Кафеда хірургії з післядипломною освітою

Особливості оцінки стану вагітних з аденомою прищитоподібних залоз

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Особливості оцінки стану вагітних з аденомою прищитоподібних залоз Міщенко, В. П.; Гладчук, І. З.; Міщенко, В. В.; Mishchenko, V. P.; Gladchuk, I. Z.; Mishchenko, V. V. Актуальність теми полягає у відсутності достовірних статистичних даних у доступних літературних джерелах стосовно частоти виникнення захворювань прищитоподібних залоз (ПЩЗ) у вагітних та відмінностей діагностики й терапії під час і поза вагітністю. Поінформованість лікаря щодо особливостей фізіологічних змін в організмі жінки під час вагітності, зокрема мінерального обміну та функціонування ендокринних залоз, сприяє проведенню грамотної і своєчасної диференційної діагностики, спрямованої на розрізнення пухлин ПЩЗ, фізіологічних процесів за вагітності й симптомів гестаційних ускладнень. Проведення диференційної діагностики патології ПЩЗ та гестаційних процесів на різних термінах вагітності є доволі складним завданням, саме тому у клінічній практиці важливим є своєчасно виявляти такі захворювання ще на етапі преконцепційної підготовки. Пізня діагностика клінічних проявів патології у вагітних призводить до тяжких наслідків для організму жінки та плода.Підхід до диференційної діагностики аденоми ПЩЗ та фізіологічних процесів під час вагітності, а також таких гестаційних ускладнень, як нудота і блювота вагітних, та призначення терапевтичних заходів має бути мультидисциплінарним, персоніфікованим і охоплювати визначення рівнів тиреотропного гормону, вітаміну D, кальцію, магнію, фосфору, паратгормону в крові. Терапевтичні можливості стосовно гіперпаратиреозу у вагітних жінок обмежені. Важливим є персоніфікований і мультидисциплінарний підхід у кожному окремому випадку. Жінки з пухлиною ПЩЗ потребують індивідуального кваліфікованого спостереження не тільки під час вагітності, але й у ранньому й пізньому післяпологових періодах, а також у період лактації, оскільки завжди існує ризик розвитку гіперкальціємії. Призначення вітаміну D слід проводити під лабораторним контролем його рівня в крові вагітних і персоніфіковано, з огляду на гестаційний термін. У новонароджених від матерів із пухлиною ПЩЗ необхідно контролювати рівень кальцію в крові та сечі.; The relevance of this topic lies in the lack of reliable statistical data in available literature regarding the incidence of parathyroid gland disorders in pregnant women and the differences in diagnosis and therapy during pregnancy versus outside of pregnancy. A physician’s knowledge of the physiological changes that occur in a woman’s body during pregnancy, including mineral metabolism and endocrine gland function, facilitates accurate and timely differential diagnosis between parathyroid tumors, physiological processes, and symptoms of gestational complications.Differential diagnosis of parathyroid pathology from gestational processes at various stages of pregnancy is complex. Timely detection of parathyroid pathology is particularly important at the stage of pregnancy planning. Differential diagnosis of parathyroid adenoma is carried out in comparison with gestational processes, including gestational complications such as nausea and vomiting in pregnant women. Late diagnosis of clinical manifestations of parathyroid pathology in pregnancy can lead to severe consequences for both the mother and the fetus. For this reason, in clinical practice, timely detection of parathyroid pathology during the pregnancy planning stage is essential.Examination of pregnant women and determination of therapeutic interventions should be multidisciplinary, personalized, and include measurement of blood levels of thyroid-stimulating hormone, vitamin D, calcium, magnesium, phosphorus, and parathyroid hormone.Therapeutic options for hyperparathyroidism in pregnant women are limited. A personalized and multidisciplinary approach is essential in each individual case. Women with parathyroid tumors require individualized, qualified monitoring during both the early and late postpartum periods and during lactation, as there is always a risk of hypercalcemia. Administration of vitamin D should be carried out under laboratory control of its blood levels in pregnant women and should be personalized, taking into account the gestational age.In newborns of mothers with parathyroid tumors, it is necessary to monitor calcium levels in both blood and urine.

Уретрозберігальна (екстрауретральна) простатектомія при доброякісній гіперплазії передміхурової залози: еволюція від відкритих до лапароскопічних робот–асистованих операцій

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Уретрозберігальна (екстрауретральна) простатектомія при доброякісній гіперплазії передміхурової залози: еволюція від відкритих до лапароскопічних робот–асистованих операцій Горовий, В. І.; Чайка, О. М.; Церковнюк, Р. Г.; Шапринський, В. О.; Соснін, М. Д.; Морару–Бурлеску, Р. П.; Омелянчук, С. А.; Капшук, В. М.; Верба, М. А.; Gorovyi, V. I.; Chaika, O. M.; Tserkovnyuk, R. G.; Shaprinskyi, V. O.; Sosnin, M. D.; Moraru–Burlescu, R. P.; Omelianchuk, S. A.; Kapshuk, V. M.; Verba, M. A. Першу черезміхурову простатектомію з повним видаленням гіперплазованих часток передміхурової залози виконав американський хірург E. Fuller у 1895 році. Радянський хірург А. Т. Лідський у 1919 році почав розробляти на трупах залобковий доступ та методику залобкової (транскапсулярної) уретрозберігальної (екстрауретральної) простатектомії при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Основні особливості цих технік: доступ до сечового міхура та передміхурової залози виконують через невеликий (4 – 6 см) розріз шкіри в надлобковій ділянці; розріз капсули поздовжній із збереженням цілісності передміхурової частини сечовипускного каналу; дренування ложа видалених часток передміхурової залози за допомогою марлевого тампона через додатковий промежинний розріз; дренування сечового міхура уретральним катетером. Проте розробки А. Т. Лідського не знайшли практичного застосування.

Компенсаторно-адаптаційні зміни в організмі хворих із гострим калькульозним холециститом під впливом патологічних емоційних процесів під час війни в Україні

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Компенсаторно-адаптаційні зміни в організмі хворих із гострим калькульозним холециститом під впливом патологічних емоційних процесів під час війни в Україні Міщенко, В. В.; Пономаренко, А. В.; Міщенко, В. П.; Mishchenko, V. V.; Ponomarenko, A. V.; Mishchenko, V. P. Мета. Визначити вплив патологічних емоційних процесів на порушення компенсаторно–адаптаційних можливостей організму при гострому калькульозному холециститі під час війни в Україні. Матеріали і методи. У хворих із гострим калькульозним холециститом діагностували тривожні стани, невротичні порушення, оцінювали самопочуття, активність, настрій, опірність стресу, визначали вміст кортизолу у крові та добовій сечі. Результати. При гострому калькульозному холециститі у жінок високий рівень тривожності виявляли у 3,8 разу частіше, ніж у чоловіків. І чоловіки, і жінки мали хворобливі розлади. Оцінка самопочуття, активності, настрою у жінок була нижчою, ніж у чоловіків, в 1,8 разу і різнилася статистично значущо (р < 0,05). Жінок, вразливих до стресу, було у 5,9 разу більше, ніж чоловіків. У жінок рівень кортизолу в сироватці крові перевищував верхню межу референтного значення в 1,3 разу, у чоловіків – у 1,2 разу та корелював із депресією. Висновки. У хворих із гострим калькульозним холециститом відмічено психоемоційну нестабільність, страх, стрес, викликані воєнними діями в Україні. Для оцінки ментального здоров’я слід досліджувати реактивну й особистісну тривожність, невротичні стани, самопочуття, активність, настрій, опірність стресу. Компенсаторно–адаптаційні зміни в організмі хворих із гострим калькульозним холециститом під впливом патологічних емоційних процесів під час війни в Україні потребують комплексного підходу, направленого на покращення психосоматичного здоров’я.; Objective. To determine the influence of pathological emotional processes on the impairment of the body’s compensatory and adaptive capabilities in acute calculous cholecystitis during the war in Ukraine. Materials and methods. In patients with acute calculous cholecystitis, anxiety states and neurotic disorders were diagnosed; well-being, activity, mood, and stress resistance were assessed; and cortisol levels in blood and 24-hour urine were determined. Results. In cases of acute calculous cholecystitis, high levels of anxiety were observed 3.8 times more frequently in women than in men. Both men and women experienced painful symptoms. Women’s self-assessments of well-being, activity, and mood were 1.8 times lower than men’s and differed statistically significantly (p < 0.05). Women who were vulnerable to stress were 5.9 times more numerous than men. In women, serum cortisol levels exceeded the upper limit of the reference range by 1.3 times, and in men by 1.2 times, and correlated with depression. Conclusions. Patients with acute calculous cholecystitis exhibited psychoemotional instability, fear, and stress caused by the hostilities in Ukraine. To assess mental health, reactive and trait anxiety, neurotic states, well-being, activity, mood, and stress resilience should be examined. Compensatory and adaptive changes in the bodies of patients with acute calculous cholecystitis under the influence of pathological emotional processes during the war in Ukraine require a comprehensive approach aimed at improving psychosomatic health.

Екстрауретральна простатектомія при відкритих, лапароскопічних та робот - асистованих операціях у хворих на доброякісну гіперплазію простати

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Екстрауретральна простатектомія при відкритих, лапароскопічних та робот - асистованих операціях у хворих на доброякісну гіперплазію простати Горовий, В. І.; Чайка, О. М.; Морару-Бурлеску, Р. П.; Церковнюк, Р. Г.; Шапринський, В. О.; Кравченко, А. М.; Соснін, М. Д.; Омелянчук, С. А.; Вознюк, Т. О.; Ліваковський, С. К.; Галуган, А. М.; Верба, М. А.; Gorovyi, V. I.; Chaika, O. M.; Moraru-Burlesku, R. P.; Tserkovniuk, R. H.; Shaprynskyi, V. O.; Kravchenko, A. M.; Sosnin, M. D.; Omelianchuk, S. A.; Vozniuk, T. O.; Livakovskyi, S. K.; Haluhan, A. M.; Verba, M. A. Доброякісна гіперплазія простати великих розмірів залишається однією з найбільш поширених при-чин обструктивних порушень сечовипускання у чоловіків похилого віку та часто потребує хірургічного лікування. Традиційні відкриті та трансуретральні методики простатектомії супроводжуються видаленням простатичного відділу уретри, що асоціюється з ризиком післяопераційного нетримання сечі, ретроградної еякуляції та зниження якості життя пацієнтів. У зв’язку з цим актуальним є пошук і впровадження хірургічних методик, спрямованих на збереження простатичної уретри. У даній статті проведено аналіз літературних джерел, присвячених розвитку техніки уретрозберігаючої простат ектомії, а також узагальнено власний клінічний досвід авторів. Показано, що відкриті уретрозберігаючі простат ектомії мали обмежене застосування через технічну складність і високий ри-зик пошкодження простатичного відділу уретри. Натомість впровадження лапароскопічних і робот-асистованих технологій суттєво розширило можливості збереження простатичної уретри за рахунок покращеної візуалізації, точності маніпуляцій та ефективного інтраопераційного гемостазу. Малоінвазивні уретрозберігаючі простатек-томії у хворих на доброякісну гіперплазію простати великих розмірів асоціюються зі зменшенням частоти піс-ляопераційного нетримання сечі, ретроградної еякуляції та інших ускладнень, а також зі скороченням термінів катетеризації та госпіталізації.ВИСНОВОК. Лапароскопічна та робот-асистована уретрозберігаюча простатектомія є перспективним напрямом хірургічного лікування доброякісної гіперплазії простати великих розмірів і дозволяє покращити функціональні результати операції.; Benign prostatic hyperplasia of large sizes remains one of the most common causes of obstructive urina-tion disorders in elderly men and often requires surgical treatment. Traditional open and transurethral prostatectomy techniques are accompanied by removal of the prostatic urethra, which is associated with the risk of postoperative urinary incontinence, retrograde ejaculation and a decrease in the quality of life of patients. In this regard, the search and imple-mentation of surgical techniques aimed at preserving the prostatic urethra is relevant.This article analyzes the literature on the development of urethra-sparing prostatectomy techniques, and also summarizes the authors’ own clinical experience. It is shown that open urethra-sparing prostatectomies had limited application due to technical complexity and a high risk of damage to the prostatic urethra. Instead, the introduction of laparoscopic and robot-assisted technologies has significantly expanded the possibilities of preserving the prostatic urethra due to improved visualization, precision of manipulations and effective intraoperative hemostasis. Minimally invasive urethra-sparing prostatectomy in patients with large benign prostatic hyperplasia is associated with a decrease in the frequency of postoperative urinary incontinence, retrograde ejaculation and other complications, as well as with a reduction in catheterization and hospitalization times.cOnclusiOns. Laparoscopic and robot-assisted urethra-sparing prostatectomy is a promising direction of surgical treat-ment of large benign prostatic hyperplasia and allows to improve the functional results of the operation.

Досвід застосування інтраопераційного нейромоніторингу при втручаннях на щитоподібній залозі

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Досвід застосування інтраопераційного нейромоніторингу при втручаннях на щитоподібній залозі Шалашний, М. О.; Парфентьєв, Р. С.; Shalashnyi, M. O.; Parfentiev, R. S. У межах проспективного рандомізованого дослідження (2020–2023 рр.) проаналізовано доцільність використання інтраопераційного нейромоніторингу (ІОНМ) під час тиреоїдектомії. Дослідження охопило 74 пацієнтів, з яких 19 прооперовано із застосуванням ІОНМ, 55 – без нього. У групі ІОНМ частота двосторонньої візуалізації зворотного гортанного нерва (ЗГН) становила 89,5% порівняно з 47,3% у контрольній групі. Відносна частота післяопераційного парезу голосових зв’язок була нижчою у групі ІОНМ (10,5% проти 29,1%), однак ця різниця не досягла статистичної значущості (p=0,10); більшість порушень мали транзиторний характер. Через 12 місяців якість життя, оцінена за шкалою V-RQOL, не відрізнялась між групами. Отримані результати свідчать про клінічну ефективність ІОНМ як засобу підвищення безпечності оперативних втручань на щитоподібній залозі та обґрунтовують доцільність його широкого впровадження у вітчизняну хірургічну практику.; Intraoperative injury to the recurrent laryngeal nerve (RLN) remains a significant complication of thyroid surgery, potentially leading to voice disorders and reduced quality of life. Visual identification of the RLN is considered the gold standard, though its limitations in complex cases have prompted the use of intraoperative neuromonitoring (IONM). Despite international endorsement, IONM remains underutilized in Ukraine. Objective – to evaluate the initial experience and clinical feasibility of IONM during thyroid surgeries at Odesa National Medical University, and its potential benefits for surgical outcomes and nerve preservation. Materials and Methods. A prospective randomized cohort study was conducted from 2020 to 2023, including 74 patients undergoing thyroidectomy. Nineteen patients were operated on using IONM (main group), and 55 without it (control group). The ASA classification was used to assess perioperative risk. Voice-related quality of life was measured using the V-RQOL questionnaire at baseline and up to 12 months postoperatively. Nerve identification, postoperative vocal cord paresis, and quality-of-life scores were statistically analyzed. Results. Bilateral RLN identification was achieved in 89.5% of the IONM group versus 47.3% in the control group. Vocal cord paresis occurred in 10.5% of IONM cases and 29.1% without IONM, though the difference was not statistically significant (p=0.10). Most cases were transient. By 12 months, quality-of-life scores showed no significant difference between groups. However, IONM proved most useful in reoperations and inflammatory thyroid disease. Conclusions. IONM improves RLN visualization and functional assessment during thyroid surgery, reducing nerve injury risk and enhancing surgical safety, particularly in high-risk cases. These findings support broader implementation of IONM in Ukrainian surgical practice.

Первинний тиреотоксикоз у ВІЛ–інфікованих пацієнтів з ознаками запального синдрому відновлення імунітету після початку антиретровірусної терапії: хірургічні аспекти

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Первинний тиреотоксикоз у ВІЛ–інфікованих пацієнтів з ознаками запального синдрому відновлення імунітету після початку антиретровірусної терапії: хірургічні аспекти Парфентьєв, Р. С.; Слєпов, В. В.; Parfentiev, R. S.; Sliepov, V. V. Мета. Оцінити особливості перебігу та результати лікування первинного тиреотоксикозу у ВІЛ–інфікованих пацієнтів з ознаками запального синдрому відновлення імунітету після початку антиретровірусної терапії. Матеріали і методи. До ретроспективного аналізу залучено 33 пацієнти з первинним тиреотоксикозом, що розвинувся після початку антиретровірусної терапії на тлі запального синдрому відновлення імунітету. У 16 пацієнтів виконано тиреоїдектомію (у 11 – на ранніх, у 5 – на пізніх етапах), решта 17 пацієнтів отримувала консервативне лікування. Оцінювали динаміку рівнів тиреотропного гормону, вільного тироксину, імунний статус (кількість клітин CD4+, вірусне навантаження), частоту ускладнень і рецидиву тиреотоксикозу. Результати. Після ранньої тиреоїдектомії нормалізувався тиреоїдний профіль у 81,8% пацієнтів, після пізньої – у 20%, після медикаментозної терапії – у 29% (p<0,05). Частота рецидиву тиреотоксикозу становила 9,1% після ран-ньої операції, 60% – після пізньої і 70,6% – після медикаментозної терапії. Побічні реакції на тиреостатики виникли у 9,1% оперованих пацієнтів і у понад 50% пацієнтів, які отримували консервативне лікування. Висновки. Перебіг тиреотоксикозу на тлі запального синдрому відновлення імунітету агресивніший, ніж «звичай-ного» тиреотоксикозу, а після раннього хірургічного лікування швидше нормалізується функціонування щитоподібної залози та знижується ризик ускладнень.; Objective. To evaluate the characteristics of the course and results of treatment of primary thyrotoxicosis in HIVinfected patients with signs of immune reconstitution inflammatory syndrome after initiation of antiretroviral therapy. Materials and methods. A retrospective analysis was performed on 33 patients with primary thyrotoxicosis that developed after the initiation of antiretroviral therapy against the background of inflammatory syndrome of immune restoration. Thyroidectomy was performed in 16 patients (11 in the early stages and 5 in the late stages), while the remaining 17 patients received conservative treatment. The dynamics of thyrotropin, free thyroxine, and immune status (CD4+ cell count, viral load) were assessed, as well as the frequency of complications and recurrence of thyrotoxicosis. Results. After early thyroidectomy, the thyroid profile normalized in 81.8% of patients, after late thyroidectomy – in 20%, after drug therapy – in 29% (p<0.05). The recurrence rate of thyrotoxicosis was 9.1% after early surgery, 60% after late surgery, and 70.6% after drug therapy. Adverse reactions to thyreostatics occurred in 9.1% of operated patients and in more than 50% of patients who received conservative treatment. Conclusions. The course of thyrotoxicosis against the background of inflammatory syndrome of immune restoration is more aggressive than that of "ordinary" thyrotoxicosis, and after early surgical treatment, thyroid function normalizes more quickly and the risk of complications decreases.

Лапароскопічна біліодуоденостомія при доброякісних захворюваннях жовчних проток

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Лапароскопічна біліодуоденостомія при доброякісних захворюваннях жовчних проток Грубнік, В. В.; Грубнік, М. Ю.; Ільяшенко, В. В.; Іщенко, В. С.; Grubnik, V. V.; Grubnik, M. Yu.; Ilyashenko, V. V.; Ishchenko, V. S. Мета. З’ясувати можливості формування лапароскопічних співусть жовчних проток із дванадцятипалою кишкою при їх доброякісній патології.Матеріали і методи. До ретроспективного аналізу включено 36 пацієнтів, оперованих лапароскопічно у 2014 – 2024 роках. Кісти спільної жовчної протоки мали 4 пацієнти, доброякісні стриктури жовчних проток після холецистектомії – 5 пацієнтів, ускладнений холедохолітіаз – 27 пацієнтів. Усім пацієнтам виконані інтраопераційна холангіографія та мобілізація дванадцятипалої кишки для зменшення натягу анастомоза.Результати. Всі операції завершені лапароскопічно. Неспроможності швів анастомозів не було, лише у 1 пацієнта із високою стриктурою відмічено тимчасове підтікання жовчі. Тривалість операції становила від 130 до 190 хв, об’єм крововтрати не перевищував 120 мл, середня тривалість госпіталізації – 8 діб. У 11,9% пацієнтів виник помірний рефлюкс–гастрит, консервативне лікування було успішним. Тривалість спостереження становила до 6 років, стриктур жовчних проток чи рецидиву жовтяниці не зафіксовано.Висновки. Лапароскопічні гепатикодуоденостомія та холедоходуоденостомія безпечні, технічно здійсненні, мінімально травматичні й ефективні варіанти реконструкції при доброякісній патології жовчних проток із стійкими довгостроковими результатами.; Objective. To determine the possibility of forming laparoscopic anastomoses of the bile ducts with the duodenum in cases of benign pathology.Materials and methods. A retrospective analysis included 36 patients who underwent laparoscopic surgery in 2014–2024. Four patients had cysts of the common bile duct, five patients had benign strictures of the bile ducts after cholecystectomy, and 27 patients had complicated choledocholithiasis. All patients underwent intraoperative cholangiography and duodenal mobilization to reduce anastomotic tension.Results. All operations were performed laparoscopically. There were no failures of anastomotic sutures, only one patient with severe stricture had temporary bile leakage. The duration of the operation ranged from 130 to 190 minutes, blood loss did not exceed 120 ml, and the average length of hospital stay was 8 days. Moderate reflux gastritis developed in 11.9% of patients, and conservative treatment was successful. The duration of observation was up to 6 years, with no strictures of the bile ducts or recurrence of jaundice recorded.Conclusions. Laparoscopic hepatico-duodenostomy and choledochoduodenostomy are safe, technically feasible, minimally traumatic, and effective options for reconstruction in benign bile duct pathology with stable long-term results.

Hormone Replacement Therapy after Unilateral Adrenalectomy

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Hormone Replacement Therapy after Unilateral Adrenalectomy Parfentiev, R.; Kryzhanovskyi, Y.; Vododyuk, Ro.; Parfentieva, N.; Sliepov, V. Unilateral adrenalectomy is widely performed for the treatment of both hormonally active and inactive adrenal tumors; however, the need for postoperative hormone replacement therapy (HRT) remains controversial. This study aimed to evaluate the necessity, duration, and clinical relevance of glucocorticoid replacement after unilateral adrenalectomy based on functional recovery of the hypothalamic–pituitary–adrenal (HPA) axis. A prospective cohort study with elements of retrospective analysis included 108 patients who underwent minimally invasive unilateral adrenalectomy between 2018 and 2025. Hormonal status was assessed preoperatively, in the early postoperative period, and at 1, 3, and 6 months after surgery. Morning serum cortisol, ACTH, and electrolytes were measured, with dynamic testing performed when indicated. Glucocorticoid replacement therapy was prescribed individually based on laboratory results and clinical presentation. Glucocorticoid replacement therapy was required in 46 patients (42.6%) in the early postoperative period, while 62 patients (57.4%) maintained adequate cortisol levels without replacement. The need for HRT was strongly associated with tumor functional status: replacement therapy was necessary in 84.6% of patients with corticosteromas, 50.0% with aldosteromas, and 42.9% with pheochromocytomas, compared with only 22.2% of patients with hormonally inactive tumors. In most cases, HRT was transient, with normalization of morning cortisol allowing discontinuation of therapy in 37.0% of patients at 1 month, 63.0% at 3 months, and 82.6% at 6 months. Persistent adrenal insufficiency beyond 6 months occurred in only 7.4% of the total cohort and exclusively among patients with hormonally active tumors. The study demonstrates that routine hormone replacement therapy after unilateral adrenalectomy is not universally required. Instead, individualized management based on systematic hormonal monitoring allows safe prevention of adrenal insufficiency while avoiding unnecessary long-term glucocorticoid exposure, thereby optimizing postoperative outcomes and patient quality of life.

Інтеграція штучного інтелекту в клінічне мислення та хірургічну практику: трансформація підходів у добу цифрових технологій

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Інтеграція штучного інтелекту в клінічне мислення та хірургічну практику: трансформація підходів у добу цифрових технологій Шевченко, В. Г.; Муравйов, П. Т.; Колодій, В. В.; Shevchenko, V. H.; Muraviov, P. T.; Kolodiy, V. V. У статті розглядається трансформація клінічного мислення хірурга в умовах стрімкого розвитку штуч ного інтелекту (ШІ) та зростання його ролі в діагностичних і лікувальних процесах. Детально проаналізовано сучасні рівні інтеграції ШІ в хірургічну практику – від допоміжних алгоритмів підтримки рішень до автономних систем, здат них виконувати окремі етапи оперативного втручання. Особливу увагу приділено тому, як такі технології змінюють когнітивну модель ухвалення клінічних рішень, перерозподіляючи фокус від суто інтуїтивного та досвідного підходу до комбінованого, у якому поєднуються знання хірурга та аналітичні можливості машинного навчання. У роботі також висвітлено ключові етичні виклики, пов’язані з опорою на алгоритмічні рекомендації, питання відповідальності за результати лікування, прозорості роботи цифрових систем та необхідності збереження автоном- ності лікаря. Окремо проаналізовано освітні аспекти, зокрема зміну компетентнісних вимог до майбутніх хірургів, важливість розвитку цифрової грамотності, критичного мислення та здатності до інтерпретації даних, що генерує ШІ. На основі проведеного аналізу запропоновано комплекс рекомендацій щодо адаптації освітнього процесу, удо сконалення підготовки хірургів і формування етичних стандартів доброчесного використання ШІ. Підкреслено необ хідність гармонійного поєднання технологічних інновацій із фундаментальними принципами клінічної медицини для забезпечення безпеки пацієнтів та підвищення якості хірургічної допомоги.; The article examines the transformation of a surgeon’s clinical thinking amid the rapid development of artificial intelligence (AI) and the growing role of AI tools in diagnostic and therapeutic processes. It provides a detailed analysis of the current levels of AI integration into surgical practice – from auxiliary decision-support algorithms to autonomous systems capable of performing individual stages of surgical procedures. Particular attention is given to how these technologies modify the cognitive model of clinical decision-making, shifting the focus from a purely intuitive and experience-based approach to a combined one that integrates the surgeon’s expertise with the analytical capabilities of machine learning. The article also highlights key ethical challenges associated with reliance on algorithmic recommendations, including issues of responsibility for treatment outcomes, transparency of digital systems, and the need to preserve the physician’s autonomy. Educational aspects are examined separately, emphasizing evolving competency requirements for future surgeons, the importance of digital literacy, critical thinking, and the ability to interpret AI-generated data. Based on the analysis, the article proposes a set of recommendations for adapting the educational process, improving surgical training, and shaping ethical standards for the responsible use of AI. It underscores the necessity of harmonizing technological innovation with the fundamental principles of clinical medicine to ensure patient safety and enhance the quality of surgical care.

Досвід застосування гідролізатів колагену як засобу впливу на загоєння вогнепальних ран

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Досвід застосування гідролізатів колагену як засобу впливу на загоєння вогнепальних ран Беспалько, М. Г.; Муравйов, П. Т.; Васильєв, О. А.; Шаханов, О. Г.; Холодов, І. Г.; Bespalko, M. H.; Muraviov, P. T.; Shakhanov, O. H.; Vasyl’ev, O. A.; Holodov, I. G. Актуальність. Вогнепальні поранення залишаються однією з найскладніших проблем військово-польової хірургії, супроводжуючись значними дефектами м’яких тканин, тривалим запаленням та високою частотою інфекційних ускладнень. У цьому контексті актуальним є пошук засобів нутритивної підтримки, здатних прискорювати репаративні процеси. Мета. Оцінити клінічну ефективність застосування гідролізатів коллагену у комплексному лікуванні військово-службовців із вогнепальними пораненнями. Матеріали і методи. Обстежено 80 пацієнтів віком 20–59 років, розподілених на основну групу (n=38, додатково пероральний гідролізат колагену протягом 45–60 діб) та групу порівняння (n=42, стандартна терапія). Оцінювали терміни очищення ран, формування грануляційної тканини, епітелізації, частоту інфекційних ускладнень та клітинний склад мазків-відбитків. Результати. У групі порівняння на 7-му добу переважав дегенеративно-запальний тип цитограми з деструкцією нейтрофілів понад 90% та високою мікробною контамінацією (3,5×100 мікробних тіл/100 лейкоцитів). В основній групі деструкція знижувалася до 63,5% (p<0,01), а частка макрофагів і фібробластів на 14-ту добу була удвічі вищою (18,5% і 12,8% проти 8,5% і 5,9%; p<0,01). На 21-шу добу рівень деструктивних клітин становив 31,5% проти 62,5% у групі порівняння (p<0,01), що відображало формування зрілої грануляційної тканини. Обговорення. Історичний досвід застосування страві з високим вмістом колагену (холодець, шурпа) підтверджує патогенетичну доцільність такої підтримки, однак сучасні гідролізати є більш ефективними завдяки високій біодоступності та стандартизованому складу. Висновки. Додавання гідролізатів коллагену до стандартної терапії достовірно прискорює перехід від запалення до регенерації, знижує частоту ускладнень і покращує якість рубцювання.; Background. Gunshot injuries remain one of the most challenging issues in military surgery, being associated with severe soft tissue defects, prolonged inflammation, and high rates of infectious complications. Nutritional support aimed at accelerating tissue repair is of particular importance. Objective. To evaluate the clinical effectiveness of collagen hydrolysates in the comprehensive treatment of servicemen with gunshot wounds. Materials and Methods. A total of 80 patients aged 20–59 years were enrolled and randomized into two groups: comparison group (n=42, standard therapy) and the study group (n=38, standard therapy plus oral collagen hydrolysate for 45–60 days). Outcomes included wound cleansing, granulation and epithelialization rates, frequency of infectious complications, and cytological profiles of imprint smears. Results. In the comparison group, by day 7, a degenerativeinflammatory cytogram type predominated with neutrophil destruction exceeding 90% and high microbial contamination (3.5×100 microbial bodies/100 leukocytes). In the study group, neutrophil destruction decreased to 63.5% (p<0.01), while macrophage and fibroblast count on day 14 were nearly twice as high (18.5% and 12.8% vs. 8.5% and 5.9%; p<0.01). By day 21, the proportion of destructive cells was 31.5% compared to 62.5% in comparison group (p<0.01), indicating mature granulation tissue formation. Discussion. Historical use of collagen-rich meals (jellied meat, shurpa) highlights the rationale of collagen supplementation, but modern hydrolysates provide superior bioavailability, standardized dosing, and more predictable clinical outcomes. Conclusions. Collagen hydrolysates added to standard therapy significantly accelerate the transition from inflammation to regeneration, reduce complications, and improve scar quality.