Наукові статті. Кафедра загальної і клінічної епідеміології та біобезпеки з курсом мікробіології та вірусології

Роль бактеріальних біоплівок у патогенезі хронічних рецидивувальних інфекцій сечовивідних шляхів у чоловіків

2026-01-01T00:00:00Z

Роль бактеріальних біоплівок у патогенезі хронічних рецидивувальних інфекцій сечовивідних шляхів у чоловіків Грузевський, О. А.; Дехтяр, Ю. М.; Шевчук, Г. Ю.; Кольцова, І. Г.; Куртова, М. М.; Дубіна, А. В.; Тарасов, Є. В.; Кагляк, М. Д.; Кобильник, С. М.; Gruzevsky, O. A.; Dekhtyar, Y. M.; Shevchuk, G. Yu.; Koltsova, I. G.; Kurtova, M. M.; Dubina, A. V.; Tarasov, E. V.; Kaglyak, M. D.; Kobylnyk, S. M. Мета роботи – усебічне узагальнення механізмів формування та тривалої персистенції біоплівок у сечовивідних шляхах чоловіків, з’ясування їхнього зв’язку з антибіотикорезистентністю уропатогенів і рецидивувальним перебігом інфекційного процесу, а також визначення перспектив удосконалення діагностичних і терапевтичних підходів. Методологічну основу роботи становлять порівняльний аналіз і контент-аналіз опублікованих оригінальних досліджень, систематичних оглядів та метааналізів із баз даних PubMed/MEDLINE, Scopus і Web of Science за 2020–2026 роки. Розкрито триступеневий механізм патогенного впливу біоплівок: первинна колонізація уроепітелію через адгезин FimH, формування внутрішньоклітинних бактеріальних спільнот та утворення позаклітинних захисних структур на поверхні медичних пристроїв. Особливу увагу приділено ролі простати як основного анатомічного резервуара для біоплівкової персистенції UPEC у чоловіків. Наголошено, що штами філогрупи B2 частіше виявляються в разі рецидивувальних інфекцій сечовивідних шляхів і несуть достовірно більше генів вірулентності. Підтверджено прогресивне зростання резистентності уропатогенів до фторхінолонів, триметоприм-сульфаметоксазолу й цефалоспоринів III покоління в різних географічних регіонах. Обґрунтовано перспективність комбінованих антибіоплівкових стратегій – фаготерапії, ферментної деградації матриксу й антиадгезивних підходів – як доповнення до стандартної антибіотикотерапії. Зроблено висновок про доцільність упровадження метагеномних і метаболомічних методів діагностики в клінічну практику для підвищення точності прогнозування рецидивів та персоналізації лікування рецидивувальних інфекцій сечовивідних шляхів у чоловіків.; The purpose of the study is to comprehensively summarize the mechanisms of biofilm formation and long-term persistence in the male urinary tract, elucidate their relationship with the antimicrobial resistance of uropathogens and the recurrent course of infection, and identify opportunities to improve diagnostic and therapeutic approaches. The methodological framework is based on comparative and content analyses of published original studies, systematic reviews, and metaanalyses from the PubMed/MEDLINE, Scopus, and Web of Science databases, covering the period 2020–2026. A three-stage mechanism of the pathogenic impact of biofilms is described: primary colonization of the urothelium via the FimH adhesin, formation of intracellular bacterial communities (IBCs), and development of extracellular protective structures on medical device surfaces. Particular attention is paid to the role of the prostate as a key anatomical reservoir for biofilm persistence of UPEC in men. It is emphasized that strains belonging to phylogroup B2 are more frequently detected in recurrent urinary tract infections and harbor a significantly higher number of virulence genes. A progressive increase in resistance of uropathogens to fluoroquinolones, trimethoprim–sulfamethoxazole, and third-generation cephalosporins across different geographic regions is confirmed. The perspectives of combined anti-biofilm strategies – phage therapy, enzymatic degradation of the biofilm matrix, and anti-adhesive approaches – are substantiated as an adjunct to standard antibiotic therapy. It is concluded that implementing metagenomic and metabolomic diagnostic methods in clinical practice is advisable to improve the accuracy of recurrence prediction and enable personalized treatment of recurrent urinary tract infections in men.

Структура навчального навантаження з дисципліни «Епідеміологія та принципи доказової медицини» у закладах вищої медичної освіти України: порівняльний аналіз та міжнародний контекст

2026-01-01T00:00:00Z

Структура навчального навантаження з дисципліни «Епідеміологія та принципи доказової медицини» у закладах вищої медичної освіти України: порівняльний аналіз та міжнародний контекст Мельник, О. А.; Melnyk, O. A. Мета дослідження – провести порівняльний аналіз структури навчального навантаження з дисципліни «Епідеміологія та принципи доказової медицини» у десяти провідних закладах вищої медичної освіти (ЗВО) України та зіставити отримані результати з практикою викладання у країнах ЄС (Польща, Іспанія, Сербія) та США. Матеріали та методи. Проаналізовано освітньо-професійні програми та навчальні плани 10 медичних ЗВО України (станом на 2025 рік), а також силабуси з епідеміології провідних медичних університетів Польщі, Іспанії, Сербії та вимоги акредитаційних органів США (LCME, AAMC). Використовувалися методи систематизації, порівняльного аналізу, описової статистики та SWOT-аналізу. Результати. Встановлено значну варіабельність структури навчального навантаження між українськими ЗВО. Медіана аудиторних годин становить 40 (мін. 30, макс. 54), а частки самостійної роботи – 55,6 % (мін. 40 %, макс. 67 %). Порівняно з міжнародними стандартами (44–56 год аудиторних занять, частка самостійної роботи 44–56 %) ряд університетів, зокрема ОНМедУ та НМУ ім. О. О. Богомольця, демонструють найнижчі показники аудиторного навантаження. Висновки. Існуюча структура навчального навантаження у частині ЗВО не відповідає принципам раціональної організації освітнього процесу для складної методологічної дисципліни. Рекомендовано збільшити частку аудиторних занять до 50–60 %, запровадити лекційний курс (10–14 год) та систематизувати розподіл дисципліни у семестровому форматі.; Objective. To conduct a comparative analysis of the academic workload structure of the course “Epidemiology and Principles of Evidence-Based Medicine” across ten leading medical universities in Ukraine and to compare the findings with teaching practices in selected European Union countries (Poland, Spain, and Serbia) and the United States. Materials and Methods. Educational programmes and curricula of ten Ukrainian medical universities (as of 2025) were analyzed, together with epidemiology course syllabi from leading medical schools in Poland, Spain, and Serbia, as well as accreditation requirements established by U.S.A organizations (LCME, AAMC). The study employed document analysis, comparative analysis, descriptive statistics and SWOT analysis. Results. Substantial variability in academic workload distribution was identified among Ukrainian medical universities. The median number of contact hours was 40 (range: 30–54 hours), while the median proportion of self-directed learning was 55.6% (range: 40–67%). Compared with international benchmarks, which typically include 44–56 contact hours and 44–56% self-directed learning, several institutions, including Odesa National Medical University and Bogomolets National Medical University, demonstrated the lowest number of contact hours. Conclusions. The current workload structure adopted by some Ukrainian medical universities may be suboptimal for teaching a methodologically demanding discipline such as epidemiology and evidence-based medicine. Increasing the proportion of contact teaching to 50–60%, introducing a structured lecture component (10–14 hours), and standardizing course delivery within a semester-based framework may contribute to improving educational effectiveness and alignment with international educational standards.

Харчовий статус як біологічна змінна (NABV): інтеграція науки про харчування у фундаментальні та клінічні дослідження

2026-01-01T00:00:00Z

Харчовий статус як біологічна змінна (NABV): інтеграція науки про харчування у фундаментальні та клінічні дослідження Бабієнко, В. В.; Грузевський, О. А.; Коболєв, Є. В.; Комлевой, О. М.; Рожнова, А. М.; Жигаліна, Н. О.; Babienko, V. V.; Hruzevskyi, O. A.; Kobolyev, Y. V.; Komlevoi, O. M.; Rozhnova, A. M.; Zhyhalina, N. O. Еволюція галузі харчування призвела до глибшого розуміння не лише ролі поживних речовин, але й факторів, що впливають на їхні функції у дедалі складніших глобальних контекстах охорони здоров'я. Мета. Характеристика харчового статусу як біологічної змінної (NABV) в контексті інтеграції науки про харчування у фундаментальні та клінічні дослідження. Матеріали та методи. Проведено аналіз літературних даних щодо існуючих стратегій визначення харчового статусу. Бібліосемантичний підхід дозволив виокремити основні напрямки досліджень у цьому напрямку та узагальнити їх значення щодо формулювання харчового статусу як біологічної змінної (NABV), тоді як аналітичний метод забезпечив інтеграцію інформації для формування узагальнених висновків і визначення сучасних тенденцій щодо інтеграції науки про харчування у фундаментальні та клінічні дослідження. Результати. Перетин питань харчування з дедалі складнішим глобальним контекстом охорони здоров'я вимагає розглядати харчовий статус як біологічну змінну (NABV), вивчення якої включає розуміння того, що харчовий статус: 1) не обмежується дієтичним впливом; 2) тісно та нерозривно пов'язаний з усіма аспектами зміцнення здоров'я людини, профілактики та лікування захворювань; 3) є як вхідним фактором, так і результатом здоров'я та хвороб. Такий розширений погляд на харчування буде сприяти майбутнім дослідженням, сприяючи розгляду контекстів та мінливості, пов'язаної з багатьма взаємодіючими факторами, що впливають на харчовий статус та на які він впливає. Це також вимагатиме нових інструментів для вивчення багатофакторних зв'язків з метою підвищення точності та розробки науково обґрунтованих, безпечних та ефективних стандартів охорони здоров'я, дієтичних втручань та програм громадського здоров'я.; The evolution of the field of nutrition has led to a deeper understanding not only of the role of nutrients, but also of the factors that influence their functions in increasingly complex global health contexts. Objective. Characterization of nutritional status as a biological variable (NABV) in the context of integrating nutrition science into basic and clinical research. Materials and methods. A literature review was conducted on existing strategies for determining nutritional status. The bibliosemantic approach allowed us to identify the main areas of research in this area and summarize their significance for the formulation of nutritional status as a biological variable (NABV), while the analytical method provided the integration of information to form generalized conclusions and identify current trends in the integration of nutrition science into basic and clinical research. Results. The intersection of nutrition issues with the increasingly complex global health context requires considering nutritional status as a biological variable (NABV), the study of which includes the understanding that nutritional status: 1) is not limited to dietary influences; 2) is closely and inextricably linked to all aspects of human health promotion, disease prevention and treatment; and 3) is both an input and an outcome of health and disease. This expanded view of nutrition will facilitate future research by facilitating consideration of the contexts and variability associated with the many interacting factors that influence and are influenced by nutritional status. It will also require new tools to examine multifactorial relationships with the aim of increasing accuracy and developing evidence-based, safe and effective health standards, dietary interventions and public health programmes.

Дефіцит мікронутрієнтів як глобальна проблема

2026-01-01T00:00:00Z

Дефіцит мікронутрієнтів як глобальна проблема Бабієнко, В. В.; Грузевський, О. А.; Шевеленкова, А. В.; Кошельник, О. Л.; Коболєв, Є. В.; Жигаліна, Н. О.; Babienko, V. V.; Hruzevskyi; Shevelenkova, A. V.; Koshelnyk, O. L.; Kobolyev Y. V.; Zhyhalina N. O. Метою роботи є аналіз дефіциту мікронутрієнтів як глобальної проблеми. Проведено систематичний аналіз літературних даних щодо глобального характеру дефіциту мікронутрієнтів в країнах з низьким і середнім рівнем доходу (НСД). Бібліосемантичний підхід дозволив виокремити основні мікронутрєнти та узагальнити фактори їх впливу на здоров’я населення, тоді як аналітичний метод забезпечив інтеграцію інформації для формування узагальнених висновків і визначення сучасних тенденцій поширеності дефіциту мікронутрієнтів та його впливу на здоров’я в усьому світі. Аналіз даних літератури дозволив обгрунтувати надзвичайну актуальність дефіциту основних мікронутрієнтів як ознаки глибокої кризи повноцінного харчування населення у глобальному масштабі. Показано, що прихований голод є важливим аспектом, який може підірвати досягнення кількох Цілей сталого розвитку (ЦСР), особливо тих, що стосуються охорони здоров’я, освіти та викорінення бідності. Встановлено, що дефіцит найпоширеніших мікронутрієнтів (заліза, вітамінів А та D, йоду та цинку) є причиною числених патологій, включаючи вади росту, зору, імунного захисту, остеомаляцію і остеопороз, ризик розвитку серцево-судинних захворювань, діабету, деяких форм раку та аутоімунних розладів, когнітивного розвитку. Обгрунтовано вирішення проблем дефіциту мікронутрієнтів шляхом збагачення продуктів харчування та застосування функціональних продуктів харчування. Слід визнати необхідним розробку та термінове впровадження міжнародних програм боротьби з дефіцитом мікронутрієнтів як важливої складової реалізації цілей сталого розвитку.; The purpose of the study is to analyze micronutrient deficiency as a global problem. A systematic review of the literature on the global nature of micronutrient deficiency in low- and middle-income countries (LMICs) was conducted. The bibliosemantic approach allowed us to identify the main micronutrients and summarize the factors influencing their impact on population health, while the analytical method provided the integration of information to form generalized conclusions and determine current trends in the prevalence of micronutrient deficiency and its impact on health worldwide. The analysis of the literature data allowed to substantiate the extreme relevance of the deficiency of essential micronutrients as a sign of a deep crisis of adequate nutrition of the population on a global scale. It is shown that hidden hunger is an important aspect that can undermine the achievement of several Sustainable Development Goals (SDGs), especially those related to health, education and poverty eradication. It was established that the deficiency of the most common micronutrients (iron, vitamins A and D, iodine and zinc) is the cause of numerous pathologies, including growth defects, vision, immune defense, osteomalacia and osteoporosis, the risk of developing cardiovascular diseases, diabetes, some forms of cancer and autoimmune disorders, cognitive development. The solution to the problems of micronutrient deficiency through food fortification and the use of functional foods is justified. It should be recognized as necessary to develop and urgently implement international programs to combat micronutrient deficiency as an important component of the implementation of sustainable development goals.

Епідеміологічне районування ензоотичних територій туляремії в Україні: аналіз, ризики та тактика моніторингу

2025-01-01T00:00:00Z

Епідеміологічне районування ензоотичних територій туляремії в Україні: аналіз, ризики та тактика моніторингу Голубятников, М. І.; Мельник, О. А.; Джуртубаєва, Г. М.; Гриценко, К. С.; Тюпа, В. В.; Golubyatnykov, M. I.; Melnyk, O. A.; Dzhurtubaieva, H. M.; Hrytsenko, K. S.; Tiupa, V. V. Мета дослідження: оцінити епізоотичну активність природних осередків туляремії в Україні (1978–2024 роки) та провести епідеміологічне районування території за ступенем ризику зараження на туляремію, а також надати рекомендації з моніторингу й профілактики, враховуючи сучасні загрози. Матеріали та методи. Проаналізовано архівні дані та звіти щодо епізоотичного моніторингу (природні осередки, гризуни, переносники, вода), отримані з архівів Протичумного інституту та відділів ОНІ за період 1978–2024 рр.; звіти ЦКПХ; локальні повідомлення; публікації наукових досліджень; розраховано індекс епізоотичної активності. Результати та обговорення. Прояви епізоотичної активності зареєстровано в усіх областях України; найвищі значення індексу епізоотичної активності встановлено у Львівській, Чернігівській і Сумській областях (Ind=0,80–0,74), найнижчі — у Чернівецькій (0,02). Середній індекс становив 0,38. Виділили 4 типи ензоотичних з туляремії територій – дуже високого (3 області), високого (8), середнього (11) та низького (3) епідеміологічного ризику зараження. Отримані дані щодо розподілу адміністративних одиниць за рівнями ризику зараження людини представили картографічно. Розподіл ризику зараження відповідає біогеографічному зонуванню України: найвищий ризик — Полісся та Північний Лісостеп, де поєднуються лісові, болотні та заплавні біотопи; високий ризик — території зі стійкими популяціями польових гризунів у лісостепових і частково степових ландшафтах; середній ризик — зони перехідних ландшафтів та нестабільної циркуляції збудника; низький ризик — аридні степи та гірські території, де умови не сприяють сталим природним осередкам. Висновки. Епідеміологічне районування території за ступенем ризику зараження на туляремію, використовуючи індекс епізоотичної активності, є ефективним інструментом планування протиепідемічних і моніторингових заходів. Території дуже високого ризику потребують щорічних комплексних досліджень; у зонах високого й середнього ризику необхідні регулярні польові та лабораторні роботи; у регіонах низького ризику — підтримувальний нагляд. Актуальним залишається посилення польових досліджень, міжвідомча взаємодія та оновлення системи районування з урахуванням сучасних екологічних та епідеміологічних змін.; Aim. To assess the epizootic activity of natural foci of tularemia in Ukraine (1978–2024) and to conduct epidemiological zoning of the territory according to the risk of human infection, as well as to provide monitoring and prevention recommendations considering current ecological and social threats. Materials and Methods. Archival data and reports on epizootic monitoring (natural foci, rodents, vectors, water) from the archives of the Mechnikov Anti-Plague Institute and its EDI departments for 1978–2024 were analyzed; reports of the CDCP, local notifications, and scientific publications were reviewed. The epizootic activity index was calculated for each administrative region. Results and Discussion. Epizootic activity was recorded in all regions of Ukraine. The highest indices were found in Lviv, Chernihiv, and Sumy regions (Ind=0.80–0.74), while the lowest value was observed in Chernivtsi region (0.02). The average national index was 0.38. Four types of tularemia-enzootic territories were identified: very high risk (3 regions), high risk (8), medium risk (11), and low risk (3). The distribution of administrative regions by risk level was visualized cartographically. The spatial pattern corresponds to the biogeographical zoning of Ukraine: the highest risk occurs in Polissia and the northern Forest-Steppe, characterized by forest, wetland, and floodplain biotopes; high risk is typical for territories with stable field-rodent populations in Forest-Steppe and partially Steppe landscapes; medium risk corresponds to transitional landscapes with unstable circulation of the pathogen; low risk is associated with arid Steppe and mountain regions, where conditions do not support persistent natural foci. Conclusions. Epidemiological zoning of territories according to the risk of tularemia infection using the epizootic activity index is an effective tool for planning anti-epidemic and monitoring measures. Territories of very high risk require annual comprehensive surveys; high- and medium-risk zones need regular field and laboratory investigations; low-risk regions require supportive surveillance. Strengthening field studies, improving interdepartmental cooperation, and updating zoning systems in line with current ecological and epidemiological changes remain essential.

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм

2026-01-01T00:00:00Z

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм Грузевський, О.; Дехтяр, Ю.; Стоянов, О.; Вастьянов, Р.; Шевчук, Г.; Дубіна, А.; Тарасов, Є.; Hruzevskyi, O.; Dekhtyar, Yu.; Stoyanov, O.; Vastyanov, R.; Shevchuk, H.; Dubina, A.; Tarasov, Ye. Щороку спинномозкова травма (СМТ) уражає від 250 000 до 500 000 осіб у світі й залишається однією з основних причин тривалої інвалідності серед людей молодого та середнього віку. Нейрогенна дисфункція сечового міхура (НСМ) формується практично у кожного пацієнта з повним або частковим ураженням спинного мозку і визначає довгостроковий прогноз реабілітації. У дослідженнях показано, що рецидивні інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) виникають у 70–80 % пацієнтів із СМТ і є основною причиною повторних госпіталізацій, зниження якості життя та підвищеної смертності. За останнє десятиліття уявлення про мікробіологію сечових шляхів суттєво змінилися. Доведено, що сеча здорових людей не є стерильною: вона містить стабільний мікробний комплекс – уромікробіом, який є визначальним у підтримці місцевого імунітету та захисті від патогенів. При нейрогенній дисфункції сечового міхура ця рівновага порушується, створюючи умови для хронічної інфекції та формування збудників.; Spinal cord injury is one of the most severe forms of neurological damage. It almost always leads to neurogenic bladder dysfunction. This, in turn, leads to a high incidence of recurrent urinary tract infections, which are linked to disturbances in the urobiome. The aim of the study is to summarize current scientific data on bladder microbiome disorders in neurogenic dysfunction after spinal cord injury and to assess the impact of drainage methods, antibiotic therapy, and microbiome-oriented interventions on the course of urinary tract infections. Materials and methods. The study was conducted in a systematic review format in accordance with PRISMA recommendations. Clinical, experimental, and randomized studies were analyzed, followed by qualitative and quantitative data synthesis. It was established that neurogenic dysfunction after spinal cord injury is associated with persistent urobiome dysbiosis, characterized by decreased alpha diversity and a reduction in Lactobacillus spp., with the dominance of Enterobacteriaceae and Pseudomonadaceae. Intermittent self-catheterization is associated with a lower incidence of urinary tract infections and greater microbiome diversity than indwelling catheterization. A high level of antimicrobial resistance was identified, including ESBL-producing strains and carbapenem-resistant Pseudomonas aeruginosa, which sustains a vicious cycle of «dysbiosis – infection – antibiotic therapy». The potential effectiveness of probiotic and immunotropic strategies has been demonstrated, with reductions in infection recurrence rates of 21–32%. The practical value of the results lies in the systematization of data on the disruption of the uromicrobiome, a key element in the pathogenesis of neurogenic dysfunction after spinal cord injury. It is substantiated that microbiome-oriented approaches, early monitoring, and catheterization optimization can significantly improve infection prevention and rehabilitation outcomes. Conclusions. Spinal trauma leads to deep dysbiosis of the uromicrobiome. It is seen as a decrease in the alphadiversity index and in Lactobacillus spp. Less than 5% and predominance of E. coli (38–45%), K. pneumoniae (18–24%) і P. aeruginosa (12–17%). Draining of the urinary bladder really influences the microbiological profile. Interruptable catheterization is associated with the lowest frequency of symptomatic urinary tract infections and the highest microbial diversity index. Constant urethral catheterization leads to the formation of stable polymicrobial biofilms and a threefold increase in microbiota abundance. Antimicrobial resistance in neurogenic dysfunction after spinal trauma remains critically high. ESBL-production revealed in 34–58% of isolates, whereas carbapenem-resistance of P. aeruginosa was found in 15–22% cases. Тривале та нераціональне використання антибіотиків є незалежним чинником поглиблення дисбіозу (OR=2,4; 95% ДІ: 1,7–3,4), підтримуючи порочне коло та вимагаючи принципово нових терапевтичних підходів. Microbiome-oriented correction strategies show clinically important efficacy. Intravesical introduction of L. rhamnosus GG decreases the frequency of recurrent urinary infections in 32 % (95% DІ: 18–46%), and usage of Uro-Vaxom by 21% (95% DІ: 8–34%). Transplantation of fecal microflora has shown promise in animal models. Early microbiological monitoring with molecular typing and the application of interruptible self-catheterization are priorities in preventive medicine for spinal trauma. Perspectives for future investigations are linked to randomized clinical trials of fecal microbiota transplantation and the development of individualized uromicrobial profiling based on next-generation sequencing.

Огляд сучасного стану захворюванності на іксодові кліщові бореліози в світі та Україні

2026-01-01T00:00:00Z

Огляд сучасного стану захворюванності на іксодові кліщові бореліози в світі та Україні Голубятников, М. І.; Джуртубаєва, Г. М.; Мельник, О. А.; Гриценко, К. С.; Процишина, Н. М.; Маньковська, Н. М.; Holubyatnykov, M. I.; Dzhurtubaieva, H. M.; Melnyk, O. A.; Hrytsenko, K. S.; Protsyshyna, N. M.; Mankovska, N. M. Іксодові кліщові бореліози (ІКБ, хвороба Лайма) є одними з найпоширеніших трансмісивних інфекцій у світі та в Україні. Захворювання характеризується поліморфізмом клінічних проявів, схильністю до хронічного перебігу та труднощами своєчасної діагностики, що зумовлює значний епідеміологічний і соціально-економічний тягар. Мета: узагальнити сучасні дані щодо епідеміології, етіології, патогенезу, діагностики, профілактики та перспектив вакцинопрофілактики іксодових кліщових бореліозів у світі та в Україні. Матеріали і методи: проведено огляд і аналіз публікацій у вітчизняних та зарубіжних наукових джерелах, даних офіційної статистики Центру громадського здоров’я МОЗ України та CDC, а також результатів клінічних і експериментальних досліджень, представлених у базах PubMed, Scopus і Web of Science. Результати. Встановлено стійке зростання захворюваності на хворобу Лайма в Україні з розширенням ендемічних територій, що пов’язано з кліматичними змінами, урбанізацією та соціальними чинниками. Проаналізовано біологічні особливості комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato, молекулярні механізми патогенезу та імунної відповіді. Показано діагностичну цінність сучасних серологічних і молекулярно-генетичних методів, а також обмеження їх застосування на різних стадіях захворювання. Розглянуто сучасні розробки вакцин, спрямованих як на збудника, так і на переносника інфекції. Висновки. Хвороба Лайма залишається актуальною проблемою громадського здоров’я. Ефективний контроль ІКБ потребує удосконалення епідеміологічного нагляду, стандартизації лабораторної діагностики та впровадження комплексних профілактичних стратегій.; Ixodid tick-borne borreliosis (ITBB, Lyme disease) is one of the most widespread vector-borne infections both worldwide and in Ukraine. The disease is characterized by a wide spectrum of clinical manifestations, a tendency toward chronic progression, and difficulties in timely diagnosis, which together result in a substantial epidemiological and socio-economic burden. The purpose: to summarize current data on the epidemiology, etiology, pathogenesis, diagnosis, prevention, and prospects of vaccine prevention of ixodid tick-borne borreliosis worldwide and in Ukraine. Materials and Methods: A review and analysis of publications from national and international scientific sources were conducted, including official statistical data from the Public Health Center of the Ministry of Health of Ukraine and the Centers for Disease Control and Prevention (CDC), as well as results of clinical and experimental studies indexed in PubMed, Scopus, and Web of Science databases. Results: A steady increase in the incidence of Lyme disease in Ukraine was identified, accompanied by the expansion of endemic areas, which is associated with climate change, urbanization, and social factors. The biological characteristics of the Borrelia burgdorferi sensu lato complex, as well as molecular mechanisms of pathogenesis and the immune response, were analyzed. The diagnostic value of modern serological and molecular genetic methods was demonstrated, along with the limitations of their application at different stages of the disease. Current vaccine development strategies targeting both the pathogen and the vector were also reviewed. Conclusions: Lyme disease remains a significant public health challenge. Effective control of ixodid tick-borne borreliosis requires improvement of epidemiological surveillance, standardization of laboratory diagnostics, and implementation of comprehensive preventive strategies.

Стійкість госпітальних штамів до сучасних антибіотиків: виклики та шляхи подолання

2025-01-01T00:00:00Z

Стійкість госпітальних штамів до сучасних антибіотиків: виклики та шляхи подолання Грузевський, О. А.; Шевчук, Г. Ю.; Тарасов, Є. В.; Дубіна, А. В.; Кагляк, М. Д.; Кобильник, С. М.; Hruzevskyi, O. A.; Shevchuk, H. Yu.; Tarasov, Ye. V.; Dubina, A. V.; Kahliak, M. D.; Kobylnik, S. M. Антибіотики стали важливим відкриттям у медицині, але з часом бактерії почали виробляти різні механізми стійкості до них. Нині вже відомо багато штамів бактерій, які мають множинну лікарську стійкість, проти яких не існує ефективного лікування. Це значно ускладнює перебіг інфекцій і призводить до підвищення рівня смертності. Щоб зменшити поширення антибіотикорезистентності, необхідно проводити просвітницьку роботу щодо раціонального використання антибіотиків, досліджувати механізми стійкості бактерій і розробляти нові препарати та схеми лікування, які будуть ефективними й цілеспрямованими. Огляд наукових джерел підтверджує необхідність підвищення ефективності ранньої діагностики суперінфекцій. Своєчасне виявлення таких випадків дозволяє запобігти формуванню розширеної стійкості до протимікробних препаратів. Наявність стійких до ліків змішаних мікробних флор - специфічної та неспецифічної - призводить до формування глобальних інфекцій, спричинених так званими «супербактеріями». Через недостатній рівень розвитку молекулярної діагностики ці випадки часто залишаються нерозпізнаними, а офіційна статистика значно занижена. Дослідження показало, що бактерії стали стійкими до багатьох видів антибіотиків, серед яких найпоширенішими є MRSA, VRE, ESBL-продукуючі та карбапенем-резистентні забарвлення. У дослідженні зазначено, що бактерії насправді стійкі до антибіотиків, що ускладнює лікування інфекцій, що призводить до вищого рівня смертності. У статті розглянуто сучасні методи вирішення цієї проблеми. За допомогою дослідження було визначено основні стійкі антибіотики, зокрема ті, що впливають на цитоплазму, клітинну мембрану та білки бактерій. Було пояснено вибірковий характер дії цих препаратів та визначено важливі шляхи розвитку антибіотиків. Були наведені ілюстрації ситуацій, коли бактерії ставали стійкими до певних антибіотиків, і як це впливало на людей. Інформація, отримана в дослідженні, дозволяє краще зрозуміти клінічні методи лікування, які є найефективнішими. Використання сучасних молекулярно-генетичних технологій є ключовим інструментом у визначенні етіології інфекційного процесу. Ці методи дозволяють ідентифікувати вид мікобактерій та інших збудників, а також встановити їхню фенотипну і генотипну чутливість до протимікобактеріальних препаратів. Це, у свою чергу, забезпечує більш ефективне лікування пацієнтів із резистентними формами інфекцій та сприяє зниженню рівня госпітальних штамів із високою стійкістю.; Antibiotics have become an important discovery in medicine, but bacteria have developed various resistance mechanisms over time. Today, many strains of bacteria are known to have multiple drug resistance, against which there is no effective treatment. This significantly complicates the course of infections and leads to an increase in mortality. To reduce the spread of antibiotic resistance, educational work on the rational use of antibiotics, study of the mechanisms of bacterial resistance, and develop new practical and targeted drugs and treatment regimens must be conducted. A review of scientific sources confirms the need to increase the effectiveness of early diagnosis of superinfections. Timely detection of such cases allows for preventing the formation of extended resistance to antimicrobial drugs. The presence of drugresistant mixed microbial flora - specific and non-specific - leads to the formation of global infections caused by the so-called "superbugs". Due to the insufficient development of molecular diagnostics, these cases often remain unrecognized, and official statistics are significantly underestimated. The study showed that bacteria have become resistant to many antibiotics, among which the most common are MRSA, VRE, ESBL-producing and carbapenemresistant strains. The study indicates that bacteria are resistant to antibiotics, which complicates the treatment of infections and leads to a higher mortality rate. The article reviews modern methods for solving this problem. The study identified the main resistant antibiotics, particularly those that affect the cytoplasm, cell membrane and proteins of bacteria. The selective nature of the action of these drugs was explained, and critical pathways for the development of antibiotics were identified. Illustrations were given of situations when bacteria became resistant to certain antibiotics and how this affected people. The study's information allows us to understand the most effective clinical treatments better. Modern molecular genetic technologies are a key tool in determining the aetiology of the infectious process. These methods allow for identifying the species of mycobacteria and other pathogens and their phenotypic and genotypic susceptibility to antimycobacterial drugs. This, in turn, provides more effective treatment of patients with resistant forms of infections and contributes to reducing the number of hospital strains with high resistance.

Структура сенсибілізації до алергенів рослин раннього та пізнього цвітіння у Південному регіоні України

2023-01-01T00:00:00Z

Структура сенсибілізації до алергенів рослин раннього та пізнього цвітіння у Південному регіоні України Куртова, М. М.; Тарасов, Є. В.; Шевчук, Г. Ю.; Дехтяр, Ю. М.; Грузевський, О. А.; Бутенко, Л. Л. Проаналізована структура виявлення IgE антитіл до сезонних алергенів серед пацієнтів, які були позитивними на рослинні антигени. Розподіл рослин на період цвітіння був зроблений згідно з календарем цвітіння у Південному регіоні України. В структурі позитивності антитіла до амброзії також реєструвалися у достовірно вищих відсотках, ніж до всіх інших рослин раннього і пізнього цвітіння (р<0,05). Але відносно кульбаби відмічене значно більше зростання відсотка у структурі позитивності (64,5±3,7%) по відношенню до загальної серопозитивності (21,4±1,8%). Рівень антитіл до кульбаби був достовірно вищим, ніж до всіх інших рослин раннього цвітіння (р<0,001), і реєструвався майже на рівні антитіл до амброзії.

Видовий склад та середовища розмноження кровосисних комарів під час спалаху гарячки Західного Нілу в Києві та околицях у 2024 році

2024-01-01T00:00:00Z

Видовий склад та середовища розмноження кровосисних комарів під час спалаху гарячки Західного Нілу в Києві та околицях у 2024 році Рудік, В. А.; Креницька, Д. І.; Голубятников, М. І.; Rudik, V. A.; Krenytska, D. I.; Holubiatnykov, M. I. Вивчення видового складу комарів у Києві та області набуває особливої актуальності у зв'язку зі cпалахом гарячки Західного Нілу (ГЗН) у літньо-осінній період 2024 року. Комарі виступають ключовими біологічними переносниками арбовірусу, забезпечуючи його циркуляцію серед птахів та викликаючи інфікування людей. Мета роботи: вивчити видовий склад комарів, потенційно залучених до циркуляції вірусу Західного Нілу у Києві та його околицях наприкінці теплого сезону, а також виявити та оцінити водойми, придатні для їх розмноження, зокрема в локаціях із зареєстрованими випадками ГЗН у 2024 році, на основі польового кроссекційного дослідження.; Studying the species composition of mosquitoes in Kyiv and the region is of particular relevance in connection with the outbreak of West Nile virus (WNV) in the summer and autumn of 2024. Mosquitoes are the key biological vectors of the arbovirus, ensuring its circulation among birds and causing human infection. Purpose. To study the species composition of mosquitoes potentially involved in the circulation of WNV in Kyiv and its environs at the end of the warm season, as well as to identify and assess water bodies suitable for their breeding, in particular in locations with reported cases of WNV in 2024, based on a field cross-sectional study.