https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/717 2026-05-19T03:43:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19601 Analysis of benefits and challenges in minimally invasive pediatric surgery based on the PRISMA methodology Hoshchynskyi, P. V.; Migenko, B. O.; Drosyk, M. M.; Mykolenko, A. Z.; Golovata, T. K.; Dzhyvak, V. H.; Vastyanov, R. S.; Гощинський, П. В.; Мігенько, Б. О.; Дросик, М. М.; Миколенко, А. З.; Головата, Т. К.; Дживак, В. Г.; Вастьянов, Р. С. The purpose of the study was to assess the current status and future potential of minimally invasive surgery in pediatric practice, focusing on its application in congenital anomalies and pediatric oncology, and explores the benefits, challenges, and advances in minimally invasive surgery, with an emphasis on laparoscopic and thoracoscopic techniques. This review explores their current applications and future potential in treating congenital anomalies and pediatric cancers. A systematic analysis of studies from 2009 to 2024, drawn from major medical databases, highlights the advantages of laparoscopic and thoracoscopic approaches, including shorter hospital stays, reduced tissue damage, and improved cosmetic results. The authors stress that minimally invasive techniques are increasingly used in pediatric surgery for their ability to minimize trauma and accelerate recovery. They indicated the challenges are still present such as the requirement for specialized tools, high technical expertise, and the anatomical complexity of young patients. The review also examines emerging technologies like robotic-assisted systems and artificial intelligence, which may enhance surgical precision and patient safety. ption in pediatric practice can occur. The basic conclusion is done that minimally invasive surgery will become more accessible and effective for paediatrics with modern technology development and additional clinical researches.; Метою дослідження було оцінка поточного стану та майбутнього потенціалу малоінвазивної хірургії в педіатричній практиці, зосереджуючись на її застосуванні при вроджених аномаліях та дитячій онкології, а також дослідження переваги, проблем та досягнень малоінвазивної хірургії з акцентом на лапароскопічні та торакоскопічні методи. У цьому огляді досліджено їх сучасне застосування та майбутній потенціал у лікуванні вроджених аномалій і дитячих онкологічних захворювань. Систематичний аналіз досліджень з 2009 по 2024 рік, взятих з основних медичних баз даних, висвітлює переваги лапароскопічного і торакоскопічного підходів, включаючи коротші терміни перебування в лікарні, зменшення пошкодження тканин і кращі косметичні результати. Автори наголошують на все більш частому застосуванні малоінвазивним методів в дитячій хірургії завдяки їхній здатності мінімізувати травми та прискорити одужання пацієнтів. Вони засвідчують наявність проблем, таких як потреба в спеціалізованих інструментах, висока технічна кваліфікація і анатомічна складність молодих пацієнтів. В огляді також розглядаються нові технології, такі як роботизовані системи та штучний інтелект, які можуть підвищити точність хірургічного втручання та безпеку пацієнтів. В якості провідного висновку автори прогнозують більшу доступність та ефективність малоінвазивної хірургії для педіатрії з розвитком сучасних технологій та додатковими клінічними дослідженнями. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19600 Psycho-neurotic disorders predeterminants from the perspective of clinical pathophysiology and differential psychophysiology Degtyarenko-Melnyk, T. V.; Vastyanov, R. S.; Дегтяренко-Мельник, Т. В.; Вастьянов, Р. С. The purpose of the study was to highlight recent ideas regarding the predeterminants of the development of psychoneurotic disorders from an interdisciplinary perspective in integrative anthropology. This review highlights the leading determinants of the development of psycho-neurotic disorders from the perspectives of clinical pathophysiology and differential psychophysiology. A systematic analysis of studies from 2020 to 2025, taken from the medical databases PubMed, Google Scholar, Web of Science and SCOPUS, outlines four principal predeterminants associated with a high risk of psycho-neurotic disorders, especially, individual personality characteristics (premorbid distinctive character traits), genetic determination of the nervous system fundamental properties, environmental factors and dysregulation of nervous, endocrine and immune systems. The authors focus attention on the necessity of a systemic and integrative approach to identifying interindividual variability in psychological characteristics from the standpoints of clinical pathophysiology, psychogenetics, and differential psychophysiology. In their conclusion, the authors emphasize that pre-nosological diagnostics of borderline mental states and determination of the degree of risk of possible transition of psycho-neurotic disorders into neuroses should be based on taking into account the determinants of such disorders, which are a promising preventive direction for health preservation of broad segments of the Ukrainian population.; Метою дослідження було з’ясування провідних предетермінант розвитку психоневротичних розладів з позицій клінічної патофізіології та диференціальної психофізіології. Систематичний аналіз досліджень з 2020 по 2025 роки, взятих з медичних баз даних PubMed, Google Scholar, Web of Science and SCOPUS, висвітлює основні чотири предетермінанти високого ризику розвитку психо-невротичних розладів – особистісні особливості індивіда (преморбідні своєрідні риси характеру), генетичну детермінацію основних властивостей нервової системи, середовищні фактори та дизрегуляцію нервової, ендокринної та імунної систем. Автори акцентують увагу на необхідності системного та інтегративного підходу для визначення міжіндивідуальної варіативності психологічних ознак з позицій клінічної патофізіології, психогенетики та диференціальної психофізіології. Автори висловлюють, що донозологічна діагностика пограничних психічних станів та визначення ступеня ризику можливого переходу психоневротичних розладів у неврози повинні базуватися на врахуванні детермінант таких розладів, що є перспективним профілактичним напрямком для збереження здоров'я широких верств населення України. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19599 Порушення мікробіому сечового міхура при нейрогенній дисфункції післяспинномозкової травм Грузевський, О.; Дехтяр, Ю.; Стоянов, О.; Вастьянов, Р.; Шевчук, Г.; Дубіна, А.; Тарасов, Є.; Hruzevskyi, O.; Dekhtyar, Yu.; Stoyanov, O.; Vastyanov, R.; Shevchuk, H.; Dubina, A.; Tarasov, Ye. Щороку спинномозкова травма (СМТ) уражає від 250 000 до 500 000 осіб у світі й залишається однією з основних причин тривалої інвалідності серед людей молодого та середнього віку. Нейрогенна дисфункція сечового міхура (НСМ) формується практично у кожного пацієнта з повним або частковим ураженням спинного мозку і визначає довгостроковий прогноз реабілітації. У дослідженнях показано, що рецидивні інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) виникають у 70–80 % пацієнтів із СМТ і є основною причиною повторних госпіталізацій, зниження якості життя та підвищеної смертності. За останнє десятиліття уявлення про мікробіологію сечових шляхів суттєво змінилися. Доведено, що сеча здорових людей не є стерильною: вона містить стабільний мікробний комплекс – уромікробіом, який є визначальним у підтримці місцевого імунітету та захисті від патогенів. При нейрогенній дисфункції сечового міхура ця рівновага порушується, створюючи умови для хронічної інфекції та формування збудників.; Spinal cord injury is one of the most severe forms of neurological damage. It almost always leads to neurogenic bladder dysfunction. This, in turn, leads to a high incidence of recurrent urinary tract infections, which are linked to disturbances in the urobiome. The aim of the study is to summarize current scientific data on bladder microbiome disorders in neurogenic dysfunction after spinal cord injury and to assess the impact of drainage methods, antibiotic therapy, and microbiome-oriented interventions on the course of urinary tract infections. Materials and methods. The study was conducted in a systematic review format in accordance with PRISMA recommendations. Clinical, experimental, and randomized studies were analyzed, followed by qualitative and quantitative data synthesis. It was established that neurogenic dysfunction after spinal cord injury is associated with persistent urobiome dysbiosis, characterized by decreased alpha diversity and a reduction in Lactobacillus spp., with the dominance of Enterobacteriaceae and Pseudomonadaceae. Intermittent self-catheterization is associated with a lower incidence of urinary tract infections and greater microbiome diversity than indwelling catheterization. A high level of antimicrobial resistance was identified, including ESBL-producing strains and carbapenem-resistant Pseudomonas aeruginosa, which sustains a vicious cycle of «dysbiosis – infection – antibiotic therapy». The potential effectiveness of probiotic and immunotropic strategies has been demonstrated, with reductions in infection recurrence rates of 21–32%. The practical value of the results lies in the systematization of data on the disruption of the uromicrobiome, a key element in the pathogenesis of neurogenic dysfunction after spinal cord injury. It is substantiated that microbiome-oriented approaches, early monitoring, and catheterization optimization can significantly improve infection prevention and rehabilitation outcomes. Conclusions. Spinal trauma leads to deep dysbiosis of the uromicrobiome. It is seen as a decrease in the alphadiversity index and in Lactobacillus spp. Less than 5% and predominance of E. coli (38–45%), K. pneumoniae (18–24%) і P. aeruginosa (12–17%). Draining of the urinary bladder really influences the microbiological profile. Interruptable catheterization is associated with the lowest frequency of symptomatic urinary tract infections and the highest microbial diversity index. Constant urethral catheterization leads to the formation of stable polymicrobial biofilms and a threefold increase in microbiota abundance. Antimicrobial resistance in neurogenic dysfunction after spinal trauma remains critically high. ESBL-production revealed in 34–58% of isolates, whereas carbapenem-resistance of P. aeruginosa was found in 15–22% cases. Тривале та нераціональне використання антибіотиків є незалежним чинником поглиблення дисбіозу (OR=2,4; 95% ДІ: 1,7–3,4), підтримуючи порочне коло та вимагаючи принципово нових терапевтичних підходів. Microbiome-oriented correction strategies show clinically important efficacy. Intravesical introduction of L. rhamnosus GG decreases the frequency of recurrent urinary infections in 32 % (95% DІ: 18–46%), and usage of Uro-Vaxom by 21% (95% DІ: 8–34%). Transplantation of fecal microflora has shown promise in animal models. Early microbiological monitoring with molecular typing and the application of interruptible self-catheterization are priorities in preventive medicine for spinal trauma. Perspectives for future investigations are linked to randomized clinical trials of fecal microbiota transplantation and the development of individualized uromicrobial profiling based on next-generation sequencing. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19575 Діагностика та корекція венозної дисциркуляції у пацієнтів з цервікогенним головним болем Калашніков, В. Й.; Стоянов, О. М.; Вастьянов, Р. С.; Мельнік, Ю. В.; Кугель, Я. І.; Kalashnikov, V. Y.; Stoyanov, O. M.; Vastyanov, R. S.; Melnik, Yu. V.; Kugel, Ya. I. У структурі судинних порушень при цервікогенному головному болю (ЦГБ) значне місце займають розлади церебральної венозної циркуляції. У наявних публікаціях відсутні дані щодо порівняльного дослідження стану венозної мозкової гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ у процесі патогенетичного лікування порушень венозного мозкового кровообігу. Мета роботи – динамічне дослідження церебрального венозного кровотоку та реактивності венозної гемодинаміки у пацієнтів з ЦГБ на тлі лікування діосміном. Матеріали та методи. Проведено клініко-допплерографічне обстеження 37 пацієнтів з ЦГБ віком 18–45 років, із них цервікокраніалгія (ЦКА) – у 21 пацієнта, задній шийний симпатичний синдром Барре–Льєу (СБЛ) – 16 пацієнтів. Досліджувалися показники максимальної швидкості кровотоку (Vmax) у хребетних (ХВ) венах, базальних венах Розенталя (БВ), прямому синусі (ПС), коефіцієнти реактивності на орто- (ОН) та антиортостатичне (АОН) навантаження в ХВ (КрхвОН, КрхвАОН) та ПС (КрпсОН, Крпс АОН) як фонові показники та на тлі застосування діосміну. Результати. У пацієнтів з ЦГБ спостерігалося підсилення Vmax з акцентом по БВ у групі ЦКА та з акцентом по ХВ та ПС у групі СБЛ. При ОН у ХВ у групах пацієнтів із ЦКА та СБЛ відзначалася гіпореактивність, більш виражена при ЦКА. КрпсОН не були суттєво змінені. Проведення АОН демонструвало гіпореактивність у ХВ та значну гіперреактивність у ПС, більш виражену у пацієнтів із СБЛ. На тлі застосування діосміну відзначалося зниження Vmax по ХВ, БВ та ПС, а також зниження КрпсАОН. Висновки. При ЦГБ відзначалися ознаки венозної дисциркуляції, причому вони були більш вираженими в БВ у пацієнтів із ЦКА, а також у ХВ та ПС – у пацієнтів із СБЛ. Також встановлено гіперреактивність на АОН у ПС, що свідчить про субклінічну інтракраніальну венозну гіпертензію. Під впливом лікування діосміном спостерігалося покращення венозної гемодинаміки, найвиразніше у ХВ, а також стабілізація показників КрпсАОН. Тенденція до нормалізації змінених показників венозного кровотоку на тлі лікування діосміном демонструє значущість швидкісних показників кровотоку по церебральних венах для визначення ступеня венозної дисциркуляції та контролю за ефективністю лікування пацієнтів з ЦГБ.; Cerebral venous circulation disorders occupy a significant place in the structure of vascular disorders in cervicogenic headache (CH). Available publications lack data on a comparative study of the state of venous cerebral hemodynamics in patients with CH during pathogenetic treatment of venous cerebral circulation disorders. Ruprose – dynamic study of cerebral venous blood flow and venous hemodynamic reactivity in patients with CH on the background of diosmin treatment. Materials and methods. A clinical and Doppler examination of 37 patients with CH aged 18 to 45 years was performed, in particular, cervicocranialgia (CCA) – 21 patients, posterior cervical sympathetic Barré–Lieu syndrome (BLS) – 16 patients. The maximum blood flow velocity (Vmax) in the vertebral (VV) veins, basal veins of Rosenthal (BV), straight sinus (SS), and the coefficient of reactivity to ortho- (OL) and antiorthostatic (AOL) loading in the VV (CrvvOL, CrvvAOL) and SS (CrssOL, CrssAOL) as background indicators and against the backround of diosmin use were studied. Results. In patients with CH, Vmax was increased with an emphasis on BV in the CCA group and with an emphasis on VV and SS in the BLS group. In OL in VV in the groups of patients with CCA and BLS, hyporeactivity was noted, more pronounced in CCA. CrssOLwere not significantly change SS, more pronounced in patients with BLS. Against the background of diosmin use there was a decrease in Vmax in VV, BV and SS, as well as a decrease in CrdsAOL. Conclusions. In CH, signs of venous dyscirculation were noted, and they were more pronounced in BV in patients with CCA, as well as in VV and SS in patients with BLS. Hyperreactivity to AOL was also found in SS, which indicates subclinical intracranial venous hypertension. Under the influence of diosmin treatment, an improvement in venous hemodynamics was observed, most pronounced in VV, as well as stabilization of CrssOL indicators. The tendency to normalize the changed indicators of venous blood flow against the background of diosmin treatment demonstrates the significance of the velocity indicators of blood flow in the cerebral veins for determining the degree of venous dyscirculation and monitoring the effectiveness of treatment in patients with CH. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19486 Динаміка коагулюючого потенціалу крові у хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST після тромболітичної терапії та магнітотерапії Золотарьова, Н. А.; Вастьянов, Р. С.; Золотарьова, К. О. В роботі вивчали ефективність магнітотерапії, спрямованої на покращення коагуляційного потенціалу крові та фібринолітичної активності у хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST після тромболізису на стаціонарному етапі реабілітації. Курс магнітотерапії в комплексному лікуванні хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST нормалізує дисбаланс зсідаючої та антизсідаючої систем гемостазу в бік зниження його коагуляційного потенціалу та підвищення фібринолітичної активності. Автори висловлюють, що оригінальний метод магнітотерапії є простим, ефективним у зниженні гіперкоагуляційного стану крові, не викликає побічних ефектів і може бути рекомендований для призначення хворим на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST будь-якого віку та вагової категорії після тромболітичної терапії. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19480 Патофізіологічні механізми ремоделювання сполучної тканини та білкового обміну у тварин, підданих гамма-опроміненню Вастьянов, Р.; Аппельханс, О.; Калашніков, В.; Храмцов, Д.; Горіщак, С.; Дживак, В.; Vastyanov, R.; Appelhans, O.; Kalashnikov, V.; Khramtsov, D.; Horishchak, S.; Dzhyvak, V. Метою дослідження є вивчення патофізіологічних механізмів ремоделювання сполучної тканини та білкового обміну у тварин після одноразового гамма-опромінення дозами 1,0 та 4,0 Гр, що дозволяє визначити ранні метаболічні ланки радіаційно-індукованого ремоделювання та виявити інтегральні маркери дезінтеграції білкового пулу. Методологія. Дослідження проводились на 30 статевозрілих щурах лінії Вістар, які були піддані одноразовому гамма-опроміненню у дозах 1,0 та 4,0 Гр. Після опромінення проводили біохімічні аналізи, зокрема визначали рівень оксипроліну (загальний, вільний та зв’язаний) у сироватці крові, а також вміст гіалуронової кислоти, активність гіалуронатсинтази і гіалуронідази у шкірі тварин. Окрім того, вивчено вміст амінокислот у серцевому та скелетному м’язах, а також змінено виведення азоту з сечею. Наукова новизна. Вперше виявлено дозозалежні зміни у метаболізмі сполучної тканини та білковому обміні після гамма-опромінення, зокрема активацію колагенолізу, накопичення гіалуронової кислоти та зростання співвідношення синтази гіалуронату/гіалуронідази, що вказує на переважання синтезу гіалуронату над його деградацією. Крім того, вперше продемонстровано зв’язок між зниженням рівня зв’язаного оксипроліну та розвитком білково-енергетичного виснаження на фоні підвищення азотовиділення. Це свідчить про порушення гомеостазу сполучної тканини та перехід організму до катаболічного типу метаболічної відповіді. Висновки. Опромінення дозами 1,0 та 4,0 Гр спричиняє виражені порушення метаболізму сполучної тканини та білкового обміну, що проявляються в активації катаболізму колагену, накопиченні гіалуронової кислоти, а також зниженні рівня стабільного колагену та сироваткового білка. Зміни, що відбуваються у тканинах, вказують на порушення азотистого балансу та розвиток білково-енергетичного виснаження, що свідчить про дестабілізацію структурно-функціональної організації сполучної тканини. Виявлені метаболічні маркери можуть бути використані для раннього виявлення пострадіаційних змін та для ідентифікації інтегральних маркерів дезінтеграції білкового пулу.; Objective. The work investigated the pathophysiological mechanisms of connective tissue remodelling and protein metabolism in animals after a single total γ-irradiation at doses of 1.0 and 4.0 Gy. It was established that irradiation causes the expressed metabolic changes in the collagen and hyaluronic subsystems of the extracellular matrix, as well as in general protein metabolism. Activation of collagenolysis, an increase in the content of free oxyproline, the accumulation of hyaluronic acid and an increase in the ratio of hyaluronate synthase/hyaluronidase synthase were detected, which indicates the predominance of hyaluronate synthesis over its degradation. In parallel, a decrease in the level of bound oxyproline, serum protein, increased proteolysis and nitrogen excretion was observed, which reflects the development of negative nitrogen balance and protein-energy depletion. The detected changes indicate the transition of the organism to a catabolic type of metabolic response with destabilization of the structural and functional organization of connective tissue. The integral markers of protein pool disintegration were proposed to include an increase in the level of free oxyproline, hyaluronic acid, a shift in the ratio of hyaluronate synthase/hyaluronidase synthase, and increased nitrogen excretion. The results obtained deepen the understanding of the early metabolic links of radiation-induced connective tissue remodelling and can be used to identify early markers of post-radiation changes. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19331 Сучасні стратегії хірургічного лікування бойової травми грудей та живота в умовах війни в Україні Хорошун, Е. М.; Хоменко, І. П.; Негодуйко, В. В.; Шипілов, С. А.; Бунін, Ю. В.; Тертишний, С. В.; Вастьянов, Р. С.; Khoroshun, E. M.; Khomenko, I. P.; Negoduiko, V. V.; Shipilov, S. A.; Bunin, Yu. V.; Tertyshnyi, S. V.; Vastyanov, R. S. Мета. Поділитися досвідом застосування сучасних стратегій хірургічного лікування бойової травми грудей та живота в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну за період 2022 – 2024 років. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичної документації 375 військовослужбовців та цивільних пацієнтів із бойовими травмами грудей та живота, які отримали етапне лікування в умовах медичних тимчасових формувань та були госпіталізовані до Військово–медичного клінічного центру Північного регіону за період з 2022 по 2024 рік. Застосування конкретної хірургічної стратегії обгрунтовували з урахуванням гемодинамічного статусу та по-рушень фізіологічних показників пацієнта, механізму та тяжкості травми, медико–тактичної обстановки. Результати. Серед усіх госпіталізованих пацієнтів частота бойової травми грудей становила 11,5%, бойової травми живота – 8,7%. Чоловіків було 98,1%. Середній вік пацієнтів становив (39,1 ± 3,4) року. За механізмом травми переважали вогнепальні осколкові поранення – 208 (55,5%) пацієнтів. Отримали хірургічну допомогу в умовах напруженої медико–тактичної обстановки (фаза бою – наступ) 89 (23,7%) пацієнтів. Фактичне застосування стратегії Damage Control Surgery визначено у 241 (64,3%) пацієнта. За результатами дослідження обгрунтоване застосування тактики Damage Control Surgery було у 68 (18,1%), Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma – у 89 (23,7%), Staged Surgical Treatment – у 157 (41,8%), Selective Non–Operative Management – у 45 (12,1%), Early Total Care – у 16 (4,3%) пацієнтів. Висновки. Вибір стратегії лікування пацієнтів із бойовою травмою грудей та живота залежить від гемодинамічного статусу пацієнта, медико–тактичної обстановки, кадрового та матеріально–технічного забезпечення етапу надання медичної допомоги, фази бою, можливостей логістики та евакуації. Найчастіше як обгрунтовану хірургічну страте-гію застосовували Staged Surgical Treatment в умовах контрольованої гемодинамічної стабільності пацієнта. Стратегії Damage Control Surgery та Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma пріоритетні для гемодинамічно нестабільних пацієнтів у складній медико–тактичній обстановці. Тактика Early Total Care ефективна виключно в госпітальних умовах у стабільних пацієнтів та надмірно ризикована при поєднаних та множинних пораненнях. У сучасних умовах збройного конфлікту стратегії Staged Surgical Treatment, Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma та Damage Control Surgery залишаються найбільш адаптивними та ефективними методами ведення бойової хірургічної травми.; Objective. To share experience in the application of modern strategies for the surgical treatment of combat injuries to the chest and abdomen in the context of Russia's full-scale invasion of Ukraine during the period 2022–2024.Materials and methods. A retrospective analysis of medical records of 375 military personnel and civilian patients with combat injuries to the chest and abdomen who received staged treatment in temporary medical units and were hospitalized at the Military Medical Clinical Center of the Northern Region between 2022 and 2024 was conducted. The use of a specific surgical strategy was justified taking into account the hemodynamic status and physiological abnormalities of the patient, the mechanism and severity of the injury, and the medical and tactical situation.Results. Among all hospitalized patients, the frequency of combat chest injuries was 11.5%, and combat abdominal injuries was 8.7%. Men accounted for 98.1%. The average age of patients was (39.1 ± 3.4) years. The most common type of injury was gunshot shrapnel wounds – 208 (55.5%) patients. Surgical care was provided in a tense medical and tactical situation (combat phase – offensive) to 89 (23.7%) patients. The actual use of the Damage Control Sur-gery strategy was determined in 241 (64.3%) patients. According to the results of the study, the use of Damage Con-trol Surgery tactics was justified in 68 (18.1%) patients, Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma in 89 (23.7%), Staged Surgical Treatment in 157 (41.8%), Selective Non-Operative Management in 45 (12.1%), and Early Total Care in 16 (4.3%) patients. Conclusions. The choice of treatment strategy for patients with combat chest and abdominal trauma depends on the patient's hemodynamic status, the medical and tactical situation, the personnel and material and technical support available at the stage of medical care, the phase of combat, and the possibilities for logistics and evacuation. Most often, Staged Surgical Treatment was used as a reasonable surgical strategy in conditions of controlled hemodynamic stability of the patient. Damage Control Surgery and Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma strategies are prioritized for hemodynamically unstable patients in complex medical and tactical situations. Early Total Care tactics are effective only in hospital settings in stable patients and are excessively risky in cases of combined and multiple injuries. In the current conditions of armed conflict, Staged Surgical Treatment, Tactical Abbreviated Surgical Control of Trauma, and Damage Control Surgery remain the most adaptive and effective methods of managing combat surgical trauma. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19247 Етіологія та патогенез як філософські категорії (з позицій синергетичного підходу Германа Гакена до вивчення самоорганізації та розвитку складних нелінійних систем) Вастьянов, Р. С. З початку XXI століття минуло вже чверть століття. Цілком природно, що за цей час були отримані видатні результати у фундаментальній, експериментальній, клітинній та практичній медицині. Водночас, дотепер відсутнє чітке аргументоване, узагальнююче визначення такого поняття, як «хвороба». Тобто відсутнє медико-філософське осмислення найважливішого повсякденного і водночас фундаментального явища. Більше того, ризикну узагальнити – ми не можемо осмислити і чітко дати визначення більшості фундаментальних основоположних феноменів та процесів в організмі людини. 2026-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19079 Modern aspects of knee joints degenerative-dystrophic lesions pathogenesis as a basis for conservative treatment Pidvalnyuk, V. V.; Zolotaryova, N. A.; Shepitko, K. V.; Dzygal, O. F.; Lapshin, D. Ye.; Vastianov, M. R.; Підвальнюк, В. В.; Золотарьова, Н. А.; Шепітько, К. В.; Дзигал, О. Ф.; Лапшин, Д. Є.; Вастьянов, М. Р. Метою дослідження було з’ясування основних патофізіологічних механізмів дегенеративно-дистрофічного ураження суглобів з метою визначення лікувальних заходів, спрямованих на покращення функціонування суглобів та відновлення повноцінного живлення внутрішньосуглобної хрящової тканини. У цьому огляді досліджено сучасні етіологічні чинники та патофізіологічні механізми дегенеративно-дистрофічних та запальних уражень великих суглобів нижніх кінцівок з точки зору обґрунтування доцільності застосування лікувальної тактики пролотерапії гіпертонічними розчинами глюкози та/або декстрози. Систематичний аналіз досліджень з 2020 по 2025 роки, взятих з медичних баз даних PubMed, Google Scholar, Web of Science and SCOPUS засвідчує складність та каскадність патофізіологічних механізмів остеоартрозу, що суттєво ускладнює клінічний перебіг захворювання і робить малоефективною медикаментозну терапію. Автори акцентують увагу на пролотерапії – методиці регенеративної медицини, застосування якої шляхом введення в пошкоджені ділянки колінного суглобу області гіпертонічні розчини глюкози та/або декстрози забезпечує усунення хронічного болю та стимулює природне відновлення внутрішньосуглобних тканин. Клінічні дані підтверджують ефективність пролотерапії у зниженні болю та покращенні рухливості, забезпечуючи кращі результати порівняно з традиційними методами лікування. Автори висловлюють альтернативну важливість пролотерапії для хворих на гонартроз, які шукають неінвазивні варіанти лікування захворювання.; The purpose of the study was to provide a comprehensive overview of the pathophysiological mechanisms underlying degenerative-dystrophic joint damage and to identify therapeutic approaches to improve joint function and intra-articular cartilage nutrition. This review examines the current etiological factors and pathophysiological mechanisms of degenerative-dystrophic and inflammatory lesions of the large joints of the lower limbs, with a view to explaining the rationale for the use of prolotherapy with hypertonic glucose and/or dextrose solutions. A systematic analysis of studies from 2020 to 2025, drawn from the medical databases PubMed, Google Scholar, Web of Science, and SCOPUS, demonstrates the complexity and cascade of osteoarthrosis pathophysiological mechanisms, which significantly complicate the clinical manifestations of the disease and render drug therapy ineffective. The authors focus on prolotherapy, a regenerative medicine technique that uses hypertonic glucose and/or dextrose solutions, injected into damaged areas of the knee joint, to relieve chronic pain and stimulate the natural regeneration of intraarticular tissues. Clinical data confirms prolotherapy's efficacy in reducing pain and improving joint mobility, often achieving better results than traditional treatments. In their conclusion, the authors emphasize the alternative importance of prolotherapy for patients with gonarthrosis who are looking for non-invasive treatment options. 2025-01-01T00:00:00Z https://repo.odmu.edu.ua:443/xmlui/handle/123456789/19078 A case of neck laryngogenic phlegmon surgical treatment with left oropharynx anterolateral wall perforation complicated by mediastinitis Khoroshun, E. M.; Makarov, V. V.; Nehoduiko, V. V.; Zhuzhoma, M. S.; Otchyk, O. O.; Tertyshnyi, S. V.; Vastyanov, R. S.; Хорошун, Е. М.; Макаров, В. В.; Негодуйко, В. В.; Жужома, М. С.; Отчик, О. О.; Тертишний, С. В.; Вастьянов, Р. С. Метою дослідження було демонстрація особливостей діагностики та оперативного лікування у випадку ларингогенної флегмони шиї з перфорацією передньо-бокової стінки ротоглотки зліва, ускладненої медіастинітом. Клінічний випадок стосується пацієнта К., 42 років, який вперше відчув біль у горлі, знаходячись у відпустці. Через 3 дні він був шпиталізований. Оперативне лікування в день госпіталізації виконано в такому обсязі: двобічна колотомія. Розкриття флегмони шиї. Дренування заглоткового та ретроезофагеального просторів, дренування задньо-верхнього передньо-верхнього та передньо-нижнього середостіння. Гастростомія за Кадером. Встановлений остаточний діагноз: ларингогенна флегмона шиї з перфорацією передньо-бокової стінки ротоглотки зліва, абсцес заглоткового простору зліва, тотальний та задньо-верхній медіастиніт з тяжкими ускладненнями з боку серцево-судинної та дихальної систем. В подальшому проводились етапні оперативні втручання. Автори відзначають, що ларингогенні флегмони шиї потребують негайного діагностичного втручання та своєчасного лікування, оскільки може призвести до серйозних ускладнень. Медіастиніт, як ускладнення ларингогенних флегмон шиї, є надзвичайно небезпечним станом, який несе високий ризик для життя пацієнта. Автори висловлюють, що лікування ларингогенних флегмон шиї, ускладнених медіастинітом, має бути комплексним і включати антибіотикотерапію широкого спектра, хірургічне дренування, а також інтенсивну терапію для підтримки життєвих функцій пацієнта.; The purpose of the study was to demonstrate the features of diagnosis and surgical treatment in the case of laryngogenic phlegmon of the neck with perforation of the anterolateral wall of the oropharynx on the left, complicated by mediastinitis. Patient K., 42 years old, first felt a sore throat while on vacation. Three days later, he was hospitalized. Surgical treatment, on the day of hospitalization, was performed in the following scope: bilateral colotomy. Opening of neck phlegmon. Drainage of retropharyngeal and retroesophageal spaces, drainage of the postero-superior, antero-superior, and antero-inferior mediastinum. Kader gastrostomy. The final diagnosis was the following: the neck laryngogenic phlegmon with left oropharynx anterolateral wall perforation, abscess of the left retropharyngeal space, total frontal and back upper mediastinitis with severe complications concerning cardiovascular and respiratory systems pathology. Subsequently, staged surgical interventions were performed. Authors attracted attention to the fact that neck laryngogenic phlegmon requires immediate diagnostic intervention and timely treatment, as it can lead to serious complications. Mediastinitis, as a complication of the neck laryngogenic phlegmon, is a hazardous condition with a high risk to the patient's life. The authors concluded that treatment of neck laryngogenic phlegmon complicated by mediastinitis should be comprehensive and include broad-spectrum antibiotic therapy, surgical drainage, and intensive support of the patient's vital functions. 2025-01-01T00:00:00Z