Кафедра неврології та нейрохірургії

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм

2026-01-01T00:00:00Z

Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм Грузевський, О.; Дехтяр, Ю.; Стоянов, О.; Вастьянов, Р.; Шевчук, Г.; Дубіна, А.; Тарасов, Є.; Hruzevskyi, O.; Dekhtyar, Yu.; Stoyanov, O.; Vastyanov, R.; Shevchuk, H.; Dubina, A.; Tarasov, Ye. Щороку спинномозкова травма (СМТ) уражає від 250 000 до 500 000 осіб у світі й залишається однією з основних причин тривалої інвалідності серед людей молодого та середнього віку. Нейрогенна дисфункція сечового міхура (НСМ) формується практично у кожного пацієнта з повним або частковим ураженням спинного мозку і визначає довгостроковий прогноз реабілітації. У дослідженнях показано, що рецидивні інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) виникають у 70–80 % пацієнтів із СМТ і є основною причиною повторних госпіталізацій, зниження якості життя та підвищеної смертності. За останнє десятиліття уявлення про мікробіологію сечових шляхів суттєво змінилися. Доведено, що сеча здорових людей не є стерильною: вона містить стабільний мікробний комплекс – уромікробіом, який є визначальним у підтримці місцевого імунітету та захисті від патогенів. При нейрогенній дисфункції сечового міхура ця рівновага порушується, створюючи умови для хронічної інфекції та формування збудників.; Spinal cord injury is one of the most severe forms of neurological damage. It almost always leads to neurogenic bladder dysfunction. This, in turn, leads to a high incidence of recurrent urinary tract infections, which are linked to disturbances in the urobiome. The aim of the study is to summarize current scientific data on bladder microbiome disorders in neurogenic dysfunction after spinal cord injury and to assess the impact of drainage methods, antibiotic therapy, and microbiome-oriented interventions on the course of urinary tract infections. Materials and methods. The study was conducted in a systematic review format in accordance with PRISMA recommendations. Clinical, experimental, and randomized studies were analyzed, followed by qualitative and quantitative data synthesis. It was established that neurogenic dysfunction after spinal cord injury is associated with persistent urobiome dysbiosis, characterized by decreased alpha diversity and a reduction in Lactobacillus spp., with the dominance of Enterobacteriaceae and Pseudomonadaceae. Intermittent self-catheterization is associated with a lower incidence of urinary tract infections and greater microbiome diversity than indwelling catheterization. A high level of antimicrobial resistance was identified, including ESBL-producing strains and carbapenem-resistant Pseudomonas aeruginosa, which sustains a vicious cycle of «dysbiosis – infection – antibiotic therapy». The potential effectiveness of probiotic and immunotropic strategies has been demonstrated, with reductions in infection recurrence rates of 21–32%. The practical value of the results lies in the systematization of data on the disruption of the uromicrobiome, a key element in the pathogenesis of neurogenic dysfunction after spinal cord injury. It is substantiated that microbiome-oriented approaches, early monitoring, and catheterization optimization can significantly improve infection prevention and rehabilitation outcomes. Conclusions. Spinal trauma leads to deep dysbiosis of the uromicrobiome. It is seen as a decrease in the alphadiversity index and in Lactobacillus spp. Less than 5% and predominance of E. coli (38–45%), K. pneumoniae (18–24%) і P. aeruginosa (12–17%). Draining of the urinary bladder really influences the microbiological profile. Interruptable catheterization is associated with the lowest frequency of symptomatic urinary tract infections and the highest microbial diversity index. Constant urethral catheterization leads to the formation of stable polymicrobial biofilms and a threefold increase in microbiota abundance. Antimicrobial resistance in neurogenic dysfunction after spinal trauma remains critically high. ESBL-production revealed in 34–58% of isolates, whereas carbapenem-resistance of P. aeruginosa was found in 15–22% cases. Тривале та нераціональне використання антибіотиків є незалежним чинником поглиблення дисбіозу (OR=2,4; 95% ДІ: 1,7–3,4), підтримуючи порочне коло та вимагаючи принципово нових терапевтичних підходів. Microbiome-oriented correction strategies show clinically important efficacy. Intravesical introduction of L. rhamnosus GG decreases the frequency of recurrent urinary infections in 32 % (95% DІ: 18–46%), and usage of Uro-Vaxom by 21% (95% DІ: 8–34%). Transplantation of fecal microflora has shown promise in animal models. Early microbiological monitoring with molecular typing and the application of interruptible self-catheterization are priorities in preventive medicine for spinal trauma. Perspectives for future investigations are linked to randomized clinical trials of fecal microbiota transplantation and the development of individualized uromicrobial profiling based on next-generation sequencing.

The impact of sleep quality on cognitive function in patients with multiple sclerosis

2026-01-01T00:00:00Z

The impact of sleep quality on cognitive function in patients with multiple sclerosis Revurko, A. P.; Babych, E. V.; Solodovnikova, Yu. O.; Ревурко, А. П.; Бабич, Е. В.; Солодовнікова, Ю. О. Cognitive impairments (CI) affect 30–70 % of patients with multiple sclerosis (MS) and can occur even in the absence of other deficits. CI are among the most debilitating manifestations, significantly impacting patients’ quality of life, hindering their social activity and employment. The potential role of sleep disturbances in cognitive functioning in patients with MS is considered, with attention to the role of the glymphatic system and its activity during sleep.Objective – to evaluate how sleep quality relates to the cognitive performance in patients with MS.Materials and methods. The study included 32 patients with MS in the relapse phase who were not receiving disease-modifying therapy. Cognitive function was assessed using the Montreal Cognitive Assessment (MoCA), while sleep quality was evaluated with the Pittsburgh Sleep Quality Index (PSQI). Statistical analyses were conducted using Jamovi (version 2.3.28). Mann–Whitney U test and Spearman correlation analysis were employed, with p < 0.05 considered statistically significant. Results. Decreased attention, concentration, and working memory were significantly correlated with later sleep onset and the presence of sleep disturbances. The short-term memory domain showed a significant negative correlation with sleep onset latency, sleep duration, and sleep efficiency. Spearman analysis revealed a significant negative correlation between PSQI total score and MoCA total score, as well as attention, concentration, working memory, and short-term memory domains.Conclusions. A moderate negative correlation exists between sleep quality scores and cognitive function, suggesting that poorer sleep may be associated with reduced cognitive function in patients with MS.; Когнітивні порушення (КП) виявляють у 30–70 % пацієнтів із розсіяним склерозом (РС). Вони можуть виникати навіть за відсутності інших клінічних дефіцитів. Когнітивні порушення є одними з виявів, які найбільш інвалідизують, що суттєво впливає на якість життя пацієнтів, перешкоджаючи їхній соціальній активності й працевлаштуванню. Розглянуто ймовірну роль розладів сну в когнітивному функціонуванні пацієнтів із РС з урахуванням ролі глімфатичної системи та її активності під час сну. Мета роботи – оцінити вплив якості сну на когнітивну функцію у пацієнтів із РС. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 32 пацієнтів із РС у фазі загострення, які не отримували хворобомодифікаційну терапію. Когнітивні функції оцінювали за допомогою Монреальської когнітивної шкали (MoCA), а якість сну – за допомогою Піттсбурзького індексу якості сну (PSQI). Статистичний аналіз проводили з використанням програми Jamovi (версія 2.3.28). Застосовували U-критерій Манна–Вітні та кореляційний аналіз Спірмена. Значення p < 0,05 вважали статистично значущим. Результати. Загальний бал за MoCA, показники виконавчих функцій, короткочасної пам’яті, уваги, концентрації та робочої пам’яті були значно нижчими у групі з КП порівняно з групою з нормальною когнітивною функцією. Зниження уваги, концентрації та робочої пам’яті корелювало з пізнішим часом засинання й наявністю розладів сну. Домен короткочасної пам’яті мав значущу негативну кореляцію з часом засинання, тривалістю та ефективністю сну. Тест Спірмена виявив значущий негативний зв’язок між PSQI та загальним балом за MoCA, компонентами уваги, концентрації, робочої та короткочасної пам’яті.Висновки. Існує помірна негативна кореляція між показниками якості сну та когнітивною діяльністю, що свідчить про те, що погіршення сну може бути пов’язане зі зниженням когнітивних функцій у пацієнтів із РС.

Nocturnal generalized seizures preceded by a gastrointestinal aura: a case report

2026-01-01T00:00:00Z

Nocturnal generalized seizures preceded by a gastrointestinal aura: a case report Hnatovska, D. I.; Solodovnikova, Yu. O.; Lebed, O. P.; Perkova, G.; Dobrovolskyj, V. V.; Son, A. S.; Гнатовська, Д. І.; Солодовнікова, Ю. О.; Лебідь, О. П.; Перькова, Г. В.; Добровольський, В. В.; Сон, А. С. Despite the fact that abdominal pain is a common symptom of various pathological conditions, it can also be suggestive of a diagnosis of epilepsy. Autonomic epilepsy may present with paroxysmal gastrointestinal symptoms mimicking abdominal pathology or functional disorders, making diagnosis challenging. In 36 cases reported in the last 34 years, the most common gastrointestinal symptoms included abdominal pain, nausea, vomiting, etc. Although many mechanisms have been outlined, the cause of autonomic epilepsy with gastrointestinal symptoms still remains unclear current hypotheses suggest that the Sylvian fissure and the insular cortex may serve as sources of epileptic activity. Recognition of autonomic epilepsy in such casesis important, as timely identification and antiseizure treatment lead to significant clinical improvement. Case presentation. A female patient presented with recurrent nocturnal episodes beginning with abrupt awakening due to painful urges to defecate, followed by loss of consciousness, generalized tonic–clonic seizures and postictal confusion. Initially rare, the episodes increased to 4–5 events per year, exclusively during sleep,with normal neurological status between seizures. Brain MRI revealed bilateral cortical atrophy of the frontal and temporal lobes, asymmetry of the lateral ventricles, and periventricular leukoaraiosis. Overnight video EEG revealed interictal sharp waves during sleep without recorded ictal events. Levetiracetam therapy (500  750 mg/day) led to complete seizure control. Discussion. In this case, the combination of nocturnal onset, with gastrointestinal manifestations, and subsequent generalized tonic–clonic activity suggests either a focal seizure manifesting as gastrointestinal pain with secondary generalization or a generalized seizure preceded by a gastrointestinal aura. Video EEG monitoring confirmed the epileptogenic nature and contributed to understanding the pathophysiology of these symptoms. Levetiracetam proved effective in achieving seizure freedom.Conclusions. This case highlights a rare epileptic presentation with nocturnal seizures preceded by a painful gastrointestinal urge. Recognizing such visceral symptoms may aid earlier diagnosis and appropriate treatment.; Незважаючи на те, що абдомінальний біль є поширеним симптомом різноманітних патологічних станів, у окремих випадках він може бути проявом епілепсії. Автономна епілепсія може проявлятися пароксизмальними гастроінтестинальними симптомами, що імітують абдомінальну патологію або функціональні розлади, ускладнюючи діагностику. У 36 випадках, описаних упродовж останніх 34 років, найчастішими гастроінтестинальними симптомами були абдомінальний біль, нудота, блювання тощо. Незважаючи на запропоновані патофізіологічні механізми, етіологія автономної епілепсії з гастроінтестинальними проявами залишається остаточно не з’ясованою; згідно з наявними гіпотезами, можливими джерелами епілептичної активності є ділянка сильвієвої щілини та острівцева кора. Раннє розпізнавання таких станів є критично важливим, оскільки своєчасне призначення протинападової терапії є критично важливим для покращення стану пацієнта. Клінічний випадок. Пацієнтка звернулась зі скаргами на повторювані нічні епізоди протягом кількох років, що починались з раптового пробудження через болісні позиви до дефекації, з подальшою втратою свідомості, розвитком генералізованого тоніко-клонічного нападу та постіктальної сплутаності свідомості. Частота епізодів з часом зросла до 4–5 на рік, вони виникали виключно під час сну, змін у неврологічному статусі між нападами не спостерігалось. Магнітно-резонансна томографія головного мозку виявила білатеральну кортикальну атрофію лобних та скроневих часток, асиметрію бічних шлуночків та перивентрикулярний лейкоареоз. Під час нічного відео-ЕЕГ-моніторингу виявлено інтеріктальні гострі хвилі у фазі сну без реєстрації іктальних подій. На тлі терапії леветирацетамом (500  750 мг/добу) досягнуто повного контролю нападів.Обговорення. Поєднання нічного дебюту, гастроінтестинальних симптомів і наступних генералізованих тоніко-клонічних нападів у цьому випадку свідчить на користь фокального нападу з гастроінтестинальними проявами та вторинною генералізацією або генералізованого нападу з гастроінтестинальною аурою. Відео-ЕЕГ-моніторинг підтвердив епілептогенну природу епізодів і дозволив уточнити їхні патофізіологічні механізми. Призначення леветирацетаму забезпечило повний контроль нападів.Висновки. Цей випадок ілюструє рідкісний варіант епілепсії з нічними нападами, яким передують гастро-інтестинальні симптоми. Розпізнавання подібних вісцеральних симптомів може сприяти ранній діагностиці та своєчасному призначенню адекватної терапії.

Діагностика та корекція венозної дисциркуляції у пацієнтів з цервікогенним головним болем

2026-01-01T00:00:00Z

Діагностика та корекція венозної дисциркуляції у пацієнтів з цервікогенним головним болем Калашніков, В. Й.; Стоянов, О. М.; Вастьянов, Р. С.; Мельнік, Ю. В.; Кугель, Я. І.; Kalashnikov, V. Y.; Stoyanov, O. M.; Vastyanov, R. S.; Melnik, Yu. V.; Kugel, Ya. I. У структурі судинних порушень при цервікогенному головному болю (ЦГБ) значне місце займають розлади церебральної венозної циркуляції. У наявних публікаціях відсутні дані щодо порівняльного дослідження стану венозної мозкової гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ у процесі патогенетичного лікування порушень венозного мозкового кровообігу. Мета роботи – динамічне дослідження церебрального венозного кровотоку та реактивності венозної гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ на тлі лікування діосміном. Матеріали та методи. Проведено клініко-допплерографічне обстеження 37 пацієнтів з ЦГБ віком 18–45 років, із них цервікокраніалгія (ЦКА) – у 21 пацієнта, задній шийний симпатичний синдром Барре–Льєу (СБЛ) – 16 пацієнтів. Досліджувалися показники максимальної швидкості кровотоку (Vmax) у хребетних (ХВ) венах, базальних венах Розенталя (БВ), прямому синусі (ПС), коефіцієнти реактивності на орто- (ОН) та антиортостатичне (АОН) навантаження в ХВ (КрхвОН, КрхвАОН) та ПС (КрпсОН, Крпс АОН) як фонові показники та на тлі застосування діосміну. Результати. У пацієнтів з ЦГБ спостерігалося підсилення Vmax з акцентом по БВ у групі ЦКА та з акцентом по ХВ та ПС у групі СБЛ. При ОН у ХВ у групах пацієнтів із ЦКА та СБЛ відзначалася гіпореактивність, більш виражена при ЦКА. КрпсОН не були суттєво змінені. Проведення АОН демонструвало гіпореактивність у ХВ та значну гіперреактивність у ПС, більш виражену у пацієнтів із СБЛ. На тлі застосування діосміну відзначалося зниження Vmax по ХВ, БВ та ПС, а також зниження КрпсАОН. Висновки. При ЦГБ відзначалися ознаки венозної дисциркуляції, причому вони були більш вираженими в БВ у пацієнтів із ЦКА, а також у ХВ та ПС – у пацієнтів із СБЛ. Також встановлено гіперреактивність на АОН у ПС, що свідчить про субклінічну інтракраніальну венозну гіпертензію. Під впливом лікування діосміном спостерігалося покращення венозної гемодинаміки, найвиразніше у ХВ, а також стабілізація показників КрпсАОН. Тенденція до нормалізації змінених показників венозного кровотоку на тлі лікування діосміном демонструє значущість швидкісних показників кровотоку по церебральних венах для визначення ступеня венозної дисциркуляції та контролю за ефективністю лікування пацієнтів з ЦГБ.; Cerebral venous circulation disorders occupy a significant place in the structure of vascular disorders in cervicogenic headache (CH). Available publications lack data on a comparative study of the state of venous cerebral hemodynamics in patients with CH during pathogenetic treatment of venous cerebral circulation disorders. Ruprose – dynamic study of cerebral venous blood flow and venous hemodynamic reactivity in patients with CH on the background of diosmin treatment. Materials and methods. A clinical and Doppler examination of 37 patients with CH aged 18 to 45 years was performed, in particular, cervicocranialgia (CCA) – 21 patients, posterior cervical sympathetic Barré–Lieu syndrome (BLS) – 16 patients. The maximum blood flow velocity (Vmax) in the vertebral (VV) veins, basal veins of Rosenthal (BV), straight sinus (SS), and the coefficient of reactivity to ortho- (OL) and antiorthostatic (AOL) loading in the VV (CrvvOL, CrvvAOL) and SS (CrssOL, CrssAOL) as background indicators and against the backround of diosmin use were studied. Results. In patients with CH, Vmax was increased with an emphasis on BV in the CCA group and with an emphasis on VV and SS in the BLS group. In OL in VV in the groups of patients with CCA and BLS, hyporeactivity was noted, more pronounced in CCA. CrssOLwere not significantly change SS, more pronounced in patients with BLS. Against the background of diosmin use there was a decrease in Vmax in VV, BV and SS, as well as a decrease in CrdsAOL. Conclusions. In CH, signs of venous dyscirculation were noted, and they were more pronounced in BV in patients with CCA, as well as in VV and SS in patients with BLS. Hyperreactivity to AOL was also found in SS, which indicates subclinical intracranial venous hypertension. Under the influence of diosmin treatment, an improvement in venous hemodynamics was observed, most pronounced in VV, as well as stabilization of CrssOL indicators. The tendency to normalize the changed indicators of venous blood flow against the background of diosmin treatment demonstrates the significance of the velocity indicators of blood flow in the cerebral veins for determining the degree of venous dyscirculation and monitoring the effectiveness of treatment in patients with CH.

Неврологія. Підготовка до складання іспиту КРОК-2: методичні рекомендації для здобувачів медичного факультету

2026-01-01T00:00:00Z

Неврологія. Підготовка до складання іспиту КРОК-2: методичні рекомендації для здобувачів медичного факультету Сон, А. С.; Бабіч, Е. В.; Добровольський, В. В.; Солодовнікова, Ю. О.; Перькова, Г. В.; Лебідь, О. П.; Гнатюк, І. М.; Саражина, К. С.; Сербін, І. В.; Ярова, К. О. Дані методичні рекомендації підготовлено з метою підвищення якості підготовки здобувачів магістерського рівня медичних факультетів до складання KPOK-2. B основу даних рекомендацій покладено тecтoвi завдання KPOK-2 з неврології за 2014-2024 роки, отримані з офіційних екзаменаційних буклетів. Проведено їх систематизацію та детальний аналіз відповідно до чинних клінічних протоколів, сучасних уявлень про патогенез, діагностику та лікування неврологічних захворювань. У кожному тестовому завданні: наведено обгрунтування вибору правильної відповіді; проаналізовано неправильні вapiанти з поясненням, чому вони є помилковими. Особливу увагу приділено типовим помилкам студентів, найбільш «підступним» формулюванням тестів тa диференційно-діагностичним моментам, які найчастіше викликають труднощі під час складання іспиту КРОК- 2. Матеріал може бути використаний як для самостійної підготовки, так і під час аудиторних та дистанційних занять здобувачів магістерського рівня.

Спадкова поясно-кінцівково-лицьова міодистрофія, асоційована із гетерозиготними мутаціями в генах PHKB та ACADVL. Клінічний випадок

2026-01-01T00:00:00Z

Спадкова поясно-кінцівково-лицьова міодистрофія, асоційована із гетерозиготними мутаціями в генах PHKB та ACADVL. Клінічний випадок Бабич, Е. В.; Солодовнікова, Ю. О.; Добровольський, В. В.; Сербін, І. В.; Перькова, Г. В.; Лебідь, О. П.; Babych, E. V.; Solodovnikova, Yu. O.; Dobrovolskyj, V. V.; Serbin, І. V.; Perkova, G. V.; Lebed, O. P. Поясно-кінцівкові міодистрофії (ПКМД) це група генетично детермінованих скелетно-мʼязових захворювань із аутосомним типом успадкування, що характеризується повільно-прогресуючою слабкістю переважно проксимальних мʼязів кінцівок, їх поступовою атрофією та підвищеним рівнем креатинфосфокінази. На сьогодні виявлено 34 генетичні субтипи ПКМД, серед них 5 аутосомно-домінантних та 29 аутосомно-рецесивних. Незважаючи на широку діагностичну панель близько 50% ПКМД, що виявляються клінічно, мають лише генетичні варіанти невизначеної значущості. Мета роботи – проілюструвати клінічний випадок проксимальної ПКМД, що розвинулась у дорослому віці та асоційована з атиповими для міодистрофій генами PHKB та ACADVL. Матеріали і методи. Проаналізовано літературні джерела, присвячені тематиці ПКМД, опрацьовано клініко-лабораторні та інструментальні дані пацієнта. Результати. Пацієнтка 35 років звернулась зі скаргами на виражену слабкість у верхніх та нижніх кінцівках, труднощі при вставанні зі стільця, неможливість підняти руки вище горизонтального рівня. У неврологічному статусі: дифузні атрофії проксимальних мʼязів поясу верхніх та нижніх кінцівок, мʼязів обличчя, зниження сили в цих мʼязах та позитивний симптом Говерса. Електронейроміографія верхніх та нижніх кінцівок виявила первинно-мʼязове ураження з обох боків. У батька пацієнтки підтверджено наявність поясно-кінцівково-лицьової міодистрофії. При генетичному дослідженні пацієнтки виявлено гетерозиготність за PHKB c.2195A>G, p.(Asn732Ser) та ACADVL c.431T>C, p.(Leu144Pro), що є варіантом невизначеної значущості (VUS). На основі вищезазначеного пацієнтці встановлено діагноз: спадкова пояснокінцівково-лицьова мʼязова дистрофія, асоційована з мутаціями в генах PHKB та ACADVL, прогресуючий перебіг. Висновки. Зважаючи на відсутність даних щодо ПКМД, повʼязаних з генами PHKB та ACADVL, представлений випадок може зробити значний внесок до потенційного диференційного ряду генетичних міодистрофій.; Limb-girdle muscular dystrophies (LGMDs) are a group of genetically determined skeletal muscle disorders with an autosomal inheritance, characterized by slowly progressive weakness predominantly affecting the proximal muscles of the limbs, their gradual wasting, and elevated creatine phosphokinase levels. To date, 34 genetic subtypes of LGMDs have been identified, including 5 autosomal dominant and 29 autosomal recessive forms. Despite the availability of broad diagnostic genetic panels, approximately 50% of clinically diagnosed LGMDs cases are associated only with genetic variants of uncertain significance. Purpose – to illustrate a clinical case of adult-onset proximal LGMD associated with genes atypical for muscular dystrophies, namely PHKB and ACADVL. Materials and Methods. The analysis included a review of the literature related to LGMDs, as well as the evaluation of clinical, laboratory, and instrumental data of the patient. Results. A 35-year-old female patient presented with complaints of extreme weakness in the upper and lower limbs, difficulty rising from a chair, and inability to raise her arms above the horizontal level. Neurological examination revealed diffuse atrophy of the proximal muscles of the upper and lower limb girdles and facial muscles, reduced muscle strength, and a positive Gowersʼs sign. Electroneuromyography of the upper and lower limbs demonstrated bilateral myopathic changes. A diagnosis of limb-girdle–facial muscular dystrophy had been previously confirmed in the patientʼs father. Genetic testing of the patient revealed heterozygous variants PHKB c.2195A>G, p.(Asn732Ser) and ACADVL c.431T>C, p.(Leu144Pro), both classified as variants of uncertain significance. Based on the above findings, the patient was diagnosed with hereditary limb-girdle-facial muscular dystrophy associated with mutations in the PHKB and ACADVL genes, with a progressive course. Conclusions. Given the lack of published data on LGMDs associated with PHKB and ACADVL genes, the presented case report may contribute significantly to the expansion of the potential differential spectrum of genetic muscular dystrophies.

Features of cerebral blood flow reactivity in patients with post-traumatic epilepsy

2026-01-01T00:00:00Z

Features of cerebral blood flow reactivity in patients with post-traumatic epilepsy Kalashnikov, V. Y.; Oros, M. M.; Stoyanov, O. M.; Vastyanov, R. S.; Melnik, Yu. V. Transcranial Doppler ultrasonography was used to examine 65 young patients with symptomatic posttraumatic partial epilepsy. Cerebral arterial blood flow velocity and reactivity to functional stress were assessed. Hyporeactivity to vasoconstrictor stress was observed in all clinical groups. Depletion of vasodilator responses was observed in patients with subcompensation and decompensation of the disease. Patients with frequent epileptic seizures showed a significant decrease in reactivity to orthostatic stress. Mild hyperreactivity to the antiorthostatic test was detected in the group of patients with clinical compensation. The hyporeactivity to functional stress in patients with epilepsy is due to the possible parasympathetic influence of the suprasegmental autonomic nervous system.

Синдром червоного вуха при тракційному ураженні шийного сплетення

2026-01-01T00:00:00Z

Синдром червоного вуха при тракційному ураженні шийного сплетення Солодовнікова, Ю. О.; Саражина, К. С.; Сербін, І. В.; Добровольський, В. В.; Перькова, Г. В.; Лебідь, О. П.; Solodovnikova, Y. O.; Sarazhyna, K. S.; Serbin, I. V.; Dobrovolskyi, V. V.; Perkova, H. V.; Lebid, O. P. Синдром червоного вуха є рідкісним клінічним феноменом, що характеризується епізодами однобічної гіперемії вушної раковини, яка поєднуються з локальним пекучим болем різної інтенсивності. Етіологія синдрому червоного вуха залишається гетерогенною та включає як первинні ідіопатичні форми, так і вторинні варіанти, асоційовані з мігренню, вегетативними тригемінальними цефалгіями, патологією скронево-нижньощелепного суглоба, а також ураженням шийних спинномозкових корінців. Патогенез синдрому червоного вуха поєднує периферичні нейрогенні механізми та автономну дизрегуляцію, зокрема порушення симпатичної іннервації судин зовнішнього вуха, антидромне вивільнення вазоактивних нейропептидів та залучення трійчасто-автономних кіл. Особливу роль у вторинних формах синдрому може відігравати ураження корінців C2–C3 та великого вушного нерва, що призводить до локальної вазодилатації та больового синдрому. Незважаючи на наявність поодиноких описів у науковій літературі, синдром червоноговуха все ще залишається недостатньо вивчений, а обмежена кількість клінічних спостережень ускладнює розуміння патофізіологічних механізмів розвитку синдрому та формування стандартизованих діагностичних та терапевтичних підходів. Метадослідження–представлення клінічного випадку синдрому червоного вуха, асоційованого з C3-радикулопатією при тракційному ураженні шийного сплетення, а також аналіз можливих механізмів розвитку синдрому, клінічних особливостей перебігу та ефективності застосованої терапії. ВисновкиПредставлений клінічний випадок демонструє можливість розвитку синдрому червоного вуха після механічного впливу на шийний відділ хребта з подальшим формуванням C3-радикулопатії. Отримані клінічні дані підтверджують важливу роль у патогенезі синдрому ураження великого вушного нерва та механізмів автономної дизрегуляції. Застосування нестероїдних протизапальних засобів супроводжувалося лише частковим зменшенням больового синдрому та не впливало на вираженість гіперемії вушної раковини, тоді як системна кортикостероїдна терапія призвела до повного регресу больового синдрому та вегетативних проявів у короткі терміни. Обмежена кількість подібних повідомлень у літературі підкреслює необхідність подальших досліджень патофізіології синдромучервоного вуха та оптимізації терапевтичних підходів до його лікування при первинних і вторинних формах.; Red ear syndrome is a rare clinical phenomenon characterised by episodes of unilateral hyperaemiaof the auricle accompanied by local burning pain of varying intensity. The aetiology of red ear syndrome remains heterogeneous and includes both primary idiopathic forms and secondary variants associated with migraine, trigeminal autonomic cephalalgias, temporomandibular joint disorders, and cervical spinal nerve root pathology. The pathogenesis of red ear syndrome involves a combination of peripheral neurogenic mechanisms and autonomic dysregulation, including impaired sympathetic innervation of the external ear vasculature, antidromic release of vasoactive neuropeptides, and involvement of trigeminal–autonomic circuits. In secondary forms of the syndrome, particular importance may be attributed to lesions of the C2–C3 nerve roots and the great auricular nerve, leading to local vasodilation and pain. Despite being reported in the literature, red ear syndrome remains poorly understood, and the limited number of clinical observations hinders clarification of its pathophysiological mechanisms and the development of standardised diagnostic and therapeutic approaches. The aimof this article is to present a clinical case of red ear syndrome associated with C3 radiculopathy due to traction injury of the cervical plexus, and to analyse the possible mechanisms of syndrome development, clinical features of its course, and the effectiveness of the applied therapy.ConclusionsThe presented clinical case demonstrates the possibility of red ear syndrome developing after mechanical impact on the cervical spine, with subsequent formation of C3 radiculopathy. The obtained clinical data support the important role of great auricular nerve involvement and mechanisms of autonomic dysregulation in the pathogenesis of the syndrome. The use of non-steroidal anti-inflammatory drugs was associated with only partial reduction of pain and did not affect the severity of auricular hyperaemia, whereas systemic corticosteroid therapy resulted in complete and rapid regression of both pain and autonomic manifestations. The limited number of similar reports in the literature highlights the need for further investigation of the pathophysiology of red ear syndrome and for optimisation of therapeutic approaches to its management in both primary and secondary forms.

Why Do Patients with Aneurysmal Subarachnoid Hemorrhage Postpone Treatment?

2026-01-01T00:00:00Z

Why Do Patients with Aneurysmal Subarachnoid Hemorrhage Postpone Treatment? Yarova, K.; Solodovnikova, Y. Early diagnosis of cerebral arterial aneurysm (CAA) rupture is critical, as recurrent ruptures significantly worsen the prognosis and increase mortality. The time to seek help varies: thunderclap headache and seizures prompt immediate treatment, while less obvious manifestations are often overlooked. The relationship between the nature of symptoms and the promptness of CAA rupture diagnosis remains poorly understood. The aim of the study: to identify predictors of help-seeking behavior in patients with recurrent CAA ruptures.

Метеочутливість у пацієнтів з первинним головним болем

2025-01-01T00:00:00Z

Метеочутливість у пацієнтів з первинним головним болем Ярова, К. О.; Солодовнікова, Ю. О.; Добровольський, В. В.; Сербін, І. В.; Перькова, Г. В.; Лебідь, О. П.; Yarova, K. O.; Solodovnikova, Yu. O.; Dobrovolskyі, V. V.; Serbin, І. V.; Perkova, G. V.; Lebed, O. P. Первинні головні болі, включаючи головний біль напруги (ГБН) та мігрень, є високопоширеними і створюють значне соціально-економічне навантаження. Середовище та його чинники, такі як зміни погодних умов, часто вважаються потенційними провокаторами цих головних болів. Мета роботи – дослідити роль геомагнітної активності як потенційного тригера для TTH та мігрені. Матеріали та методи. Ми проаналізували дані Google Trends для відстеження громадської зацікавленості у пошукових запитах «мігрень» та «головний біль» в Україні за період 2019–2023 років. Було включено 261 спостереження. Ці дані порівнювали з індексом Ap, показником геомагнітної активності, для оцінки потенційної кореляції між коливаннями геомагнітного поля та пошуковою активністю, повʼязаною з головними болями. Результати. Аналіз показав негативну кореляцію між геомагнітною активністю та інтересом до пошукових запитів, зростання пошукових запитів «мігрень» та «головний біль» спостерігалося під час періодів низької геомагнітної активності. Пошукові запити, повʼязані з ГБН, виявилися більш чутливими до низької геомагнітної активності порівняно із запитами щодо мігрені, що свідчить про різні патофізіологічні реакції. Хоча кореляція була статистично значущою, вона залишалася відносно слабкою, що вказує на те, що геомагнітна активність може бути одним із численних факторів, а не основним тригером. Висновки. Отримані результати свідчать про потенційний звʼязок між геомагнітною активністю та виникненням первинних головних болів, при цьому ГБН демонструє більшу чутливість до геомагнітних коливань, ніж мігрень. Ці дані підкреслюють необхідність подальших досліджень впливу геомагнітної активності на здоровʼя людини та розлади головного болю.; Primary headache disorders, including tension-type headaches (TTH) and migraines, are highly prevalent and pose a significant socio-economic burden. Environmental triggers, such as weather changes, are commonly believed to provoke these headaches. Purpose – is to explore the role of geomagnetic activity as a potential trigger for TTH and migraines. Materials and Methods. We analyzed Google Trends data to track public interest in the search terms «migraine» and «headache» in Ukraine from 2019 to 2023. A total of 261 observations were included. These data were compared with the Ap index, a measure of geomagnetic activity, to assess potential correlations between geomagnetic fluctuations and headache-related search behavior. Results. The analysis revealed a negative correlation between geomagnetic activity and search interest, with increased searches for «migraine» and «headache» during periods of low geomagnetic activity. TTH-related searches appeared more sensitive to low geomagnetic activity than migraine-related searches, suggesting distinct pathophysiological responses. Although the correlation was statistically significant, it was relatively weak, indicating that geomagnetic activity may be one of multiple contributing factors rather than a primary trigger. Conclusions. The findings indicate a potential link between geomagnetic activity and primary headache incidence, with TTH showing greater sensitivity to geomagnetic fluctuations than migraines. These results highlight the need for further research into the influence of geomagnetic activity on human health and headache disorders.