https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/760 Fri, 12 Jun 2026 23:55:47 GMT 2026-06-12T23:55:47Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19810 Clinical and diagnostic aspects of the treatment of patients with Mirizzi syndrome Kolodiy, V. V.; Pidmazko, S. I.; Muraviov, P. T.; Davydov, D. M.; Kolomiichenko, Yu. V.; Колодій, В. В.; Підмазко, С. І.; Муравйов, П. Т.; Давидов, Д. М.; Коломійченко, Ю. В. Mirizzi syndrome (MS) is a rare but clinically significant complication of gallstone disease that complicates diagnosis and increases the risk of iatrogenic bile-duct injury. Aim. Improving treatment for patients with MS by retrospectively analyzing diagnostic approaches and surgical outcomes in patients treated in 2014–2024. Materials and methods. We reviewed 1189 records of patients with gallstone cholecystitis; MS was identified in 72 cases (6.05 %). Patients were classified by Csendes (1989): type I 58(80.55 %), type II 11(15.27 %), type III 2(2.77 %), type IV 1(1.38 %). Ultrasound was mandatory for all patients; MRCP (31; 43.05 %), MSCT (6; 8.33 %) and ERCP (1; 1.38 %) were used for diagnostic clarification and operative planning. Results and Discussion. Ultrasound enabled initial suspicion (dilated cystic duct with a stone in 48; 66.66 %) but was insufficient for accurate typing. ERCP was complicated by post-procedural pancreatitis in one case. Type I MS was managed with laparoscopic cholecystectomy, whereas types II–IV required open reconstructive biliary procedures. Postoperative complications occurred in 28 patients (38.88 %); no deaths were recorded. Conclusions. MS management should be type-guided. Routine ultrasound should be complemented – particularly by MRCP – to improve preoperative classification and support safer, individualized surgery.; Синдром Міріззі – рідкісне ускладнення ЖКХ, що ускладнює діагностику та підвищує ризик ушкодження жовчних проток. Мета – оцінити діагностику й результати хірургії за наявності СМ (2014–2024). Матеріали та методи: проведено ретроспективний аналіз 1189 випадків ЖКХ; СМ виявлено у 72(6.05 %), типування за Csendes. Результати та обговорення. УЗД – базовий метод; для уточнення використовували МРХПГ 43,05 %, МСКТ 8,33 %, ЕРХПГ 1,38 %. у разі I типу переважала ЛХЕ, у разі II–IV – відкриті реконструктивні втручання. Ускладнення – 38,88 %, летальності не було. Висновки. Тактика має залежати від типу; УЗД слід доповнювати насамперед МРХПГ для безпечного планування операції. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19810 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19774 Методика реконструкції та відновлення міхурово-уретрального сегмента при виконанні лапароскопічної екстраперитонеальної транскапсулярної простатектомії у хворих на доброякісну гіперплазію простати великих розмірів (більше 80 см3): свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 145490 Кравченко, A. М.; Горовий, B. І.; Шапринський, В. О.; Чайка, О. М.; Mopapy-Бурлеску, Р. П.; Соснін, М. Д.; Церковнюк, Р. Г.; Омелянчук, С. А.; Балацький, О. Р.; Вознюк, Т. О.; Ліваковський, С. К.; Галуган, А. М. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19774 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19773 Методика виконання гольмієвої лазеркої енуклеації простати при хірургічному лікуванні доброякісної гіперплазії простати: свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 145458 Кравченко, А. М.; Горовий, В. І.; Шапринський, В. О.; Чайка, О. М.; Mopapy-Бурлеску, Р. П.; Церковнюк, Р. Г.; Омелянчук, С. А.; Балацький, О. Р.; Вознюк, Т. О.; Галуган, А. М. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19773 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19755 Вульнерологічний моніторинг загоєння хронічних ран при застосуванні LiDAR-технології у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи Муравйов, П.; Шаханов, О.; Васильєв, О.; Кравець, К.; Muraviov, P.; Shakhanov, O.; Vasyliev, O.; Kravets, K. Мета роботи: оцінити діагностичну точність та відтворюваність LiDAR- технології у вульнерологічному моніторингу хронічних ран у хворих із синдромом діабетичної стопи. Матеріали і методи. Обстежено 50 пацієнтів із хронічними ранами (тривалість понад 4 тижні), класифікованими за Wagner та Texas. Морфометрію виконували за допомогою чотирьох методів: лінійні вимірювання, планіметрія, цифрова фотограмметрія та LiDAR-сканування. Оцінювали площу, об’єм і рельєф рани; аналізували міждослідницьке узгодження (ICC), систематичні похибки та динаміку загоєння протягом 4 тижнів. Результати. LiDAR-технологія забезпечила найвищу точність та відтворюваність (ICC=0,972), перевищивши фотограмметрію (0,914), планіметрію (0,853) та лінійні вимірювання (0,781). Лінійний метод мав найбільше систематичне завищення площі (-1,45 см² порівняно з LiDAR). Через 4 тижні середня площа рани за LiDAR зменшилася з 11,42 до 7,86 см², тоді як фотограмметрія зафіксувала 8,31 см², а лінійні вимірювання – 8,92 см². Тижневий регрес площі був максимальним за LiDAR (5,3 %), у фотограмметрії становив 4,8 %, у лінійних вимірюваннях – 3,2 %. LiDAR- технологія продемонструвала найменшу похибку, високу стабільність результатів та найбільшу чутливість до мінімальних змін геометрії рани, що робить її ефективним інструментом для раннього виявлення як покращення, так і погіршення перебігу ранового процесу. Традиційні методи виявилися менш точними через контактність, варіабельність та низьку відтворюваність. Висновки. LiDAR-сканування є високоточним, відтворюваним та клінічно значущим методом моніторингу хронічних ран, що може бути інтегрованим до стандартизованих алгоритмів лікування пацієнтів із синдромом діабетичної стопи.; The aim of the work: to evaluate the diagnostic accuracy and reproducibility of LiDAR technology in wound monitoring among patients with diabetic foot-associated chronic ulcers. Materials and Methods. 50 patients with chronic wounds (lasting more than 4 weeks), classified according to the Wagner and Texas systems, were examined. Wound morphometry was performed using four methods: linear measurement, planimetry, digital photogrammetry, and LiDAR scanning. Wound area, volume, and surface topography were assessed; inter-observer agreement (ICC), systematic measurement bias, and 4-week healing dynamics were analyzed. Results. LiDAR demonstrated the highest accuracy and reproducibility (ICC=0.972), outperforming photogrammetry (0.914), planimetry (0.853), and linear measurements (0.781). Linear measurement showed the greatest systematic overestimation of wound area (-1.45 cm² compared to LiDAR). After 4 weeks, the mean wound area measured by LiDAR decreased from 11.42 to 7.86 cm², while photogrammetry recorded 8.31 cm² and linear measurement 8.92 cm². Weekly wound-area regression was highest with LiDAR (5.3 %), compared with 4.8 % for photogrammetry and 3.2 % for linear measurement. LiDAR demonstrated the lowest measurement error, highest stability, and greatest sensitivity to minimal geometric changes, making it a valuable tool for early detection of both improvement and deterioration in chronic wound healing. Traditional contact-based methods proved less accurate due to variability, operator dependence, and limited reproducibility. Conclusions. LiDAR is a highly accurate, reproducible, and clinically meaningful method for chronic wound monitoring and may be integrated into standardized management algorithms for diabetic foot ulcers. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19755 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19754 Найближчі й віддалені результати хірургічного лікування пацієнтів із синдромом діабетичної стопи та оцінка їх якості життя Бородаєв, І.; Станко, О.; Качанов, В.; Borodaiev, I.; Stanko, O.; Kachanov, V. Мета роботи: вивчити найближчі та віддалені результати хірургічного лікування пацієнтів із синдромом діабетичної стопи та оцінити їх якість життя. Матеріали і методи. У хірургічному відділені лікарні Святої Катерини та клініці хірургії Одеського національного медичного університету проліковано у період з 2020 р. до 2025 р. 195 хворих із синдромом діабетичної стопи (СДС). Враховували перевагу тієї чи іншої форми патології за видами: ішемічна форма – 54 (27,7 %) пацієнти, нейропатична – 72 (36,9 %) хворих і нейроішемічна (змішана) – 69 (35,4 %) пацієнтів. Результати. Було розроблено схему вибору методу операційного втручання у геронтологічних хворих із діабетичною ангіопатією залежно від рівня ураження магістральних артерій нижніх кінцівок, стадії ішемії кінцівки та тяжкості супутньої патології і методики визначення якості життя у даної категорії пацієнтів. Доведено, що після реконструктивних операцій результати якості життя значно кращі, ніж після консервативної терапії та ампутацій. Зниження рівня ампутацій у пацієнтів із діабетичною ангіопатією та критичною ішемією внаслідок реконструктивних операцій покращує якість життя. Висновки. Віддалені результати комплексного лікування гнійно-некротичних ускладнень СДС стають сприятливими, коли хірургічна обробка завершиться загоєнням на кшталт первинного натягу, настає компенсація ішемії, глікемії, стабілізація полінейропатії та пом'якшуються умови виразковоутворення. Виконання цих умов залежить від якості спеціалізованого хірургічного та міждисциплінарного лікування.; The aim of the work: to reveal the immediate and long-term results of surgical treatment of diabetic foot syndrome with the quality of life assessment. Materials and Methods. In the surgical department of St. Catherine's Hospital and ONMedU surgery clinic, 195 patients with DS syndrome were under treatment from 2020 till 2025. There was encountered the predominance of ischemic form – 54 (27.7 %) patients; neuropathic form – 72 (36.9 %) patients; and neuroischemic (mixed) form – 69 (35.4 %) patients pathology by type. Results. A scheme for choosing the method of surgical intervention in gerontological patients with diabetic angiopathy was based on the level of injury to the main arteries of the lower extremities, the stage of limb ischemia and the severity of concomitant pathology and a method for determining the quality of life for such category of patients. We have proved that as the result of reconstructive operations, the quality of life has increased significantly better than after conservative therapy and amputations. Reducing the level of amputations among patients with diabetic angiopathy and critical ischemia as the result of reconstructive surgery improves the quality of life drastically. Conclusions. Long-term results of complex treatment of purulent-necrotic complications of VDS become preferable when surgical treatment is implemented using primary tension healing, ischemia compensation; stabilization of polyneuropathy, glycemia and conditions of ulceration are alleviated. Following these conditions affects the quality of specialized surgical and interdisciplinary treatment. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19754 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19681 Алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні Міщенко, В. В.; Пономаренко, А. В.; Міщенко, В. П.; Mishchenko, V. V.; Ponomarenko, A. V.; Mishchenko, V. P. Під час повномасштабної війни в нашій країні відбувається посилення патологічних емоційних процесів, які впливають на перебіг жовчнокам’яної хвороби і гострого калькульозного холециститу. Актуальним залишається питання вивчення лабораторних показників до діагностики та вибору лікувальної тактики при гострому калькульозному холециститі в умовах повномасштабної війни в Україні. Питання терміновості виконання операції при гострому калькульозному холециститі при цьому не відпрацьовані, застосування інфузійної і антибактеріальної терапії є не завжди позитивними. Вирішення проблеми діагностики, лікування, профілактики можливих ускладнень ГКХ з урахуванням реалій сьогодення в умовах повномасштабної війни в Україні не задовольняють ані пацієнтів, ані хірургів. Мета: розробка алгоритму діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні. Матеріали та методи. Проліковано 58 хворих та проведено ретроспективний аналіз 62 історій хвороб хворих на гострий калькульозний холецистит. Розроблено алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні. Результати. Частота деструктивних форм запалення жовчного міхура була у 1,8 рази більшою ніж у передвоєнний час. Порушення психоемоційного стану характерна для хворих на гострий калькульозний холецистит. Рівень ШОЕ, кількість лейкоцитів, моноцитів були вищими, еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, лімфоцитів – меншими. Дані коагулограми свідчили про гіперкоагуляцію. Встановлена гіпопротеїнемія, гіперхолестиринемія, гіперкортизолемія, порушення функціональних проб печінки, високий рівень D-dimer, прокальцитоніна, позитивне визначення СРБ, низькі рівні феритина, мікроелемента магнію, вітаміну D (загального). Висновки. Розроблений алгоритм діагностичних та лікувальних підходів до гострого калькульозного холециститу в умовах повномасштабної війни в Україні слід застосовувати в практиці.; During the full-scale war in our country, pathological emotional processes are increasing, which affect the course of gallstone disease and GKH. The issue of studying laboratory indicators for diagnosis and choosing treatment tactics for acute calculous cholecystitis in the conditions of a full-scale war in Ukraine remains relevant. The issue of the urgency of performing surgery for acute calculous cholecystitis has not been worked out, the use of infusion and antibacterial therapy is not always positive. Solving the problem of diagnosis, treatment, and prevention of possible complications of GKH, taking into account the realities of today in the conditions of a full-scale war in Ukraine, does not satisfy either patients or surgeons. Aim. Development of an algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in conditions of full-scale war in Ukraine. Materials and methods. 58 patients were treated and a retrospective analysis of 62 case histories of patients with acute calculous cholecystitis was conducted. An algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in conditions of full-scale war in Ukraine was developed. Results. The frequency of destructive forms of gallbladder inflammation was 1.8 times higher than in pre-war times. Violation of the psychoemotional state is characteristic of patients with acute calculous cholecystitis. The level of of erythrocyte sedimentation rate, the number of leukocytes, monocytes were higher, erythrocytes, hemoglobin, hematocrit, lymphocytes - lower. Coagulogram data indicated hypercoagulation. Hypoproteinemia, hypercholesterolemia, hypercortisolemia, impaired liver function tests, high levels of D-dimer, procalcitonin, positive determination of CRP, low levels of ferritin, trace element magnesium, vitamin D (total). Conclusions. The developed algorithm of diagnostic and therapeutic approaches to acute calculous cholecystitis in the conditions of a full-scale war in Ukraine should be applied in practice. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19681 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19678 Історичні аспекти впровадження лапароскопічної та робот-асистованої радикальної простатектомій при хірургічному лікуванні раку простати (частина 1) Горовий, В. І.; Соснін, М. Д.; Шапринський, В. О.; Церковнюк, Р. Г.; Морару-Бурлеску, Р. П.; Кравченко, А. М.; Чайка, О. М.; Вознюк, Т. О.; Тагеєв, В. Р.; Кваша, О. М.; Horovy, V. I.; Sosnin, M. D.; Shaprynskyi, V. O.; Tserkovniuk, R. G.; Moraru-Burlesku, R. P.; Kravchenko, A. M.; Chaika, O. M.; Vozniuk, T. O.; Tageev, V. R.; Kvasha, O. M. Радикальна простатектомія при раці передміхурової залози має більш, ніж 120-річну історію, пройшла шлях від відкритого промежинного та залобкового втручання до лапароскопічної і роботизованої техніки (багатопортової та однопортової). У роботі представлено аналіз відкритих методик радикальної простатектомії промежинним та залобковим доступом, а також етапи впровадження лапароскопічної та робот-асистованої радикальної простатектомій при хірургічному лікуванні раку простати. Лапароскопічні та робот-асистовані радикальні простатектомії при хірургічному лікуванні раку простати виконують багатопортовими та однопортовими методиками, які характеризуються меншою інвазивністю та морбідністю, а також кращими онкологічними та функціональними результатами у порівнянні із відкритими втручаннями. Зроблено заключення, що лапароскопічні та роботасистовані радикальні простатектомії необхідно впроваджувати в практичну роботу урологів як малоінвазивні втручання при хірургічному лікуванні локалізованого та місцево-поширеного раку простати. Мета дослідження – провести аналіз джерел літератури та зазначити етапи впровадження лапароскопічної та роботасистованої радикальної простатектомій при хірургічному лікуванні раку простати.; Radical prostatectomy for prostate cancer has a history of more than 120 years, having gone from open perineal and lobular intervention to laparoscopic and robotic techniques (multiport and single-port). The paper presents an analysis of open radical prostatectomy techniques using perineal and lobular access, as well as the stages of implementing laparoscopic and robot-assisted radical prostatectomy in the surgical treatment of prostate cancer. Laparoscopic and robot-assisted radical prostatectomy in the surgical treatment of prostate cancer is performed using multiport and single-port techniques, which are characterized by less invasiveness and morbidity, as well as better oncological and functional results compared to open interventions. It is concluded that laparoscopic and robot-assisted radical prostatectomy should be introduced into the practical work of urologists as minimally invasive interventions in the surgical treatment of localized and locally advanced prostate cancer. The purpose of the study is to analyze the literature sources and identify the stages of implementation of laparoscopic and robotassisted radical prostatectomy in the surgical treatment of prostate cancer. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19678 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19652 Історія впровадження лапароскопічної та робот-асистованої радикальної простатектомії при хірургічному лікуванні раку передміхурової залози Горовий, В. І.; Соснін, М. Д.; Шапринський, В. О.; Церковнюк, Р. Г.; Кравченко, А. М.; Морару-Бурлеску, Р. П.; Чайка, О. М. Радикальна простатектомія при раку передміхурової залози (РПЗ) має більш ніж 120-річну історію, пройшла шлях від відкритого промежинного та залобкового втручання до лапароскопічної та роботизованої техніки (одноі багатопортової). У статті представлено аналіз відкритих методик радикальної простатектомії, а також етапи впровадження їх при хірургічному лікуванні РПЗ. Лапароскопічні та робот-асистовані радикальні простатектомії характеризуються меншою інвазивністю та морбідністю, а також кращими онкологічними й функціональними результатами порівняно з відкритими втручаннями. Підкреслено необхідність впровадження лапароскопічної і робот-асистованої радикальної простатектомії в рутинну практику урологів України як малоінвазивних та ефективних втручань при хірургічному лікуванні локалізованого РПЗ. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19652 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19651 Порівняння результатів виконання відкритої та лапароскопічної робот-асистованої черезміхурової простатектомії у хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози Церковнюк, Р. Г.; Горовий, В. І.; Шапринський, В. О.; Соснін, М. Д.; Морару-Бурлеску, Р. П.; Чайка, О. М.; Омелянчук, С. А.; Ліваковський, С. К.; Верба, М. А.; Tserkovniuk, R. G.; Horovyi, V. I.; Shaprynskyi, V. O.; Sosnin, M. D.; Moraru-Burlesku, R. P.; Chaika, O. M.; Omelianchuk, S. A.; Livakovskyi, S. K.; Verba, M. A. Лапароскопічна робот-асистована простатектомія (ЛРАП) при доброякісній гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) запроваджена як малоінвазивна альтернатива відкритим операціям, які супроводжуються великою крововтратою та ускладненнями. Вона дозволяє зменшити ризик післяопераційної кровотечі й скоротити час перебування пацієнтів у стаціонарі. Мета дослідження: порівняти результати виконання одномоментної черезміхурової відкритої та ЛРАП у хворих із ДГПЗ великих розмірів (> 80 см3 ). Матеріали та методи. Оцінено ранні та віддалені результати ЛРАП у 60 хворих, оперованих системами da Vinci S та da Vinci Si у 2019–2025 рр. у медичному центрі «ІННОМЕД-ЦЕНТР ЕНДОХІРУРГІЇ». Групу порівняння становили 150 пацієнтів, яким виконано відкриту простатектомію у Вінницькій обласній лікарні. Інтраопераційну крововтрату вимірювали ваговим методом, ускладнення оцінювали за Clavien – Dindo, сечовипускання – за допомогою урофлоуметрії. Результати. Середня тривалість ЛРАП становила 208,3 ± 27,6 хв, крововтрата – 120,6 ± 32,5 мл, післяопераційні ліжко-дні – 5,3 ± 1,2, ранні ускладнення – 5%. Відкрита операція: тривалість – 66,6 ± 14,2 хв, крововтрата – 310,5 ± 51,4 мл, ліжко-дні – 14,1 ± 2,8, ранні ускладнення – 29,3%. Максимальна швидкість потоку сечі після ЛРАП – 25,2 ± 2,6 мл/с, після відкритої операції – 24,9 ± 2,9 мл/с. Віддалені ускладнення: 2,2% та 7,3% відповідно. Висновки. ЛРАП характеризується більшою тривалістю, але меншою крововтратою, коротшим післяопераційним періодом і меншою кількістю ускладнень порівняно з відкритою простатектомією. Одномоментні черезміхурова відкрита простатектомія та ЛРАП дозволяють відновити нормальний акт сечовипускання у хворих із ДГПЗ великих розмірів. Результати підтверджують, що ЛРАП є безпечною та ефективною малоінвазивною альтернативою для хворих із великими об’ємами передміхурової залози.; Laparoscopic robot-assisted prostatectomy (LRAP) for benign prostatic hyperplasia (BPH) was introduced as a minimally invasive alternative to open surgery, which were accompanied with significant blood loss and postoperative complications. It reduces the risk of postoperative bleeding and shortens the length of the patients’ hospital stay. The objective: to compare the outcomes of one-stage transvesical open and LRAP in patients with large BPH (> 80 cm3 ). Materials and methods. The immediate and long-term results of LRAP in 60 patients, who were operated on with the da Vinci S and da Vinci Si at the medical centre “INNOMED-ENDOSURGERY CENTRE” from 2019 to 2025 were assessed. The comparison group consisted of 150 patients, who underwent one-stage transvesical open prostatectomy in the Vinnytsya Regional Clinical Hospital. Intraoperative blood loss was measured by the weight method. Surgical complications after prostatectomies were determined by Clavien–Dindo. The act of urination was assessed using uroflowmetry. Results. The average duration of LRAP was 208.3 ± 27.6 minutes, blood loss was 120.6 ± 32.5 mL, number of postoperative bed-days was 5.3 ± 1.2, early complications were 5%. The open surgery: the average duration was 66.6 ± 14.2 minutes, blood loss was 310.5 ± 51.4 mL, number of postoperative bed-days was 14.1 ± 2.8, early complications were 29.3%. The maximum urine flow rate after LRAP was 25.2 ± 2.6 mL/s, after the open surgery it was 24.9 ± 2.9 mL/s. Long-term postoperative complications: 2.2% and 7.3%, respectively Conclusions. LRAP is characterized by a longer duration of the operation, but less intraoperative blood loss, fewer postoperative bed-days and minimal postoperative complications compared with open prostatectomy. One-stage open and LRAP allow restoring the act of urination in patients with large BPH to normal parameters. The results confirm that LRAP is a safe and effective minimally invasive alternative for patients with enlarged prostates. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19651 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19536 Необхідність закриття дефекту брижі при лапароскопічних колектоміях Грубнік, В. В.; Воротинцева, К. О.; Косован, В. М.; Дегтяренко, С. П.; Grubnik, V. V.; Vorotyntseva, K. O.; Kosovan, V. M.; Degtyarenko, S. P. Мета роботи: визначити доцільність ушивання мезентеріальних дефектів на підставі ретроспективного аналізу результатів лапароскопічних резекцій товстої кишки. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 57 лапароскопічних резекцій товстої кишки, виконаних у період із 2018 р. до 2024 р. Оцінювали тривалість операційного втручання, частоту післяопераційних ускладнень, розвиток кишкової непрохідності, а також тривалість госпіталізації. У частини пацієнтів мезентеріальний дефект ушивали, в інших випадках дефект залишали відкритим. Результати. Випадки внутрішнього защемлення петель тонкої кишки з розвитком кишкової непрохідності спостерігалися виключно в пацієнтів, у яких мезентеріальний дефект не був закритий. Ушивання мезентеріального дефекту не супроводжувалося збільшенням частоти післяопераційних ускладнень або подовженням тривалості стаціонарного лікування. Достовірних відмінностей у тривалості госпіталізації між групами з ушитим та неушитим дефектами не виявлено. Висновки. Ушивання мезентеріального дефекту при лапароскопічних правобічних та лівобічних резекціях товстої кишки є доцільним і дозволяє знизити ризик розвитку внутрішніх защемлень петель тонкої кишки та гострої кишкової непрохідності у післяопераційному періоді.; The aim of the work: to determine the feasibility of mesenteric defect closure based on a retrospective analysis of outcomes after laparoscopic colorectal resections. Materials and Methods. A retrospective analysis of 57 laparoscopic colorectal resections performed between 2018 and 2024 was conducted. Operative time, postoperative complications, development of bowel obstruction, and length of hospital stay were evaluated. In some patients the mesenteric defect was closed, while in others it was left open. Results. Cases of internal entrapment of small bowel loops with subsequent bowel obstruction were observed exclusively in patients in whom the mesenteric defect was not closed. Closure of the mesenteric defect was not associated with an increased rate of postoperative complications or prolonged hospital stay. No significant differences in length of hospitalization were found between the groups with closed and non-closed defects. Conclusions. Closure of the mesenteric defect during laparoscopic right- and left-sided colorectal resections is advisable and allows reduction of the risk of internal small bowel entrapment and acute postoperative bowel obstruction. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19536 2026-01-01T00:00:00Z