Кафедра неврології та нейрохірургії

Особливості цервікального больового синдрому в осіб, які перенесли COVID-19

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Особливості цервікального больового синдрому в осіб, які перенесли COVID-19 Стоянов, О. М.; Калашніков, В. Й.; Вастьянов, Р. С.; Кугель, Я. І.; Андреєва, Т. О.; Мельник, Ю. В. Мета: оцінка ступеня вираженості больового синдрому шийного відділу хребта в осіб, які перенесли COVID-19. У дослідження включено 65 пацієнтів із больовим синдромом у верхній частині тіла, що виник, зберігався або посилився після гострого періоду COVID-19 (чоловіків – 25 [38,5%], жінок – 40 [61,5%] у віці від 29 до 65 років [середній вік пацієнтів становив 41,5 ± 5,4 року]). Контрольну групу склали 14 практично здорових осіб. Інтенсивність болю оцінювали за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ). Критерії виключення: дисплазія та дизрафія спинного мозку та міжхребцевих суглобів, онкологічна патологія хребта та спинного мозку, остеопороз, системні захворювання сполучної тканини.

Гематологічні предиктори гострого періоду аневризматичного субарахноїдального крововиливу

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Гематологічні предиктори гострого періоду аневризматичного субарахноїдального крововиливу Солодовнікова, Ю. О.; Ревурко, А. П.; Сон, А. С.; Solodovnikova, Yu.; Revurko, A.; Son, A. Анемія спостерігається майже у половини пацієнтів із аневризматичним суарахноїдальним крововиливом (аСАК). Мета: оцінити рівні Hb, Hct та співвідношення Hb/Hct у зв'язку з клінічними характеристиками, методом лікування, ускладненнями та результатами після аСАК.; Anaemia affects nearly half of patients with aneurysmal subarachnoid haemorrhage (aSAH). Low haemoglobin (Hb) level is associated with more severe clinical conditions and poorer outcomes. Aim. To assess Hb, Hct, and the Hb/Hct ratio in association with clinical features, treatment, complications, and outcomes after aSAH.

Charlson comorbidity index as a predictor of initial severity, clinical course, and treatment outcomes in aneurysmal subarachnoid hemorrhagе due to anterior communicating artery rupture

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Charlson comorbidity index as a predictor of initial severity, clinical course, and treatment outcomes in aneurysmal subarachnoid hemorrhagе due to anterior communicating artery rupture Hnatovska, D.; Solodovnikova, Yu. Aneurysmal subarachnoid hemorrhage (aSAH) is a life-threatening condition in which baseline comorbidity burden may significantly influence the clinical course and outcomes. The Charlson Comorbidity Index (CCI) is widely used to quantify chronic disease burden; however, its prognostic value in aSAH remains controversial. Anterior communicating artery (AComA) aneurysms represent the most common site of rupture, and a focused evaluation of the impact of comorbidities within this subgroup is therefore warranted. Aіm. To investigate the impact of the CCI on initial disease severity, clinical course, and treatment outcomes in patients with aSAH resulting from AComA rupture. Materіals and methods. This retrospective cohort analysis included 222 patients in the acute phase of aSAH due to AComA aneurysm rupture. Patients were stratified into four groups according to the CCI. The study methods included analysis of clinical data and statistical evaluation using descriptive statistics, multinomial logistic regression, and Pearson’s chi-square test. Results. Men were significantly more likely to have no comorbidities, whereas moderate and high comorbidity levels were more frequent among women. No statistically significant differences in CCI distribution were observed between the two decades. Higher CCI was associated with greater odds of severe clinical presentation according to the modified World Federation of Neurosurgical Societies (mWFNS) scale (p=0.021, p=0.003, and p=0.007). Patients with CCI 2 and CCI 3 had higher odds of poor neurological status according to the Hunt-Hess (HH) scale (p=0.004 and p=0.002, respectively). Higher CCI was also associated with combined hemorrhage (p=0.020, p=0.012, and p=0.007). Non-operated patients more often had moderate or high comorbidity, whereas operated patients more frequently had no or low CCI. Higher CCI was associated with increased odds of death and severe neurological deficit at discharge (p=0.009 and p=0.050, respectively). No associations were found between the CCI and length of hospital or intensive care unit stay, vasospasm, seizure incidence, rebleeding, meningitis, or pneumonia (p>0.05). Conclusіons. In patients with ruptured AComA aneurysms, a higher comorbidity burden was associated with more severe neurological status at admission, greater hemorrhage extent, and poorer outcomes. In operated patients, a lower comorbidity burden was observed more often.

Стан мозкової гемодинаміки та біоелектричної активності головного мозку у пацієнтів із поєднаними епілептичними та мігренозними пароксизмами

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Стан мозкової гемодинаміки та біоелектричної активності головного мозку у пацієнтів із поєднаними епілептичними та мігренозними пароксизмами Калашніков, В. Й.; Стоянов, О. М.; Вастьянов, Р. С. Від 3 до 10% населення страждають мігренозними нападами різної частоти. Актуальною проблемою є поєднання епілептичних і мігренозних нападів у осіб молодого віку. При поєднанні мігрені і епілепсії відзначається більш висока інтенсивність болю під час мігренозних нападів, більший вплив болю на повсякденну активність, низька ефективність лікування пацієнтів. У пацієнтів цієї групи відзначаються схожі гемодинамічні паттерни: вазоспастичні реакції в церебральних судинах і порушення цереброваскулярної реактивності за даними функціональної транскраніальної доплерографії. Мета дослідження. Вивчення стан церебральної гемодинаміки, судинного регулювання та біоелектричної активності у пацієнтів з ідіопатичною генералізованою епілепсією з поєднаними мігренозними пароксизмами .

Особливості судинної мозкової реактивності у пацієнтів з різними варіантами вегетативних дисфункцій

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Особливості судинної мозкової реактивності у пацієнтів з різними варіантами вегетативних дисфункцій Калашніков, В. Й.; Стоянов, О. М.; Вастьянов, Р. С. Вегетативна дисфункція (ВД) є однією з найбільш поширених патологій дитячого, підліткового та молодого віку . В одних випадках вегетативна дисфункція формується як перманентний патологічний стан, в інших набуває пароксизмальний ( кризовий ) або змішаний (перманентнопароксизмальний) перебіг. З метою вивчення показників ЦВР було обстежено 76 пацієнтів молодого віку (20–35 років), з яких у 24 пацієнтів відзначався цефалгічний синдром (ЦС), у 27 пацієнтів синдром вегетативних пароксизмів (СВП), у 25 пацієнтів спостерігалися ортостатичні синкопальні стани (ОСС).

Продовжувачі ідей засновників Одеської школи нейроморфології. Фундатори грузинської клінічної нейроанатомії

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Продовжувачі ідей засновників Одеської школи нейроморфології. Фундатори грузинської клінічної нейроанатомії Стоянов, О. М.; Stoyanov, О. М. У статті описано творчий шлях видатних учених, вихідців із медичного факультету Новоросійського університету, професорів Миколи Сауловича Кахіані та Семена Никифоровича Кіпшидзе, які зі студентської лави присвятили своє професійне життя клінічній нейроморфології. Науковці працювали на кафедрах анатомії та неврології Новоросійського університету, а після відкриття в Грузії Тбіліського університету переїхали до нього та очолили фундаментальні та клінічні наукові школи, залишивши значний слід у медичній науці. Пам’ять про М.С. Кахіані та С.Н. Кіпшидзе зберігається в Alma mater на кафедрах анатомії людини, неврології та нейрохірургії Одеського національного медичного університету (ОНМедУ). Експонати та моделі, створені власноруч, зберігаються як у профільних музеях і на кафедрах ОНМедУ, так і в Тбіліському державному медичному університеті, медичних закладах Грузії та в музеї історії медицини Грузії.; The article describes the creative path of outstanding scientists from the Medical Faculty of Novorossiysk University – professors Mykola Saulovich Kakhian and Semen Nikiforovich Kipshidze, who from their student days and throughout their creative lives devoted themselves to clinical neuromorphology. Scientists worked and left a significant mark at the Departments of Anatomy and Neurology of Novorossiysk University, and after the opening of Tbilisi University in Georgia, they moved to it and headed the fundamental and clinical scientific schools. The memory of these scientists is preserved in the Alma mater at the Departments of Human Anatomy, Neurology and Neurosurgery of Odessa National Medical University (ONMedU). Exhibits and models created by themselves are stored both in the specialized museums and at the departments of ONMedU and at Tbilisi State Medical University, medical institutions of Georgia and in the Museum of the History of Medicine of Georgia.

Баланс ефективності, побічних ефектів, впливу на якість життя та фармакоекономічних параметрів протинападових препаратів різних поколінь

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Баланс ефективності, побічних ефектів, впливу на якість життя та фармакоекономічних параметрів протинападових препаратів різних поколінь Горанський, Ю. І.; Герцев, В. М.; Сергєєва, М. Ю.; Goransky, Yu. I.; Gertsev, V. M.; Serheeva, M. Yu. У цій статті зроблено огляд ефективності, побічних ефектів, впливу на якість життя, фармакоекономічних параметрів протинападових препаратів різних поколінь. Порівнюються препарати першого, другого та третього поколінь, аналізуються їхні переваги й недоліки за вартістю, побічними ефектами й ефективністю. Особливу увагу приділено стратегіям зменшення побічних ефектів, включно з фармакогенетичним тестуванням, оптимізацією дозування і терапевтичним моніторингом. Обговорюється комбінована терапія леветирацетамом і лакосамідом для рефрактерної епілепсії.; This article reviews efficacy, side effects, impact on quality of life, pharmacoeconomic parameters of аnticonvulsants across dif-ferent generations. It compares first-, second-, and third-generation drugs, analyzing their advantages and disadvantages in terms of cost, side effects and efficacy. Special attention is given to strategies for minimizing side effects, including pharmacogenetic testing, dose optimization, and therapeutic monitoring. The combined therapy with levetiracetam and lacosamide for refractory epilepsy is discussed.

Нейрокогнітивні кореляти дивергентного мислення при хронічній втомі

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Нейрокогнітивні кореляти дивергентного мислення при хронічній втомі Храмцов, Д. М.; Вастьянов, Р. С.; Стоянов, О. М.; Чернишов, О. В.; Бакуридзе, Н. Г.; Khramtsov, D. M.; Vastyanov, R. S.; Stoyanov, O. M.; Chernyshov, O. V.; Bakuridze, N. G. Мета: дослідити нейрокогнітивні кореляти дивергентного мислення при синдромі хронічної втоми (СХВ) та оцінити взаємозв’язок між показниками креативності й вираженістю втоми. Матеріали та методи. Проведено поперечне порівняльне дослідження за участю 118 осіб: 88 пацієнтів із СХВ (включно з Long COVID, стрес%асоційованим, поствірусним та ідіопатичним варіантами) та 30 здорових контрольних учасників. Хронічну втому оцінювали за FSS, CFQ-11 та MFI-20. Для визначення когнітивної креативності застосовували Divergent Association Task (DAT), TTCT-V, Remote Associates Test (RAT) та Alternative Uses Task (AUT). Стан загальних когнітивних функцій контролювали за MMSE та MoCA. Статистична обробка включала параметричні та непараметричні методи з оцінкою кореляцій. Результати. Пацієнти із СХВ мали достовірно вищі показники втоми за всіма шкалами порівняно з контролем (p<0,001). Незважаючи на збережені скринінгові когнітивні функції, у них виявлено суттєве зниження креативності: DAT – 61,4 % проти 78,6 % у контролі; TTCT-V – 46,8 проти 52,9 Т-балів; RAT – 9,1 проти 13,4 правильних відповідей; AUT – зниження продуктивності, гнучкості та оригінальності (усі p<0,001). Найбільш виражені порушення зафіксовані в підгрупі Long COVID. Втома (особливо її ментальна компонента) помірно негативно корелювала з DAT (rH”–0,5), TTCT-V та RAT (rH”–0,4), що свідчить про вибіркову вразливість творчо-асоціативних механізмів. Висновки. У пацієнтів із СХВ, зокрема Long COVID, спостерігається значне зниження дивергентного мислення при відносно інтактних глобальних когнітивних функціях. Дивергентне мислення може бути чутливим маркером когнітивної дисфункції та перспективним інструментом для клінічної оцінки СХВ.; Aim. To investigate the neurocognitive correlates of divergent thinking in patients with Chronic Fatigue Syndrome (CFS) and to assess the relationship between creative performance and fatigue severity. Materials and Methods. A cross-sectional comparative study was conducted involving 118 participants: 88 patients with CFS (including Long COVID, stress-associated, postviral non-COVID, and idiopathic variants) and 30 healthy controls. Fatigue severity was assessed using the FSS, CFQ-11, and MFI-20. Cognitive creativity was evaluated with the Divergent Association Task (DAT), the shortened verbal Torrance Test of Creative Thinking (TTCT-V), the Remote Associates Test (RAT), and the Alternative Uses Task (AUT). Global cognitive functioning was screened with MMSE and MoCA. Statistical analysis included parametric and non-parametric tests and correlation analysis. Results. CFS patients demonstrated significantly higher fatigue scores across all scales compared with controls (p<0.001). Despite preserved global cognition, they showed marked reductions in creative performance: DAT – 61.4% vs. 78.6%; TTCT-V – 46.8 vs. 52.9 T-scores; RAT – 9.1 vs. 13.4 correct responses; AUT – reduced fluency, flexibility, and originality (all p<0.001). The most pronounced impairments were observed in the Long COVID subgroup. Fatigue severity, particularly its mental component, showed moderate negative correlations with DAT (rH”–0.5), TTCT-V and RAT (rH”–0.4), indicating selective vulnerability of creative-associative mechanisms. Conclusions. Patients with CFS, especially those with Long COVID, exhibit significant reductions in divergent thinking despite relatively intact global cognitive functions. Divergent thinking appears to be a sensitive marker of cognitive dysfunction and may serve as a valuable clinical assessment tool in CFS.

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм Грузевський, О.; Дехтяр, Ю.; Стоянов, О.; Вастьянов, Р.; Шевчук, Г.; Дубіна, А.; Тарасов, Є.; Hruzevskyi, O.; Dekhtyar, Yu.; Stoyanov, O.; Vastyanov, R.; Shevchuk, H.; Dubina, A.; Tarasov, Ye. Щороку спинномозкова травма (СМТ) уражає від 250 000 до 500 000 осіб у світі й залишається однією з основних причин тривалої інвалідності серед людей молодого та середнього віку. Нейрогенна дисфункція сечового міхура (НСМ) формується практично у кожного пацієнта з повним або частковим ураженням спинного мозку і визначає довгостроковий прогноз реабілітації. У дослідженнях показано, що рецидивні інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) виникають у 70–80 % пацієнтів із СМТ і є основною причиною повторних госпіталізацій, зниження якості життя та підвищеної смертності. За останнє десятиліття уявлення про мікробіологію сечових шляхів суттєво змінилися. Доведено, що сеча здорових людей не є стерильною: вона містить стабільний мікробний комплекс – уромікробіом, який є визначальним у підтримці місцевого імунітету та захисті від патогенів. При нейрогенній дисфункції сечового міхура ця рівновага порушується, створюючи умови для хронічної інфекції та формування збудників.; Spinal cord injury is one of the most severe forms of neurological damage. It almost always leads to neurogenic bladder dysfunction. This, in turn, leads to a high incidence of recurrent urinary tract infections, which are linked to disturbances in the urobiome. The aim of the study is to summarize current scientific data on bladder microbiome disorders in neurogenic dysfunction after spinal cord injury and to assess the impact of drainage methods, antibiotic therapy, and microbiome-oriented interventions on the course of urinary tract infections. Materials and methods. The study was conducted in a systematic review format in accordance with PRISMA recommendations. Clinical, experimental, and randomized studies were analyzed, followed by qualitative and quantitative data synthesis. It was established that neurogenic dysfunction after spinal cord injury is associated with persistent urobiome dysbiosis, characterized by decreased alpha diversity and a reduction in Lactobacillus spp., with the dominance of Enterobacteriaceae and Pseudomonadaceae. Intermittent self-catheterization is associated with a lower incidence of urinary tract infections and greater microbiome diversity than indwelling catheterization. A high level of antimicrobial resistance was identified, including ESBL-producing strains and carbapenem-resistant Pseudomonas aeruginosa, which sustains a vicious cycle of «dysbiosis – infection – antibiotic therapy». The potential effectiveness of probiotic and immunotropic strategies has been demonstrated, with reductions in infection recurrence rates of 21–32%. The practical value of the results lies in the systematization of data on the disruption of the uromicrobiome, a key element in the pathogenesis of neurogenic dysfunction after spinal cord injury. It is substantiated that microbiome-oriented approaches, early monitoring, and catheterization optimization can significantly improve infection prevention and rehabilitation outcomes. Conclusions. Spinal trauma leads to deep dysbiosis of the uromicrobiome. It is seen as a decrease in the alphadiversity index and in Lactobacillus spp. Less than 5% and predominance of E. coli (38–45%), K. pneumoniae (18–24%) і P. aeruginosa (12–17%). Draining of the urinary bladder really influences the microbiological profile. Interruptable catheterization is associated with the lowest frequency of symptomatic urinary tract infections and the highest microbial diversity index. Constant urethral catheterization leads to the formation of stable polymicrobial biofilms and a threefold increase in microbiota abundance. Antimicrobial resistance in neurogenic dysfunction after spinal trauma remains critically high. ESBL-production revealed in 34–58% of isolates, whereas carbapenem-resistance of P. aeruginosa was found in 15–22% cases. Тривале та нераціональне використання антибіотиків є незалежним чинником поглиблення дисбіозу (OR=2,4; 95% ДІ: 1,7–3,4), підтримуючи порочне коло та вимагаючи принципово нових терапевтичних підходів. Microbiome-oriented correction strategies show clinically important efficacy. Intravesical introduction of L. rhamnosus GG decreases the frequency of recurrent urinary infections in 32 % (95% DІ: 18–46%), and usage of Uro-Vaxom by 21% (95% DІ: 8–34%). Transplantation of fecal microflora has shown promise in animal models. Early microbiological monitoring with molecular typing and the application of interruptible self-catheterization are priorities in preventive medicine for spinal trauma. Perspectives for future investigations are linked to randomized clinical trials of fecal microbiota transplantation and the development of individualized uromicrobial profiling based on next-generation sequencing.

The impact of sleep quality on cognitive function in patients with multiple sclerosis

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

The impact of sleep quality on cognitive function in patients with multiple sclerosis Revurko, A. P.; Babych, E. V.; Solodovnikova, Yu. O.; Ревурко, А. П.; Бабич, Е. В.; Солодовнікова, Ю. О. Cognitive impairments (CI) affect 30–70 % of patients with multiple sclerosis (MS) and can occur even in the absence of other deficits. CI are among the most debilitating manifestations, significantly impacting patients’ quality of life, hindering their social activity and employment. The potential role of sleep disturbances in cognitive functioning in patients with MS is considered, with attention to the role of the glymphatic system and its activity during sleep.Objective – to evaluate how sleep quality relates to the cognitive performance in patients with MS.Materials and methods. The study included 32 patients with MS in the relapse phase who were not receiving disease-modifying therapy. Cognitive function was assessed using the Montreal Cognitive Assessment (MoCA), while sleep quality was evaluated with the Pittsburgh Sleep Quality Index (PSQI). Statistical analyses were conducted using Jamovi (version 2.3.28). Mann–Whitney U test and Spearman correlation analysis were employed, with p < 0.05 considered statistically significant. Results. Decreased attention, concentration, and working memory were significantly correlated with later sleep onset and the presence of sleep disturbances. The short-term memory domain showed a significant negative correlation with sleep onset latency, sleep duration, and sleep efficiency. Spearman analysis revealed a significant negative correlation between PSQI total score and MoCA total score, as well as attention, concentration, working memory, and short-term memory domains.Conclusions. A moderate negative correlation exists between sleep quality scores and cognitive function, suggesting that poorer sleep may be associated with reduced cognitive function in patients with MS.; Когнітивні порушення (КП) виявляють у 30–70 % пацієнтів із розсіяним склерозом (РС). Вони можуть виникати навіть за відсутності інших клінічних дефіцитів. Когнітивні порушення є одними з виявів, які найбільш інвалідизують, що суттєво впливає на якість життя пацієнтів, перешкоджаючи їхній соціальній активності й працевлаштуванню. Розглянуто ймовірну роль розладів сну в когнітивному функціонуванні пацієнтів із РС з урахуванням ролі глімфатичної системи та її активності під час сну. Мета роботи – оцінити вплив якості сну на когнітивну функцію у пацієнтів із РС. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 32 пацієнтів із РС у фазі загострення, які не отримували хворобомодифікаційну терапію. Когнітивні функції оцінювали за допомогою Монреальської когнітивної шкали (MoCA), а якість сну – за допомогою Піттсбурзького індексу якості сну (PSQI). Статистичний аналіз проводили з використанням програми Jamovi (версія 2.3.28). Застосовували U-критерій Манна–Вітні та кореляційний аналіз Спірмена. Значення p < 0,05 вважали статистично значущим. Результати. Загальний бал за MoCA, показники виконавчих функцій, короткочасної пам’яті, уваги, концентрації та робочої пам’яті були значно нижчими у групі з КП порівняно з групою з нормальною когнітивною функцією. Зниження уваги, концентрації та робочої пам’яті корелювало з пізнішим часом засинання й наявністю розладів сну. Домен короткочасної пам’яті мав значущу негативну кореляцію з часом засинання, тривалістю та ефективністю сну. Тест Спірмена виявив значущий негативний зв’язок між PSQI та загальним балом за MoCA, компонентами уваги, концентрації, робочої та короткочасної пам’яті.Висновки. Існує помірна негативна кореляція між показниками якості сну та когнітивною діяльністю, що свідчить про те, що погіршення сну може бути пов’язане зі зниженням когнітивних функцій у пацієнтів із РС.