https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/802 2026-08-06T03:52:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20178 Еколого-метаболічні детермінанти перинатальних втрат на фоні плацентарної дисфункції Марічереда, В. Г.; Надворна, О. М.; Mаrhichereda, V. G.; Nadvorna, O. M. Перинатальні втрати (ПВ) залишаються однією з найбільш пріоритетних проблем сучасного акушерства та гінекології, оскільки вони відображають не лише якість медичної допомоги, а й стан здоров’я нації в цілому. У даній оглядовій статті проведено комплексний аналіз еколого-метаболічних детермінант, що лежать в основі розвитку плацентарної дисфункції (ПД) — універсальної патологічної основи для більшості акушерських ускладнень, включаючи прееклампсію, затримку росту плода та невиношування вагітності. У роботі детально розглянуто патогенетичні механізми порушення ремоделювання спіральних артерій матки, що ініціюють хронічну утероплацентарну гіпоксію та ішемічно-реперфузійне пошкодження. Особлива увага приділена новітнім концепціям ролі механотрансдукції та аномальної напруги зсуву (shearstress), які безпосередньо впливають на інвазію та диференціацію трофобласта на ранніх етапах гестації. У статті обґрунтовано прогностичну цінність ангіогенного дисбалансу, зокрема визначення коефіцієнта sFlt-1/PlGF та рівнів PAPP-A і PP-13 як ключових індикаторів стану плаценти. Розглянуто метаболічні порушення, такі як гіпергомоцистеїнемія та гіперурикемія, які через механізм активації NLRP3 інфламасоми та масивне вивільнення прозапальнихцитокінів (IL-1β, IL-18) спричиняють системне ендотеліальне пошкодження. Важливим аспектом є дослідження «плацентарно-мозкової вісі», що демонструє вплив ПД на нейророзвиток плода та ризик виникнення розладів аутистичного спектру. Окремий розділ присвячено перспективам впровадження штучного інтелекту та машинного навчання (RandomForest, SVM) для персоналізованого прогнозування. Використання методів пояснюваного штучного інтелекту (XAI) дозволяє інтегрувати великі масиви клініко-лабораторних та екологічних даних для ранньої стратифікації ризиків. Автори наголошують на необхідності переходу від монокаузальних теорій до інтегративного підходу, що дозволить розробляти диференційовані алгоритми профілактики та знизити рівень перинатальної смертності в умовах сучасних екологічних викликів.; Perinatal losses (PL) remains one of the most critical challenges in modern obstetrics and gynecology, reflecting both the quality of healthcare and the overall health of the population. This review article provides a comprehensive analysis of the ecometabolic determinants underlying placental dysfunction (PD), which serves as a universal pathological foundation for most obstetric complications, including preeclampsia, fetal growth restriction, and pregnancy loss. The paper examines the pathogenic mechanisms of impaired uterine spiral artery remodeling that initiate chronic uteroplacental hypoxia and ischemiareperfusion injury. The article substantiates the predictive value of angiogenic imbalance, specifically the sFlt-1/PlGF ratio and levels of PAPP-A and PP-13, as key indicators of placental health. Metabolic disorders such as hyperhomocysteinemia and hyperuricemia are analyzed, emphasizing their role in systemic endothelial damage through the activation of the NLRP3 inflammasome and the subsequent massive release of pro-inflammatory cytokines (IL-1β, IL-18). A significant aspect discussed is the "placenta-brain axis," highlighting how PD impacts fetal neurodevelopment and increases the risk of neurobehavioral disorders. A dedicated section focuses on the prospects of implementing artificial intelligence and machine learning (Random Forest, SVM) for personalized prediction. Utilizing explainable AI techniques (XAI/SHAP) allows for the integration of vast clinical, laboratory, and environmental datasets for early risk stratification. The authors conclude that a shift from monocausal theories toward an integrative approach is essential. This strategy facilitates the development of differentiated prevention algorithms and the substantial reduction of perinatal mortality rates amidst contemporary environmental challenges. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20172 Вплив видалених в анамнезі гідросактосальпінксів на персистенцію хронічного ендометриту у безплідних пацієнток, які планують пройти програму допоміжних репродуктивних технологій Носенко, О. М.; Варабіна, А. О.; Nosenko, O. M.; Varabina, A. O. Метою проведеного дослідження стало оцінити наявність хронічного ендометриту у безплідних жінок з видаленням маткових труб в анамнезі з приводу гідросактосальпінксів, які звернулися для проведення допоміжних репродуктивних технологій. Матеріал та методи. У дослідження включено 128 жінок після сальпінгектомії (група С), з яких 67 мали однобічну (С1), а 61 — двобічну (С2) сальпінгектомію, та 34 жінки контрольної групи (К) з чоловічим фактором безпліддя незапального генезу. Групи були однорідними за віком, антропометричними показниками та менструальною функцією. Під час гістероскопії проведена пайпель-біопсія ендометрію та наступні імуногістохімічні визначення експресії в ендометрії CD138+ та CD 56+. Результати. Морфологічне дослідження ендометрія продемонструвало високу частоту хронічного ендометриту в групі С, що підтверджувалося наявністю CD138+ плазмоцитів та CD56+ NK-клітин у стромі ендометрію. При цьому у 21,09 % випадків плазмоцити виявлялися лише за даними імуногістохімії, незважаючи на відсутність характерних змін при звичайному гістологічному дослідженні. У пацієнток із двобічною сальпінгектомією рівні CD138+ та CD56+ були достовірно вищими, ніж у жінок після однобічного видалення маткової труби. Обговорення. Отримані дані свідчать про високу поширеність хронічного ендометриту та персистуючі імунозапальні зміни ендометрію у безплідних жінок після сальпінгектомії з приводу сактосальпінксу, що підкреслює важливу роль імунозапальних процесів у порушенні репродуктивної функції та необхідність сумісного використання імуногістохімічних маркерів (CD138, CD56) для точної діагностики хронічного ендометриту і проведення відповідної передконцепційної підготовки до допоміжних репродуктивних технологій. Висновок. Жінки після сальпінгектомії мають значно вищу частоту хронічного ендометриту та імунозапальних змін ендометрію, ніж жінки без трубного фактору безпліддя. Це вказує на суттєвий внесок хронічного запалення в патогенез порушення репродуктивної функції після трубної патології, незалежно від обсягу виконаної хірургії (однобічна чи двобічна сальпінгектомія).; The aim of the study was to assess the presence of chronic endometritis in infertile women with a history of salpingectomy for hydrosactosalpinx who sought assisted reproductive technologies. Material and methods. The study included 128 women after salpingectomy (group C), of whom 67 had unilateral (C1) and 61 had bilateral (C2) salpingectomy, and 34 women in the control group (C) with male factor infertility of non-inflammatory genesis. The groups were homogeneous in age, anthropometric indicators and menstrual function. During hysteroscopy, a pipel biopsy of the endometrium was performed and subsequent immunohistochemical determination of the expression of CD138+ and CD 56+ in the endometrium. Results. Morphological examination of the endometrium demonstrated a high incidence of chronic endometritis in group C, which was confirmed by the presence of CD138+ plasma cells and CD56+ NK cells in the endometrial stroma. In 21.09% of cases, plasma cells were detected only by immunohistochemistry, despite the absence of characteristic changes in conventional histological examination. In patients with bilateral salpingectomy, the levels of CD138+ and CD56+ were significantly higher than in women after unilateral tubal ligation. Discussion. The obtained data indicate a high prevalence of chronic endometritis and persistent immunoinflammatory changes in the endometrium in infertile women after salpingectomy for sactosalpinx, which emphasizes the important role of immunoinflammatory processes in reproductive function disorders and the need for the combined use of immunohistochemical markers (CD138, CD56) for accurate diagnosis of chronic endometritis and appropriate preconceptional preparation for assisted reproductive technologies. Conclusion. Women after salpingectomy have a significantly higher frequency of chronic endometritis and immunoinflammatory changes in the endometrium than women without a tubal factor of infertility. This indicates a significant contribution of chronic inflammation to the pathogenesis of reproductive function disorders after tubal pathology, regardless of the extent of surgery performed (unilateral or bilateral salpingectomy). 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20155 Особливості лапароскопічного ICG картування сторожових лімфатичних вузлів при ранньому раку ендометрія за наявності ожиріння Гладчук, І. З.; Кір’якова, Д. А.; Сідак, О. Є.; Герасименко, О. С.; Запорожан, В. М.; Gladchuk, I. Z.; Kiriakova, D. A.; Sidac, O. Ye.; Herasymenko, O. S.; Zaporozhan, V. M. Рак ендометрія посідає одне з перших місць серед злоякісних новоутворень жіночої репродуктивної системи. У сучасній онкогінекології картування сторожових лімфатичних вузлів дедалі ширше застосовується як альтернатива системній тазовій лімфаденектомії. Ожиріння є частою супутньою патологією у хворих на рак ендометрія, його виявляють щонайменше у 60% пацієнток. Мета роботи – вивчити особливості детекції сторожових лімфатичних вузлів у хворих із ранніми стадіями раку ендометрія з використанням індоціанінзеленого-барвника та лапароскопічної камери у режимі ближнього інфрачервоного випромінювання у пацієнток з ожирінням з метою підвищення ефективності процедури.; Endometrial cancer ranks among the most common malignant tumors of the female reproductive system. In modern gynecologic oncology, sentinel lymph node mapping is increasingly used as an alternative to systemic pelvic lymphadenectomy. Obesity is a common comorbid condition in patients with endometrial cancer, occurring in at least 60% of patients. Purpose – to evaluate sentinel lymph node detection in patients with early-stage endometrial cancer using indocyanine green guided near-infrared fluorescence laparoscopy, with particular emphasis on obese patients, to optimize the effectiveness of the procedure. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20147 Ендометріома яєчника та репродуктивна функція: огляд патогенетичних, хірургічних та ембріологічних аспектів Берлінська, Л. І.; Berlinska, L. I. Ендометріома яєчника залишається однією з найскладніших патологій у репродуктивній медицині, яка безпосередньо компрометує фертильність жінки та створює серйозні виклики на всіх етапах програм допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Мета дослідження – систематизація та аналіз сучасних наукових даних щодо комплексного патогенетичного та хірургічного впливу ендометріом на оваріальний резерв, оцінка якості гамет та ембріогенезу, а також визначення специфічних ризиків проведення трансвагінальної пункції (ТВП) в пацієнток із цією патологією. Проведено аналіз сучасних профільних публікацій, системних оглядів та метааналізів у міжнародних базах даних (PubMed, Scopus, Google Scholar) за останні роки. Встановлено, що ендометріома виснажує оваріальний резерв через хронічне запалення та оксидативний стрес, знижуючи рівень антимюллерового гормону (АМГ). Доведено, що хірургічне вилущування кісти призводить до додаткового незворотного зниження АМГ у середньому на 39,5% (під час унілатеральних) та на 57% (під час білатеральних утручань). Виявлено діагностувальну дисоціацію в ранньому післяопераційному періоді: рівень АМГ падає миттєво, водночас кількість антральних фолікулів (КАФ) на УЗД тимчасово залишається стабільною. Токсичне мікрооточення кісти погіршує якість ооцитів та темпи раннього дроблення, проте ембріони, які досягли стадії бластоцисти, демонструють високий імплантаційний потенціал завдяки природній селекції. Проведення ТВП за присутності кіст супроводжується ризиком їхньої трансфіксації (14%) та контамінації фолікулярної рідини (16%), але за умов дотримання антибіотикопрофілактики ці ризики є контрольованими. Отже, ведення пацієнток з ендометріомами в програмах ДРТ потребує персоніфікованого підходу, пріоритету органозбережних хірургічних тактик та обов'язкової оцінки АМГ перед будь-яким утручанням для оптимізації репродуктивного прогнозу.; Ovarian endometrioma remains one of the most challenging pathologies in reproductive medicine, directly compromis-ing female fertility and creating significant hurdles at all stages of assisted reproductive technology (ART) programs. Objective – to systematize and analyze current scientific data regarding the complex pathogenetic and surgical impact of endometriomas on ovarian reserve, to evaluate the quality of gametes and embryogenesis, and to determine the specific risks of transvaginal oocyte retrieval (TVOR) in patients with this pathology. An analysis of recent specialized publications, systematic reviews, and meta-anal-yses in international databases (PubMed, Scopus, Google Scholar) was conducted. Endometrioma was found to deplete ovarian reserve via chronic inflammation and oxidative stress, thereby reducing anti-Müllerian hormone (AMH) levels. Surgical excision of the cyst leads to a further irreversible decline in AMH by an average of 39.5% for unilateral and 57.0% for bilateral procedures. A diagnostic dissociation was identified in the early postoperative period: AMH drops immediately, while the antral follicle count (AFC) on ultrasound temporarily remains stable. The toxic microenvironment of the cyst impairs oocyte quality and early cleav-age rates; however, embryos that reach the blastocyst stage demonstrate high implantational potential due to natural selection. Performing TVOR in the presence of cysts carries a risk of cyst transfixion (14%) and follicular fluid contamination (16%), but with proper antibiotic prophylaxis, these risks remain manageable. So management of patients with endometriomas in ART programs requires a personalized approach, prioritization of organ-preserving surgical techniques, and mandatory AMH assessment prior to any intervention to optimize the reproductive prognosis. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20084 Актуальність стратегії розвитку закладів охорони здоров’я в умовах європейської інтеграції Волянська, А. Г.; Ковальчук, Т. А. Українська система охорони здоров’я перебуває у точці найвищої історичної відповідальності. З одного боку, вона є «тиловим фронтом», що тримає удар повномасштабної війни, з іншого – готується до фундаментальної трансформації у межах вступу України до Європейського Союзу. У січні 2025 року Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію розвитку системи охорони здоров’я до 2030 року, яка стала базовим вектором руху для кожного закладу. В умовах війни та на етапі реформи щодо створення спроможної мережі медичних закладів: кластеризації, стратегія кожного закладу перестала бути формальністю. Вона стала інструментом резильєнтності (стійкості). Адаптація до викликів війни полягає в стратегії автономності (енергонезалежність, підземні операційні, запаси медикаментів). 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20069 Сексуально-репродуктивне здоров’я підлітків у практиці сімейного лікаря: інтегрований підхід до профілактики, маршрутизації та сталого громадського здоров’я Марічереда, В. Г. Сексуально-репродуктивне здоров’я підлітків є важливою складовою громадського здоров’я, оскільки безпосередньо впливає на якість життя молодого покоління, репродуктивний потенціал населення, демографічну стійкість і довгострокові показники здоров’я суспільства. Підлітковий вік є критичним періодом фізичного, психоемоційного та соціального розвитку, упродовж якого формуються моделі ставлення до власного тіла, сексуальної поведінки, міжособистісних стосунків, відповідального прийняття рішень і звернення по медичну допомогу. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20002 Гемостатичний ефект мізопростолу при консервативній міомектомії Нестеренко, Є. С.; Попова, Л. М. Неконтрольована інтраопераційна кровотеча під час консервативної міомектомії потребує пошуку ефективних методів її зменшення. Серед фармакологічних засобів перспективними є простагландини E1 завдяки їх утеротонічній та вазоконстрикторній дії. Мета роботи. Оцінити ефективність та безпеку використання мізопростолу при лапароскопічній консервативній міомектомії з метою зниження інтраопераційної крововтрати. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20001 Чи можливо передбачити розвиток ранньої форми затримки розвитку плода? Надворна, О. М.; Лавриненко, Г. Л.; Шевченко, О. І. В основі ранніх втрат вагітності має місце плацентарна дисфункція. Для попередження виникнення будь-яких втрат вагітності або формування затримки розвитку плода, необхідно провести вивчення функціонального стану плаценти з використанням біомаркерів крові вагітної жінки з групи ризику та проведення їй фізікальних, клініколабораторних та інших методів дослідження. Метою дослідження було виявлення діагностичної цінності ранніх маркерів дисфункції плаценти (ДП) у вагітних з прееклампсією. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/20000 Вісфатин як біомаркер метаболізму та запалення при патології ендометрія у жінок з ожирінням Марічереда, В. Г.; Дробот, Д. І. Ожиріння є однією з провідних медико-соціальних проблем сучасності, що суттєво впливає на репродуктивне здоров’я жінок та асоціюється з порушенням гормонального гомеостазу і розвитком гіперпластичних процесів ендометрія. Важливу роль у цьому відіграють адипокіни – біологічно активні речовини жирової тканини, які в умовах ожиріння формують хронічне запальне мікрооточення, сприяють гіперестрогенемії та інсулінорезистентності. Особливу увагу привертає вісфатин (PBEF1), що бере участь у регуляції енергетичного обміну, запалення та клітинної проліферації. Мета. Оцінити прогностичну значущість і метаболічну асоціацію рівня вісфатину у жінок із патологією ендометрія на тлі ожиріння у порівнянні з жінками з нормальним індексом маси тіла (ІМТ). 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19999 Діагностичний алгоритм оцінки стану рубця при синдромі оперованої матки Жовтенко, О. В. Частота кесаревого розтину (КР) у світі значно перевищує рекомендовані ВООЗ 10–15%, в окремих країнах показники перевищують 50%. Зростання частоти КР призводить до формування синдрому оперованої матки і підвищення ризиків розрива матки, вагітності у рубці, а також спектру патологічного прикріплення плаценти. Це зумовлює необхідність стандартизації візуалізаційних методів, зокрема ультразвукової оцінки стану рубця. Мета. Вивчити стандартизовані методи оцінювання стану рубця на матці для своєчасної діагностики істмоцеде (ніші у зоні рубця), неспроможності рубця та прогнозування ризиків розриву матки у наступних вагітностях. 2026-01-01T00:00:00Z