https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/749 2026-05-08T03:03:16Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19538 Поняття мовної ідентичності в сучасних українських дослідженнях: систематизація підходів та інтегративне визначення Філюк, Л. М. Статтю присвячено теоретичному осмисленню поняття мовної ідентичності, представленого в сучасних українських наукових дослідженнях. Потенційної глибини додає той факт, що аналіз було здійснено на матеріалі не тільки суто лінгвістичних джерел, а й соціально-гуманітарних загалом. Актуальність теми обумовлена як історичним розвитком, так і сучасним станом українського суспільства, що перебуває зараз у складній цивілізаційній ситуації. Мовна ідентичність постає як динамічний конструкт, що постає на перетині індивідуального досвіду людини, соціальних практик, історичної пам’яті та політичного вибору. На основі аналізу сучасних українських досліджень окреслено методологічну та термінологічну різнорідність підходів до визначення мовної ідентичності. У статті запропоновано їх систематизацію за п’ятьма основними напрямами: соціополітичним, психолінгвістичним, когнітивно-онтологічним, історико-ретроспективним та інформаційно-мережевим. Особливу увагу приділено методологічному розмежуванню понять мови як системи, мовної практики як реального використання цієї системи та мовної ідентичності як форми мовного самоусвідомлення. Обґрунтовано, що в українському соціокультурному контексті мовний вибір часто має характер свідомого публічного жесту й виступає маркером цивілізаційної та ціннісної орієнтації. У результаті дослідження сформульовано узагальнене авторське визначення мовної ідентичності як процесуальної, багатовимірної форми самоусвідомлення особистості та спільноти. Вказано, що ця форма ґрунтується на свідомому мовному виборі, регулярних мовних практиках, привласненні мови як символічного ресурсу та закріплюється через історичний і соціальний досвід. Запропонована класифікація підходів може бути методологічним підґрунтям для подальших лінгвістичних і міждисциплінарних досліджень мовної ідентичності в сучасних українських реаліях.; The article provides a comprehensive theoretical analysis of the concept of linguistic identity in contemporary Ukrainian research, considering the interdisciplinary nature of this phenomenon. The relevance of the topic is determined by the transformation of the role of language in modern Ukrainian society, where linguistic identity acquires not only cultural and communicative but also worldview and security significance. Linguistic identity is conceptualized as a dynamic phenomenon formed at the intersection of individual experience, social practices, historical memory, and political choice. Based on the analysis of recent Ukrainian linguistic and related socio-humanitarian studies, the article highlights methodological and terminological diversity in approaches to defining linguistic identity. A systematization of these approaches is proposed along five main directions: socio-political, psycholinguistic, cognitive-ontological, historical-retrospective, and informational-network. Special attention is given to the methodological distinction between language as a system, linguistic practice as the actual use of this system, and linguistic identity as a form of language-based self-awareness. It is argued that in the Ukrainian socio-cultural context, language choice often functions as a conscious public act and serves as a marker of civilizational and value orientation. As a result, the study formulates a generalized definition of linguistic identity as a processual, multidimensional form of self-awareness of both individuals and communities, grounded in conscious language choice, regular linguistic practices, internalization of language as a symbolic resource, and reinforced through historical and social experience. The proposed classification of approaches provides a methodological foundation for further linguistic and interdisciplinary research on linguistic identity in contemporary Ukraine. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19527 Професори Одеського національного медичного університету в історії вітчизняної медицини (1900–2025): навчальний посібник Марічереда, В. Г.; Борщ, В. І.; Уварова, О. О.; Дружкова, І. С.; Гаріна, Н. В. Навчальний посібник покликаний системно висвітлити внесок професорів Одеського національного медичного університету у розвиток медичної науки, освіти та клінічної практики. Він поєднує аналіз індивідуальних досягнень окремих учених із дослідженням колективних здобутків наукових шкіл, організаційних практик кафедр і лабораторій, а також участі професорів у міжнародних наукових форумах і конгресах. Для здобувачів вищих медичних закладів освіти та широкого кола читачів, які цікавляться історією вітчизняної медицини. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19488 Виховний потенціал українських весняних традицій у формуванні інклюзивної компетентності майбутніх лікарів Подкупко, Т. У статті досліджується виховний потенціал українських весняних традицій у спільній позааудиторній роботі зі здобувачами вищої освіти ОНМедУ та дітьми-молоддю з ООП із ГО «Особливі діти». На основі аналізу теоретичних засад інклюзивної освіти та опису реальних практик показано, що залучення молоді з ООП до культурно-виховних заходів є ефективним педагогічним інструментом розвитку емпатії, толерантності та інклюзивної компетентності майбутніх лікарів. Доведено, що спільні свята зближують учасників, формують навички комунікації, спілкування, створюють природне інклюзивне середовище без штучного виокремлення осіб з ООП. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19473 Фразеология русских переселенческих говоров Юга Украины: монография Арефьева, Н. Г.; Арефьєва, Н. Г. Работа представляет собой первую в отечественной и зарубежной русистике попытку монографического описания фразеологии русских переселенческих говоров Юга Украины. Опираясь на богатый фактический материал, автор не только даёт комплексную характеристику фразеологическому фонду русских диалектоносителей как уникальному лингвокультурному явлению, но и описывает фраземику в рамках кодовых пространств на примере некоторых наиболее значимых лингвокультурных кодов. Адресовано всем, кто интересуется теоретическими и прикладными проблемами славянской фразеологии, диалектологии, лингвокультурологии, этнолингвистики.; Робота є першою спробою у вітчизняній та зарубіжній русистиці монографічного опису російських переселенських говірок Півдня України. Спираючись на багатий фактичний матеріал, авторка не тільки надає комплексну характеристику фразеологічному фонду російських переселенців як унікальному лінгвокультурному явищу, але й описує фраземіку в рамках кодових просторів на прикладі деяких найбільш значущих лінгвокультурних кодів. Адресовано всім, кого цікавлять теоретичні та прикладні проблеми слов’янської фразеології, діалектології, лінгвокультурології, етнолінгвістики. 2021-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19421 Формування української національної ідентичності та цінностей у дітей та молоді з інвалідністю через залучення до традиційної культури Подкупко, Тетяна У статті розглядається проблема формування української національної ідентичності та цінностей у дітей і молоді з інвалідністю в умовах сучасних соціокультурних трансформацій. Акцентовано увагу на значущості збереження культурної спадщини та традицій як важливого чинника розвитку особистості, особливо для осіб, які стикаються з бар’єрами соціальної інтеграції. Обґрунтовано роль традиційної української культури як ефективного інструменту формування національної свідомості, почуття належності до спільноти та розвитку духовних цінностей. Проаналізовано досвід реалізації інклюзивних культурно-освітніх ініціатив за участю громадських організацій та студентської молоді, зокрема проведення народних свят, творчих майстер-класів і тематичних заходів. Показано, що інтерактивні форми роботи, адаптовані до потреб учасників, сприяють підвищенню самооцінки, розвитку комунікативних навичок і соціальної активності молоді з інвалідністю. Визначено, що поєднання традиційної культури з сучасними інклюзивними підходами забезпечує ефективні умови для формування національної ідентичності, соціальної інтеграції та гармонійного розвитку особистості. 2026-04-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19238 Кобзарство у XVII–XVIII ст. як феномен колективної пам’яті українців та національної суб’єктності Подкупко, Т.; Podkupko, T. У статті досліджується кобзарство XVII–XVIII ст. як культурно-історичний феномен, що поєднував функції збереження колективної пам’яті українців та підтримання національної суб’єктності в умовах державотворення часів Гетьманщини. На основі праць Дмитра Яворницького та інших джерел проаналізовано еволюцію інструментальної традиції (кобза, бандура, ліра), її соціокультурні, духовні та виховні аспекти. Розглянуто роль кобзарів як носіїв історичних знань, моралізаторів, духовних наставників і символів незламного духу. Особлива увага приділена репертуару, що включав думи, історичні та релігійні пісні, а також морально-повчальні наративи, які формували ціннісні орієнтири суспільства. Підкреслюється значення кобзарства як інструменту консолідації спільноти та збереження національної ідентичності.; The article examines kobzarstvo of the 17th–18th centuries as a cultural and historical phenomenon that combined the functions of preserving the collective memory of Ukrainians and sustaining national subjectivity in the context of state-building during the Hetmanate period. Based on the works of Dmytro Yavornytskyi and other sources, the evolution of the instrumental tradition (kobza, bandura, lira) is analyzed, along with its socio-cultural, spiritual, and educational aspects. The role of kobzars as bearers of historical knowledge, moral educators, spiritual mentors, and symbols of resilience is considered. Special attention is given to the repertoire, which included dumy, historical and religious songs, as well as moral and didactic narratives that shaped the value orientations of society. The significance of kobzarstvo as an instrument of community consolidation and the preservation of national identity is emphasized. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19227 Набуття почесного громадянства у ХІХ столітті: випадки з практики одеситів Уварова, О.; Uvarova, O. This article presents the results of a study on the acquisition of honored citizenship as a distinct social estate in the Russian Empire during the 19th century, based on the cases of specific residents of the city of Odesa. The aim of the study is to analyze the legal, socio-economic, and administrative dimensions of this process. It explores the conditions for admission to honored citizenship, illustrates the bureaucratic procedures involved in correspondence with local authorities, and identifies the social, ethnic, professional, and economic characteristics of Odesans who obtained this status. The source base of the research includes published legislative acts and materials from the State Archive of the Odesa Region. The study concludes that acquiring honored citizenship served as a form of social mobility, provided the applicant met legal requirements related to economic activity (membership in the first and/or second merchant guilds), educational attainment (graduation from certain educational institutions), professional qualifications, and civic engagement. The heterogeneous social backgrounds of applicants influenced the variability of administrative procedures for collecting the required supporting documents. Obtaining certificates and official statements typically involved correspondence with local administrative bodies — such as the Odesa City Governor, the Chancellery of the Governor-General of Novorossiya and Bessarabia — and subsequently with the city council, the police, the magistrate, and other offices. Legal ambiguity concerning the eligibility of Jewish individuals for honored citizenship often resulted in discriminatory practices based on ethnicity. Personalized data from archival sources regarding specific Odesa residents who applied for honored citizenship allow for a detailed examination of the mechanisms of social mobility within the urban environment.; У статті представлено результати дослідження процесу набуття почесного громадянства як окремого стану в Російській імперії ХІХ століття на прикладі конкретних мешканців м. Одеса. З метою аналізу правових, соціально-економічних та адміністративних аспектів цього процесу розглянуто умови зарахування до почесного громадянства, проілюстровано процедуру листування з місцевими органами влади, ідентифіковано соціальні, національні, професійні та економічні характеристики одеситів, які отримували цей статус. Джерельну базу дослідження становлять опубліковані законодавчі акти та матеріали Державного архіву Одеської області. Зроблено висновок, що набуття почесного громадянства виступало своєрідним соціальним ліфтом за наявності визначених законом умов: відповідного рівня економічної активності (перебування в 1-й та/або 2-й купецьких гільдіях), освітнього рівня (закінчення визначених навчальних закладів), професійної кваліфікації й суспільної активності. Неоднорідність соціального походження претендентів зумовлювала варіативність адміністративних процедур зі збору підтверджуючих документів. Отримання довідок і свідоцтв відбувалося шляхом листування з місцевими органами влади — одеським градоначальником, канцелярією Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора, а далі — з міською думою, поліцією, магістратом тощо. Певна невизначеність законодавчих норм щодо надання почесного громадянства євреям на практиці призводила до випадків дискримінації за етнічною ознакою. Персоніфіковані відомості з архівних документів про конкретних одеситів, які претендували на почесне громадянство, дали змогу простежити механізми соціальної мобільності в міському середовищі. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19202 Кобзарсько-лірницька традиція як чинник формування національної ідентичності українців у XVII–XVIII ст. Подкупко, Т. Метою цієї розвідки є висвітлення ролі кобзарсько-лірницької традиції як важливого чинника формування української національної ідентичності в добу Козацько-гетьманської держави. У контексті державотворення, політичної нестабільності XVII–XVIII століть, що позначилися національними трагедіями, зовнішніми втручаннями та внутрішніми розколами, саме культура, традиція, релігія та колективна пам’ять стали тими консолідуючими силами, які підтримували єдність українського народу. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19176 Клейноди – матеріальні символи влади в козацькій державі XVI–XVIII ст. як історичне джерело Подкупко, Т. У статті здійснено комплексний аналіз козацьких клейнодів як багато-функціональних матеріальних символів влади, військової організації та культурної ідентичності Війська Запорозького у XVI–XVIII століттях. Розглянуто процес формування системи клейнодів у контексті становлення козацтва як військово-політичної сили та розвитку державних інституцій Гетьманщини. Показано, що клейноди виконували не лише адміністратив-ні й військові функції, а й були важливими знаками легітимації влади, політичного представництва, дипломатичної комунікації та сакрального ритуалу.Особливу увагу приділено аналізу основних видів козацьких клейнодів: бу-лави, бунчука, корогви, печатки. Простежено еволюцію булави від холодної ударної зброї до символу влади, включно з її сучасним статусом як одного з атрибутів Президента України. На основі музейних пам’яток, письмових джерел і наукових досліджень розкрито типологічні, функціональні та мистецькі особливості клейнодів, а також їхню роль у системі військової демократії Запорозької Січі.У статті наголошено на високій художній цінності клейнодів, виготовлених із застосуванням складних технік карбування, інкрустації та філіграні, що відображало естетичні уявлення українського суспільства ранньомодер-ної доби та високий рівень художньої культури Гетьманщини. Показано спадкоємність козацької символіки в українській культурі від геральдики й музейних колекцій до сучасної державної та військової символіки, зокрема через пам’ятні монети Національного банку України.Зроблено висновок, що козацькі клейноди є не лише матеріальними пам’ят-ками минулого, а ключовими джерелами для розуміння світоглядних основ козацького суспільства, його уявлень про владу, справедливість, спільноту та державність. Їх дослідження й збереження мають важливе значення для історичної науки та формування сучасної української національної ідентичності. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19159 Етикетні формули в народній фразеології Арефьєва, Н. Г.; Arefieva, N. G. У статті досліджено фразеологізми, що побутують в російських переселенських говірках Одещини і містять етикетні формули. Виокремлено групи фразеологізмів, які закріплюють етикетні формули привітання, прощання, добрих побажань тощо. Підкреслено глибинне міфологічне підґрунтя етикетних формул, що використовуються під час доленосних для людини подій – хрещення, весілля, поховання, а також релігійних і аграрних свят. На широкому культурному фоні автор визначає внутрішню форму низки фразеологізмів та описує потужну культурну символіку лексичних компонентів етикетних формул. У процесі дослідження залучено багатий матеріал етнографічного характеру, застосовано методику лінгво- й етнолінгвокультурологічного аналізу.; The article examines phraseological units that are used in the Russian migrant dialects of Odessa region which contains etiquette formulas. Groups of phraseological units containing the etiquette formulas of greetings, farewells, good wishes, etc. are highlighted. The deep mythological basis of etiquette formulas used during fateful events for a person – baptism, wedding, funeral, as well as religious and agricultural holidays is emphasized. Against the broad cultural background, the author defines the internal form of a number of phraseological units and describes the powerful cultural symbolism of the lexical components of etiquette formulas. In the process of research, rich ethnographic material was involved, and the methodology of linguistic and ethnolinguistic cultural analysis was applied. 2025-01-01T00:00:00Z