https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/753 2026-05-06T10:17:01Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19557 Arnold-chiari syndrome in ophthalmology (clinical cases) Konovalova, N. V.; Zborovska, O. V.; Bushueva, N. M.; Guzun, O. V.; Kovtun, O. V. Arnold-Chiari syndrome is a pathology manifested by displacement of the cerebellum and cerebrum through the foramen of the spinal canal, inherited from the inconsistency of the dimensions of the posterior cranial fossa and placement brain structures. Purpose – to evaluate the results of a comprehensive approach to the differential diagnosis of Arnold-Chiari malformation in ophthalmology using two patients as an example. Materials and methods 2 patients (4 eyes) were examined for Arnold-Chiari malformation by generally accepted methods, and optical coherence tomography (OCT). Results There is no pathognomonic symptom or group of symptoms that allow for the clinical diagnosis of Arnold Chiari syndrome, and only neuroimaging diagnostics are possible. Whenever there is inflammation, congestive disc, or optic nerve atrophy, the first action of the ophthalmologist is to refer the patient for magnetic resonance imaging (MRI) or computed tomography (CT) imaging. Identification of relevant ophthalmological disorders at an early stage allows for timely suspicion and detection of this anomaly. Neuroimaging diagnostics justifies the doctor's alertness to this pathology. Conclusion Current diagnostic and treatment advances bring together specialists from various fields – ophthalmologists, radiologists, and neurologists – and present new challenges for physicians. The presented series of clinical cases demonstrated possible manifestations of Arnold-Chiari syndrome, including strabismus and congestion in the optic nerve, which was confirmed by MRI. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19546 Proteolisis status in the oral mucosa of rats after “mild” stress Pavlenko, K. V. Aim. To investigate the effect of “mild” stress on the state of proteolysis in the oral mucosa (OM). Methods. Rats were subjected to “mild” stress by holding them at −20 °C for 5 minutes. In the OM, in blood serum, liver, kidneys and pancreas, proteolysis activity was determined by the rate of hydrolysis of two substrates: casein and BAEE (benzoyl-arginine ethyl ether). Results. It has been established that OM has a high proteolytic activity, which begins to decrease already 5 hours after stress. In blood serum, on the contrary, the activity of proteolysis (substrate casein) increases after stress. The activity of BAEE-esterase does not change significantly after stress. Conclusion. The level of proteolysis in OM is several times higher than the corresponding indicator for blood serum and rat liver. "Mild" stress causes an increase in the level of proteolysis in the blood serum as early as 5 hours after stress, while the level of proteolysis in the OM after stress tends to decrease. Activation of proteolysis in the blood after stress requires antiprotease actions using protease inhibitors. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19535 Телемедицина: підвищення доступності та якості медичних послуг Колотвіна, Л. І.; Синенко, В. І.; Колотвін, А. О.; Квасневський, Є. А. В умовах цифровізації суспільства одним із сучасних та важливих напрямків розвитку охорони здоров’я стає телемедицина, яка представляє використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для дистанційного надання медичної допомоги. Початком запровадження телемедицини в Україні можна вважати створення у 2007 році Державного клінічного науково-практичного центру телемедицини Міністерства охорони здоров’я України. Основним завданням телемедичних технологій є покращення доступу до медичних послуг, отримання пацієнтом кваліфікованої консультативної медичної допомоги без відвідування лікарні, що особливо важливо для жителів віддалених, важкодоступних, переважно сільських районів, при несприятливих погодних умовах, при поганому самопочутті. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19518 Antielastasic activity of antistressants in bone tissue of rats after stress Pavlenko, К. V. Stress causes the development of post-stress pathological reactions, which culminate in dysmetabolic disorders, against the background of which most diseases of humans and animals develop. Bone tissue has been found to be one of the most sensitive organs and tissues to the effects of dysmetabolic syndrome. Aim. Study of the effect of stress on the activity of the proteolytic enzyme elastase in bone tissue and determination of the possibility of preventing elastase activation using antistress agents. Methods. Stress was induced in rats by holding the animals at −20 °C for 30 minutes and elastase activity was investigated on the 4th day after stress. Antioxidant preparations EkSoVit, Quercetin and ascorbic acid were used as anti-stressors, which were administered into the oral cavity 3 days before stress and 3 days after stress in the form of an oral gel in doses (mg/kg): EkSoVit 0.43 and 1.07, Quercetin 0.128 and 0.257 and ascorbic acid 0.257. Results. In rats without stress, the elastase activity in the femur was (μk-kat/kg) 6.66; in rats after stress 9.61; in rats with stress that received EkSoVit, 8.16 and 6.90; in rats with stress that received quercetin, 7.20 and 5.60; in rats with stress that received ascorbic acid, 7.20. The antielastase activity in vivo was: EkSoVit – 49.15 and 126.05; quercetin – 112.10 and 135.93 and ascorbic acid – 81.63. The antielastase efficacy of antistressants was after conversion of antielastase activity to a dose of 1 g/kg: for EkSoVit 114.3 and 117.8; for quercetin 875.8 and 528.9; for ascorbic acid 317.8. Conclusion. After stress, the activity of the proteolytic enzyme elastase increases in bone tissue. The use of anti-stress agents with antioxidant action significantly prevents the activation of elastase. The most effective anti-elastase drug was quercetin (vitamin P). 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19501 Методичні рекомендації для занять студентів 3-го курс. Навчальна дисципліна: «Загальна хірургія» Тема: «Загальна гнійна інфекція (сепсис). Ендогенна інтоксикація при гострій хірургічній інфекції. Сучасні положення поняття сепсис. Класифікація. Патогенетичні особливості протікання. Сучасні методи діагностики. Принципи лікування. Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції». Рівень вищої освіти: другий (магістерський). Галузь знань: 22 «Охорона здоров’я». Спеціальність: 222 «Медицина». Освітньо-професійна програма: Медицина Ільїна-Стогнієнко, В. Ю. Методичні рекомендації складені на основі освітньо-професійної програми «Медицина» підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти зі спеціальності 222 «Медицина» галузі знань 22 «Охорона здоров’я», ухваленою Вченою Радою ОНМедУ. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19494 Prognostic model of integral renal risk in infants after correction of congenital heart defects Melnychenko, M. H.; Buzovskyi, V. P.; Elii, L. B.; Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. П.; Елій, Л. Б. Renal complications and subclinical renal stress are frequent components of the early postoperative period in infants after cardiac surgical correction of congenital heart defects and require early risk stratification. Objective – to develop a prognostic scoring index for assessing the integral renal risk index in infants after cor rection of congenital heart defects in the early postoperative period. Materials and methods. A retrospective single-center descriptive-analytical study was conducted (n = 101; age 1 – 12 months). The dependent variable was the integral renal risk index (a continuous scale of integral renal risk or stress) formed within the analysis of the early postoperative period. The following predictors were consid ered: disease severity, physical development as a proxy for nutritional status, class or complexity of the surgical intervention, syndromic or genetic features, creatinine level, and left ventricular ejection fraction. Multiple linear regression was constructed with diagnostics of assumptions (normality of residuals, linearity, homoscedasticity, multicollinearity assessed by the variance inflation factor, and influential observations). Results. The model was statistically significant (F(6, 94) = 9.82; p < 0.001) and explained 38.5 % of the variance in risk (adjusted R2 = 0.346). The largest independent contribution was made by the operation class (surgical complexity) (b = 0.578; p < 0.001), whereas ejection fraction demonstrated an inverse association with risk (b = –0.0167; p = 0.016). Conclusions. A scoring index, X, defined by a formula and within-cohort thresholds (X > 1 – high risk; X > 1.5 – very high risk), is proposed. This index integrates perioperative burden and perfusion reserve and may be used for early nephroprotective management.; Ренальні ускладнення та субклінічний ренальний стрес є частими компонентами раннього післяопера ційного періоду в немовлят після кардіохірургічної корекції вроджених вад серця та потребують ранньої стратифікації ризику. Мета — розробити прогностичний скоринговий індекс для оцінки інтегрального показника ренального ризику (risk) у немовлят після корекції вроджених вад серця в ранній післяопераційний період. Матеріали та методи. Проведено ретроспективне одноцентрове описово-аналітичне дослідження (n = 101; 1 — 12 міс). Залежною змінною був інтегральний показник risk (безперервна шкала інтегрально го ренального ризику або стресу), сформований у межах аналізу раннього післяопераційного періоду. Як предиктори розглядали: тяжкість стану, фізичний розвиток як проксі нутритивного статусу, клас або складність оперативного втручання, синдромальні або генетичні стигми, креатинін і фракцію викиду лівого шлуночка. Побудовано множинну лінійну регресію з діагностикою припущень (нормальність залишків, лінійність, гомоскедастичність, мультиколінеарність за VIF (the variance inflation factor), впли вові спостереження). Результати. Модель була статистично значущою (F (6, 94) = 9,82; p < 0,001) і пояснювала 38,5 % варіації risk (Adjusted R2 = 0,346). Найбільший незалежний внесок мав operation_class (b = 0,578; p < 0,001), тоді як фракція викиду демонструвала негативний зв’язок із risk (b = –0,0167; p = 0,016). Висновки. Запропоновано скоринговий індекс X із формулою та внутрішньокогортними порогами (X > 1 — високий, X > 1,5 — дуже високий ризик), який інтегрує періопераційне навантаження та перфу зійний резерв і може застосовуватися для раннього нефропротективного ведення. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19485 Фенотипи ранніх післяопераційних ускладнень і динаміка лабораторних маркерів у немовлят після корекції вроджених вад серця Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. П.; Белестов, І. С.; Melnychenko, M. H.; Buzovsky, V. P.; Belestov, I. S. Ранній післяопераційний період у немовлят після корекції вроджених вад серця часто супроводжується гемодинамічною лабільністю та системною стрес-гострофазовою реакцією, що може зумовлювати транзиторні органні дисфункції, зокрема з боку нирок.Мета роботи – визначити фенотипи ранніх післяопераційних ускладнень і характер лабораторної відповіді організму у немовлят після кардіохірургічної корекції.Матеріали і методи. Здійснили ретроспективний аналіз 101 дитини віком 1–12 місяців після кардіохірургічного втручання. Післяопераційні ускладнення узагальнювали за синдромним (фенотиповим) підходом.Лабораторні показники до та після операції порівнювали з використанням парного t-тесту; як статистично значущі оцінювали відмінності при p<0,05.Результати. У структурі ранніх післяопераційних ускладнень домінував кардіогемодинамічний фенотип (94,06%). Легене-во-судинний компонент зареєстровано у 8,91% дітей, його визначено як клінічно важливий модифікатор перебігу. Порушення провідності / потребу в стимуляції зафіксовано у 2,97% випадків, перикардіальні стани – у 0,99%. Лабораторна динаміка відповідала тріаді змін: анемізація/гемодилюція (↓Hb, ↓RBC), стрес-гострофазова відповідь (↑нейтрофіли, ↓лімфоцити, ↑ШОЕ, ↑СРБ) та ренальний стрес (↑креатинін із тенденцією до ↑сечовини); відмінності між до- та післяопераційними зна-ченнями переважно статистично вірогідні (p<0,05).Висновки. Провідним фенотипом раннього післяопераційного перебігу у немовлят після корекції вроджених вад серця є кардіогемодинамічна нестабільність (МКХI50.*; 94,06%), що поєднується з легенево-судинною лабільністю у частини пацієнтів (МКХI27.*; 8,91%) та формуванням лабораторної тріади системної відповіді (анемізація/гемодилюція, гостро-фазова реакція, ознаки ренального стресу). Це обґрунтовує пріоритетний контроль гемодинаміки й перфузії з паралельним контекстним моніторингом запальних маркерів і показників ниркової функції у перші 24–48 год після операції.; The early postoperative period in infants following the correction of congenital heart defects is often accompanied by hemodynamic lability, systemic stress, and an acute-phase response, which may lead to transient organ dysfunction, particularly renal impairment.Aim. To determine the phenotypes of early postoperative complications and the pattern of laboratory responses in infants after cardiac surgery.Material and methods. A retrospective analysis of 101 infants aged 1 to 12 months who underwent cardiac surgery was performed. Postoperative complications were categorized using a syndromic (phenotypic) approach. Laboratory parameters before and after surgery were compared using a paired t-test; differences were considered statistically significant at p<0.05.Results. The profile of early postoperative complications was predominantly characterized by the cardiohemodynamic phenotype (94.06%). A pulmonary vascular component was observed in 8.91% of the patients and acted as a clinically significant modifier of the disease course. Conduction disturbances requiring pacing occurred in 2.97%, and pericardial complications in 0.99%. Laboratory dynamics corresponded to a triad of systemic changes: anemia/hemodilution (decreased hemoglobin and red blood cell count), a stress and acute-phase response (neutrophilia, lymphopenia, elevated erythrocyte sedimentation rate, and increased C-reactive protein), and renal stress (elevated creatinine with a trend toward increased urea). These pre- and postoperative differences were predominantly statistically significant (p<0.05).Conclusions. The leading early postoperative phenotype in infants after congenital heart defect correction is cardiohemodynamic instability (ICD I50.*; 94.06%), which, in a subset of patients, co-occurs with a pulmonary vascular component (ICD I27.*; 8.91%)and a laboratory triad of systemic responses (anemia / hemodilution, acute-phase reaction, and signs of renal stress). These findings support the prioritization of hemodynamic and perfusion control, alongside context-based monitoring of inflammatory markers and renal function, during the first 24–48 hours after surgery. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19479 Визначення інтраопераційної крововтрати при виконанні відкритих та лапароскопічної простатектомій у хворих на доброякісну гіперплазію простати Савчук, Р.; Savchuk, R. Зупинка інтраопераційної кровотечі із ложа простати при виконанні простатектомії у хворих на доброякісну гіперплазію простати (ДГП) є основим етапом цього складного хірургічного втручання. Від успішності виконання гемостазу ложа простати залежить кількість післяопераційних ускладнень, результат простатектомії та доля хворого. Показники інтраопераційної крововтрати та частота гемотрансфузій у хворих є критерієм оцінки виду простатектомії. Оцінка інтраопераційної крововтрати є важливою для анестезіолога, щоб вчасно розпочати проведення гемотрансфузійної терапії. Мета. Визначити інтраопераційну крововтрату ваговим методом при виконанні відкритих та лапароскопічної простатектомій у хворих на доброякісну гіперплазію простати.Матеріали і методи. Протягом 2021–2025 рр. було виконано 100 одномоментних лапароскопічних екстраперитонеальних залобкових (транскапсулярних) простатектомій, 100 одномоментних відкритих залобкових простатекто-мій та 100 одномоментних відкритих черезміхурових простатектомій у хворих на доброякісну гіперплазію простати великих розмірів (більше 80 см3). Передопераційну оцінку фізичного стану хворих проводили за класифікаційною сис-темою Американського товариства анестезіологів (АSA) та індексу коморбідності Чарлсона. Урофлоуметрію після операції (при виписці із стаціонару) проводили на відчизняному урофлоуметрі “Потік – К” (м. Дніпро). Інтраопераційну крововтрату визначали ваговим методом. Оцінку інтра- та післяопераційних ускладнень після операції проводили за класифікацією Clavien-Dindo. Результати. Лапароскопічна простатектомія характеризувалась найбільшими строками виконання операції (120,3±12,7 хвилин), але найменшою інтраопераційною крововтратою (112,7±23,2 мл), відсутністю виконання гемотрансфузій, найменшою кількістю післяопераційних ускладнень (4%) та післяопераційним ліжко-днем (6,3±1,9). Як лапароскопічнана, так і відкриті простатектомії дозволяють однаково ефективно відновити акт сечовипускання у хворих після операції. Висновки. Лапароскопічна простатектомія характеризується найбільшими строками виконання операції, але найменшою інтраопераційною крововтратою, відсутністю виконання гемотрансфузій, найменшим післяопераційним ліжко-днем та кількістю післяопераційних ускладнень.; Stopping intraoperative bleeding from the prostate bed during prostatectomy in patients with benign prostatic hyperplasia (BPH) is the main stage of this complex surgical intervention. The number of postoperative complications, the outcome of prostatectomy, and the patient's fate depend on the success of hemostasis of the prostate bed. Intraoperative blood loss indicators and the frequency of blood transfusions in patients are the criteria for assessing the type of prostatectomy. Assessment of intraoperative blood loss is important for the anesthesiologist in order to start blood transfusion therapy in a timely manner.Objective. The purpose of the work is to determine intraoperative blood loss by weight method during open and laparoscopic prostatectomy in patients with benign prostatic hyperplasia.Materials and Methods. During 2021–2025, 100 single-stage laparoscopic extraperitoneal ventricular (transcapsular) prostatectomies, 100 single-stage open ventricular prostatectomies and 100 single-stage open transvesical prostatectomies were performed in patients with large benign prostatic hyperplasia (more than 80 cm3). Preoperative assessment of the physical condition of patients was performed according to the classification system of the American Society of Anesthesiologists (ASA) and the Charlson comorbidity index. Uroflowmetry after surgery (upon discharge from the hospital) was performed on a proprietary uroflowmeter “Potik – K” (Dnipro). Intraoperative blood loss was determined by the weight method. Assessment of intra- and postoperative complications after surgery was performed according to the Clavien-Dindo classification.Results. Laparoscopic prostatectomy was characterized by the longest operation time (120.3±12.7 minutes), but the lowest intraoperative blood loss (112.7±23.2 ml), no blood transfusions, the lowest number of postoperative complications (4%), and postoperative bed rest (6.3±1.9). Both laparoscopic and open prostatectomy allow for equally effective restoration of urination in patients after surgery. Conclusions. Laparoscopic prostatectomy is characterised by the longest operation time, but the least intraoperative blood loss, no blood transfusions, the shortest postoperative bed-day, and the fewest postoperative complications. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19458 Ускладнення гастроінтестинальних стромальних пухлин Ільїна-Стогнієнко, В. Ю.; Вітюк, М. С.; Iliina-Stohnienko, V. Yu.; Vityuk, M. S. Гастроінтестинальні стромальні пухлини (GIST) являють собою рідкісні мезенхімальні новоутворення шлунково - кишкового тракту, що найчастіше зумовлені активуючими мутаціями в генах KIT або рецептора альфа фактора росту тромбоцитів (PDGFRA).В цілому GIST характеризуються конститутивною активацією рецепторних тирозинкіназ, що призводить до нерегульованої клітинної проліферації та виживання. Мета дослідження: оцінити частоту виявлення ускладнень гастроінтестинальних стромальних пухлин в умовах багатопрофільної клініки. Результати. Термін спостереження склал 10 років, частота виявлення GIST - 7 (1,5%) випадків, при загальному числі обстежених 468 осіб. У 4 (57,1%3) випадках привідом до госпіталізації були ускладнення GIST, в тому числі кровотеча (2 випадки), механічна кишкова непрохідність та перфорація кишки з розвитком розлитого перитоніту (по 1 випадку). Висновок. У кожного другого пацієнта з GIST приводом до госпіталізації були ускланення основного захворювання. Гастроінтестинальні стромальні пухлини є потенційно агресивними утвореннями з широким спектром ускладнень, які можуть виникати як унаслідок природного перебігу захворювання, так і в процесі лікування.; Gastrointestinal stromal tumors (GIST) are rare mesenchymal neoplasms of the gastrointestinal tract, which are most often caused by activating mutations in the KIT orplatelet-derived growth factor receptor alpha (PDGFRA) genes. In general, GISTs are characterized by constitutive activation of receptor tyrosine kinases, which leads to unregulated cell proliferation and survival. The purpose: to assess the frequency of detection of complications of gastrointestinal stromal tumors in a multidisciplinary clinic. Results. The observation period was 10 years, the frequency of detection of GIST was 7 (1.5%) cases, with a total number of 468 persons under examination. In 4 (57.1%3) cases, the reason for hospitalization was complications of GIST, including bleeding (2 cases), mechanical intestinal obstruction and intestinal perforation witht the development of diffuse peritonitis (1 case each). Conclusion. In every second GIST patient, the reason for hospitalization was complications of the underlying disease. Gastrointestinal stromal tumors are potentially aggressive formations with a wide range of complications that can occur both as a result of the natural course of the disease and during treatment. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19456 Порівняльна характеристика раннього післяопераційного періоду у новонароджених та дітей грудного віку після кардіохірургічної корекції Мельниченко, М. Г.; Бузовський, В. П.; Елій, Л. Б.; Melnychenko, M. H.; Buzovskyi, V. P.; Elii, L. B. Мета: порівняти ранній післяопераційний профіль у новонароджених та немовлят віком 1–12 місяців після кардіохірургічної корекції за клініко - гемодинамічними показниками, нозологічним спектром, коморбідним профілем, динамікою лабораторних маркерів і синдромальними післяопераційними станами. Матеріал та методи. Групи: новонароджені 0–28 днів (n=18) та діти 1–12 місяців (n=101). Результати. У новонароджених частіше фіксувався тяжкий стан (44,4% vs 10,9%) і більша тривалість госпіталізації (55,1±16,3 vs 17,2±1,0 ліжко-днів). Фенотипово домінував кардіогемодинамічний синдром (~94% в обох групах), однак легенево - судинний фенотип значно частіше реєструвався у новонароджених (72,2% vs 8,91%). Висновки. Новонароджені оперуються у критично ранні терміни та мають тяжчий ранній післяопераційний профіль: вища ЧСС і нижчий АТ порівняно з дітьми 1–12 місяців; нозологічно частіше переважають вади перегородок із клапанними аномаліями. Ретроспективний аналіз доцільно виконувати синдромно: домінує кардіогемодинамічний фенотип, легенево-судинний є важливим модифікатором.; To compare the early postoperative profile in newborns and infants aged 1–12 months after cardiac surgical correction according to clinical and hemodynamic parameters, nosological spectrum, comorbidity profile, dynamics of laboratory markers, and syndromic postoperative conditions. Two groups were analyzed: newborns aged 0–28 days (n = 18) and infants aged 1–12 months (n = 101). Results. Newborns more frequently presented with severe clinical condition (44.4% vs 10.9%) and had a longer length of hospital stay (55.1 ± 16.3 vs 17.2 ± 1.0 bed-days). Phenotypically, the cardio-hemodynamic syndrome predominated (~94% in both groups); however, the pulmonary-vascular phenotype was significantly more frequent in newborns (72.2% vs 8.91%). Conclusions. Newborns undergo surgery at critically early terms and demonstrate a more severe early postoperative profile, with higher heart rate and lower blood pressure compared with infants aged 1–12 months. Nosologically, septal defects with associated valvular anomalies are more prevalent in newborns. Retrospective analysis is advisable to be performed using a syndromic approach: the cardio-hemodynamic phenotype predominates, while the pulmonary-vascular phenotype acts as an important modifier. 2026-01-01T00:00:00Z