2021. № 5. Одеський медичний журнал

Експериментальне дослідження гострої токсичністі октенідину гексафторосилікату

Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT

Експериментальне дослідження гострої токсичністі октенідину гексафторосилікату Шишкін, І. О.; Нікітін, О. В.; Анісімов, В. Ю.; Гельмбольдт, В. О. Відомо, що фторидна терапія є найбільш ефективним і поширеним методом лікування та профілактики карієсу. В даний час серед фторидних препаратів домінують прости неорганічні фториди – натрію фторид, натрію монофторфосфат, олова дифторид, та фториди з органічними амонієвими катіонами, наприклад «Фторинол». Останніми роками як нові потенційні антикарієсні агенті синтезовані та досліджуються амонієві гексафторосилікати (АГФС), катіони яких володіють антибактеріальною та протизапальною активністю. Представником цих АГФС є октенідину гексафторосилікат складу (C36H62N4)SiF6 (I) з бактерицидним катіоном, якій демонструє суттєву пародонтопротекторну та карієспрофілактичну активність. Мета роботи. Вивчення гострої токсичності сполуки I на щурах при пероральному шляху введення.

Експериментальне дослідження гострої токсичності октенідину гексафторосилікату

Sat, 01 Jan 2022 00:00:00 GMT

Експериментальне дослідження гострої токсичності октенідину гексафторосилікату Шишкін, І. О.; Нікітін, О. В.; Анісімов, В. Ю.; Гельмбольдт, В. О. Відомо, що фторидна терапія є найбільш ефективним і поширеним методом лікування та профілактики карієсу. В даний час серед фторидних препаратів домінують прости неорганічні фториди – натрію фторид, натрію монофторфосфат, олова дифторид , та фториди з органічними амонієвими катіонами, наприклад «Фторинол». Останніми роками як нові потенційні антикарієсні агенті синтезовані та досліджуються амонієві гексафторосилікати (АГФС) , катіони яких володіють антибактеріальною та протизапальною активністю. Представником цих АГФС є октенідину гексафторосилікат складу (C36H62N4)SiF6 (I) з бактерицидним катіоном, якій демонструє суттєву пародонтопротекторну та карієспрофілактичну активність. Мета роботи: вивчення гострої токсичності сполуки I на щурах при пероральному шляху введення.

Безоар у практиці сімейного лікаря і педіатра: клінічний випадок – синдром Рапунцель

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Безоар у практиці сімейного лікаря і педіатра: клінічний випадок – синдром Рапунцель Дубковська, М. В.; Хіменко, Т. М.; Кочкарьов, О. В.; Федоренко, О. В.; Dubkovska, M. V.; Khimenko, T. M.; Kochkariov, O. V.; Fedorenko, O. V. Метою роботи було підвищити обізнаність педіатрів і лікарів загальної практики щодо питань діагностики та менеджменту пацієнтів із безоарами. Представлено огляд літератури та описано клінічний випадок трихобезоара (синдром Рапунцель) у дівчинки-підлітка. Лікарі первинної ланки, з урахуванням факторів ризику та клінічних симптомів, можуть запідозрити формування безоара на ранніх етапах. У педіатричній практиці для виявлення безоара на етапі первинного діагностичного пошуку можна рекомендувати ультразвукове дослідження. «Золотим стандартом» верифікації та лікування неускладнених форм безоара є ендоскопічний метод. Підлітки, які протягом тривалого часу мають диспепсичні симптоми, алопецію, втрату маси тіла, особливо якщо це відбувається на фоні складних соціальних обставин або наявних психіатричних розладів, знаходяться в групі ризику розвитку трихобезоара, потребують ретельного обстеження та консультації психіатра.; Bezoar is a cluster of foreign, inedible or difficult to digest objects in the digestive tract (especially in the stomach). Depending on the composition, there are: phytobezoars, trichobezoars, pharmacobezoars, lactobezoars. Patients may not have any symptoms for years, and their appearance is associated with an bezoar size enlargment, then there is abdominal pain, bloating, nausea and vomiting, a feeling of rapid satiety, anorexia and weight loss. The small bowel obstruction is the often cause of acute surgical pathology in the case of bezoar. It is important to pay attention to the peculiarities of the patient's behavior, halitosis, spotted alopecia. The purpose of this publication was to raise the awareness of pediatricians and general practitioners in the diagnosis and management of patients with bezoars. The article presents a review of the literature and the clinical case of trichobezoar (Rapunzel syndrome) in a 14-year-old girl. Conclusions. Bezoar, regardless of its nature, disrupts the function of the gastrointestinal tract and can cause acute surgical complications patients of all ages. General practitioners and pediatricians, taking into account the risk factors and clinical symptoms, may suspect bezoar formation in the early stages. In pediatric practice at the stage of primary diagnostic search, ultrasound can be recommended as a less invasive, but quite informative method. The “golden standard” for verification and treatment of uncomplicated forms of bezoar is the endoscopic method, regardless of age. Phytobezoars are less common in our region, but the processes of globalization, migration and increase in the diet of exotic fruits and vegetables may actualize this pathology. Adolescents, mostly girls who have long-term dyspeptic symptoms, alopecia, weight loss, especially if it occurs against the background of difficult social circumstances or pre-existing psychiatric disorders, are at risk of developing trichobezoar, so they need careful examination and consultation with a psychiatrist.

Цукровий діабет та когнітивні порушення. Сучасний погляд на проблему

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Цукровий діабет та когнітивні порушення. Сучасний погляд на проблему Величко, В. І.; Тулянцева, Є. О.; Синенко, В. І.; Корнован, Г. В.; Velychko, V. I.; Tuliantseva, Ye. O.; Synenko, V. I.; Kornovan, H. V. Сьогодні цукровий діабет є одним із найпоширеніших захворювань у світі. Діабет знижує тривалість життя, призводить до ранньої інвалідизації, є провідною причиною розвитку термінальної ниркової недостатності, сліпоти, підвищує ризик ампутації нижніх кінцівок і розвитку когнітивних порушень. Проблема порушень когнітивної функції особливо актуальна, адже ми можемо спостерігати за тенденцією зростання середньої тривалості життя та збільшення частки людей похилого віку в усіх країнах. Лікування діабету повинно бути комплексним. Для успішного лікування та контролю за цукровим діабетом лікарі й пацієнти мають докладати спільні зусилля для навчання та підвищення обізнаності щодо захворювання, що допоможе знизити ризик розвитку й прогресування когнітивних порушень та інших ускладнень.; Today, diabetes is one of the most common diseases in the world. Every 13–15 years, the number of patients with diabetes doubles. The risk of type 2 diabetes is determined by an interplay of genetic and metabolic factors. Ethnicity, family history of diabetes, gestational diabetes, old age, overweight, obesity, poor diet, low physical activity, and smoking to increase risk. Diabetes reduces life expectancy, leads to early disability, it is a leading cause of terminal renal failure, blindness, diabetes increases the risk of amputation of the lower extremities and the development of cognitive impairment. The problem of cognitive impairment is especially relevant because we can observe a trend of increasing life expectancy and an increase in the proportion of older people in all countries. Also, we can observe an increase in the number of patients with cognitive impairment and dementia. Diabetes treatment should be comprehensive, with the participation of a multidisciplinary team. To successfully treat and control diabetes, physicians and patients must work together to educate and raise awareness about the disease. Patient education should be provided at all stages of therapy. Adequate treatment of diabetes and comorbidities will help reduce the risk of developing and progressing cognitive impairments and other dangerous complications.

Особливості перебігу позалікарняної пневмонії у дітей з дитячим церебральним паралічем

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Особливості перебігу позалікарняної пневмонії у дітей з дитячим церебральним паралічем Копійка, Г. К.; Кравченко, Т. Ю.; Лотиш, Н. Г.; Зарецька, В. В.; Kopiyka, G. K.; Kravchenko, T. Yu.; Lotysh, N. G.; Zaretska, V. V. Однією з частих неврологічних патологій у дитячому віці є дитячий церебральний параліч (ДЦП), що часто має зв’язок із коморбідною патологією, якою є пневмонія, що характеризується тривалим і атиповим перебігом. Мета роботи – визначення особливостей перебігу та мікробного пейзажу при позалікарняній пневмонії у дітей з ДЦП. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб. Аналізу підлягали основні клінічні ознаки, а також досліджувалися збудники. Дослідження виявило, що перебіг позалікарняної пневмонії у таких дітей характеризувався значною тяжкістю стану при дебюті захворювання, швидким прогресуванням симптомів інтоксикації. Мікробіологічний пейзаж збудників представлений здебільшого резистентною мікрофлорою, а також грибковою флорою. Це може бути використано при виборі тактики ведення такого пацієнта та визначенні щодо вибору антибактеріальної терапії.; Сerebral palsy (CP) occupies a significant place in the structure of neurological pathology of childhood, which is connected with comorbid pathology, such as pneumonia, which is characterized by a long and atypical course, and associates with frequent development of complications. Aims. The aim was to determinate the main features of the course and identify microbiological agents of community-acquired pneumonia (CAP) in children with cerebral palsy. Methods. The cases of CAP in children with cerebral palsy was retrospectively studied. Children with CAP have been treated in the Children’s City Clinical Hospital No. 3 of the Odesa between 2018 to 2020. The main typical clinical signs were analyzed. The microbiological agents were investigated by the microbiological examination of sputum. Results. Community-acquired pneumonia in children with cerebral palsy has its own specific features. Onset of the disease is characterized by a significant severity of the general condition, rapid progression of intoxication in children with cerebral palsy. Resistant agents and Candida albicans were identified in children with cerebral palsy. Conclusions. The studied features will help pediatricians in CAP assessment in patients with cerebral palsy, and it will be useful in the management of antibiotic therapy in these patients.

Вивчення клінічного випадку міопатії Міоші та проведення диференційної діагностики з іншими видами спадкових міопатій

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Вивчення клінічного випадку міопатії Міоші та проведення диференційної діагностики з іншими видами спадкових міопатій Саражина, К. С.; Солодовнікова, Ю. О.; Сон, А. С.; Sarazhyna, K. S.; Solodovnikova, Yu. O.; Son, A. S. Міопатія Маркесбері – Гріггса, тип Міоші (ММ), належить до рідкісних типів міопатій, форма дистальної попереково-кінцевої м’язової дистрофії. Через використання молекулярно-генетичних методів дослідження встановлення діагнозу у більшості випадків ґрунтується виключно на клінічному спостереженні за пацієнтом, що відображає актуальність даного клінічного випадку. Дебют захворювання відбувається у дитячому або юнацькому віці, починається з ураження литкових м’язів, супроводжується збільшенням креатинфосфокінази та повільно прогресуючим висхідним перебігом. Захворювання належить до дисферлінопатій з різноманітними мутаціями у гені DYSF. Білок дисферлін локалізується у плазматичній мембрані та в системі Т-канальців скелетних м’язів. Метою статті є демонстрація клінічного випадку пацієнта з міопатією Міоші та приклад можливого клінічного встановлення діагнозу за відсутності можливостей для проведення молекулярно-генетичного тестування.; Markesbery–Griggs myopathy, Miyoshi type (MM) is a rare type of myopathy, a form of muscular dystrophy with the main involvement of the lower girdle and distal parts of the legs. Due to complexity of genetic testing, the diagnosis is mainly made on the neurological examination of the patient, which adds value to this case report. The childhood or adolescence onset of the disease is characterized initially by the calf muscles` wasting, accompanied by the severe elevation of the serum creatine kinase, as well as a slowly progressive ascending course. The disease refers to dysferlinopathies with various mutations in the DYSF gene. The dysferlin protein is localized in the plasma membrane and in the T-tubule system of skeletal muscles. Physiologically, skeletal muscles are constantly exposed to micromembrane lesions. Depending on the severity, these damages are restored using various complexes. One of the main reparative complexes is the dysferlin-dependent mechanism. Mutations can lead to a defect in the membrane repair, causing the influx of Ca2+ into the cell, which leads to a cell’s destruction. There are three genetically identifiable types of Miyoshi myopathy: MMD1, MMD2, MMD3. The main clinical signs of the disease are the muscle weakness and atrophy, with predominant involvement of the distal parts of the lower limbs, especially in the gastrocnemius and plantar muscles. The MM causes tip toe walking disturbances and difficulties in climbing the stairs. Progression of the disease and further atrophy leads to the wasting of the lower girdle muscles, mainly gluteal ones. Peculiarity of these myopathies is the absence of cardiomyopathy, due to the immunity of cardiomyocytes to a deficiency of the protein dysferlin. Diagnosis is made on the basis of muscle biopsy and molecular genetic testing. The gold standard is immunoblotting or immunohistochemistry. One of treatment methods is the use of improperly folded dysferlin (treatment with a proteasome inhibitor MG-132) in fibroblasts with restoration of membrane sealing. The aim of this case report is to present an example of a possible clinical diagnosis of MM in a young man, in the absence of opportunities for molecular genetic testing.

Біохімія короткочасної та довготривалої пам’яті

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Біохімія короткочасної та довготривалої пам’яті Степанов, Г. Ф.; Ясиненко, Н. Є.; Давиденко, В. Л.; Васильєва, А. Г.; Stepanov, G. F.; Yasinenko, N. Ye.; Davydenko, V. L.; Vasylieva, A. G. Пам’ять забезпечується змінами синапсів у нейронних ланцюгах: короткочасна пам’ять – функціональними змінами в окремому сенсорному нейроні й окремому мотонейроні, довготривала пам’ять – структурними змінами (відростання нових синапсів). При формуванні короткочасної пам’яті в синапсах використовується цАМФ, протеїнкіназа А, які діють усередині клітини і передають сигнал, що викликає виділення великої кількості нейромедіатора глутамату. У формуванні довгострокової пам’яті задіяні два незалежних механізми: один запускає довгострокове посилення синаптичних зв’язків, спрямовуючи в ядро протеїнкіназу А, яка активує CREB-білок, тим самим включаючи структурні гени, що кодують білки, необхідні для росту нових синаптичних зв’язків; другий закріплює сформовану пам’ять, підтримуючи новостворені синаптичні закінчення, для чого потрібний локальний синтез білків.; Memory is provided by changes in synapses in neural circuits: short-term memory – by functional changes in a separate sensory neuron and a separate motor neuron, long-term memory – by structural changes (regrowth of new synapses). During the formation of short-term memory in synapses, cAMP, protein kinase A, are used, which act inside the cell and transmit a signal that cause the release of large amounts of the neurotransmitter glutamate. Two independent mechanisms are involved in the formation of long-term memory: — one triggers a long-term strengthening of synaptic connections, directing protein kinase A to the nucleus, which activates the CREB protein, thereby turning on the structural genes encoding proteins necessary for the growth of new synaptic connections; — the other reinforces the already formed memory, supporting the newly formed synaptic endings, which requires local synthesis of proteins.

Біомеханічні особливості досліджень у хворих із переломами кісток заднього відділу стопи

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Біомеханічні особливості досліджень у хворих із переломами кісток заднього відділу стопи Бодня, О. І.; Bodnya, O. I. Стаття присвячена проблемі реабілітації хворих після травми заднього відділу стопи з метою об’єктивно дослідити динаміку відновлення функції ушкодженої кінцівки залежно від тактики лікування. Були проведені деякі біомеханічні дослідження: гоніометрія, визначення навантаження на кінцівки і відділи стопи, стабілографія і плантографія. Порівнювали показники у двох групах хворих після консервативного (n = 35) і оперативного лікування (n = 19) в різні терміни після травми. Порівняння показало, що кращі функціональні результати відзначені в II групі хворих, у яких відновлена анатомія ушкоджених кісток оперативним шляхом. Відновлення втраченої функції у пацієнтів I групи відбувається повільно і залежить від своєчасного фізіофункціонального лікування.; Restoration of the static-dynamic function of the foot in severe fractures of the bones of the posterior part of the foot remains the most difficult and not completely solved problem of modern traumatology and orthopedics. The aim of the study is to objectively study the dynamics of restoration of function in patients with injuries to the bones of the posterior part of the foot, depending on the treatment methods used. Materials and methods. The patients were examined and the research indicators were evaluated at 3 months after the injury and in the long-term period up to 5 years after the completion of treatment. The patients with fractures of the talus and calcaneus with displacement were randomly selected: treated conservatively and operationally. Fractures without displacement were treated conservatively. The operations included open reposition and internal fixation, as well as closed reposition by external devices developed by us. Group I included the patients with conservative treatment (n = 35), group II included the patients with surgical treatment (n = 19). Results. To objectively assess the results of treatment in patients with fractures of the bones of the posterior part of the foot, some biomechanical studies were carried out: goniometry, determination of the load on the limbs and parts of the foot, stabilography and plantography. Biomechanical research methods allow us to identify various consequences of injury to the posterior part of the foot and monitor the course of recovery processes. The results of these studies indicate that in case of injury of this localization, the biomechanical features of not only the butt joint, but also the entire musculoskeletal system are violated. In comparison, the best functional indicators were noted in group II of patients in whom the anatomy of damaged bones was surgically restored. For a certain time, the load on the posterior parts of the foot and the injured limb decreases. The general center of gravity shifts towards a healthy limb and, consequently, the degree of stability of the victim's standing decreases. Recovery of lost function in group I patients is slow and depends on timely physiofunctional treatment.

Вплив застосування циторедуктивної хірургії та внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії на клінічні результати лікування пацієнтів з метастатичним раком шлунка

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Вплив застосування циторедуктивної хірургії та внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії на клінічні результати лікування пацієнтів з метастатичним раком шлунка Соколов, В. М.; Бондар, О. В.; Четверіков, С. Г.; Максимовський, В. Є.; Атанасов, Д. В.; Четверіков, М. С.; Четверікова-Овчинник, В. В.; Sokolov, V. M.; Bondar, O. V.; Chetverikov, S. G.; Maksymovskyi, V. Ye.; Atanasov, D. V.; Chetverikov, M. S.; Chetverikova-Ovchynnyk, V. V. Розглянуто результати лікування 34 пацієнтів з метастатичним раком шлунка, які були розподілені на дві групи: контрольна – 24 пацієнти, яким виконувалося на першому етапі первинне циторедуктивне оперативне втручання (CRS) в повному обсязі з ад’ювантною хіміотерапією (ACT) за схемою FLOT, та дослідна – 10 пацієнтів, яким виконувалося на першому етапі CRS в повному обсязі в комбінації з HIPEC і ACT. При порівнянні частоти післяопераційних ускладнень у групах контрольна та дослідна р > 0,05. При порівнянні частоти побічних ефектів хіміотерапев тичного лікування у групах контрольна та дослідна р > 0,05. У результаті даного дослідження доведено відсутність статистично значущого впливу на клінічний перебіг післяопераційного періоду за рахунок збільшення частоти післяопераційних ускладнень або побічних ефектів хіміотерапевтичних препаратів.; For gastric cancer (GC), metastatic peritoneal carcinomatosis (PC) is a typical process. PC and its consequences usually lead to the death of 20–40% of patients with GC. For carefully selected patients, intraperitoneal hyperthermic chemoperfusion can be applied. The aim of the study was to investigate the effect of cytoreductive surgery in combination with HIPEC on the clinical course of the postoperative period, the frequency of postoperative complications and side effects of chemotherapeutic drugs in the treatment of advanced GC. Materials and methods. The results of treatment of 34 patients with advanced GC were analyzed. The patients were divided into two groups: IA group – 24 patients with advanced GC, who first underwent complete primary cytoreductive surgery (CRS) with adjuvant chemotherapy (ACT) according to the FLOT scheme and IB group – 10 patients with advanced GC treated by CRS + ACT + HIPEC. Results. Comparing the number of patients with postoperative complications in groups IA (CRS + ACT) and IB (CRS + HIPEC + ACT) using the exact bilateral Fisher’s test p > 0.05. Comparing the frequency of side effects of chemotherapeutic treatment in the FLOT mode in groups IA (CRS + ACT) and IB (CRS + HIPEC + ACT), the values of χ2 = 20.750, χ2Cr = 28.568 (p = 0.0622) were obtained. Conclusions. The usage of HIPEC in combination with complete CRS and ACT is a promising method of treatment of this group of patients. As a result of this study, it was proved that there is no statistically significant effect on the clinical course of the postoperative period due to the increase in the frequency of postoperative complications or side effects of chemotherapeutic drugs.

Сучасна концепція надання допомоги жінкам з апоплексією яєчника

Fri, 01 Jan 2021 00:00:00 GMT

Сучасна концепція надання допомоги жінкам з апоплексією яєчника Гладчук, І. З.; Назаренко, О. Я.; Шпрайдун, К. М.; Hladchuk, I. Z.; Nazarenko, O. Ya.; Shpraidun, K. M. Вивчено надання медичної допомоги 888 жінкам з апоплексією яєчника з 2012 по 2020 рр. Залежно від об’єму гемоперитонеума пацієнтки були розділені на три групи: І група – 480 (54,0 %) пацієнток, у яких об’єм гемоперитонеума не перевищував 200 мл; ІІ група – 283 (31,8 %) жінки із внутрішньочеревною кровотечею об’ємом від 200 до 500 мл; ІІІ група – 125 (14,1 %) пацієнток з об’ємом гемоперитонеума більше 500 мл. Група І складалася з жінок, яким проводили консервативне лікування апоплексії яєчника, і пацієнток, у яких головним лікувально-діагностичним заходом була лапароскопія. Аналіз даних трансвагінальної ехографії дає можливість з високим ступенем точності кількісно визначити об’єм інтраабдомінальної кровотечі. Лапароскопія є «золотим стандартом» у діагностиці та лікуванні апоплексії яєчника.; The aim. Analysis of rendering the medical aid to women with apoplexy of the ovary, determination of the basic clinical, laboratory and ultrasonic criteria, which influence the choice of therapeutic management, the evaluation of the immediate and long-term results of treatment of ovarian hemorrhages. Materials and methods. There was studied medical aid to 888 women with apoplexy of the ovary from 2012 to 2020. Depending on the volume of hemoperitoneum patients were divided into three groups: І group – 480 (54.0%) patients whose volume of hemoperitoneum did not exceed 200 ml; ІІ group – 283 (31.8%) women with intraperitoneal hemorrhage with volume from 200 to 500 ml; ІІІ group – 125 (14.1%) patients with a volume of hemoperitoneum of more than 500 ml. The group І consisted of ІC group – 270 (30.4%) women who were given conservative treatment of apoplexy of the ovary (AO), and ІL group – 210 (23.6%) patients whose main diagnostic and treatment measure was laparoscopic intervention. Results of the study. The average age of the patients was (28.3±5.2) years. The pelvic pain was the leading clinical symptom in all patients. According to the data of the transvaginal US made in the saggital plane, a linear dependence was observed between the level of free liquid and the volume of hemoperitoneum (r=0.63, p<0.05). In 792 (89.2%) patients the diagnosis of apoplexy of the ovary and intraperitoneal hemorrhage was made to surgical intervention – on the basis of clinical picture and US data. In the remaining cases – 92 (10.4%) diagnostic laparoscopy was required for confirming the diagnosis. The average volume of hemoperitoneum discovered in patients with ovarian apoplexy, in absence of the adhesive process was (273.5±21.3) ml, whereas in patients with the expressed adhesive process of the small pelvis organs it was (141.4±35.5) ml. The cause of ovarian apoplexy was the corpus luteum or cyst of the corpus luteum in more than the half of the cases – 348 (56.3%). Conclusions. The manifestation of the clinical symptoms in apoplexy of the ovaries depends on the volume of intraperitoneal hemorrhage. The data analysis of transvaginal echography allows to determine quantitatively, with a high degree of accuracy the volume of intraabdominal hemorrhage and the morphological state of the affected ovary. Laparoscopy is not only a “gold standard” in diagnosis and treatment of ovarian apoplexy, but also contributes to the prevention of ovarian hemorrhages in future.