні дані щодо порівняльного дослідження стану венозної мозкової гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ у процесі патогенетичного лікування порушень венозного мозкового кровообігу. Мета роботи – динамічне дослідження церебрального венозного кровотоку та реактивності венозної гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ на тлі лікування діосміном. Матеріали та методи. Проведено клініко-допплерографічне обстеження 37 пацієнтів з ЦГБ віком 18–45 років, із них цервікокраніалгія (ЦКА) – у 21 пацієнта, задній шийний симпатичний синдром Барре–Льєу (СБЛ) – 16 пацієнтів. Досліджувалися показники максимальної швидкості кровотоку (Vmax) у хребетних (ХВ) венах, базальних венах Розенталя (БВ), прямому синусі (ПС), коефіцієнти реактивності на орто- (ОН) та антиортостатичне (АОН) навантаження в ХВ (КрхвОН, КрхвАОН) та ПС (КрпсОН, Крпс АОН) як фонові показники та на тлі застосування діосміну. Результати. У пацієнтів з ЦГБ спостерігалося підсилення Vmax з акцентом по БВ у групі ЦКА та з акцентом по ХВ та ПС у групі СБЛ. При ОН у ХВ у групах пацієнтів із ЦКА та СБЛ відзначалася гіпореактивність, більш виражена при ЦКА. КрпсОН не були суттєво змінені. Проведення АОН демонструвало гіпореактивність у ХВ та значну гіперреактивність у ПС, більш виражену у пацієнтів із СБЛ. На тлі застосування діосміну відзначалося зниження Vmax по ХВ, БВ та ПС, а також зниження КрпсАОН. Висновки. При ЦГБ відзначалися ознаки венозної дисциркуляції, причому вони були більш вираженими в БВ у пацієнтів із ЦКА, а також у ХВ та ПС – у пацієнтів із СБЛ. Також встановлено гіперреактивність на АОН у ПС, що свідчить про субклінічну інтракраніальну венозну гіпертензію. Під впливом лікування діосміном спостерігалося покращення венозної гемодинаміки, найвиразніше у ХВ, а також стабілізація показників КрпсАОН. Тенденція до нормалізації змінених показників венозного кровотоку на тлі лікування діосміном демонструє значущість швидкісних показників кровотоку по церебральних венах для визначення ступеня венозної дисциркуляції та контролю за ефективністю лікування пацієнтів з ЦГБ.; Cerebral venous circulation disorders occupy a significant place in the structure of vascular disorders in cervicogenic headache (CH). Available publications lack data on a comparative study of the state of venous cerebral hemodynamics in patients with CH during pathogenetic treatment of venous cerebral circulation disorders. Ruprose – dynamic study of cerebral venous blood flow and venous hemodynamic reactivity in patients with CH on the background of diosmin treatment. Materials and methods. A clinical and Doppler examination of 37 patients with CH aged 18 to 45 years was performed, in particular, cervicocranialgia (CCA) – 21 patients, posterior cervical sympathetic Barré–Lieu syndrome (BLS) – 16 patients. The maximum blood flow velocity (Vmax) in the vertebral (VV) veins, basal veins of Rosenthal (BV), straight sinus (SS), and the coefficient of reactivity to ortho- (OL) and antiorthostatic (AOL) loading in the VV (CrvvOL, CrvvAOL) and SS (CrssOL, CrssAOL) as background indicators and against the backround of diosmin use were studied. Results. In patients with CH, Vmax was increased with an emphasis on BV in the CCA group and with an emphasis on VV and SS in the BLS group. In OL in VV in the groups of patients with CCA and BLS, hyporeactivity was noted, more pronounced in CCA. CrssOLwere not significantly change SS, more pronounced in patients with BLS. Against the background of diosmin use there was a decrease in Vmax in VV, BV and SS, as well as a decrease in CrdsAOL. Conclusions. In CH, signs of venous dyscirculation were noted, and they were more pronounced in BV in patients with CCA, as well as in VV and SS in patients with BLS. Hyperreactivity to AOL was also found in SS, which indicates subclinical intracranial venous hypertension. Under the influence of diosmin treatment, an improvement in venous hemodynamics was observed, most pronounced in VV, as well as stabilization of CrssOL indicators. The tendency to normalize the changed indicators of venous blood flow against the background of diosmin treatment demonstrates the significance of the velocity indicators of blood flow in the cerebral veins for determining the degree of venous dyscirculation and monitoring the effectiveness of treatment in patients with CH. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19575 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19486 Динаміка коагулюючого потенціалу крові у хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST після тромболітичної терапії та магнітотерапії Золотарьова, Н. А.; Вастьянов, Р. С.; Золотарьова, К. О. В роботі вивчали ефективність магнітотерапії, спрямованої на покращення коагуляційного потенціалу крові та фібринолітичної активності у хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST після тромболізису на стаціонарному етапі реабілітації. Курс магнітотерапії в комплексному лікуванні хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST нормалізує дисбаланс зсідаючої та антизсідаючої систем гемостазу в бік зниження його коагуляційного потенціалу та підвищення фібринолітичної активності. Автори висловлюють, що оригінальний метод магнітотерапії є простим, ефективним у зниженні гіперкоагуляційного стану крові, не викликає побічних ефектів і може бути рекомендований для призначення хворим на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST будь-якого віку та вагової категорії після тромболітичної терапії. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19486 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19480 Патофізіологічні механізми ремоделювання сполучної тканини та білкового обміну у тварин, підданих гамма-опроміненню Вастьянов, Р.; Аппельханс, О.; Калашніков, В.; Храмцов, Д.; Горіщак, С.; Дживак, В.; Vastyanov, R.; Appelhans, O.; Kalashnikov, V.; Khramtsov, D.; Horishchak, S.; Dzhyvak, V. Метою дослідження є вивчення патофізіологічних механізмів ремоделювання сполучної тканини та білкового обміну у тварин після одноразового гамма-опромінення дозами 1,0 та 4,0 Гр, що дозволяє визначити ранні метаболічні ланки радіаційно-індукованого ремоделювання та виявити інтегральні маркери дезінтеграції білкового пулу. Методологія. Дослідження проводились на 30 статевозрілих щурах лінії Вістар, які були піддані одноразовому гамма-опроміненню у дозах 1,0 та 4,0 Гр. Після опромінення проводили біохімічні аналізи, зокрема визначали рівень оксипроліну (загальний, вільний та зв’язаний) у сироватці крові, а також вміст гіалуронової кислоти, активність гіалуронатсинтази і гіалуронідази у шкірі тварин. Окрім того, вивчено вміст амінокислот у серцевому та скелетному м’язах, а також змінено виведення азоту з сечею. Наукова новизна. Вперше виявлено дозозалежні зміни у метаболізмі сполучної тканини та білковому обміні після гамма-опромінення, зокрема активацію колагенолізу, накопичення гіалуронової кислоти та зростання співвідношення синтази гіалуронату/гіалуронідази, що вказує на переважання синтезу гіалуронату над його деградацією. Крім того, вперше продемонстровано зв’язок між зниженням рівня зв’язаного оксипроліну та розвитком білково-енергетичного виснаження на фоні підвищення азотовиділення. Це свідчить про порушення гомеостазу сполучної тканини та перехід організму до катаболічного типу метаболічної відповіді. Висновки. Опромінення дозами 1,0 та 4,0 Гр спричиняє виражені порушення метаболізму сполучної тканини та білкового обміну, що проявляються в активації катаболізму колагену, накопиченні гіалуронової кислоти, а також зниженні рівня стабільного колагену та сироваткового білка. Зміни, що відбуваються у тканинах, вказують на порушення азотистого балансу та розвиток білково-енергетичного виснаження, що свідчить про дестабілізацію структурно-функціональної організації сполучної тканини. Виявлені метаболічні маркери можуть бути використані для раннього виявлення пострадіаційних змін та для ідентифікації інтегральних маркерів дезінтеграції білкового пулу.; Objective. The work investigated the pathophysiological mechanisms of connective tissue remodelling and protein metabolism in animals after a single total γ-irradiation at doses of 1.0 and 4.0 Gy. It was established that irradiation causes the expressed metabolic changes in the collagen and hyaluronic subsystems of the extracellular matrix, as well as in general protein metabolism. Activation of collagenolysis, an increase in the content of free oxyproline, the accumulation of hyaluronic acid and an increase in the ratio of hyaluronate synthase/hyaluronidase synthase were detected, which indicates the predominance of hyaluronate synthesis over its degradation. In parallel, a decrease in the level of bound oxyproline, serum protein, increased proteolysis and nitrogen excretion was observed, which reflects the development of negative nitrogen balance and protein-energy depletion. The detected changes indicate the transition of the organism to a catabolic type of metabolic response with destabilization of the structural and functional organization of connective tissue. The integral markers of protein pool disintegration were proposed to include an increase in the level of free oxyproline, hyaluronic acid, a shift in the ratio of hyaluronate synthase/hyaluronidase synthase, and increased nitrogen excretion. The results obtained deepen the understanding of the early metabolic links of radiation-induced connective tissue remodelling and can be used to identify early markers of post-radiation changes. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19480 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19331 Сучасні стратегії хірургічного лікування бойової травми грудей та живота в умовах війни в Україні Хорошун, Е. М.; Хоменко, І. П.; Негодуйко, В. В.; Шипілов, С. А.; Бунін, Ю. В.; Тертишний, С. В.; Вастьянов, Р. С.; Khoroshun, E. M.; Khomenko, I. P.; Negoduiko, V. V.; Shipilov, S. A.; Bunin, Yu. V.; Tertyshnyi, S. V.; Vastyanov, R. S. Мета. Поділитися досвідом застосування сучасних стратегій хірургічного лікування бойової травми грудей та живота в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну за період 2022 – 2024 років. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичної документації 375 військовослужбовців та цивільних пацієнтів із бойовими травмами грудей та живота, які отримали етапне лікування в умовах медичних тимчасових формувань та були госпіталізовані до Військово–медичного клінічного центру Північного регіону за період з 2022 по 2024 рік. Застосування конкретної хірургічної стратегії обгрунтовували з урахуванням гемодинамічного статусу та по-рушень фізіологічних показників пацієнта, механізму та тяжкості травми, медико–тактичної обстановки. Результати. Серед усіх госпіталізованих пацієнтів частота бойової травми грудей становила 11,5%, бойової травми живота – 8,7%. Чоловіків було 98,1%. Середній вік пацієнтів становив (39,1 ± 3,4) року. За механізмом травми переважали вогнепальні осколкові поранення – 208 (55,5%) пацієнтів. Отримали хірургічну допомогу в умовах напруженої медико–тактичної обстановки (фаза бою – наступ) 89 (23,7%) пацієнтів. Фактичне застосування стратегії Damage Control Surgery визначено у 241 (64,3%) пацієнта. За результатами дослідження обгрунтоване застосування тактики Damage Control Surgery було у 68 (18,1%), Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma – у 89 (23,7%), Staged Surgical Treatment – у 157 (41,8%), Selective Non–Operative Management – у 45 (12,1%), Early Total Care – у 16 (4,3%) пацієнтів. Висновки. Вибір стратегії лікування пацієнтів із бойовою травмою грудей та живота залежить від гемодинамічного статусу пацієнта, медико–тактичної обстановки, кадрового та матеріально–технічного забезпечення етапу надання медичної допомоги, фази бою, можливостей логістики та евакуації. Найчастіше як обгрунтовану хірургічну страте-гію застосовували Staged Surgical Treatment в умовах контрольованої гемодинамічної стабільності пацієнта. Стратегії Damage Control Surgery та Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma пріоритетні для гемодинамічно нестабільних пацієнтів у складній медико–тактичній обстановці. Тактика Early Total Care ефективна виключно в госпітальних умовах у стабільних пацієнтів та надмірно ризикована при поєднаних та множинних пораненнях. У сучасних умовах збройного конфлікту стратегії Staged Surgical Treatment, Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma та Damage Control Surgery залишаються найбільш адаптивними та ефективними методами ведення бойової хірургічної травми.; Objective. To share experience in the application of modern strategies for the surgical treatment of combat injuries to the chest and abdomen in the context of Russia's full-scale invasion of Ukraine during the period 2022–2024.Materials and methods. A retrospective analysis of medical records of 375 military personnel and civilian patients with combat injuries to the chest and abdomen who received staged treatment in temporary medical units and were hospitalized at the Military Medical Clinical Center of the Northern Region between 2022 and 2024 was conducted. The use of a specific surgical strategy was justified taking into account the hemodynamic status and physiological abnormalities of the patient, the mechanism and severity of the injury, and the medical and tactical situation.Results. Among all hospitalized patients, the frequency of combat chest injuries was 11.5%, and combat abdominal injuries was 8.7%. Men accounted for 98.1%. The average age of patients was (39.1 ± 3.4) years. The most common type of injury was gunshot shrapnel wounds – 208 (55.5%) patients. Surgical care was provided in a tense medical and tactical situation (combat phase – offensive) to 89 (23.7%) patients. The actual use of the Damage Control Sur-gery strategy was determined in 241 (64.3%) patients. According to the results of the study, the use of Damage Con-trol Surgery tactics was justified in 68 (18.1%) patients, Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma in 89 (23.7%), Staged Surgical Treatment in 157 (41.8%), Selective Non-Operative Management in 45 (12.1%), and Early Total Care in 16 (4.3%) patients. Conclusions. The choice of treatment strategy for patients with combat chest and abdominal trauma depends on the patient's hemodynamic status, the medical and tactical situation, the personnel and material and technical support available at the stage of medical care, the phase of combat, and the possibilities for logistics and evacuation. Most often, Staged Surgical Treatment was used as a reasonable surgical strategy in conditions of controlled hemodynamic stability of the patient. Damage Control Surgery and Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma strategies are prioritized for hemodynamically unstable patients in complex medical and tactical situations. Early Total Care tactics are effective only in hospital settings in stable patients and are excessively risky in cases of combined and multiple injuries. In the current conditions of armed conflict, Staged Surgical Treatment, Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma, and Damage Control Surgery remain the most adaptive and effective methods of managing combat surgical trauma. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19331 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19247 Етіологія та патогенез як філософські категорії (з позицій синергетичного підходу Германа Гакена до вивчення самоорганізації та розвитку складних нелінійних систем) Вастьянов, Р. С. З початку XXI століття минуло вже чверть століття. Цілком природно, що за цей час були отримані видатні результати у фундаментальній, експериментальній, клітинній та практичній медицині. Водночас, дотепер відсутнє чітке аргументоване, узагальнююче визначення такого поняття, як «хвороба». Тобто відсутнє медико-філософське осмислення найважливішого повсякденного і водночас фундаментального явища. Більше того, ризикну узагальнити – ми не можемо осмислити і чітко дати визначення більшості фундаментальних основоположних феноменів та процесів в організмі людини. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19247 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19045 Міжтканинна координація антиоксидантно-колагенових та енергетичних систем при гама-опроміненні Вастьянов, Р. С.; Храмцов, Д. М.; Калашніков, В. Й.; Севергін, О. В.; Vastyanov, R. S.; Khramtsov, D. M.; Kalashnikov, V. Yo.; Severhin, O. V. Метою роботи є з’ясування патофізіологічних механізмів координації процесів редоксгомеостазу, деградації позаклітинного матриксу та енергетичного забезпечення клітин при радіаційному впливі. Експеримент проведено на статевозрілих щурах, опромінених випромінюванням у дозах 1,0 та 4,0 Гр. Після опромінення дозою 1,0 Гр спостерігалася помірна активація неензимної (аскорбатної) та ферментативної ланок антиоксидантного захисту, підвищення колагенолітичної активності у крові та шкірі й тимчасове посилення активності мітохондріальних дегідрогеназ, що відображало адаптивну реакцію організму. За дії дози 4,0 Гр виявлено зниження вмісту аскорбату, каталази й глутатіонпероксидази на тлі різкого зростання колагенолітичної активності, пригнічення активності ά-КГДГ і СДГ, зменшення рівня АТФ і підвищення вмісту АДФ та АМФ. Отримані результати свідчать про формування єдиного міжтканинного патогенетичного комплексу, що охоплює антиоксидантні, колагенові та енергетичні системи. Встановлено фазовий перехід від адаптивного до деструктивно-декомпенсованого типу реакції, який проявляється редокс-дестабілізацією, мембранними ушкодженнями, активацією колагенолізу, порушенням мітохондріальної функції та розвитком енергетичної недостатності. Ідентифіковані зміни можуть розглядатися як ранні дозочутливі детермінанти фіброремоделювання та енергетичного виснаження, що мають важливе діагностичне і прогностичне значення для оцінки радіаційно-індукованих порушень метаболізму тканин.; The purpose of the study is to elucidate the pathophysiological mechanisms of coordination of redox homeostasis processes, extracellular matrix degradation and energy supply of cells during radiation exposure. The experimental trial were conducted on sexually mature rats irradiated with г%radiation at doses of 1.0 and 4.0 Gy. After irradiation by dose of 1.0 Gy, a moderate activation of the non%enzymatic (ascorbate) and enzymatic links of antioxidant defense was observed, an increase in collagenolytic activity in the blood and skin, and a temporary increase in the activity of mitochondrial dehydrogenases, which reflected the adaptive response of the organism. Under the influence of a dose of 4.0 Gy, a decrease in the content of ascorbate, catalase, and glutathione peroxidase was detected against the background of a sharp increase in collagenolytic activity, inhibition of the activity of ά-CGDH and SDH, a decrease in the level of ATP, and an increase in the content of ADP and AMP. The obtained results indicate the formation of a single intertissue pathogenetic complex, covering antioxidant, collagen and energy systems. A phase transition from adaptive to destructive-decompensated type of reaction has been established, which is manifested by redox destabilization, membrane damage, activation of collagenolysis, impaired mitochondrial function and the development of energy deficiency. The identified changes can be considered as early dose%sensitive determinants of fibroremodeling and energy depletion, which have important diagnostic and prognostic significance for the assessment of radiation%induced disorders of tissue metabolism. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19045 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19043 Ефективність використання кристалічного глюкозамін сульфату у хворих на деформуючий остеоартрит Золотарьова, Н. А.; Вастьянов, Р. С.; Золотарьова, К. О.; Zolotaryova, N. A.; Vastyanov, R. S.; Zolotaryova, K. O. Метою дослідження є аналіз впливу мікрористалічної форми гюкозамін сульфату на больовий синдром пацієнтів з деформуючим остеоартритом тазостегнового та дрібних суглобів кистей. Під спостереженням знаходилось 58 хворих на деформуючий остеоартрит (ДОА). Усі хворі були розподілені на дві групи. Хворі першої групи отримували стандартне лікування за відповідними клінічними протоколами, хворим другої групи до лікувального комплексу додавали глюкозамін сульфат. Оцінка ефективності проведеного лікування свідчила про виражену клінічну ефективність препарату з глюкозамін сульфатом. Отримані дані засвідчили, що кристалічний глюкозамін сульфат є ефективним препаратом для лікування ДОА. Внаслідок його застосування зменшилася інтенсивність больового синдрому, була збереженою та відновленою функція суглобів, збільшилася амплітуда їх руху. Лікарі під його впливом знизили дозу нестероїдних протизапальних засобів, а в ряді випадків % повністю відмовилися від їх застосування. Доведено, що глюкозамін відрізняється гарною переносимістю та відсутністю токсичності. Таким чином, є підстави вважати, що дослідження щодо застосування кристалічного глюкозамін сульфату у хворих з ураженням не тільки колінних суглобів вимагають подальшого вивчення, причому не лише з погляду аналгетичного ефекту, але також і щодо впливу на структуру хряща та можливості хондропротекторних ефектів.; The purpose of the study is to analyze the effect of microcrystalline glucosamine sulfate on the pain syndrome of patients with deforming osteoarthritis of the hip and small joints of the hands. 58 patients with deforming osteoarthritis (DOA) were under observation. All patients were divided into two groups. Patients in the first group received standard treatment according to the relevant clinical protocols, patients in the second group were added to the treatment complex with glucosamine sulfate. The assessment of the effectiveness of the treatment indicated a pronounced clinical effectiveness of the drug with glucosamine sulfate. The data obtained showed that crystalline glucosamine sulfate is an effective drug for DOA treatment. As a result of its use, the intensity of the pain syndrome decreased, the function of the joints was preserved and restored, and the amplitude of their movement increased. Doctors under its influence reduced the dose of non-steroidal anti-inflammatory drugs, and in some cases completely refused their use. It was proved that glucosamine is well tolerated and has no toxicity. Thus, there is reason to believe that studies on the use of crystalline glucosamine sulfate in patients with lesions not only of the knee joints require further study, not only in terms of the analgesic effect, but also in terms of the effect on the structure of cartilage and the possibility of chondroprotective effects. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19043 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/18985 Одеська патофізіологічна школа – основні здобутки та перспективи вдосконалення: до 125-річчя Одеського національного медичного університету Вастьянов, Р. С.; Бабій, В. П.; Лапшин, Д. Є.; Поспєлов, О. М.; Кірчев, В. В.; Остапенко, І. О.; Сарахан, В. М. Осінь знаменує значний Ювілей Одеського національного медичного університету. 1 вересня 1900 р. відчинилися двері для 60 студентів нового медичного факультету Новоросійського університету. Біля витоків вищої освіти в Одесі стояв великий хірург, анатом, педагог та громадський діяч Микола Іванович Пирогов. Після Кримської кампанії його було призначено піклувальником Одеського навчального округу. З ініціативи опального генія в 1860 р. в Одесі відкривається Новоросійський університет, а через 20 років після смерті Миколи Івановича, в 1900 р., план втілюється повністю, і в університеті створюється медичний факультет. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/18985 2025-01-01T00:00:00Z