Кафедра інфекційних хвороб з курсом дерматовенерології

Мікробіом шкіри при атопічному дерматиті: від патогенезу до терапевтичних мішеней

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Мікробіом шкіри при атопічному дерматиті: від патогенезу до терапевтичних мішеней Морозова, О. В.; Morozova O. V. Атопічний дерматит (АД) є одним з найбільш поширених хронічних запальних дерматозів, патогенез якого пов’язується з порушенням епідермального бар’єру та імунною дисрегуляцією. Упродовж останнього десятиліття зросла увага до ролі мікробіому шкіри в патогенезі АД. Встановлено, що шкіра людини є складною екосистемою, яка заселена бактеріями, грибами та вірусами, які взаємодіють як між собою, так і з клітинами імунної системи та епідермального бар’єру людини. Серед бактерії, які найчастіше переважають на шкірі здорових людей, визначають Cutibacterium, Staphylococcus, Corynebacterium, при чому різні роди домінують у сальних, вологих або сухих ділянках шкіри. Основним представником грибкової мікрофлори шкіри є Malassezia. При АД відбувається зниження мікробного різноманіття на шкірі та домінування Staphylococcus aureus, що корелює з тяжкістю захворювання та частотою загострень. Таким чином, дисбіоз може сприяти запаленню через активацію Th2- імунної відповіді, продукцію суперантигенів, протеаз та порушення бар’єрної функції. Сучасні молекулярні методи, зокрема 16S rRNA секвенування та shotgun-метагеноміка, дозволили не лише ідентифікувати таксономічний склад мікробіоти, а й оцінити її функціональний потенціал. Це висвітило перспективи мікробіом-таргетної терапії: застосування емолієнтів із пребіотичними властивостями, бактеріотерапії, пробіотиків, постбіотиків та селективної деколонізації Staphylococcus aureus. У статті узагальнено сучасні дані про взаємозв’язок мікробіому шкіри та АД, розглянуто механізми дизбіозу, та його клінічне значення, а також окреслено перспективи персоналізованої терапії. Розуміння ролі мікробіому формує передумови для нових профілактичних та лікувальних стратегії в дерматології.; Atopic dermatitis (AD) is one of the most common chronic inflammatory dermatoses, the pathogenesis of which is associated with epidermal barrier dysfunction and immune dysregulation. Over the past decade, increasing attention has been paid to the role of the skin microbiome in the pathogenesis of AD. The human skin is recognized as a complex ecosystem colonized by bacteria, fungi, and viruses that interact both with each other and with immune system cells and epidermal barrier structures. Among the bacteria that most commonly predominate on the skin of healthy individuals are Cutibacterium, Staphylococcus and Corynebacterium, with different genera dominating in sebaceon, moist, or dry skin areas. The main representative of the fungal skin microflora is Malassezia. In AD, a reduction in skin microbial diversity and the dominance of Staphylococcus aureus have been observed, correlating with disease severity and frequency of exacerbations. Thus, dysbiosis may contribute to inflammation through activation of the Th2 immune response, production of superantigens and proteases, and impairment of skin barrier function. Modern molecular techniques, including 16S rRNA sequencing and shotgun metagenomics, have enabled not only the identification of the taxonomic composition of the microbiota but also the assessment of its functional potential. This has opened new perspectives for microbiome-targeted therapy, including the use of emollients with prebiotic properties, bacteriotherapy, probiotics, postbiotics, and selective Staphylococcus aureus decolonization. This article summarizes current data on the relationship between the skin microbiome and AD, discusses the mechanisms of dysbiosis and its clinical significance, and outlines prospects for personalized therapy. Understanding the role of the microbiome provides a foundation for new preventive and therapeutic strategies in dermatology.

Аналіз взаємозв'язку клініко-лабораторних та рентгенологічних характеристик хворих на цукровий діабет із COVID-19

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Аналіз взаємозв'язку клініко-лабораторних та рентгенологічних характеристик хворих на цукровий діабет із COVID-19 Бочаров, В. М.; Bocharov, V. M. Клінічна картина COVID-19 дуже варіабельна з початку пандемії: у більшості пацієнтів — легкі симптоми, тоді як у решти розвивається тяжка дихальна недостатність. Лишаються актуальними суб'єктивні та об'єктивні прояви COVID-19 у госпіталізованих пацієнтів та оцінка прогностичної значимості клініко-лабораторних та рентгенологічних характеристик COVID-19. Проаналізувати взаємозв'язок виразності суб'єктивних та об'єктивних даних, коморбідності у пацієнтів із COVID-19 залежно від важкості перебігу захворювання. До дослідження включено 96 пацієнтів віком від 25 до 95 років, госпіталізованих до КНП «Міської клінічної інфекційної лікарні» ОМР. Проводилась оцінка виразності кашлю та задишки за шкалою Борга, фізикальне дослідження, лабораторне дослідження, рентгенівська комп'ютерна томографія (РКТ) легень або рентгенографія. Залежно від клінічного результату пацієнти були поділені на 2 групи: 1 група хворих з одужанням - 68 пацієнтів, 2 група з летальним наслідком - 28 пацієнтів. Статистичний аналіз даних проводився з використанням пакету прикладних програм Statistica 10.0 (Stat Soft Inc., США). Найчастішими скаргами хворих під час вступу були задишка (75,0%) і загальна слабкість (96,9%). 24 (25,0 %) пацієнти вказали на відсутність задишки, при цьому у 19 (19,4%) з них реєструвалось зниження сатурації нижче 95,0%. У пацієнтів з «німою» задишкою виявлено статистично значущі сильні зворотні кореляційні зв'язки сатурації та обсягу ураження легень при КТ (р<0,05).У пацієнтів 2 групи суб'єктивна вираженість задишки та частота дистанційних хрипів були вищими (р = 0,002 і р < 0,0001 відповідно), статистистично, значно частіше зустрічалися: ожиріння, постінфарктний кардіосклероз, хронічна серцева недостатність та цукровий діабет 2 типу. Сатурація при вступі була статистично значимо нижче групи 2 (р < 0,0001). У групі 1 ступінь ураження легень по КТ зустрічалася частіше (р = 0,009), 4 ступінь ураження легень частіше був у групі 2 (р = 0,01). У групі 2 рівень гемоглобіну значно нижче (р = 0,044), а рівні фібриногену, сечовини, глюкози значно вищі, ніж у групи 1. В оцінці тяжкості перебігу захворювання у пацієнтів із COVID-19 необхідно враховувати не лише рівень лабораторних маркерів, таких як фібриноген, сечовина, глікемія натщесерце, результати інструментальних методів дослідження, що оцінюють тяжкість дихальної недостатності та поширеність ураження легеневої тканини, але і суб'єктивні прояви захворювання, що виражаються в більшій інтенсивності задишки, наявності дистанційних хрипів. Підвищеної уваги вимагають пацієнти зі зниженою сатурацією, але які пред'являють скарги на задишку.; The clinical picture of COVID-19 has been highly variable since the beginning of the pandemic: most patients have mild symptoms, while others develop severe respiratory failure. Subjective and objective manifestations of COVID-19 in hospitalized patients and assessment of the prognostic significance of clinical, laboratory and radiological characteristics of COVID-19 remain relevant. To analyze the relationship between the severity of subjective and objective data, comorbidity in patients with COVID-19 depending on the severity of the disease. The study included 96 patients aged 25 to 95 years, hospitalized at the KNP "City Clinical Infectious Hospital" of the OMR. The severity of cough and shortness of breath was assessed using the Borg scale, physical examination, laboratory examination, X-ray computed tomography (CT) of the lungs or radiography. Depending on the clinical outcome, patients were divided into 2 groups: 1 group of patients with recovery - 68 patients, 2 group with fatal outcome - 28 patients. Statistical analysis of data was performed using the Statistica 10.0 application package (Stat Soft Inc., USA). The most frequent complaints at the time of admission were shortness of breath (75.0%) and general weakness (96.9%). 24 (25.0%) patients indicated the absence of shortness of breath, while 19 (19.4%) of them recorded a decrease in saturation below 95.0%. In patients with "silent" shortness of breath, statistically significant strong inverse correlations between saturation and the volume of lung damage were found in CT (p<0.05).In patients of group 2, the subjective severity of dyspnea and the frequency of distant wheezing were higher (p = 0.002 and p < 0.0001, respectively), statistically significantly more common were: obesity, post-infarction cardiosclerosis, chronic heart failure and type 2 diabetes. Saturation at admission was statistically significantly lower than in group 2 (p < 0.0001). In group 1 the degree of lung damage according to СT was more common (p = 0.009), grade 4 lung damage was more common in group 2 (p = 0.01). In group 2 the hemoglobin level was significantly lower (p = 0.044), and the levels of fibrinogen, urea, and glucose were significantly higher than in group 1. When assessing the severity of the disease in patients with COVID-19, it is necessary to take into account not only the level of laboratory markers, such as LDH, fibrinogen, urea, fasting glycemia, the results of instrumental research methods that assess the severity of respiratory failure and the prevalence of lung tissue damage, but also subjective manifestations of the disease, expressed in greater intensity of shortness of breath, the presence of distant wheezing. Patients with reduced saturation, but who complain of shortness of breath, require increased attention.

Віртуальний пацієнт як інструмент розвитку клінічного мислення

Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT

Віртуальний пацієнт як інструмент розвитку клінічного мислення Петровський, Ю. Ю.; Усиченко, К. М. Клінічне мислення охоплює дії всіх професіоналів охорони здоров'я у процесі оцінки, діагностики та менеджменту пацієнта у різних клінічних обставинах. В закладах вищої медичної освіти розвиток клінічного мислення у майбутніх лікарів викликає певні труднощі, тому що пов‘язує теоретичні та практичні знання. Викладачі клінічних кафедр мають обмежений доступ до хворих, також є певні складнощі технічного характеру, коли неможлива демонстрація пацієнта з нолологією, яка відповідає темі заняття. Найкращій вихід з такою ситуації – віртуальний пацієнт. Віртуальний пацієнт – це комп'ютерна інтерактивна симуляція або наочна модель клінічного випадку, яка може бути використана для навчання студентів клінічному мисленню. В Одеському національному медичному університеті співробітники клінічних кафедр використовують різні моделі віртуальних пацієнтів, як розташованих на міжнародних платформах, так і створених власноруч – Medical Education Network Ukraine (MENU), платформи OpenLabyrinth, платформі Moodle.

Себорейний кератоз: модель онкогенної активації без злоякісної трансформації

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Себорейний кератоз: модель онкогенної активації без злоякісної трансформації Ковтун, Л. О.; Kovtun, L. О. Себорейний кератоз – поширене доброякісне епідермальне новоутворення, частота якого зростає з віком і яке зазвичай має характерні клініко-дерматоскопічні ознаки, хоча атипові форми можуть імітувати злоякісні пухлини. Попри наявність активуючих мутацій у онкогенних шляхах (FGFR3, PI3K–AKT, RAS–MAPK), ураження залишаються стабільними та неінвазивними, що свідчить про ефективні механізми контролю пухлинного росту. Їх вивчення є важливим для розуміння ранніх етапів канцерогенезу.Мета роботи: узагальнити сучасні дані щодо молекулярного патогенезу себорейного кератозу, проаналізувати взаємодію онкогенної активації з протипухлинними механізмами та розробити концептуальну модель контекст-залежної онкогенної активації з оцінкою її терапевтичного потенціалу в онкодерматології. Матеріали і методи: виконано концептуальний огляд сучасної літератури з аналізом публікацій у PubMed, Scopus і Web of Science щодо молекулярного патогенезу себорейного кератозу, зокрема сигнальних шляхів, мутаційного спектра та клітинної сенесценції. Результати. Себорейний кератоз формується внаслідок поєднання онкогенної активації (FGFR3–RAS–MAPK, PI3K–AKT) та збережених протипухлинних механізмів, що обмежують проліферацію в межах епідермісу без інвазії. Висновки.Себорейний кератоз є прикладом контрольованої онкогенної активації, у якій баланс між проліферативними та антионкогенними механізмами забезпечує стабільну, неінвазивну гіперплазію без розвитку карциногенезу. Отримані дані дозволяють розглядати себорейний кератоз як модель «керованої неопластичної стабілізації» та потенційну основу для нових терапевтичних підходів у дерматоонкології.; Seborrheic keratosis is a common benign epidermal neoplasm whose prevalence increases with age and which typically presents with characteristic clinical and dermoscopic features, although atypical variants may mimic malignant tumors. Despite the presence of activating mutations in oncogenic pathways (FGFR3, PI3K–AKT, RAS–MAPK), these lesions remain stable and non-invasive, suggesting effective mechanisms of tumor growth control. Their study is important for understanding the early stages of carcinogenesis.The purpose:to summarize current data on the molecular pathogenesis of seborrheic keratosis, analyze the interaction between oncogenic activation and tumor-suppressive mechanisms, and develop a conceptual model of context-dependent oncogenic activation with an assessment of its therapeutic potential in oncodermatology. Materials and Methods: a conceptual review of the current literature was performed, including analysis of publications indexed in PubMed, Scopus, and Web of Science, focusing on the molecular pathogenesis of seborrheic keratosis, particularly signaling pathways, mutational spectrum, and cellular senescence.Results. Seborrheic keratosis develops as a result of the interplay between oncogenic activation (FGFR3– RAS–MAPK, PI3K–AKT) and preserved tumor-suppressive mechanisms that limit proliferation to the epidermis without invasion.Conclusions.Seborrheic keratosis represents an example of controlled oncogenic activation in which the balance between proliferative and anti-oncogenic mechanisms ensures stable, non-invasive epidermal hyperplasia without progression to carcinogenesis. These findings suggest that seborrheic keratosis may serve as a model of “controlled neoplastic stabilization” and a potential conceptual basis for the development of new therapeutic approaches in dermatooncology.

Liver damage in patients with gastric and duodenal ulcers in chronic Helicobacter Pylori infection

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Liver damage in patients with gastric and duodenal ulcers in chronic Helicobacter Pylori infection Shukhtina, І. М.; Shukhtin, V. V.; Kotiushynska, S. G.; Gudz, V. A.; Timofiyova, L. М.; Шухтіна, І. М.; Шухтін, В. В.; Котюжинська, С. Г.; Гудзь, В. А.; Тимофійова, Л. М. The purpose. To identify and determine the state of the liver according to the activity of hepatic enzymes and ultrasound diagnostic data in patients with gastric and duodenal ulcers in chronic helicobacteriosis. Materials and methods. 54 gastroenterological patients (21 men and 34 women) with gastric and duodenal ulcer caused by chronic Helicobacter pylori infection and a control group of patients (n = 20) have been examined. Control group patients additionally underwent biochemical blood tests. Results. During a comprehensive examination of the main group patients concomitant pathology was detected: chronic pancreatitis, chronic acalculous cholecystitis, post-cholecystectomy syndrome, arterial hypertension, ischemic heart disease, chronic kidney disease was diagnosed in patients. The average degree of contamination of the gastric mucosa with inactive forms of Helicobacter pylori infection by topographic zones was analyzed. In the majority of gastric and duodenal ulcer patients in chronic Helicobacter pylori infection, concomitant changes in the gallbladder, pancreas, and liver were observed. Conclusions. The results of our own studies indicate a high frequency of pathological changes in the ultrasound picture of the liver parenchyma, the structure of the gallbladder and pancreas in patients with gastric and duodenal ulcer disease in chronic Helicobacter pylori infection. The results of clinical and laboratory studies showed that in the main group patients signs of cytolysis are determined in the form of a significant increase in transaminases, namely alanine transaminase and aspartate transaminase, indirect bilirubin, thymol test. The signs of cholestasis – an increase in gamma-glutamyltransferase and bilirubin, both direct and indirect, were present as well.; Метою дослідження стало виявлення та визначення стану печінки за показниками активності печінкових ферментів та даних ультразвукової діагностики у хворих на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки при хронічному гелікобактеріозі. Результати власних дослідження свідчать про високу частоту патологічних змін ультразвукової картини паренхіми печінки, структури жовчного міхура та підшлункової залози, а також визначаються признаки цитолізу в вигляді підвищення показників трансаміназ, а саме аланінтрансамінази та аспартаттрансамінази, непрямого білірубіну, тимолової проби, та признаки холестазу – підвищення показників гамма-глутамілтрансферази та білірубіну як прямого так і непрямого у хворих на виразкову хворобу шлунка та виразкову хворобу дванадцятипалої кишки при хронічному гелікобактеріозі.

Аднексальна диференціація базальноклітинної карциноми: інтегрований аналіз клінічних, дерматоскопічних, морфологічних та імуногістохімічних характеристик (огляд літератури)

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Аднексальна диференціація базальноклітинної карциноми: інтегрований аналіз клінічних, дерматоскопічних, морфологічних та імуногістохімічних характеристик (огляд літератури) Ковтун, Л. О.; Kovtun, L. O. Мета роботи — узагальнити сучасні наукові дані щодо аднексальної диференціації базальноклітинної карциноми з акцентом на її клінічних, дерматоскопічних, морфологічних та імуногістохімічних особливостях, а також проаналі-зувати їхнє значення у диференційній діагностиці та клінічній практиці. Матеріали та методи. Систематичний огляд виконано відповідно до рекомендацій PRISMA. Пошук літератури проведено в базах даних PubMed, Scopus та Web of Science з використанням релевантних ключових слів щодо базальноклітинної карциноми з аднексальною диференціацією. Відбір джерел здійснено поетапно (ідентифікація, скринінг, повнотекстовий аналіз) із застосуванням критеріїв включення та виключення. До фінального аналізу включено 52 публікації. Проведено якісний аналіз із систематизацією даних за клінічними, дерматоскопічними, морфологічними та імуногістохімічними характеристиками.Результати та обговорення. Встановлено, що варіанти базальноклітинної карциноми з аднексальною диференціацією (фолікулярною, еккриновою, апокриновою, себоцитарною) не формують окремого клініко-дерматоскопічного фено-типу та відтворюють прояви класичних форм пухлини. Їхня ідентифікація ґрунтується на морфологічній верифікації з підтвердженням на підставі результатів імуногістохімічного дослідження із застосуванням панельного підходу. Висновки. Аднексальні варіанти базальноклітинної карциноми становлять діагностичну проблему через їхню мор-фологічну подібність до пухлин придатків шкіри та вірогідність маскування більш агресивних аднексальних кар-цином. Це визначає необхідність застосування комплексного діагностичного підходу з обов’язковою морфологічною оцінкою та імуногістохімічною верифікацією.; Objective — to summarize current scientific data on adnexal differentiation in basal cell carcinoma, with emphasis on clinical, dermoscopic, morphological, and immunohistochemical features, and to determine their significance in differential diagnosis and clinical practice.Materials and methods. A systematic review was conducted in accordance with PRISMA guidelines. Literature search was performed in PubMed, Scopus, and Web of Science using relevant keywords related to basal cell carcinoma with adnexal differentiation. Study selection was carried out in stages (identification, screening, full-text review) using predefined inclusion and exclusion criteria. A total of 52 publications were included in the final analysis. A qualitative analysis was performed with data systematization according to clinical, dermoscopic, morphological, and immunohistochemical characteristics. Results and discussion. Variants of basal cell carcinoma with adnexal differentiation (follicular, eccrine, apocrine, sebaceous) do not form a distinct clinical or dermoscopic phenotype and mimic classical forms of the tumor. Their identification is based on morphological verification, supported by immunohistochemical examination using a panel-based approach.Conclusions. Adnexal variants of basal cell carcinoma represent a diagnostic challenge due to their morphological similarity to skin adnexal tumors and their potential to mimic more aggressive adnexal carcinomas. This underscores the need for a comprehensive diagnostic approach with mandatory morphological assessment and immunohistochemical verification.

Червоний фолікулярний лишай: клінічні типи, тригерні чинники та особливості перебігу

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Червоний фолікулярний лишай: клінічні типи, тригерні чинники та особливості перебігу Запольський, М. Е.; Чабан, Т. В.; Запольська, Д. М.; Тимофєєва, Л. М.; Zapolskiy, M. E.; Chaban, T. V.; Zapolska, D. M.; Tymofieieva, L. M. Червоний фолікулярний лишай (хвороба Девержі – ХД) є рідкісним хронічним поліетіологічним дерматозом із різноманітними клінічними проявами, що ускладнює його своєчасну діагностику та вибір оптимальної терапії. Мета роботи – проаналізувати клінічні особливості та тригерні чинники різних типів червоного фолікулярного лишаю. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз даних 23 пацієнтів із різними типами ХД, які перебували під нашим спостереженням упродовж 2019–2025 рр. Оцінено клінічні прояви, тригерні чинники, особливості перебігу захворювання та ефективність його терапії.Результати та обговорення. Найчастішим клінічним варіантом був класичний дорослий тип (60,9 %), який характе-ризувався відносно прогнозованим перебігом (3–6 міс). Атипові типи виявлено рідше (13,0 %), проте вони відзна-чалися тривалішим і стійкішим перебігом. У більшості пацієнтів діагностовано долонно-підошовну кератодермію, яку розглядали як важливий діагностичний та прогностичний критерій. В 34,8 % випадків встановлено зв’язок дебюту захворювання з вірусними інфекціями (ГРВІ – 17,4 %; ВІЛ – 8,7 %; COVID-19 – 8,7 %). ВІЛ-асо ційований тип характеризувалася тяжчим перебігом із регресуванням на тлі антиретровірусної терапії. Тяжкі типи, зокрема еритро-дермія, супроводжувалися значним погіршенням загального стану та недостатньою ефективністю стандартного ліку-вання. Застосування інгібіторів IL-17 продемонструвало позитивний клінічний ефект у резистентних випадках.Висновки. Червоний фолікулярний лишай є поліфакторним дерматозом, у розвитку якого важливу роль відіграють вірусні інфекції. Клінічні типи захворювання суттєво відрізняються за перебігом і прогнозом, що потребує дифе-ренційованого підходу до діагностики та лікування. Перспективним напрямом терапії пацієнтів з тяжкими типами захворювання є застосування таргетних препаратів, зокрема інгібіторів IL-17.; Pityriasis rubra pilaris (Devergie’s disease – DD) is a rare chronic polyetiological dermatosis with diverse clinical manifestations, which complicates timely diagnosis and the selection of optimal therapy.Objective – to analyze clinical features and trigger factors of different forms of pityriasis rubra pilaris.Materials and methods. A retrospective analysis of 23 patients with different forms of pityriasis rubra pilaris who were followed up between 2019 and 2025 was performed. Clinical manifestations, trigger factors, disease course, and treatment efficacy were evaluated.Results and discussion. The most common clinical variant was the classical adult type (60.9 %), characterized by a relatively predictable course (3–6 months). Atypical forms were less frequent (13.0 %) but demonstrated a more prolonged and persistent course. Palmoplantar keratoderma was a characteristic clinical feature of pityriasis rubra pilaris which determined its diagnostic and prognostic significance. In 34.8 % of cases, disease onset was associated with viral infections (acute respiratory viral infections – 17.4 %, HIV infection – 8.7 %, COVID-19 – 8.7 %). HIV-associated cases were characterized by a more severe course with regression observed during antiretroviral therapy. Severe forms, particularly erythroderma, were associated with significant deterioration of the general condition and limited effectiveness of conventional treatment. The use of IL-17 inhibitors demonstrated a positive clinical effect in resistant cases. Conclusions. Pityriasis rubra pilaris is a multifactorial dermatosis in which viral infections play an important role. Clinical forms differ significantly in course and prognosis, which requires a personalized diagnostic and therapeutic approach. Targeted therapy, in particular IL-17 inhibitors, appears to be a promising option for the treatment of severe forms of the disease.

Псоріазоподібна базальноклітинна карцинома, що імітує псоріаз: клініко-дерматоскопічна та цитологічна кореляція (клінічний випадок)

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Псоріазоподібна базальноклітинна карцинома, що імітує псоріаз: клініко-дерматоскопічна та цитологічна кореляція (клінічний випадок) Ковтун, Л. О.; Kovtun, L. O. Мета роботи – продемонструвати діагностичне значення дерматоскопічного та цитологічного досліджень у випад-ку атипової клінічної презентації поверхневої базальноклітинної карциноми, що імітувала псоріазоподібне уражен-ня шкіри, та підкреслити необхідність проведення диференційної діагностики запальних дерматозів й неопластич-них процесів.Матеріали та методи. Дослідження виконано у форматі опису клінічного випадку. Проаналізовано результати клі-нічного, дерматоскопічного, лабораторного, імунологічного, ультразвукового та цитологічного досліджень пацієнт-ки із солітарним псоріазоподібним ураженням шкіри правого плеча тривалістю близько 3 років. Проведено стан-дартний дерматологічний огляд, цифрову дерматоскопію в поляризованому режимі, цитологічне дослідження для морфологічної верифікації, а також виконано комплексне лабораторно-інструментальне обстеження, призначено міждисциплінарні консультації.Результати та обговорення. Клінічно ураження мало вигляд чітко окресленої еритематозно-сквамозної бляшки з центральною ерозією, що тривалий час розцінювали як запальний дерматоз. За результатами дерматоскопічного дослідження виявлено атипові телеангіектазії, асиметричний судинний розподіл і відсутність характерного для псоріазу пунктирного патерну. Цитологічно підтверджено наявність базалоїдних неопластичних клітин, що дало підстави встановити діагноз базальноклітинної карциноми шкіри T3N0M0, стадія III.Висновки. Псоріазоподібна базальноклітинна карцинома є рідкісною та діагностично складною формою раку шкіри. Дерматоскопічне дослідження як ключовий неінвазивний метод дає змогу провести раннє розмежування неоплас-тичних і запальних уражень, а остаточна діагностика ґрунтується на морфологічному підтвердженні. Комплексний підхід забезпечує своєчасну діагностику та оптимальний вибір лікування.; Objective – to demonstrate the diagnostic significance of dermoscopy and cytological examination in a case of atypical clinical presentation of superficial basal cell carcinoma mimicking a psoriasiform skin lesion, and to emphasize the necessity of differential diagnosis between inflammatory dermatoses and neoplastic processes.Materials and methods. The study was conducted in the format of a clinical case report. Clinical, dermoscopic, laboratory, immunological, ultrasonographic, and cytological data were analyzed in a female patient with a solitary psoriasiform skin lesion on the right shoulder persisting for approximately three years. The diagnostic workup included a standard dermatological examination, polarized digital dermoscopy, cytological examination for morphological verification, as well as comprehensive laboratory and instrumental investigations with interdisciplinary consultations.Results and discussion. Clinically, the lesion was presented as a well-demarcated erythematous scaly plaque with central erosion, which for a long time had been regarded as an inflammatory dermatosis. Dermoscopic examination revealed atypical telangiectasias, an asymmetric vascular distribution, and the absence of the dotted vascular pattern characteristic of psoriasis. Cytological examination confirmed the presence of basaloid neoplastic cells, allowing the diagnosis of basal cell carcinoma of the skin, T3N0M0, stage III.Conclusions. Psoriasiform basal cell carcinoma is a rare and diagnostically challenging form of skin cancer. Dermoscopy, as a key non-invasive method, enables early differentiation between neoplastic and inflammatory lesions, while definitive diagnosis is based on morphological confirmation. A comprehensive approach ensures timely diagnosis and optimal treatment selection.

ВІЛ-інфекція. Дерматологічні прояви

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

ВІЛ-інфекція. Дерматологічні прояви Ашаніна, І. В.; Тимофєєва, Л. М.; Ашаніна, Д. Д. ВІЧ-інфекція – це захворювання інфекційної природи, що передається статевим, трансфузійним та трансплацентарним шляхом та яке характерізується первинним ураженням імунної системи та розвитком вторинного імунодефіциту з різноманітними клінічними ознаками. Мета роботи. Встановити взаємозв’язок між деякими дерматологічними проявами та наявністю ВІЛ-інфекції.

Analysis of the effectiveness and safety of acne treatment depending on the dose of systemic retinoid

Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT

Analysis of the effectiveness and safety of acne treatment depending on the dose of systemic retinoid Zapolskiy, M. E.; Dudchenko, M. O.; Lebediuk, M. M.; Velychko, V. I.; Tymofieieva, L. M.; Запольський, М. Е.; Дудченко, М. О.; Лебедюк, М. М.; Величко, В. І.; Тимофєєва, Л. М. Acne is a common dermatological disease that significantly affects the quality of life of young people during their period of greatest social activity. The purpose of the study was to evaluate the efficacy and safety of systemic retinoid therapy with different doses of isotretinoin in patients with moderate-to-severe acne, and to determine the frequency of relapse after treatment completion. 75 patients aged 16–35 years were examined and divided into three groups, each receiving isotretinoin at a dose of 0.3, 0.5, or 0.8 mg/kg. Increasing the daily dose accelerated the onset of the clinical effect and reduced the frequency of relapses, but was associated with an increase in adverse reactions, including retinoid xerosis, cheilitis, keratitis, dermatitis, and diffuse hair thinning. The optimal balance between efficacy and safety was observed with medium doses of isotretinoin. Extending the course of therapy until the target cumulative dose was achieved ensured sustained remission with minimal complications. The results emphasize the feasibility of individualized isotretinoin dose selection for acne treatment to optimize clinical outcomes and improve patients' quality of life.; Вугрова хвороба є поширеним дерматологічним захворюванням, що суттєво впливає на якість життя молодих людей у період їхньої найбільшої соціальної активності. Метою дослідження було оцінити ефективність і безпечність системної ретиноїдної терапії із застосуванням різних доз ізотретиноїну у пацієнтів із середньотяжкими та тяжкими формами акне, а також визначити частоту рецидивів після завершення лікування. Обстежено 75 пацієнтів віком 16–35 років, розподілених на три групи, які отримували ізотретиноїн у дозах 0,3; 0,5 та 0,8 мг/кг. Підвищення добової дози прискорювало досягнення клінічного ефекту та зменшувало частоту рецидивів, проте супроводжувалося збільшенням кількості побічних реакцій, таких як ретиноїдний ксероз, хейліт, кератит, дерматит, дифузне порідіння волосся. Оптимальне співвідношення ефективності та безпечності відзначено при застосуванні середніх доз ізотретиноїну. Подовження курсу терапії до досягнення цільової кумулятивної дози забезпечувало стійку ремісію з мінімальними ускладненнями. Отримані результати підкреслюють доцільність індивідуального підбору дози ізотретиноїну при лікуванні акне для оптимізації клінічних результатів і покращення якості життя пацієнтів.